Рішення

від 11.01.2024 по справі 920/1208/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2024м. СумиСправа № 920/1208/23

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В.., розглянувши матеріали справи № 920/1208/23

за позовом: Управління комунального майна Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 8А, код ЄДРПОУ 45068823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна аптека (м. Суми, вул. Троїцька, 28А, код ЄДРПОУ 31499403)

про стягнення 13720,87 грн,

представники сторін:

позивача Рибалка М.В.;

відповідача Чала О.О., Плевако В.А.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13720,87 грн, з яких: 10954,74 грн орендна плата, 2766,13 грн пеня, а також стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою від 20.10.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1208/23 в порядку спрощеного позовного провадження; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 16.11.2023.

Однак 16.11.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. перебував на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

16.11.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що стягнення орендної плати за час, коли приміщення не використовувалось орендарем не з його вини, через незалежні від нього обставини, про що своєчасно було повідомлено орендодавця, є безпідставним.

Ухвалою від 20.11.2023 суд постановив призначити розгляд справи по суті на 12.12.2023.

21.11.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги. У відповіді на відзив позивач, посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду, вказує на те, що доказів на підтвердження вказаних у листі обставин щодо неможливості користування орендованим приміщенням відповідачем не було надано, рішення про звільнення від орендної плати з зазначених у листах відповідача підстав на відповідний період не приймалося.

Ухвалою від 12.12.2023 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 11.01.2024.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

27.12.2019 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (позивач - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна аптека» (відповідач - орендар) було укладено договір оренди нерухомого комунального майна ДЗРП-0309.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах визначених цим Договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, площею 35,4 кв.м, право на оренду яких орендар набув на підставі наказу орендодавця від 21.12.2019 № 06.01-10/276.

У подальшому до договору вносилися зміни, а саме: 24.12.2020 укладено Зміну № 1, якою викладено договір у новій редакції.

Відповідно до п. 3.3. договору (в редакції Зміни № 1) орендар сплачує орендну плату до бюджету Сумської міської ТГ щомісяця до 15 числа наступного за поточним місяцем оренди.

31.08.2022 орендарем повернуто орендоване нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, площею 35,4 м2 згідно акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 31.08.2022. Договір припинено.

Відповідно до пункту 4.1 договору (в редакції Зміни № 1) у разі припинення договору орендар зобов`язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна із оренди, пеню, неустойку.

Підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Сумської міської ради від 03.11.2022 № 3173-МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-MP «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності» (зі змінами) утворено Управління комунального майна Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом виділення з департаменту забезпечення ресурсних платежів.

Згідно зі ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Управління комунального майна Сумської міської ради, відповідно до п. 1.6 та 1.10. розділу 1 Положення, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 03.11.2022 № 3176-МР (зі змінами), здійснює управління та розпорядження майном комунальної власності Сумської міської територіальної громади (далі - майно комунальної власності) у межах, визначених чинним законодавством України, Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, а також є правонаступником департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради по всіх майнових та немайнових правах та обов`язках в частині здійснення повноважень, визначених у пункті 1.11 розділу 1 цього Положення.

Підпунктом 1 пункту 1 рішення Сумської міської ради від 11.01.2023 № 3393-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 23 вересня 2020 року № 7378-МР «Про деякі питання оренди майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади» (зі змінами) орендодавцем майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади є уповноважений орган Сумської міської ради - Управління комунального майна Сумської міської ради.

Отже, Управління комунального майна Сумської міської ради на теперішній час вважається орендодавцем у правовідносинах, що є предметом цього спору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що за користування орендним майном відповідач не сплатив орендну плату за договором і станом на 30.09.2023 заборгованість відповідача за вказаним вище договором оренди складає 13720,87 грн з яких: 10954,74 грн заборгованість з орендної плати; 2766,13 грн пеня.

Оскільки відповідач не виконує умови договору в частині сплати орендної плати в передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі та пені, що виникла.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір заборгованості відповідача підтверджується розрахунком суми позовної заяви.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Факт заборгованості відповідача за договором оренди підтверджується наданим позивачем розрахунком орендної плати за кожний місяць окремо. Заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем за січень та лютий 2022 року становить 10954,74 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі, суд вважає його правильним.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять, як і не містять контррозрахунку вказаної заборгованості.

При цьому, відповідач не заперечує, що ним орендна плата за вказаний період не вносилась. Однак заявляє про обставини неможливості використання приміщення у зв`язку з проведенням з кінця 2021 року по листопад 2022 року капітального ремонту ряду приміщень, у тому числі й приміщення, яке орендував відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався листами до позивача з проханням не нараховувати за оренду нерухомого майна за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, оскільки не може тимчасово здійснювати свою господарську діяльність , з проханням зменшити нарахування за оренду нерухомого майна та пені за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, оскільки проводиться капітальний ремонт у нежитлових приміщеннях і господарська діяльність не здійснювалась.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 ст. 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, №910/13158/20.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

У підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном відповідач послався на проведення капітального ремонту у приміщенні, яке орендував.

Однак проведення капітального ремонту само по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України.

Відповідних доказів на підтвердження вказаних у листі обставин щодо неможливості користування орендованим приміщенням відповідачем не було надано.

Відповідач не довів повного припинення ним господарської діяльності, у тому числі внаслідок відсутності доступу до майна, тоді як, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, відповідно до рішень Сумської міської ради, відповідача було звільнено від сплати орендної плати у період з 01.03.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 31.08.2022.

Суд зауважує, що зміст доводів відповідача свідчить про помилкове ототожнення ним неможливості використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна (що не було ним доведено у даній справі) з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми частини 6 статті 762 ЦК України.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати за січень, лютий 2022 року та підтвердження наявності заборгованості відповідача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10954,74 грн заборгованості зі сплати орендної плати.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Вважається, що боржник прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

У відповідності до частини другої статті 193 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ЦК України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Відповідно до п. 3.8. договору (в редакції Зміни № 1) орендна плата не перерахована своєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем.

На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Припинення договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, враховуючи санкції. (пункти 3.9, 3.11 договору в редакції Зміни № 1).

Згідно з поданим розрахунком, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2766,13 грн, виходячи з суми заборгованості з орендної плати за період з 18.01.2022 до 31.01.2022, з 16.02.2022 до 31.10.2022.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України, суд установив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 3.9. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 1957,78 грн за період з 18.01.2022 до 31.01.2022 (за грудень), з 16.02.2022 до 16.08.2022 (за січень), 16.03.2022 до 16.09.2022 (за лютий), нарахованої в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю, оскільки пеня в цій частині нарахована поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача у розмірі 2525,91 грн, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна аптека (м. Суми, вул. Троїцька, 28А, код ЄДРПОУ 31499403) на користь Управління комунального майна Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 8А, код ЄДРПОУ 45068823) 10954 грн 74 коп. (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 74 копійки) орендної плати, 1957 грн 78 коп. (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 78 копійок) пені та 2525 грн 91 коп. (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 91 копійка) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.01.2024.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко