Рішення

від 15.01.2024 по справі 922/4534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4534/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Топстар", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна", м.Харків про стягнення 73 631,09грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Топстар" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна" (надалі - відповідач) про стягнення 73631,09грн., з яких: 53907,23грн. основного боргу, 3029,60грн. 3% річних, 16694,26грн. втрат від інфляції.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за видатковими накладними РН-0005398 від 27.10.2021 на суму 15297,48грн., РН-0005783 від 25.11.2021 на суму 16780,08грн., РН-0005782 від 25.11.2021 на суму 1732,81грн., РН-0005857 від 30.11.2021 на суму 1019,60грн., РН-0006180 від 23.12.2021 на суму 10023,72грн., РН-0000018 від 05.01.2022 на суму 1034,59грн., РН-0000264 від 27.01.2022 на суму 8018,88грн.

Ухвалою від 14.11.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 1 статті 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена судом за адресою місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61139, м.Харків, вул.Лук`янівська, буд.22. Однак, дана ухвала була повернута до суду з довідкою поштової установи від 22.11.2023 про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 22.11.2023, а тому він мав право подати відзив не пізніше 07.12.2023. Однак відповідач своє право на подання відзиву не реалізував.

У зв`язку з цим суд зазначає, що згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

У період з жовтня 2021 року по січень 2022 року ТОВ "Науково-виробнича фірма "Топстар", як постачальник, передало, а ТОВ "Спецмаш-Україна", як одержувач/платник, прийняло товар на загальну суму 53907,23грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: РН-0005398 від 27.10.2021 на суму 15297,48грн., РН-0005783 від 25.11.2021 на суму 16780,08грн., РН-0005782 від 25.11.2021 на суму 1732,81грн., РН-0005857 від 30.11.2021 на суму 1019,60грн., РН-0006180 від 23.12.2021 на суму 10023,72грн., РН-0000018 від 05.01.2022 на суму 1034,59грн., РН-0000264 від 27.01.2022 на суму 8018,88грн.

Повноваження представника відповідача, який підписав накладні від імені ТОВ "Спецмаш-Україна", на отримання товару підтверджуються відповідними довіреностями №1203 від 25.10.2021, №1335 від 25.11.2021, №1359 від 30.11.20221, №1467 від 23.12.2021, №31 від 05.01.2022, №92 від 27.01.2022.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, підписання сторонами вищевказаних видаткових накладних та фактичне отримання відповідних партій товару уповноваженою особою відповідача свідчить, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договори поставки у спрощений спосіб.

При цьому, суд зазначає, що умови щодо строків оплати поставленого відповідачу товару у вищевказаних видаткових накладних відсутні.

07 серпня 2023 року позивач направив відповідачу вимогу №1 від 07.08.2023, в якій просив протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги погасити заборгованість у сумі 53907,23грн.

Дана вимога була повернута позивачу поштовою установою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Враховуючи те, що до даного часу відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 53907,23грн. основного боргу, 3029,60грн. 3% річних, 16694,26грн. втрат від інфляції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 53907,23грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: РН-0005398 від 27.10.2021 на суму 15297,48грн., РН-0005783 від 25.11.2021 на суму 16780,08грн., РН-0005782 від 25.11.2021 на суму 1732,81грн., РН-0005857 від 30.11.2021 на суму 1019,60грн., РН-0006180 від 23.12.2021 на суму 10023,72грн., РН-0000018 від 05.01.2022 на суму 1034,59грн., РН-0000264 від 27.01.2022 на суму 8018,88грн.

В матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами конкретного строку оплати вартості даного товару, зокрема, шляхом листування, зазначення ними такого строку безпосередньо в накладних тощо.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи викладене, оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідач як покупець, з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого за Договором товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 53907,23грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства позивач за період з 28.10.2021 по 17.10.2023 здійснив нарахування відповідачу 3029,60грн. 3% річних та 16694,26грн. втрат від інфляції.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що в позовній заяві позивач також просить зазначити в рішенні по справі про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення відповідачем.

Вказана вимога обґрунтована положеннями частини 10 статті 238 ГПК України, згідно з якою суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Втім, з аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом, а не обов`язком, у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Отже, вказане положення процесуального законодавства не має імперативного характеру. У відповідних нормах матеріального права таке положення також не зафіксоване.

За таких обставин, у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування таких сум до моменту виконання судового рішення.

Крім того, слід зауважити, що вказане положення не передбачає підстав, за наявності яких суд має його застосовувати або утримуватися від такого застосування. Також, неврегульованим є питання щодо визначення суми судового збору, який має сплачуватися позивачем у випадку додаткового присудження судом на його користь таких грошових коштів з відповідача, оскільки визначити їх точний розмір не можливо.

В той же час, позивач не позбавлений права в подальшому звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача відповідних відсотків, які будуть нараховані до моменту фактичного виконання рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна" (61139, м.Харків, вул.Лук`янівська, буд.22, код 33120036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Топстар" (49006, м.Дніпро, вул.Юрія Савченка, буд.47А, код 33183798) 53907,23грн. основного боргу, 3029,60грн. 3% річних, 16694,26грн. втрат від інфляції, 2684,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "15" січня 2024 р.

СуддяМ.В. Калантай