Рішення

від 08.01.2024 по справі 924/1013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" січня 2024 р. Справа №924/1013/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін", м. Рівне

до фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни, м. Шепетівка

про стягнення 295000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 08.01.2024р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Егрін" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни 295000,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачем договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019р. позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу від 15.08.2023р. вих. №15/08-23ЦОМ, якою повідомив про односторонню відмову від Договору, за наслідком чого просив повернути сплачені відповідачу кошти. На думку позивача, договір було розірвано шляхом односторонньої відмови, тобто правова підстава для набуття та збереження Відповідачем сплачених за Договором грошових коштів у сумі 245000,00 грн. - відпала. Водночас, правової підстави для набуття та збереження Відповідачем 50000,00 грн., що були помилково перераховані разом із платежами за Договором - не існувало взагалі, адже інших специфікації між сторонами не укладалося. Після розірвання Договору, у Позивача виникло право вимагати від Відповідача повернення сплачених за Договором коштів, як безпідставно набутих. При цьому, поверненню повинні підлягати й кошти, що були перераховані помилково.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у заяві від 27.12.2023р. просив суд позов задовольнити, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв.

Копії ухвал суду направлялись на адресу відповідача (30400 Хмельницька область, місто Шепетівка, вул. Українська, будинок 65, квартира 12) та повертались на адресу суд з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній" та "за закінченням терміну зберігання".

Окрім того, вказана адреса відповідає адресі, за якою зареєстрована Царьова Олена Миколаївна у Єдиному державному демографічному реєстрі, що підтверджується довідкою №397062 від 08.01.2024р.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

06.09.2019р. між фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № ЦОМ/19.

Згідно з п. 1.1 Договору продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця суху рослинну сировину (далі за текстом «Товар») згідно Специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного Договору.

Пунктом 1.2 Договору покупець зобов`язався прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору сторони визначили, що кількість асортимент, ціна, якісні характеристики та терміни поставки товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору і можуть бути переглянуто лише за взаємною згодою сторін.

Приймання-передача Товару оформляється накладною на відпуск товару в момент передачі Товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2 (двох) оригінальних примірниках (пункт 2.2 Договору).

Пунктами 5.1. та 5.2 Договору врегульовано, що оплата здійснюється наступним чином: 50 % передоплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої специфікації, решта - 50 % післяплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої Накладної. Форма оплати: безготівковий розрахунок.

У відповідності до п. 10.3 договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін.

Згідно специфікації №1 від 01.06.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - «Крушину кору», у кількості 2 000.00 (дві тисячі) кг, на загальну суму 88000.00 (вісімдесят вісім тисяч) грн., термін поставки: до 30.06.2020 року.

Відповідно до специфікації №2 від 01.07.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - «Крушину кору», у кількості 1 000.00 (одна тисяча) кг., на загальну суму 34000.00 (тридцять чотири тисячі) грн., термін поставки: до 31.07.2020 року.

Згідно специфікації №3 від 01.09.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - «Берези лист», у кількості 4000.00 (чотири тисячі) кг., на загальну суму 120000.00 (сто двадцять тисяч) грн., термін поставки: до 31.09.2020 року.

Відповідно до платіжних доручень №3006 від 26 червня 2020 року, №3035 від 06 липня 2020 року, №3049 від 09 липня 2020 року, №3056 від 10 липня 2020 року №3105 від 21 липня 2020 року, №3131 від 27 липня 2020 року, №3160 від 30 липня 2020 року, №3222 від 14 серпня 2020 року, №3371 від 17 вересня 2020 року, №3352 від 01 грудня 2020 року, №3442 від 14 травня 2021 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальній сумі 295000,00 грн.

Позивач повідомленням-вимогою від 15.08.2023р. вих. №15/08-23ЦОМ повідомив відповідача про односторонню відмову від договору, зазначив, що договір розірвано товариством з обмеженою відповідальністю «Егрін» шляхом односторонньої відмови, тобто правова підстава для набуття фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною сплачених за Договором грошових, коштів - відпала. Відтак, після розірвання Договору, у ТОВ «Егрін» виникло право вимагати від ФОП Царьової Олени Михайлівни повернення сплачених за Договором коштів, як безпідставно набутих. При цьому, поверненню повинні підлягати кошти, що були перераховані помилково. Враховуючи вказане, просив, не пізніше 7 днів з дати отримання цього повідомлення-вимоги, повернути ТОВ «Егрін» грошові кошти у сумі 295000,00 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Позивачем перераховано на рахунок відповідача 295000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 вказала на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Строк виконання договірних зобов`язань визначено сторонами до 31.12.2021р. і цей строк вже минув.

Разом з тим, пропуск строку на виконання договірних зобов`язань не припиняє дію договору, не звільняє сторін від їх виконання, а є підставою для настання відповідальності для сторін за невиконання зобов`язання в строк.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 10.3 договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до платіжних доручень №3006 від 26 червня 2020 року, №3035 від 06 липня 2020 року, №3049 від 09 липня 2020 року, №3056 від 10 липня 2020 року №3105 від 21 липня 2020 року, №3131 від 27 липня 2020 року, №3160 від 30 липня 2020 року, №3222 від 14 серпня 2020 року, №3371 від 17 вересня 2020 року, №3352 від 01 грудня 2020 року, №3442 від 14 травня 2021 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальній сумі 295000,00 грн.

У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов`язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20.

В свою чергу, як вбачається з специфікацій №1 від 01.06.2020р., №2 від 01.07.2020р., №3 від 01.09.2020р., відповідач зобов`язався поставити товар до 30.06.2020р., 31.07.2020р. та 31.09.2020р. відповідно.

Таким чином, відповідач протягом більш ніж трьох років не виконував свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019р., а отже, допустив істотне порушення умов договору.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язань по поставці товару, позивач правомірно повідомленням-вимогою від 15.08.2023р. вих. №15/08-23ЦОМ повідомив відповідача про односторонню відмову від договору, зазначивши, що договір розірвано позивачем шляхом односторонньої відмови.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ураховуючи вищезазначене, беручи до уваги підставність розірвання позивачем договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019р. в односторонньому порядку, позовні вимоги про стягнення з відповідача 295000,00 грн. грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" (33014, м. Рівне, вул. Скрипника, буд. 14, код 39712865) 295000,00 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч 00 коп.) грошових коштів, 4425,00 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять п`ять гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 15.01.2024р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1- в справу,

2, 3- позивачу (33014 місто Рівне, вулиця Скрипника, будинок 14; адвокат Ганчук Григорій Володимирович - АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - простим,

4- відповідачу ( АДРЕСА_1 ) - рек.