Постанова

від 17.04.2024 по справі 924/1013/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Справа № 924/1013/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Панчук Г.В. адвокат

відповідача: Деркач Д.В. адковат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 (суддя Димбовський В.В., м. Хмельницький, повний текст складено 15.01.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін", м. Рівне

до Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни, м. Шепетівка

про стягнення 295000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Егрін" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни про стягнення 295 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" 295000,00 грн. грошових коштів, 4425,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Фізична особа-підприємець Царьова Олена Миколаївна звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницького області від 08.01.2024 року у справі від №924/1013/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрін» до Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрін» відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що передумовою розгляду справи судом є обов`язкове завчасне повідомлення сторони у справі про судовий розгляд даної справи. Такі докази в матеріалах судової справи відсутні. Разом з тим, відповідач зазначає, що зважаючи на той факт, що з серпня 2023 року та протягом всього часу розгляду справи судом першої інстанції вона перебувала за кордоном (про що як вважає відповідач було відомо позивачу по справі) та, підтверджуються відповідними відмітками у закордонному паспорті відповідача (копія паспорту з відмітками про виїзд за межі України додається), відповідач не мала об`єктивної можливості отримувати поштову кореспонденцію за зареєстрованим місцем проживання. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що вказані обставини є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення з наданням відповідачу можливості подання відповідних доказів, заперечень, заяв і клопотань, які не були предметом розгляду судом першої інстанції в зв`язку із зазначеними вище обставинами.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що на підставі повідомлення-вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2018 року та повернення сплачених платежів (далі вимога) та п.10.3 Договору зазначений договір є розірваним позивачем шляхом односторонньої відмови. Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано наступних обставин: вимога надіслана після закінчення строку дії Договору вказаного в п. 10.4; вимога підписана не уповноваженою стороною Договору. Дана вимога підписана адвокатом Григорієм Ганчуком, як представником ТОВ «Егрін» та у якості правомірності проставлення підпису до неї додано копію Ордеру про надання правової допомоги (додаток 16 до вимоги). Жодних інших документів, які встановлюють повноваження адвоката Григорія Ганчука на розірвання договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2018 року (напр: нотаріально завірені довіреність чи договір, якими прямо передбачено право адвоката на розірвання угоди) до вимоги додано не було, та матеріали судової справи не містять, що в свою чергу свідчить про недійсність такої вимоги; матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач отримала таку вимогу, або про те, що було проведено будь-яке попереднє врегулювання спору і розбіжностей (як це передбачено п. 9.1. Договору). Зазначених даних не наведено і в позовній заяві. Інших заходів досудового врегулювання, окрім надіслання недійсної вимоги позивачем вчинено не було, що підтверджується в позовній заяві; для розірвання необхідною умовою було виконання п.10.4 в частині обов`язкового підписання відповідних змін обома Сторонами; жодних рішень судів, щодо розірвання Договору, як це передбачено чинним законодавством, прийнято не було.

Відповідач зазначає, що станом на момент подачі позовної заяви позивачем було отримано товару на суму 242000 грн. 00 коп. та в межах строків дії Договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року ним не виставлялось жодних претензій щодо факту поставки такого товару, його якісних чи кількісних характеристик ні в порядку передбаченому договором, ні в порядку передбаченому чинним законодавством. На думку відповідача, виставлення позовної вимоги в сумі 295000 грн. є свідоме введення позивачем в оману суду першої інстанції стосовно реальних обставин справи, що містить ознаки кримінального злочину спрямованого на заволодіння чужими коштами.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що визнає факт отримання платежів на рахунок платіжного доручення №3352 від 01.12.2020 року на суму 30000 грн. та в платіжного доручення №33442 від 14.05.2021 року на суму 20000 грн. (всього на суму 50000 грн.), та залишок по платежам по Специфікаціям №1, №2 та №3 у сумі 3000 грн (всього 53000 грн.), які надійшли без відповідної правової підстави та ніколи не заперечував щодо повернення цих коштів. Однак, оскільки позивач до жовтня 2023 року не пред`являв жодних вимог щодо їх повернення, а хотів отримати товар на відповідну суму відповідач не знав і не міг знати про іншу позицію позивача з цього питання.

Крім того, відповідач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем пропущено строки позовної давності, за період з 01.06.2020 по 14.09.2020, згідно матеріалів справи позивач ставить вимогу про стягнення коштів за період 3 роки 3 місяці і 14 днів, вказуючи, що весь цей час йому було відомо про нібито не поставку товару відповідачем.

Ухвалою суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївні на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 у справі №924/1013/23 та розгляд апеляційної скарги призначено на 20 березня 2024 року.

18 березня 2024 року від представника ФОП Царьової О.М. адвоката Деркача Д.В. надійшла заява про письмове опитування позивача в порядку ст.90 ГПК України.

19 березня 2024 року від представника ФОП Царьової О.М. адвоката Деркача Д.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи №24/4 КТ-6 від 20.02.2024 року.

19 березня 2024 року від представника ТОВ "Егрін" адвоката Ганчука Г.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи відповідача та просить суд апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року у справі №924/1013/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року у справі №924/1013/23 залишити без змін.

В судовому засіданні 20.03.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд задовольнити подану ним заяву про письмове опитування позивача в порядку ст.90 ГПК України та клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи №24/4 КТ-6 від 20.02.2024 року.

В судове засідання 20.03.2024 ТОВ "Егрін" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином.

Ухвалою суду від 20.03.2024 заява представника відповідача про письмове опитування позивача в порядку ст. 90 ГПК України, яка подано на стадії апеляційного провадження, не може розцінюватись як складова першої заяви по суті справи, про яку йдеться в цій статті, тому подана заява судом апеляційної інстанції залишена без задоволення. Заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які додані до апеляційної скарги колегія суддів не бере до уваги, оскільки за приписами ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Поряд з цим, вказаною ухвалою судом апеляційної інстанції відкладено розгляд справи на 17 квітня 2024 року. Крім того, керуючись ч.4 ст.74 ГПК України витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" належним чином завірену копію оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за січень 2019 - грудень 2023; у Головного управління ДПС у Рівненської області (33023, м.Рівне, вул.Відінська, 12) подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" (код ЄДРПОУ 39712865, м.Рівне, вул. Скрипника, буд.14) податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за періоди, що включають січень 2020 - грудень 2020; січень 2021 - грудень 2021, січень 2022 - грудень 2022, січень 2023 - грудень 2023.

08 квітня 2024 року від ФОП Царьовою О.М. надійшла заява в якій відповідач зазначає, що в період з 01.01.2020 року по сьогоднішній день її син ОСОБА_1 та її невістка ОСОБА_2 за усною домовленістю між відповідачем та вказаними особами здійснювали представництво її інтересів у відносинах з ТОВ «Егрін» та його посадовими особами щодо виконання умов Договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року.

15 квітня 2024 року від Головного управління ДПС у Рівненської області на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2024 надійшли подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" (код ЄДРПОУ 39712865, м.Рівне, вул. Скрипника, буд.14) податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за періоди, що включають січень 2020 - грудень 2020; січень 2021 - грудень 2021, січень 2022 - грудень 2022, січень 2023 - грудень 2023.

17 квітня 2024 року від ТОВ «Егрін» на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2024 надійшло клопотання до якого долучено копію оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за 06.09.2019 - 16.04.2024.

В судовому засіданні 17.04.2024 представник ФОП Царьовою О.М. підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницького області від 08.01.2024 року у справі від №924/1013/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрін» до Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрін» відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2024 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року у справі №924/1013/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року у справі №924/1013/23 без змін.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні 20.03.2024 та представників сторін в судовому засіданні 17.04.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни задовольнити частково, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 в частині стягнення 242 000,00 грн скасувати, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2019 між фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №ЦОМ/19 (далі - Договір)(а.с. 11-13 т.1).

Згідно з п. 1.1 Договору, продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця суху рослинну сировину (далі за текстом "Товар") згідно Специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного Договору.

Пунктом 1.2 Договору, покупець зобов`язався прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору, сторони визначили, що кількість асортимент, ціна, якісні характеристики та терміни поставки товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору і можуть бути переглянуто лише за взаємною згодою сторін.

Приймання-передача Товару оформляється накладною на відпуск товару в момент передачі Товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2 (двох) оригінальних примірниках (пункт 2.2 Договору).

Згідно пунктів 2.3, 2.4 Договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки: Україна, Рівненська область, Рівненський район, с.Нова Українка, вул.Приходька, буд.95. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок.

Відповідно до п.2.6 Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Згідно пункту 3.1, підпункту 3.1.3 Договору, продавець зобов`язаний передати товар покупцю по кількості, якісних характеристиках товару, асортименту та в термін поставки згідно умов даного договору та специфікацій, відповідно до накладної.

Покупець зобов`язаний оплатити товар згідно з умовами визначеними в п.5 даного договору (п.3.3, п.п. 3.3.2 Договору).

Пунктами 5.1. та 5.2 Договору, врегульовано, що оплата здійснюється наступним чином: 50 % передоплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої специфікації, решта - 50 % післяплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої Накладної. Форма оплати: безготівковий розрахунок.

Згідно п.7.3 Договору, покупець вправі відмовитись від даного договору у відповідності до чинного законодавства.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 10.3 Договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін.

На виконання умов вказаного договору сторонами оформлено три специфікації.

Так, згідно специфікації №1 від 01.06.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - "Крушину кору", у кількості 2 000.00 (дві тисячі) кг, на загальну суму 88000.00 (вісімдесят вісім тисяч) грн., термін поставки: до 30.06.2020 року (а.с.14 т.1).

Відповідно до специфікації №2 від 01.07.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - "Крушину кору", у кількості 1 000.00 (одна тисяча) кг., на загальну суму 34000.00 (тридцять чотири тисячі) грн., термін поставки: до 31.07.2020 року (а.с.15 т.1).

Згідно специфікації №3 від 01.09.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - "Берези лист", у кількості 4 000.00 (чотири тисячі) кг., на загальну суму 120000.00 (сто двадцять тисяч) грн., термін поставки: до 31.09.2020 року (а.с.16 т.1).

Відповідно до платіжних доручень №3006 від 26 червня 2020 року на суму 50 000,00 грн; №3035 від 06 липня 2020 року на суму 20 000,00 грн; №3049 від 09 липня 2020 року на суму 20 000,00 грн; №3056 від 10 липня 2020 року на суму 20 000,00 грн; №3105 від 21 липня 2020 року на суму 30 000,00 грн; №3131 від 27 липня 2020 року на суму 20 000,00 грн; №3160 від 30 липня 2020 року на суму 30 000,00 грн; №3222 від 14 серпня 2020 року на суму 30 000,00 грн; №3371 від 17 вересня 2020 року на суму 25 000,00 грн; №3352 від 01 грудня 2020 року на суму 30 000,00 грн; №3442 від 14 травня 2021 року на суму 20 000,00 грн, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальній сумі 295000,00 грн (а.с.17-27 т.1).

Проте, позивач зазначає, що відповідачем свій обов`язок за Договором щодо поставки та передачі товару у власність позивача виконано так і не було. Жодної накладної сторонами так і не було оформлено.

Поряд з цим, позивач зазначає, що 50 000.00 грн, було перераховане відповідачу помилково, адже загальна сума товару за трьома специфікаціями, яка, підлягала оплаті складає 245 000.00 грн.

Позивач в особі свого представника - адвоката Ганчука Г.В. надіслав на адресу відповідача засобами поштового зв`язку повідомлення-вимогу від 15.08.2023 вих. №15/08-23ЦОМ зі змісту якого вбачається, що позивач повідомляє відповідача про односторонню відмову від договору, оскільки фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною свій обов`язок за договором щодо поставки та передачі товару у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Егрін» виконано так і не було, жодної накладної сторонами так і не було оформлено. Таким чином, зазначив, що договір розірвано товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" шляхом односторонньої відмови, тобто правова підстава для набуття фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною сплачених за Договором грошових коштів відпала. Відтак, після розірвання Договору, у ТОВ "Егрін" виникло право вимагати від ФОП Царьової Олени Михайлівни повернення сплачених за Договором коштів, як безпідставно набутих. При цьому, поверненню повинні підлягати кошти, що були перераховані помилково. Враховуючи вказане, просив, не пізніше 7 днів з дати отримання цього повідомлення-вимоги, повернути ТОВ "Егрін" грошові кошти у сумі 295 000,00 грн (а.с. 28-33 т.1).

В підтвердження доказів надіслання відповідачу вказаного повідомлення-вимоги, позивачем надана поштова накладна №0100111609220 від 16.08.2023, фіскальний чек від 16.08.2023 та опис вкладення цінного листа №010011609220 (а.с.34-35 т.1).

Проте позивач зазначає, що вказане повідомлення вимога залишилися без відповіді, що стало підставою для звернення ТОВ «Егрін» до Господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни про стягнення 295 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" 295000,00 грн. грошових коштів.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідач протягом більш ніж трьох років не виконував свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019, а отже, допустив істотне порушення умов договору. З огляду на невиконання відповідачем зобов`язань по поставці товару, позивач правомірно повідомленням-вимогою від 15.08.2023 вих.№15/08-23ЦОМ повідомив відповідача про односторонню відмову від договору, зазначивши, що договір розірвано позивачем шляхом односторонньої відмови. Беручи до уваги підставність розірвання позивачем договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019р. в односторонньому порядку, суд першої інстанції визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 295000,00 грн. грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України такими, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору, продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця суху рослинну сировину (далі за текстом "Товар") згідно Специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного Договору. Покупець зобов`язався прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору. Кількість асортимент, ціна, якісні характеристики та терміни поставки товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору і можуть бути переглянуто лише за взаємною згодою сторін.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 3.3.2 Договору Покупець зобов`язаний був оплатити товар згідно умов визначеними п. 5 Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що оплата здійснюється наступним чином: 50% передоплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої Специфікації, решта - 50% післяплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої Накладної. Форма оплати: безготівковий розрахунок.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору сторонами оформлено три специфікації. Згідно специфікації №1 від 01.06.2020 продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - "Крушину кору", у кількості 2 000.00 (дві тисячі) кг, на загальну суму 88000.00 (вісімдесят вісім тисяч) грн., термін поставки: до 30.06.2020 року (а.с.14 т.1).

Відповідно до специфікації №2 від 01.07.2020 продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - "Крушину кору", у кількості 1 000.00 (одна тисяча) кг., на загальну суму 34000.00 (тридцять чотири тисячі) грн., термін поставки: до 31.07.2020 року (а.с.15 т.1).

Згідно специфікації №3 від 01.09.2020 продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - "Берези лист", у кількості 4 000.00 (чотири тисячі) кг., на загальну суму 120000.00 (сто двадцять тисяч) грн., термін поставки: до 31.09.2020 року (а.с.16 т.1).

Так, в згідно п.п. 3.3.2 та 5 Договору, а також згідно Специфікацією №1 від 01.06.2020 позивачем було сплачено: 50000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3006 від 26.06.2020; 20000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3035 від 06.07.2020; 20000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3049 від 09.07.2020 року. Всього: 90000 грн. з яких 88000 грн. за товар (переплата 2000,00 грн).

За специфікацією №2 від 01.07.2020 року позивачем було сплачено: 20000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3056 від 10.07.2020; 30000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3105 від 21.07.2020. Всього: 50000 грн. з яких 34000 грн. за товар в межах Специфікації №2 (переплата 16000 грн. + 2000 грн.(за попередніми платежами по специфікації №1)

За Специфікацією №3 від 01.08.2020 позивачем було сплачено: 20000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3131 від 27.07.2020; 30000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3160 від 30.07.2020; 30000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3222 від 14.08.2020; 25000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3352 від 17.09.2020 року. Всього: 105000 грн. + 18000 грн. (переплата за попередніми платежами за специфікаціями №1, №2) = 123000 грн, з яких 120000 грн - оплата за товар в межах Специфікації №3, а 3000 грн. - залишок який сплачений надлишково).

Таким чином, вбачається, що позивачем оплачено 100% придбаного у відповідача товару згідно Специфікацій № 1, №2 та №3.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно положень пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві Товар в упаковці у спосіб, який забезпечує схоронність товару за звичайних умов зберігання і транспортування. Приймання-передача Товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - Покупцю, і примірник - Продавцю. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки: Україна. Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Нова Українка, вул. Приходька. буд. 95. Доставка Товару здійснюється покупцем за власний рахунок.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцю відповідний товар та всі відповідні документи до нього.

Згідно частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

В підтвердження поставки товару позивачу у кількості зазначеній у Специфікаціях, відповідач посилається на наявність накладних: №38 від 23.06.2020, згідно якої відповідач зазначає, що продавцем було поставлено Крушину кору в кількості 2000 кг на суму 88000 грн. 00 коп.; №63 від 15.07.2020, згідно якої відповідач зазначає, що продавцем було поставлено Крушину кору в кількості 1000 кг на суму 34000 грн. 00 коп.; №68 від 16.09.2020, згідно якої відповідач зазначає, що продавцем було поставлено Лист берези в кількості 4000 кг на суму 120000 грн. 00 коп. (а.с.131-133 т.1).

Поряд з цим, відповідач зазначає, що оскільки між продавцем та покупцем на той час існували довірительні відносини, під час відвантаження товару, за домовленістю з керівником позивача Федорчуком Олесем Олеговичем , відповідні накладні на товар передавались водієм транспортного засобу, який присилав покупець для отримання товару. Крім того, відповідач зазначає, що позивач присилав за товаром автомобіль Nissan Interstar білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 (водій Тарас), однак, з незрозумілих відповідачу причин, керівництво позивача під різними приводами ухилялось від повернення відповідачу підписаних примірників накладних, мотивуючи свою відмовою тим, що «кошти за товар оплачені в повному обсязі» та «вам немає чого переживати, оскільки все підпишемо при звірці розрахунків пізніше».

Щодо доданих відповідачем до апеляційної скарги в якості підтвердження копій накладних: №38 від 23.06.2020 про поставку позивачу Крушину кору в кількості 2000 кг на суму 88000 грн. 00 коп.; №63 від 15.07.2020 про поставку позивачу Крушину кору в кількості 1000 кг на суму 34000 грн. 00 коп.; №68 від 16.09.2020, про поставку позивачу Лист берези в кількості 4000 кг на суму 120000 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проте, вищевказані накладні №38 від 23.06.2020, №63 від 15.07.2020, №68 від 16.09.2020, відповідно до яких як зазначає відповідач поставив позивачу Крушину кору та Лист берези на суму 242000,00 грн., не підписані з боку позивача.

Відтак, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "прийняв" відсутній підпис уповноваженої особи позивача, внаслідок чого суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, якій передавався зазначений в накладних товар.

Разом з тим, на підтвердження виконання умов договору відповідачем до апеляційної скарги додано, зокрема заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.134-136 т.1).

Колегія суддів не бере до уваги вказані заяви свідків, оскільки за приписами ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Підтвердження факту здійснення господарських операцій та вчинення правочинів підлягають доведенню відповідними письмовими доказами та не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 13.12.2018 у справі №910/21263/17, від 30.01.2019 у справі №911/5358/14.

Таким чином, судова колегія вважає докази надані відповідачем, такими, що не відповідають приписам ст. ст. 74-77 ГПК України.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Зокрема, необхідно досліджувати обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з статтею 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Так, згідно пунктів 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 Договору, приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - Покупцю, і примірник - Продавцю. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки: Україна. Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Нова Українка, вул. Приходька. буд.95. Доставка Товару здійснюється покупцем за власний рахунок. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передання йому товару та (підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Проте, колегія суддів відзначає, що матеріали справи №924/1013/23 не містять доказів вчинення позивачем (як покупцем) дій, спрямованих на отримання обумовленого сторонами товару, зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (акти, претензії щодо невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019), які підтверджують факт направлення та прибуття на адресу зазначену в п.2.3 договору транспортних засобів позивача для отримання товару, які б переконливо спростовували реальний рух активів, свідчили про фактичні обставини невиконання постачання відповідачем товару та які давали б змогу спростувати реальність здійснених господарських операцій за договором купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019.

Поряд з тим, судова колегія звертає увагу, що у період дії Договору позивач жодного разу не звертався до відповідача з будь якими претензіями, листами чи проханнями про поставку товару.

В свою чергу, відповідачем в підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 щодо постачання товару позивачу, крім вищезазначених накладних та заяв свідків, додано копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за січень 2019 - грудень 2023 (картка рахунку 631 ТОВ «Егрін» за січень 2019 р. - грудень 2023 р. по контрагенту ФОП Царьової О.М.) (а.с. 137 т.1).

У вказаному документі позивачем відображено списання, на виконання умов договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019, з банківського рахунку ТОВ «Егрін» коштів в розмірі 295 000, 00 грн. на рахунок ФОП Царьової О.М. Крім того, ТОВ «Егрін» відображено надходження 23.06.2020 товару (оприбутковані ТМЦ) крушини кора від ФОП Царьової О.М. на суму 88 000,00 грн; 15.07.2020 товару (оприбутковані ТМЦ) крушини кора від ФОП Царьової О.М. на суму 34 000,00 грн; 16.09.2020 (оприбутковані ТМЦ) береза листя від ФОП Царьової О.М. на суму 120 000,00 грн., що в свою чергу відповідає підписаним сторонами Специфікаціям № 1, №2 та №3.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції керуючись приписами ч.4 ст.74 ГПК України ухвалою суду від 20.03.2024 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" (код ЄДРПОУ 39712865, м. Рівне, вул. Скрипника, буд. 14) - належним чином завірену копію оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за січень 2019 - грудень 2023.

17 квітня 2024 року від ТОВ «Егрін» на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2024 надійшло клопотання до якого долучено копію оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за 06.09.2019 - 16.04.2024 (картка рахунку 631 ТОВ «Егрін» за 06.09.2019 - 16.04.2024 по контрагенту ФОП Царьової О.М.) (а.с.127 т.2).

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у поданій позивачем на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2024 оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за 06.09.2019 - 16.04.2024 відображені аналогічні відомості щодо списання коштів та надходження товару, які також зазначені в копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за січень 2019 - грудень 2023 (картка рахунку 631 ТОВ «Егрін» за січень 2019 р. - грудень 2023 р. по контрагенту ФОП Царьової О.М.) наданою відповідачем в підтвердження обставин постачання товару за договором купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" усі юридичні особи незалежно від форм власності зобов`язані вести бухгалтерський облік.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться з використанням чотирьох бухгалтерських рахунків, які затверджені Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 (далі - Інструкція №291).

Відповідно до інструкції №291: на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На цьому рахунку учасник промислово-фінансової групи веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги).

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки:

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками";

633 "Розрахунки з учасниками ПФГ".

На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Таким чином, ТОВ "Егрін" операції з відповідачем ФОП Царьовою О.М. (вітчизняним постачальником) проводило за рахунком 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам ТОВ "Егрін" з ФОП Царьовою О.М. за січень 2019 - грудень 2023 (картка рахунку 631 ТОВ «Егрін» за січень 2019 р. - грудень 2023 р. по контрагенту ФОП Царьової О.М.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та відповідачем господарських операцій за договором купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 та тягне за собою зміни майнового стану сторін договору.

Поряд з цим, колегія суддів враховуючи стандарт доказування "вірогідності доказів" погоджується з твердженням відповідача, що платежі позивачем здійснювались у порядку визначеним до п. 5 Договору, що додатково свідчить про факт отримання товару позивачем у обумовлені строки, оскільки будь-яких інших підстав для здійснення оплати коштів у сумі 50% післяплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої накладної позивач не мав, та не зазначає в матеріалах позовної заяви.

Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши вищевказані докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, дійшов висновку про недоведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору в частині поставки товару, оскільки факти, які розглядаються, а саме: поставки ФОП Царьової О.М. товара ТОВ «Егрін» на виконання умов договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 згідно специфікацій №1, №2 та №3, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Заяву ФОП Царьової О.М., яка надійшла до суду апеляційної інстанції 08.04.2024 та якій остання зазначає, що в період з 01.01.2020 року по сьогоднішній день її син ОСОБА_1 та її невістка ОСОБА_2 за усною домовленістю між відповідачем та вказаними особами здійснює представництво її інтересів у відносинах з ТОВ «Егрін» та його посадовими особами щодо виконання умов Договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року, колегія суддів не бере до уваги, враховуючи наступне.

Глава 68 ЦК України не містить спеціальних вимог до форми договору доручення, тому й не виключається вчинення договору доручення в усній формі. Формулювання, які вживаються в статті 1003 ЦК України і сутність правовідносин представництва, вимагають фіксації його повноважень, що може бути здійснено в договорі та/або в довіреності. Натомість в статті 1007 ЦК України міститься вимога видати довіреність повіреному і це означає, що вона є обов`язковою. Але можливо вчинити договір доручення в усній формі, й у цьому разі довіреність слугуватиме підтвердженням його укладання. З урахуванням змісту статті 244 ЦК України та принципу розумності, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.03.2024 у справі №458/229/18.

Проте всупереч вказаному, відповідачем не надано суду апеляційної інстанції довіреності якою вона уповноважує сина ОСОБА_1 та її невістку ОСОБА_2 здійснювати представництво її інтересів у відносинах з ТОВ «Егрін» та його посадовими особами щодо виконання умов Договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 на підставі усного договору доручення.

Враховуючи відсутність у ОСОБА_2 доказів на представництво інтересів ФОП Царьової О.М. у відносинах з ТОВ «Егрін» та його посадовими особами щодо виконання умов Договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року, колегія суддів також не бере до уваги додані до апеляційної скарги роздруківки переписки з мобільного додатку «Viber» з телефону ОСОБА_2 з Олесем за номером НОМЕР_2 (а.с.138-146 т.1).

Поданий представником відповідача висновок експерта за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи №24/4 КТ-6 від 20.02.2024 року, судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки вказаний документ не існував на час ухвалення оскаржуваного рішення (а.с. 199-229 т.1).

Колегія суддів відзначає, що така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/ 17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 24.11.2021 у справі №915/954/20.

Поряд з цим, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі заперечує факт поставки відповідачем товару на виконання умов договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019.

Згідно з положеннями статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити вимоги відповідно до статті 620 цього кодексу.

Частиною першою статті 620 ЦК України передбачено, що у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Таким чином, положення статей 620, 665 ЦК України дають підстави дійти висновку, що у випадку відмови продавця передати проданий товар, покупець має право на односторонню відмову від договору та/або має право вчинити дії щодо спонукання продавця виконати такий обов`язок.

Згідно п.7.3 Договору, покупець вправі відмовитись від даного договору у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п. 10.3 договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з специфікацій №1 від 01.06.2020, №2 від 01.07.2020, №3 від 01.09.2020, відповідач зобов`язався поставити товар до 30.06.2020, 31.07.2020 та 31.09.2020 відповідно.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач протягом більш ніж трьох років не виконував свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019, а отже, допустив істотне порушення умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зважаючи на невиконання відповідачем, як продавцем за Договором свого обов`язку із поставки товару у строки обумовлені в специфікаціях, позивач в особі свого представника - адвоката Ганчука Г.В. надіслав на адресу відповідача засобами поштового зв`язку повідомлення-вимогу від 15.08.2023 вих. №15/08-23ЦОМ зі змісту якого вбачається, що позивач повідомляє відповідача про односторонню відмову від договору, оскільки фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною свій обов`язок за договором щодо поставки та передачі товару у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Егрін» виконано так і не було, жодної накладної сторонами так і не було оформлено. Таким чином, зазначив, що договір розірвано товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" шляхом односторонньої відмови, тобто правова підстава для набуття фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною сплачених за Договором грошових коштів відпала. Відтак, після розірвання Договору, у ТОВ "Егрін" виникло право вимагати від ФОП Царьової Олени Михайлівни повернення сплачених за Договором коштів, як безпідставно набутих. При цьому, поверненню повинні підлягати кошти, що були перераховані помилково. Враховуючи вказане, просив, не пізніше 7 днів з дати отримання цього повідомлення-вимоги, повернути ТОВ "Егрін" грошові кошти у сумі 295 000,00 грн (а.с. 28-33 т.1).

В підтвердження доказів надіслання відповідачу вказаного повідомлення-вимоги, позивачем надана поштова накладна №0100111609220 від 16.08.2023, фіскальний чек від 16.08.2023 та опис вкладення цінного листа №010011609220 (а.с.34-35 т.1).

Твердження відповідача, що матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач отримала таку вимогу, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №916/1093/21).

Посилання відповідача на те, що зазначена Вимога позивача підписана не уповноваженою стороною Договору, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Повідомлення-вимога від 15.08.2023 вих. №15/08-23ЦОМ підписана представником ТОВ «Егрін» адвокатом Григорієм Ганчуком, яким в підтвердження своїх повноважень щодо представництва ТОВ «Егрін» перед ФОП Царьової О.М. до вимоги було додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1442783, який виданий на підставі договору №14/08-23Е від 14.08.2023. Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Згідно пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Частиною 1 ст. 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Так, ордер адвоката Ганчука Григорія Володимировича, є самостійним документом, який містить усі обов`язкові реквізити, передбачені положенням та типовою формою ордера, затвердженим РАУ відповідно до ч. 2 ст. 26 закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та підтверджує його повноваження по представництву інтересів ТОВ «Егрін» перед ФОП Царьової О.М.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що внаслідок розірвання договору шляхом односторонньої відмови у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення сплачених да договором коштів, як безпідставно набутих згідно приписів ст.1212, 1213 ЦК України.

Проте, колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача та суду першої інстанції, що внаслідок надіслання відповідачу повідомлення-вимоги від 15.08.2023 вих. №15/08-23ЦОМ відбулось розірвання договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 шляхом односторонньої відмови, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

У ст. 631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст. 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто, одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22.

Проте, згідно п.10.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 р. Тобто, договір купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 передбачав момент його припинення - 31.12.2021. Отже, станом на час звернення позивача до відповідача з повідомленням-вимогою від 15.08.2023 вих. №15/08-23ЦОМ договір купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019 був припинений.

Тому у такому разі розірвання вказаного договору у спосіб використаний позивачем шляхом надіслання відповідачу повідомлення-вимоги від 15.08.2023 вих. №15/08-23ЦОМ є фактично неможливим.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Царьова О.М. отримала грошові кошти в розмірі 242 000,00 грн в порядку виконання договірного зобов`язання на підставі договору купівлі-продажу №ЦОМ/19 від 06.09.2019, що не вважається безпідставним. Відтак положення ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягає застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 242 000,00 грн. грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 53 000,00 грн на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки вказана сума грошових коштів отримана відповідачем безпідставно, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Зокрема, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що визнає факт отримання платежів на рахунок платіжним дорученням №3352 від 01.12.2020 на суму 30000 грн. та платіжним дорученням №33442 від 14.05.2021 на суму 20000 грн. (всього на суму 50000 грн.), та залишок по платежам по Специфікаціям №1, №2 та №3 у сумі 3000 грн (всього 53000 грн.), які надійшли без відповідної правової підстави.

Твердження відповідача, що судом першої інстанції порушено його процесуальне право на участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

За змістом частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).

Як вбачається із матеріалів даної справи та відображено у апеляційній скарзі, адресою відповідача є: 30400 Хмельницька область, місто Шепетівка, вул. Українська, будинок 65, квартира 12, тобто адреса яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись на адресу відповідача (30400 Хмельницька область, місто Шепетівка, вул. Українська, будинок 65, квартира 12) та повертались на адресу судупершої інстанції з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній" та "за закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 виснував, що "довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з "відсутністю за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.".

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи в суді першої інстанції підтверджено матеріалами справи, а відтак спростостовуються доводи відповідача про порушення її права на захист.

Щодо поданої відповідачем до суду апеляційної інстанції заяви про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №910/7987/22.

Таким чином, враховуючи об`єктивні причини неможливості відповідача подати до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, оскільки в Україні в 2023 році відповідач була з 15.07.2023 року по 19.08.2023 року (що підтверджується відмітками в закордонному паспорті копія якого додана до апеляційної скарги), колегія суддів приймає до розгляду подану відповідачем до суду апеляційної інстанції заяву про застосування позовної давності.

Відповідач в обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що звернення 14.09.2023 позивача із позовом до відповідача в частині стягнення заборгованості за період з 01.06.2020 по 14.09.2020 здійснено із пропущенням строків позовної давності, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові в цій частині.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у п. 100 постанови від 06.09.2023 зробила висновок, що саме з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим законом (п. 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 N 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 15.09.2023 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, позивач у даній справі звернувся з вимогами до суду першої інстанції в межах позовної давності.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України не можуть бути застосованими у даному випадку.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, за результатом апеляційного перегляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 в частині стягнення 242 000,00 грн скасувати та ухвалили в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В частині стягнення 53 000,00 грн рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 залишити без змін.

На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені в суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним та апеляційним вимогам, стягнувши: з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 795.00 грн за подання позовної заяви до суду першої інстанції; з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 5445,00 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 в частині стягнення 242 000,00 грн скасувати та ухвалили в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 по справі №924/1013/23 викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" (33014, м. Рівне, вул. Скрипника, буд. 14, код 39712865) 53 000,00 грн грошових коштів, 795,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" 242 000,00 грн грошових коштів, відмовити."

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" (33014, м. Рівне, вул. Скрипника, буд. 14, код 39712865) на користь Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) 5445,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

6. Справу №924/1013/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.