Рішення

від 04.01.2024 по справі 924/1009/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" січня 2024 р. Справа № 924/1009/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Мізику М.А., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" м. Хмельницький

про стягнення 463026,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сиротко М.В. адвокат згідно ордеру

від відповідача : не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" м. Одеса звернулося до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" м. Хмельницький про стягнення 463026,34 грн., з яких 275754,80 грн. основного боргу та 187271,54 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування №24/02/20 від 24.02.2020р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 275754,80 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в розмірі 187271,54 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023р., вказану позовну заяву передано для розгляду судді Гладію С.В.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.09.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 23.10.2023р.

02.10.2023р. відповідач на адресу суду подав письмові пояснення, в яких проти позову заперечує, посилається на те, що позивачем не доведено факту наявності у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, відтак, порушення прав та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю «Екопікнік Україна», що, в свою чергу, є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

По друге, відповідач зазначає, що згідно із погодженої сторонами заявки на організацію транспортування та експедирування вантажу № 8 від 09 вересня 2021 року вбачається те, що вартість доставки вантажу в контейнері (№ М8МЦ8906641, № М8МЦ8901784 - 5 рядок вступної частини заявки) по маршруту FOB Ningbo port Хмельницький визначена в розмірі 14380 дол. США, що згідно із курсу НБУ становить 384377,40 гривень.

Звертає увагу на те, що відповідно до погодженої сторонами заявки товариством з обмеженою відповідальністю «Екопікнік Україна» в повному обсязі здійснено оплату вартості послуг, що визнається позивачем та підтверджується наданими ним письмовими доказами.

При цьому зазначає, що відповідачем належним чином виконано зобов`язання щодо оплати вартості доставки вантажу, тому вважає, що безпідставним є вимоги позивача щодо сплати вартості ненаданих позивачем послуг.

Також, відповідач вважає, що у останнього відсутні невиконанні основні зобов`язання перед позивачем, тому вимога щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені є безпідставною.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.10.2023р. підготовче засідання відкладено на 12 год. 00 хв. "16" листопада 2023 р.

16.11.2023р. ухвалою суду в підготовчому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу №924/1009/23 до судового розгляду по суті на 05.12.2023р.

За результатами судового засідання 05.12.2023р. постановлено ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 20.12.2023р.

За результатами судового засідання 20.12.2023р. постановлено ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 04.01.2024р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

24.02.2020р. між ТОВ «Ламан Шипінг» (позивач, експедитор) та ТОВ «Екопікнік Україна» (відповідач, клієнт) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №24/02/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТНО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього Договору, встановлюються за згодою сторін (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3. договору встановлено, що під кожне конкретне перевезенням клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосуються організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.

У відповідності до п. 2.1.1 договору експедитор зобов`язується за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, у тому числі митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.

Відповідно до п. 2.1.6 договору експедитор зобов`язується після надання послуг скласти акт виконаних робіт (наданих послуг) та надати його клієнту.

Згідно з п. 3.1.9 та п. 3.1.12 договору клієнт зобов`язується вчасно оплачувати послуги експедитора; підписати та відправити експедитору акт виконаних робіт (послуг) протягом 3 робочих днів з моменту його отримання, або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну і неотримання акту виконаних робіт (послуг) або обґрунтованої відмови, такий акт і послуги вважаються прийнятими та підтверджені сторонами.

У відповідності до п. 4.1.1 договору перелік послуг, а також вартість послуг експедитора встановлюються за погодженням сторін.

Згідно п.4.1.3. договору клієнт оплачує при перевезенні вантажу морським сполученням у режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський, портовий збір тощо) протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивезення вантажу з порту призначення. При перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові, інші), протягом 1 банківського дні від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком експедитора в повному обсязі. При перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів моменту виставлення експедитором рахунку. По виставленому рахунку експедитора клієнт оплачує за внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому, експедитор залишає за собою право зобов`язати клієнта шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов`язані з тривалим перебуванням вантажу в порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатний період зберігання вантажу (у контейнерах), встановлений відповідно до умов порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги зі зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за наднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.

Пунктом 4.1.6 договору узгоджено, що виконані послуги оформлюються актом виконаних робіт (наданих послуг) та рахунком експедитора.

Плата експедитору вказується у додатках до цього Договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа клієнта (п. 4.1.7 Договору).

Відповідно до п. 4.4 договору у випадку морського перевезення вантажу споживачем послуги морського перевезення є клієнт, який надає експедитору коносамент як підтвердження наявності договору морського перевезення, на підставі якого експедитор здійснює внутрішньопортове експедирування. Експедитор зобов`язується переказати грошові кошти за послуги, пов`язані з морським перевезенням вантажу, організатору такого перевезення. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу, перераховується виходячи з договору морського перевезення (коносамент) з клієнтом. Відповідальність за виконання морського перевезення перед клієнтом несе морський перевізник згідно з умовами коносаменту.

Згідно з п. 4.6 договору штрафи та ціни, зазначені у цьому договорі у доларах США, сплачуються у гривнях за курсом, узгодженим сторонами у заявці. У разі значного відхилення узгодженого курсу від офіційного курсу НБУ, у період надання послуг, узгоджений курс підлягає перегляду на вимогу експедитора.

Згідно п. 5.3.4. договору у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом оплати по виставленим рахункам експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день та за весь час такого прострочення до моменту повного погашення заборгованості. Строк позовної давності при виконанні сторонами своїх грошових зобов`язань, в т.ч. нарахуванні та/або стягнення штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.

Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозиції про розірвання цього Договору за 20 днів до календарного року такий Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 7.1 Договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

19.05.2021р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №24/02/20 від 24.02.2020р.

Відповідно до п. 1. додаткової угоди сторони погодили внести зміни до п. 4.1.3 договору та викласти їх в наступній редакції: при перевезенні вантажу у всьому контейнері в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський, портовий збір тощо) протягом 15 календарних днів від дати вивантаження з борту судна в порту призначення. При перевезенні вантажу в режимі експорт платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові, інші), протягом 1 банківського дня з моменту оформлення коносамента і пред`явлення копії такого коносамента клієнту (електронної або факсимільним зв`язком). Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається при оплаті клієнтом за рахунком експедитора в повному обсязі. При перевезенні вантажу автомобільним та за послуги, які пов`язані з таким перевезенням, оплата здійснюється клієнтом протягом 15 календарних днів від дати доставки вантажу на митний термінал за місцем акредитації клієнта, при обов`язковій наявності у експедитора. По виставленому рахунку експедитора нутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому, експедитор залишає за собою право зобов`язати клієнта шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов`язані з тривалим перебуванням вантажу в порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатний період зберігання вантажу (у контейнерах), встановлений відповідно до умов порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги зі зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за наднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.

24.02.2020р. у відповідності до п. 1.3 договору відповідачем сформовано заявку №8 на організацію транспортування та експедирування вантажу по коносаменту MBL №MEDUNF760650, HBL №CAL21080008 контейнери № MSMU8906641, №MSMU8901784 по маршруту FOB Ningbo port Хмельницький, загальною вартістю 14380 дол. США.

Дана заявка підписана сторонами та скріплена печатками.

На виконання умов договору та заявки відповідача №8 від 09.09.2021р. позивач належним чином здійснив організацію перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування імпортного вантажу у контейнерах №№MSMU8906641, MSMU8901784, що підтверджується відповідними товаротранспортними накладними (СМR) №№ 409302, 1784.

На підтвердження наданих послуг з вантажного перевезення позивачем надано до матеріалів справи акти здачі прийняття робіт (надання послуг) №LS-0009362 на загальну суму 384377,40 грн. та №LS-0009363 на загальну суму 384377,40 грн., які підписані та скріплений печаткою ТОВ «Ламан Шилінг».

У зв`язку із зазначеним позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № LS- 4384416 від 14.09.2021р. на суму 384377,40 грн., № LS - 4384417 від 14.09.2021р. на суму 384377,40 грн., а всього на загальну суму 768754,80 грн.

Відповідач за надані послуги з позивачем розрахувався на суму 493000,00 грн., що підтверджується довідкою з відділення «ПУМБ» РЦ в м. Одеса №ODE-07.8/567 від 29.08.2023р.

Листом № 374000/1 від 11.01.2022р. позивач повідомив відповідача про наявність боргу в розмірі 375751,88 грн. та необхідність його погашення у строк до 12.01.2022р.

Також, позивач звернувся до відповідача з претензією №880025/20 від 21.11.2022р. про сплату 375751,88 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №24/02/20 від 24.02.2020р. та 137000,13 грн. пені.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором на транспортно-експедиторське обслуговування щодо своєчасної оплати наданих послуг з перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування імпортного вантажу, у зв`язку із чим просить стягнути з останнього 2757540,80 грн. основного боргу, 187271,54 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020р. між ТОВ «Ламан Шипінг» (позивач, експедитор) та ТОВ «Екопікнік Україна» (відповідач, клієнт) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №24/02/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТНО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполучення, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього Договору, встановлюються за згодою сторін (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3. договору встановлено, що під кожне конкретне перевезенням клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосуються організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.

Судом зазначається, що перевезення вантажу будь-яким видом транспорту складається з трьох елементів: навантаження, переміщення та вивантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 929 Цивільний кодекс України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 931, 932 Кодексу встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Згідно ст. 934 Цивільний кодекс України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Судом зазначається, що за приписами абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормою ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ламан Шипінг» (позивач, експедитор) та ТОВ «Екопікнік Україна» (відповідач, клієнт) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №24/02/20 від 24.02.2020р.

Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього Договору, встановлюються за згодою сторін (п. 1.2 Договору).

Так, пунктом 1.3 Договору сторонами узгоджено, що під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій вказується найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження та готовності вантажу до перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020р. у відповідності до п. 1.3 договору відповідачем сформовано заявку №8 на організацію транспортування та експедирування вантажу в двох контейнерах за № MSMU8906641, №MSMU8901784 по маршруту FOB Ningbo port Хмельницький, загальною вартістю 14380 дол. США, яка підписана сторонами та скріплена печатками.

За надані послуги з перевезення вантажу по заявці №8 від 24.02.2020р. на організацію транспортування та експедирування вантажу на суму 384377,40 грн., відповідач провів розрахунки повністю, що підтверджується довідкою з відділення «ПУМБ» РЦ в м. Одеса №ODE-07.8/567 від 29.08.2023р., та що і не заперечується позивачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем повністю виконано умови договору №24/02/20 від 24.02.2020р. на транспортно-експедиторське обслуговування в частині оплати наданих послуг. Відповідно, виставлення рахунку LS - 4384417 від 14.09.2021р. про сплату 384377,40 грн., який не підтверджено заявкою про надання відповідних послуг є безпідставним та не підтверджено жодними доказами у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Ламан Шилінг» жодним належним та допустимим доказом не доведено факту наявності у ТОВ «Екопікнік Україна» грошового зобов`язання перед позивачем, при цьому посилання позивача на те, що вартість в заявці вказана за перевезення одного контейнеру, судом не приймається, оскільки як вбачається із заявки в останній відображена кількість контейнерів (2 шт.) та вартість такого перевезення в сумі 14380 дол. США.

При цьому, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Приписи ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

Таким чином, позивач не довів перед судом відповідними засобами доказування наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору у розмірі 275754,80 грн.

Суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення 187271,54 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у суду відсутні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" м. Хмельницький про стягнення 463026,34 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано та складено 15.01.2024р.

СуддяС.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (електронний суд)

3 - відповідачу (електронний суд)