Постанова

від 11.01.2024 по справі 922/618/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/618/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: Колісниченко А.С.,

Офісу Генерального прокурора: Томчук М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (колегія суддів у складі: Крестьянінов О.О. - головуючий, Білоусова Я.О., Шевель О.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2023 (суддя Шарко Л.В.)

у справі № 922/618/22

за позовом керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство"

про стягнення 1748385,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позову

1. Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Інспекція) до Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" (далі - Відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у загальному розмірі 1748385,51 грн (у тому числі 1632783,85 грн на користь держави в особі Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади, 115601,66 грн на користь держави в особі Оскільської об`єднаної територіальної громади).

2. Позов мотивовано посиланням на положення статей 19, 69, 78 Лісового кодексу України, абзацу 5 пункту 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.200 №761 (далі - Порядок), статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", статей 5, 6 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 50 Закону України "Про охорону земель", а також обставини здійснення Відповідачем: незаконної вирубки дерев; забору води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачі води населенню без дозволу; засмічення території об`єкту природно-заповідного фонду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням XIII сесії XXIV скликання Харківської обласної ради від 23.12.2003 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення" (додаток 3) територію, що оголошується як регіональний ландшафтний парк "Ізюмська лука" площею 2560,0 га, Балаклійський район: Петрівське лісництво Ізюмського держлісгоспу, квартали 140-143, 148-152, 164, 165, 169, 186-188, 213-215, 242, 273, 274; Завгороднівське лісництво Ізюмського держлісгоспу, квартали 323, 324, 365, 366, 406, 407, 449, 604-623 передано під охорону Ізюмському держлісгоспу.

4. На підставі охоронного зобов`язання Державного управління екології та природних ресурсів у Харківські області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.02.2006 Відповідач дав зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження Регіонального ландшафтного парку місцевого значення "Ізюмська лука" в межах Балаклійського та Ізюмського району: Ізюмський район: Завгороднівське лісництво кв. 624-632, Піщанське лісництво кв. 582-587, Придонецьке лісництво кв. 554-561,574-576,581, Петрівське лісництво кв. 144-147, 153-157, 170, 171, Ізюмське лісництво кв. 158-163, загальною площею 5002,0 га. За змістом вказаного охоронного зобов`язання, на заповідній території забороняється, зокрема, будь-яке забруднення територій.

5. Відповідно до охоронного зобов`язання Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 13.03.2019 №04.01-23-56/КППМ3 Відповідачу передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія комплексної пам`ятки природи місцевого значення "Гора Крем`янець" загальною площею 176,0 га у межах Ізюмського району квартали 117, 118 Артемівського лісництва та квартал 13 Піщанського лісництва Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство".

6. У пункті 3 вказаного охоронного зобов`язання передбачено, що землекористувач зобов`язаний, зокрема, вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкту) природно заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкту) природно заповідного фонду. Пунктом 4 охоронного зобов`язання передбачено, що землекористувач забезпечує охорону та збереження території (об`єкту) природно заповідного фонду що перебуває у його користуванні.

7. Згідно з пунктом 3.1 Положення про комплексну пам`ятку природи місцевого значення "Гора Крем`янець", затвердженого наказом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, на території Пам`ятки природи забороняється діяльність, що суперечить меті та завданням Пам`ятки природи, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни її первісного стану, у тому числі будь-яке засмічення та забруднення території.

8. На підставі наказу Інспекції "Про здійснення планового заходу (перевірки) Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" від 05.03.2021 №225/12-02 та направлення Інспекції від 05.03.2021 №225/12-02/06-04 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з 11 до 12, з 15 до 17 березня 2021 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у діяльності Відповідача.

9. Перелік питань щодо проведення планового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства визначений направленням від 05.03.2021 №225/12-02/06-04, серед яких: про оцінку впливу на довкілля, про охорону атмосферного повітря, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про використання та охорону земель, про поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами, про природно-заповідний фонд, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, про охорону, використання і відтворення риби та інших водних біоресурсів, про охорону, утримання зоологічних колекцій, у тому числі диких тварин у неволі, під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання, про використання та охорону надр.

10. За результатами проведеної перевірки Інспекція 17.03.2021 склала акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №225/12-02/06-14 (далі - Акт).

11. Другий примірник Акта отримав 17.03.2021 головний лісничий Відповідача Романенко С.С. (в графі для підписів зазначено: "Другий примірник акта отримав 17.03.2021, від підпису відмовився, заперечення до акта будуть подані у встановлений законом термін, головний лісничий, підпис, Романенко С.С.").

12. В Акті, зокрема, зафіксовано виявлення фактів побутового засмічення території поодинокими предметами (поліетиленові пакети, пляшки, пластиковий посуд, пачки від цигарок, папір тощо): в межах 118 кварталу Артемівського лісництва на території комплексної пам`ятки природи місцевого значення "Гора Крем`янець" - у кількості 52 штук; в межах 585 кварталу Піщанського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство" - у кількості 98 штук.

13. У зв`язку з наведеним Інспекція склала, відповідно, претензію №34 від 25.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 832,00 грн та претензію №35 від 25.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1568,00 грн. Інспекція зазначила, що відповідні факти є порушенням статей 5, 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 50 Закону України "Про охорону земель" та є підставою для відшкодування матеріальної шкоди, розрахованої згідно з додатком №10 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок самовільного використання земель, зняття ґрунтового покриття, забруднення та засмічення їх території".

14. Також у ході зазначеної перевірки виявлено факти вирубування дерев: у кварталі 568 виділі 28 у Піщанському лісництві - 8 дерев до ступеня припинення росту без лісорубного квитка при проведенні СРС-2020 року; в кварталі 50 виділі 11.1 у Артемівському лісництві при проведенні СРС-2021 року; а також допущення незаконної рубки 180 сироростучих та 2 сухостійних дерев у кварталі 266 виділ 5.1 Ізюмського лісництва.

15. Так, згідно з пунктом 26 Опису виявлених порушень вимог законодавства, наведених у Акті (далі - Опис), у період з 19.11.2020 до 20.11.2020 при проведенні позапланової перевірки Інспекцією встановлено, що на території Відповідача було призначено санітарні рубки в насадженнях, не ушкоджених хворобами лісу, та без урахування категорії стану дерев. Відповідач видав лісорубний квиток від 29.09.2020 серії ХАЖ №001417 на проведення рубки в кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га та кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га Ізюмського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство". Відповідно до акта лісопатологічного обстеження та оцінки санітарного стану насаджень від 06.12.2019 причиною призначення рубки на вказаних вище ділянках є "коренева губка", проте на момент обстеження 19.11.2020 в кварталі 266 виділах 5.1 та 13.1 ознак ураження дерев "кореневою губкою" виявлено не було. Станом на 11.03.2021 лісорубний квиток від 29.09.2020 серії ХАЖ №001417 на проведення рубки в кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га та кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га Ізюмського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство" всупереч вимогам статей 69, 78 Лісового кодексу України не був анульований, а рубки проведені в повному обсязі. У ході проведення планової перевірки з 11.03.2021 до 17.03.2021 посадові особи Інспекції здійснили перелік пнів зрубаних дерев в кварталі 266 виділ 5.1 площею 0,9 га (виявили рубку 180 сироростучих та 2 сухостійних дерев). Водночас у кварталі 266 виділ 13.1 Ізюмського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство" на площі 1 га було здійснено підготовку ґрунту для посадки лісових культур, що унеможливило проведення переліку пнів зрубаних дерев. Отже, в кварталі 266 виділ 5.1 незаконно знесено 180 сироростучих та 2 сухостійних дерева, що не були ушкоджені хворобою та не підлягали вирубуванню.

16. Згідно з пунктом 34 Опису Інспекція виявила, що Відповідач допустив незаконну рубку 7 дерев у межах кварталу 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва. В межах зазначеної рубки 16.03.2021 проведено контрольний перелік пнів зрубаних дерев в присутності відповідальних осіб Відповідача, за результатами якого складено відомість переліку пнів зрубаних дерев та встановлено, що згідно з матеріалами відводу до переліку взято дерева породи сосна звичайна в загальній кількості 123 штуки. За результатами контрольного переліку пнів зрубаних дерев в кварталі 50 виділ 11.1 Артемівського лісництва, шляхом переводу пнів на висоту 1/3 м виявлено незаконну рубку 7 дерев (діаметри пнів 45 см - 4 шт, 46 см - 2 шт, 47 см - 1 шт), які не зазначені у матеріалах відводу.

17. Згідно з пунктом 35 Опису Відповідач допустив видалення 8 дерев (діаметри пнів 22 см - 1 шт, 24 см - 1 шт, 25 см - 2 шт, 28 см - 1 шт, 29 см - 2 шт, 34 см - 1 шт) в кварталі 568 виділ 28 Піщанського лісництва без лісорубного квитка, в момент проведення рубки на підставі лісорубного квитка Ж №001409 від 22.09.2020 в кварталі 568 виділ 19.1.

18. У зв`язку з наведеним Інспекція склала, відповідно, претензію №38 від 31.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 30848,89 грн, претензію №39 від 31.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 83184,77 грн, претензію №40 від 31.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 1557823,35 грн. Інспекція зазначила, що відповідні факти є порушенням статті 19 Лісового кодексу України та є підставою для відшкодування шкоди, розрахованої на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту".

19. Крім того, вказаною перевіркою встановлено, що Відповідач у період з 12.03.2018 до 12.03.2021 здійснював забір води із підземного джерела без дозволу на користування надрами (підземні води), а саме здійснював передачу питної води населенню без дозволу, що є порушенням статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення". Обсяг забору води склав 17 тис. м3.

20. У зв`язку з наведеним Інспекція претензією №51 від 16.04.2021 нарахувала матеріальну шкоду в розмірі 74128,50 грн, яка розрахована у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, з урахуванням об`єму води, що використана самовільно без дозвільних документів у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів та ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

21. Отже, господарські суди попередніх інстанцій виходили з висновку про доведеність того, що в межах території Ізюмської об`єднаної територіальної громади відбулося: побутове засмічення території КППК "Гора Крем`янець" (в межах кварталу 118 Артемівського лісництва) яким заподіяно матеріальну шкоду на 832 грн (претензія №34); незаконне вирубування дерев в кварталі 266 виділ 5.1 Ізюмського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство", в наслідок якого заподіяно матеріальну шкоду у сумі 1557823,35 грн (претензія №40); незаконний видобуток водних ресурсів, яким спричинено шкоду на суму 74128,50 грн. А в межах території Оскільської об`єднаної територіальної громади відбулося: побутове засмічення території РЛП "Ізюмська лука" (в межах кварталу 585 Піщанського лісництва) яким спричинено збитків на 1568 грн (претензія №35); незаконне вирубування дерев в кварталі 50 виділ 11.1 Артемівського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство", в наслідок якого заподіяно матеріальну шкоду у сумі 83184,77 грн (претензія №39); незаконне вирубування дерев в кварталі 568 виділ 28 Піщанського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство", в наслідок якого заподіяно матеріальну шкоду у сумі 30848,89 грн (претензія №38).

22. Відповідач 23.03.2021 на адресу Інспекції направив заперечення на акт перевірки від 17.03.2021 №225/12-02/06-14, в яких зазначив про незгоду із проведеною плановою перевіркою, оскільки її висновки є необґрунтованими, недоведеними та зробленими на припущеннях. Зокрема, Відповідач просив скасувати пункти 1, 12, 14, 15, 16, 26, 34, 35 "Опису виявлених порушень вимог законодавства" та визнати зазначені в ньому факти як правомірні; не брати до уваги висновки зроблені доцентом ОСОБА_1 , оскільки вони зроблені особою, яка заінтересована та упереджена, і є безпідставними та недоведеними.

23. 24.03.2021 Інспекція видала Відповідачу на підставі Акта припис №07/06-10.

24. Претензії Інспекції залишились без розгляду та задоволення, а шкода у добровільному порядку Відповідачем не відшкодована.

25. Листом від 02.11.2021 Ізюмська окружна прокуратура повідомила Інспекцію про наявність підстав для звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача коштів у сумі 1748385,51 грн. Інспекція листом від 25.11.2021 повідомила окружну прокуратуру про неможливість звернутися до суду з відповідною позовною заявою через відсутність коштів для сплати судового збору. 26.11.2021 окружна прокуратура направила Інспекції повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про те, що прокуратура має намір самостійно звернутися з відповідною позовною заявою до суду.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

26. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2023, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позов задоволено повністю.

27. Судові рішення мотивовано встановленням обставин, які свідчать про наявність у діях Відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, а також доведеності розміру заподіяної шкоди, які підлягає відшкодуванню.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

28. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

29. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статей 2, 13, 73, 74, 76, 77, 86 зазначеного Кодексу, статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статей 1, 4, 5, 7, 10, 14 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статей 67-69, 78 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 23 Кодексу України про надра, викладені у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 15.06.2022 у справі №909/114/21, від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, від 16.12.2021 у справі №922/3414/19 від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 19.06.2020 у справі №140/388/19, від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020, від 20.03.2023 у справі №640/9782/21, від 22.04.2022 у справі №813/2521/17, від 10.09.2013 у справі №21-237а13, від 20.03.2019 у справі №810/5854/14, від 24.10.2022 у справі №826/9747/17, від 27.03.2018 у справі №813/2524/17, від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а, від 09.08.2018 у справі №826/5302/14, від 16.07.2020 у справі №826/4/16, від 09.06.2022 у справі №640/5976/19, від 13.04.2022 у справі №826/13923/17, від 15.07.2021 у справі №826/16689/18, від 23.06.2021 у справі №805/3068/17-а, від 25.05.2023 у справі №924/883/21, від 11.05.2023 у справі №911/2298/21, від 03.05.2018 у справі №903/449/17, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 03.10.2018 у справі №461/3584/16-ц, від 17.10.2018 у справі №446/2033/16-ц, від 26.09.2018 у справі №641/11590/15-ц, від 20.10.2021 у справі №920/759/20.

30. Відповідач зазначає про відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів щодо кількості незаконно вирубаних дерев, їх діаметру тощо, тоді як наданий на підтвердження відповідних обставин Акт не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства, адже не підписаний Відповідачем та не містить детального опису виявленого порушення, яким чином здійснено відповідні заміри дерев, а також винних осіб та дій чи бездіяльності Відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу.

31. Відповідач стверджує, що в справі немає жодних доказів, в якому саме періоді, на підставі яких саме лісорубних квитків зрубано відповідні дерева, пні від яких перераховані Інспекцією, яким чином, коли і за присутності кого проводилось замірювання діаметрів пнів. Водночас Відповідач вказує на відсутність підстав для анулювання лісорубного квитка ХАЖ №001417 від 29.09.2020, зокрема, через обставини відсутності кореневої губки, які жодними доказами, крім Акта, не доведені.

32. При цьому Відповідач наголошує, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

33. Також Відповідач заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції щодо необхідності оскарження акта перевірки та неприйняття заперечень проти нього у зв`язку з його неоскарженням, адже акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

34. Відповідач зауважує, що Акт не підписаний деякими інспекторами, що проводили перевірку, а суди попередніх інстанцій презюмували правильність і достовірність наведених у ньому відомостей, не перевірили їх на підставі інших доказів та не надали оцінки запереченням Відповідача.

35. Відповідач посилається на введення в Україні військового стану та безпосереднє знаходження його близько до бойових дій як на поважні причини пропуску ним строку на подання клопотання про призначення експертизи у справі, направленого ним суду першої інстанції до ухвалення рішення. На думку Відповідача, без призначення експертизи встановити обставини справи та перевірку наявності підстав позовних вимог неможливо, адже для вирішення відповідних питань потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

36. Відповідач вважає хибними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про здійснення ним забору води з використанням підземних вод без дозволу на користування надрами з порушенням вимог законодавства та заподіяння у зв`язку з цим збитків у відповідному розмірі, оскільки в справі відсутні докази на підтвердження таких обставин, розрахунок перевищення лімітів водозабору та суми збитків. При цьому Відповідач посилається на право землекористувачів, передбачене статтею 23 Кодексу України про надра.

37. Відповідач зазначає про недоведеність обставин засмічення саме ним відповідних земельних ділянок.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

38. Керівник Ізюмської окружної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, повністю відповідають вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.

39. Відзив мотивовано запереченням проти доводів Відповідача щодо недопустимості як доказу Акта, адже він не визнаний судом недійсним чи незаконним, доказів неправдивості зафіксованої в ньому інформації Відповідач не надав, а посилання на формальні недоліки Акта є безпідставними.

40. Також прокурор вважає, що доводи Відповідача по суті позовних вимог не відповідають дійсності, адже Відповідач не надав суду акт лісопатологічного обстеження від 06.12.2019.

41. Прокурор стверджує про підтвердження його вимог належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами, якими підтверджено протиправну поведінку Відповідача, тоді як наявність вини Відповідача у завданні шкоди не спростовано.

Позиція Верховного Суду

42. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

43. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

44. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

45. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

46. Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

47. Зокрема, підставою для цивільно-правової відповідальності є порушення лісового законодавства, законодавства України про природно-заповідний фонд, про надра, про охорону земель (ст. 105 Лісового кодексу України, ст. 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд", ст. 65 Кодексу України про надра, ст. 56 Закону України "Про охорону земель"). До таких порушень належать незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників; нецільове використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, порушення вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; псування, пошкодження чи знищення природних комплексів територій та об`єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу; самовільне користування надрами тощо.

48. За визначенням, наведеним у статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (ч.ч. 1, 3).

49. За вимогами статті 91 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду; перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

50. Зокрема, згідно з положеннями статті 21 Кодексу України про надра (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі спеціальних дозволів надаються у користування надра для видобування, зокрема, підземних вод (крім мінеральних), крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, згідно з частиною 1 якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

51. До спеціального використання лісових ресурсів належать: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування тощо. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети, за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно відповідними органами виконавчої влади (на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування), власниками лісів або постійними лісокористувачами (ст. 67-69 Лісового кодексу України).

52. Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів (п. Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів").

53. Верховний Суд (зокрема у постанові від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі) виснував, що системний аналіз положень статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

54. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

55. Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Подібний за змістом висновок наведений також у постанові від 18.05.2023 у справі №914/669/22, на яку посилається Відповідач.

56. Крім того, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (ст. 35 Закону України "Про охорону земель").

57. Невиконання землекористувачами зазначених обов`язків щодо режиму використання земель, у тому числі захисту їх від забруднення, засмічення, є підставою для застосування до них, зокрема, цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної шкоди в повному обсязі (ст. 65 Закону України "Про охорону земель").

58. Виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, навколишнього природного середовища здійснюється уповноваженими законом органами в порядку державного нагляду (контролю), що здійснюється шляхом вжиття планових та позапланових заходів у формі перевірок, обстежень тощо (ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

59. Так, згідно з пунктом 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

60. Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

61. Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах (зокрема від 25.05.2023 у справі №924/883/21, на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі), не допускається включення до такого акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, оскільки, у разі заперечення суб`єктом господарювання, щодо якого проводиться перевірка, зафіксованого в акті факту правопорушення (порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища тощо), він позбавлений можливості спростувати цей факт.

62. У постанові від 18.05.2023 у справі №914/669/22 Верховний Суд також зауважив, що такий доказ як акт перевірки державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.

63. У постанові від 16.08.2022 у справі №925/1598/20 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності зазначенні у акті детального опису виявленого порушення, відповідних розмірів та приладів, якими здійснено їх заміри, тощо задля правильної фіксації вчиненого порушення закону відповідно до встановлених законодавцем правил та можливості визначити точний розмір завданої шкоди.

64. У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №909/114/21 (на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі) також зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов`язкової умови для настання відповідальності.

65. При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі №922/3414/19, на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі), позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

66. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

67. Задовольняючи позовні вимоги в цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність у діях Відповідача всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправна поведінка полягає у допущенні вирубки дерев у лісових масивах (кварталах і виділах) Ізюмського, Артемівського та Піщанського лісництв, які не обліковані матеріалами відведення насаджень та на рубку яких не видавались лісорубні квитки, допущенні побутового засмічення території об`єктів природно заповідного фонду, самовільному використанні водних ресурсів; шкідливий результат такої поведінки (шкоди) полягає у знищенні лісових культур, засміченні території; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме у зв`язку невиконанням Відповідачем обов`язків щодо забезпечення охорони та захисту лісових насаджень відбулися незаконні вирубки деревини за відсутності дозволів (лісорубних квитків) та, відповідно, незаконне знищення лісових культур, а незаконним видобутком водних ресурсів заподіяно шкоду у відповідному розмірі; вина особи, яка заподіяла шкоду, виражена у незабезпеченні належної охорони та захисту лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні держлісгоспу, а також в умисному видобутку підземних вод без дозвільних документів.

68. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, такий висновок господарських судів ґрунтується на викладенні опису виявлених порушень вимог законодавства, наведених у Акті. Проте належне дослідження обставин щодо фактичного вчинення Відповідачем відповідних порушень, їх суті та належної фіксації під час перевірки, обґрунтованості заперечень Відповідача на Акт, а також правильності розрахунку спірної шкоди під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не здійснено з огляду на таке.

69. Зокрема, суди послались на викладене в пункті 26 Опису порушення щодо незаконної рубки 180 сироростучих та 2 сухостійних дерев у кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га Ізюмського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство" (у кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га проведення переліку пнів зрубаних дерев не здійснено через неможливість внаслідок підготовки ґрунту для посадки лісових культур), призначеної у період з 19.11.2020 до 20.11.2020 в насадженнях, неушкоджених хворобами лісу та без урахування категорій стану дерев з огляду на невиявлення на момент обстеження 19.11.2020 ознак ураження дерев "кореневою губкою", наявність якої стала причиною для призначення рубки в кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га та кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га Ізюмського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство" через виявлення "кореневої губки" згідно з актом лісопатологічного обстеження та оцінки санітарного стану насаджень від 06.12.2019 та лісорубним квитком від 29.09.2020 серії ХАЖ №001417, який станом на 11.03.2021 не був анульований всупереч вимогам статей 69, 78 Лісового кодексу України.

70. При цьому суд апеляційної інстанції визнав такими, що не підтверджені доказами твердження Відповідача про наявність протиріч, зокрема, між актом лісопатологічного обстеження насаджень, що потребують проведення суцільних рубок санітарних від 06.12.2019 у кварталі 266 виділу 5.1 і виділі 13.1 Ізюмського лісництва, та Актом, за яким ураження дерев кореневою губкою не виявлено.

71. Однак апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові конкретно не зазначив, у чому полягають такі протиріччя, на думку Відповідача, та яким чином їх наявність спростовується змістом зазначених актів. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили, на підставі яких інструментально-лабораторних чи інших методів був встановлений факт наявності чи відсутності відповідного захворювання (коренева губка) дерев, законність вирубки яких є предметом цього спору, як під час обстеження від 06.12.2019, так і під час проведення перевірки від 11.03.2021.

72. Відповідно, господарські суди не з`ясували обставини наявності передбачених законом підстав як для видачі лісорубного квитка від 29.09.2020 серії ХАЖ №001417, так і для його анулювання.

73. Тобто суди визнали доведеними обставини вчинення Відповідачем зазначеного правопорушення, виходячи з відомостей Акта як єдиного і достатнього доказу, залишивши поза увагою необхідність документального підтвердження таких відомостей, зокрема, тих, встановлення яких потребує не лише огляду особами, що беруть участь у перевірці, а й проведення інших досліджень тощо. При цьому, зазначивши про наявність заперечень Відповідача №12-05/247 від 23.03.2021 як невід`ємної частини Акта, суди не встановили змісту таких заперечень та не надали їм правової оцінки шляхом прийняття до уваги або відхилення з певних мотивів.

74. У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає слушними доводи Відповідача, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи в цій частині всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України по суті застосували концепцію негативного доказу, поклавши на Відповідача обов`язок зі спростування достовірності вказаних позивачем в Акті відомостей без надання оцінки їх достовірності з огляду на надані позивачем конкретні докази щодо їх документального підтвердження.

75. Також суди першої та апеляційної інстанцій безпосередньо не перевірили правильність нарахування Інспекцією розміру заподіяних збитків у цій частині, виходячи з конкретних обставин щодо дійсного обсягу знищених лісових культур з огляду на їх характеристики, що підлягають врахуванні при обчисленні шкоди, та порядок їх встановлення.

76. Крім того, господарські суди в оскаржуваних судових рішеннях послались на зазначені в пунктах 34, 35 Опису порушення щодо незаконної рубки 7 дерев (діаметри пнів 45 см - 4 шт., 46 см - 2 шт., 47 см - 1 шт.) у межах кварталу 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва, виявленої за результатами контрольного переліку пнів зрубаних дерев, не зазначених у матеріалах відводу, та незаконної рубки 8 дерев (діаметри пнів 22 см - 1 шт., 24 см - 1 шт., 25 см - 2 шт., 28 см - 1 шт., 29 см - 2 шт., 34 см - 1 шт.) у кварталі 568 виділ 28 Піщанського лісництва без лісорубного квитка, в момент проведення рубки на підставі лісорубного квитка Ж №001409 від 22.09.2020.

77. Визнавши доведеними зазначені правопорушення, суди першої та апеляційної інстанції не перевірили правильність визначення розміру шкоди та достовірність наведених у Акті відомостей щодо кількості, діаметру та ознак пнів у цій частині, зважаючи на обставини здійснення їх замірів із застосуванням відповідних приладів тощо. Господарські суди не з`ясували наявність чи відсутність у наданих Відповідачем запереченнях на Акт зауважень щодо порушень, зазначених у пунктах 34, 35 Опису, зокрема, посилань на наявність певних правових підстав для проведення відповідних рубок, а отже й не надали їм правової оцінки (в разі наявності).

78. Водночас суд апеляційної інстанції не прийняв додані Відповідачем до відзиву на позовну заяву лісорубні квитки від 22.09.2020 і від 29.09.2020 тощо та відхилив клопотання Відповідача про призначення експертизи, зазначивши про відсутність передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для прийняття додаткових доказів, які не були подані суду першої інстанції.

79. Проте апеляційний господарський суд не надав правової оцінки доводам Відповідача щодо направлення ним до суду відзиву на позов, клопотання про призначення експертизи та клопотання про повернення на стадію підготовчого судового провадження 25.05.2023 до ухвалення рішення судом першої інстанції, а також щодо причин неможливості вчасного подання ним відзиву та зазначених клопотань (через оголошення військового стану, перебування його близько до лінії бойових дій, постійними обстрілами прифронтової території) у контексті їх достовірності та можливості віднесення до поважних причин та виняткових винятків у розумінні статей 119, 239 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою як докази надсилання до господарського суду відзиву на позов з урахуванням положень статті 116 Господарського процесуального кодексу України, так і наявні у матеріалах справи акти про неможливість відправки кореспонденції Відповідачу. З огляду на викладене зазначені докази та клопотання відхилені судом апеляційної інстанції без належного обґрунтування.

80. У частині спору щодо наявності правопорушення, наведеного в пункті 15 Опису, щодо здійснення Відповідачем у період з 12.03.2018 до 12.03.2021 забору води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачу води населенню без дозволу в обсязі 17 тис. м3, суди першої та апеляційної інстанції не зазначили, яким чином встановлено Інспекцією та документально підтверджено факт зазначеного забору, а також його обсяг, як підставу для розрахунку відповідних збитків. Також суди не з`ясували обставини щодо відповідності чи невідповідності зазначеного забору води Відповідачем вимогам статті 23 Кодексу України про надра, зокрема з точки зору обсягу та цілей використання, а також вимогам законодавства щодо режиму територій природо-заповідного фонду. У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про незаконність зазначеного забору води (в разі його здійснення).

81. Стосовно посилання в оскаржуваних судових рішеннях на зазначене у пункті 25 Опису порушення щодо побутового засмічення території Верховний Суд також зауважує про відсутність з`ясування судами попередніх інстанцій наявності чи відсутності у наданих Відповідачем запереченнях на Акт зауважень щодо таких порушень. Водночас не підлягають прийняттю до уваги як нерелевантні посилання Відповідача у цьому контексті на правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №911/2298/21, які стосуються відсутності підстав для притягнення до відповідальності за засмічення земельних ділянок у відповідних випадках особи, яка (на відміну від Відповідача в цій справі) не є їх користувачем.

82. Крім того, підлягають відхиленню посилання Відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 19.06.2020 у справі №140/388/19, від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020, від 20.03.2023 у справі №640/9782/21, від 22.04.2022 у справі №813/2521/17, від 10.09.2013 у справі №21-237а13, від 20.03.2019 у справі №810/5854/14, від 24.10.2022 у справі №826/9747/17, від 27.03.2018 у справі №813/2524/17, від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а, від 09.08.2018 у справі №826/5302/14, від 16.07.2020 у справі №826/4/16, від 09.06.2022 у справі №640/5976/19, від 13.04.2022 у справі №826/13923/17, від 15.07.2021 у справі №826/16689/18, від 23.06.2021 у справі №805/3068/17-а, від 03.05.2018 у справі №903/449/17, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 03.10.2018 у справі №461/3584/16-ц, від 17.10.2018 у справі №446/2033/16-ц, від 26.09.2018 у справі №641/11590/15-ц, від 20.10.2021 у справі №920/759/20, спірні правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у цій справі.

83. При цьому щодо посилання Відповідача на правові висновки про те, що сам по собі акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не може бути оскаржений в судовому порядку, Верховний Суд зауважує, що відсутність доказів оскарження та скасування Акта, про яку зазначено в оскаржуваних судових рішеннях серед інших встановлених обставин, безпосередньо не визначена судами першої та апеляційної інстанцій підставою для задоволення позовних вимог.

84. Водночас аргументи Відповідача про непідписання Акта деякими особами, що брали участь у відповідній перевірці, суперечать наведеним у касаційній скарзі посиланням на висновок про те, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, за відсутності порушень правил її проведення, а оцінка акта перевірки, в тому числі оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладених у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні відповідного спору.

85. Разом з тим з викладеного вбачається, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши вказівки Верховного Суду щодо необхідності належного встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору щодо застосування цивільно-правової відповідальності на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

86. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

88. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

89. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

90. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/618/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков