Ухвала

від 11.01.2024 по справі 357/52/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/52/24

Провадження № 2-з/357/1/24

У Х В А Л А

11 січня 2024 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області поштовим відправленням надійшла позовна заява уповноваженого представника Сафронової Оксани Валеріївни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської областв Голяченко Іван Павлович, товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Топ Лак», акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2024 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.

Одночасно з позовом, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за постановою від 25.07.2023 року за виконавчим провадженням № 66659232, згідно якої звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який працює водієм автотранспортного засобу та отримує дохід у товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Топ Лак" та здійснюється відрахування із доходів боржника на користь стягувана відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс»;

- заборони арешту та стягнення за платіжними інструкціями приватного виконавця Голяченко І.П. за постановою від 01.12.2023 року по виконавчому провадженню №66659232 загальної суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 134352,50 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що вважає вищевказаний виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням чинного законодавства, а тому останній підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, про що подано відповідний позов до суду.

На даний час вказаний виконавчий напис перебуває на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення поданого нею, в інтересах позивача ОСОБА_1 , позову може в подальшому істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав та інтересів останнього, оскільки на підставі оскаржуваного виконавчого напису приватним виконавцем вчиняються примусові виконавчі дії, спрямовані на позбавлення позивача грошових коштів.

Заява про забезпечення позову, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08 січня 2024 року, була передана на розгляд судді Орєхова О.І. 09 січня 2024 року.

Суддя, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити, з таких підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

З наданих до суду матеріалів убачається, що 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 84454, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс» заборгованості в розмірі 121775,00 грн.

01.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко Іваном Павловичем на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни № 84454 від 12.06.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66659232.

З зазначеної постанови убачається, що боржником є ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

25.07.2023 року приватним виконавцем Голяченко Іваном Павловичем в межах виконавчого провадження № 66659232 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вказана постанова перебуває на виконанні за місцем роботи боржника ОСОБА_1 , а саме у ТОВ «Транс Топ Лак» (код ЄДРПОУ: 43448870, місце знаходження: 09440, Київська область, Ставищенський район, с. Розкішна, вул. Галянта Віталія, б. 109 А, кв. 1). Згідно даної постанови на заробітну плату ОСОБА_1 щомісячно в примусовому порядку накладено стягнення у розмірі 20 % від заробітної плати до виплати загальної суми боргуза виконавчим провадженням у розмірі 134352.50 грн.

01.12.2023 року приватним виконавцем Голяченко Іваном Павловичем в межах виконавчого провадження № 66659232 було винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Не погоджуючись з виконавчим написом зареєстрованим за № 84454 від 12.06.2021 року, вважаючи, що даний виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства, ОСОБА_2 , в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою про визнання вищезазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір.

У разі оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 902/1264/20.

Забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа має наслідком зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, яке здійснюється шляхом винесення ним відповідної постанови, зокрема про зупинення звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах.

З огляду на викладене, заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивача ОСОБА_1 та поновлення його порушених прав та інтересів.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суддя дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки виконавчий напис нотаріуса, вчинений 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 84454, є предметом судового розгляду та на даний час, приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії, направлені на виконання виконавчого документа, законність якого оспорюється позивачем. Не вжиття зазначених заходів, може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог повернення належних позивачу коштів, на які звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса, буде утруднене або взагалі неможливе.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.

На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 18, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом зупинення виконання ( стягнення ) на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за № 84454, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс» заборгованості в розмірі 121775,00 грн. що здійснюється в межах виконавчого провадження № 66659232, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко Іваном Павловичем.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити учасникам справи та уповноваженим органам для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутніми в судовому засіданні при оголошенні ухвали мають право на її оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов