Рішення

від 12.01.2024 по справі 260/6555/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Ужгород № 260/6555/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання Деяк О.М.,

за участі:

позивач не з`явився,

представник позивача не з`явився,

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) через представника - адвоката Петрика Віталія Васильовича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (далі відповідач, ДЕІ у Закарпатській області), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 03.07.2023 року №262-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді Начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області або рівнозначній посаді згідно штатного розпису на 2023 рік, який затверджений 23.05.2023 року.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі задоволено.

26 грудня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Судове засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення було призначено на 12.01.2024 року на 09:15 год.

В судове засідання сторони не з`явились.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд заяви без його участі. Просить таку задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення такого.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув підготовче засідання в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.

Нормами ч. 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 зазначеної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно зі ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Згідно ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з поданих представником позивача документів, позивач заявив до відшкодування 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката представник позивача долучив копію договору про надання правової допомоги від 13 липня 2023 року, рахунок на оплату згідно Договору б/н від 13.07.2023 року, платіжну інструкцію №Р24А1449121641D9275 від 14.07.2023 року, акт виконаних робіт від 13.07.2023 року.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Ч. 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу ч.ч 7 та 9 зазначеної статті встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 13 липня 2023 року, за надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі 20000,00 грн. (ч.1 розділу 3).

Гонорар сплачується безготівково, усією сумою, не пізніше 15.07.2023 року, згідно Акту виконаних робіт та наданого Клієнту розрахунку на оплату (ч.2 розділу 3).

Відповідно до акту виконаних робіт від 13.07.2023 року надано наступні послуги з правової допомоги:

- консультація (усна) вартістю 2000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви у спірних правовідносинах вартістю 5000,00 грн.;

- написання та подання відповіді на відзив, письмових пояснень, тощо вартістю 3000,00 грн.;

- участь у судових засіданнях\прибуття до суду 10000 грн. (не більше 5-х судових засідань\прибуття до суду).

Загальна вартість наданих ОСОБА_1 згідно з актом виконаних робіт послуг на правову допомогу склала 20000,00 грн.

Суд вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

Дослідивши заявлене обґрунтування витрат на правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що такі не відповідають критерію розумності їх розміру у співвідношенні до складності справи, а тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими у розмірі, зазначеному позивачем.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 року по справі №810/2760/17.

В свою чергу суд звертає увагу на те, що у наданому акті виконаних робіт від 13.07.2023 року, представником позивача не наведено детального опису наданих позивачеві послуг, а лише зазначено загальні види послуг. Тобто у наданому документі не розкрито суть кожної послуги, яка надавалась адвокатом позивачеві, на вказано час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, не наведено обґрунтування визначення саме такої вартості наданих послуг.

Тобто позивачем не надано належних доказів понесення витрат саме у заявленій сумі (20000 грн.).

Суд враховує, що дана справа не є складною, обсяг і складність складених адвокатом процесуальних документів є не значними.

Зважаючи на зазначене, а також враховуючи принцип обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є необґрунтованою та явно завищеною, а тому підлягає зменшенню до 6000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 143, 243, 252 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (вул. Швабська, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 38015668) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 15 січня 2024 року.

Суддя Я. М. Калинич