Рішення

від 15.01.2024 по справі 320/7775/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 року м. Київ № 320/7775/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доКиївського обласного центру зайнятостітретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ірпінський міський центр зайнятостіпровизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Ірпінського міського центру зайнятості та Київського обласного центру зайнятості, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Київського обласного центру зайнятості № 292/01-28.01 від 23.12.2020 щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Київський обласний центр зайнятості повторно розглянути звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за поданими 22.12.2020 документами про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Ірпінського міського центру зайнятості з заявою про отримання допомоги по частковому безробіттю в період карантину, надавши повний пакет документів, однак у наданні відповідної допомоги відмовлено на підставі п. 7 Порядку № 306. На думку позивача, відмова уповноваженого органу є протиправною та необґрунтованою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; залучено Ірпінський міський центр зайнятості у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Київський обласний центр зайнятості у відзиві проти задоволення позову заперечив та вказав, що відповідно до п. 7 Порядку падання та повернення коштів, спрямованих па фінансування допомоги по частковому безробітною на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 (далі - Порядок), фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину може здійснюватися в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до наказу Київського обласного центру зайнятості від 23.12.2020 № 292/01-28.01 позивачу відмовлено в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину, в зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на відповідні видатки. Відповідач наголошує, що позивача повідомлено, що у разі відновлення фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину рішення про відмову у наданні допомоги буде переглянуто. Протягом 2021 року фінансування видатків на допомогу по частковому безробіттю на період карантину було відсутнє, тому рішення про відмову позивачу переглянуто не було.

У поясненнях до адміністративного позову Ірпінський міський центр зайнятості зазначив про обставини листування з позивачем щодо отримання допомоги по безробіттю та надав додаткові документи.

У відповіді на відзив позивач відмітив, що у своєму відзиві відповідач не заперечує, а відтак визнає, що у поданих мною документах за зверненням вх. №388/01-12.02 від 22.12.2020 відповідачем не виявлено недоліків щодо повноти чи комплектності поданих документів. Позивач вказує на нетотожність підстав для відмови щодо відсутності кошторисних призначень на виплату допомоги по частковому безробіттю на 2020 рік та щодо зазначення у оскаржуваному рішенні посилання на п. 7 Порядку № 306. Позивач вказує, що посилання відповідача на відсутність кошторисних призначень на відповідні видатки не є законною підставою для відмови у наданні позитивного рішення щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, оскільки не гуртується на положеннях Порядку № 306 та Закону України «Про зайнятість населення».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (запис від 16.06.2005 № 20650000000004280) та здійснює діяльність із виробництва кіно- та відеофільмів, телевізійних програм.

Місцем реєстрації позивача визначено зареєстроване місце проживання, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.04.2021.

ОСОБА_1 звернувся до Директора Ірпінського міського центру зайнятості з заявою від 21.12.2020 (вх. 388/01-12.02 від 22.12.2020) про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, у зв`язку із зупиненням діяльності.

До заяви додано:

копію наказу № 15/10 від 15.10.2020 про припинення діяльності з 16.10.2020 по 20.12.2020;

відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , який є застрахованою особою;

довідку про сплату єдиного внеску.

Листом від 22.12.2020 № 920/1062/0113 Ірпінський міський центр зайнятості направив отримані документи, зокрема, від ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості для прийняття рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період поширення коронавірусної хвороби.

Наказом Київського обласного центру зайнятості від 23.12.2020 № 292/01-28.01 керуючись ст.47 Закону України «Про зайнятість населення», Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 22.04.2020, та за результатами засідання комісії Київського обласного центру зайнятості з питань надання допомоги по частковому безробіттю на період поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України (Протокол № 76 від 23.12.2020), відповідно до п. 7 Порядку відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину фізичним особам підприємцям, які є застрахованими особами, зокрема, ФОП ОСОБА_1 .

Доручено Директору Ірпінського МЦЗ поінформувати листом фізичних осіб-підприємців, які є застрахованими особами, про прийняте рішення.

Листом від 28.12.2020 № 927/1032/01-13 Ірпінський міський центр зайнятості проінформував позивача про прийняття Київським обласним центром зайнятості про прийняття наказу про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540, Закон № 5067 доповнено статтею 47-1 Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Дана норма Закону набула чинності з 02.04.2020.

За приписами частини 1 статті 47-1 Закону № 5067 допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:

1) заяву у довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;

3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;

4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 47-1 Закону № 5067 виплата працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їхнього робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше строку, визначеного порядком надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Фінансування виплат, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Приписами ч. 8 ст. 47-1 Закону № 5067 передбачено, що рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 47-1 Закону № 5067-VI).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 затверджено Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Порядок № 306).

Відповідно до п. 3 Порядку № 306, допомога надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, яка є застрахованою особою та не отримує допомогу як працівник.

Згідно з п. 5 Порядку № 306 сума допомоги надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності в разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності.

Рішення про надання або відмову в наданні допомоги приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 306 фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину може здійснюватися в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 306 роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) діяльності.

Рішення про надання або відмову в наданні допомоги оформляється наказом обласного або Київського міського центру зайнятості (п. 10 Порядку № 306).

Пунктом 12 Порядку № 306 передбачено, що у разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги центр зайнятості протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення письмово повідомляє про нього роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, яка є застрахованою особою, з обґрунтуванням причин відмови.

У разі коли роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, яка є застрахованою особою, відмовлено у наданні допомоги з незалежних від нього причин, він має право повторно звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги в межах строку дії карантину та/або надзвичайної ситуації.

Відповідно до п. 13 Порядку № 306 рішення обласного та Київського міського центру зайнятості про відмову в наданні допомоги може бути оскаржене до Державного центру зайнятості або суду.

За приписами пункту 20 Порядку № 306, кошти для виплати допомоги не надаються роботодавцям/фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, якими не дотримано вимоги статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та цього Порядку.

Як встановлено судом, позивач подав всі необхідні документи згідно переліку, відповідач про наявність будь-яких недоліків у поданих документах, що перешкоджають призначенню допомоги, не зазначає.

Відтак, у даному випадку суд вважає, що ОСОБА_1 дотримано всі необхідні вимоги статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку № 306, а тому відмова Київського обласного центру зайнятості у наданні допомоги по частковому безробіттю, викладена у наказі № 292/01-28.01 від 23.12.2020, є необґрунтованою та протиправною.

Зазначена відповідачем підстава прийняття оскаржуваного наказу з посиланням на п. 7 Порядку № 306 щодо джерел фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину не є визначеною Законом № 5067-VI та Порядком № 306 підставою для відмови у призначенні допомоги.

Таке рішення уповноваженого органу суперечить гарантіям держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, адже обов`язок держави здійснити виплати, на які мають право певні категорії громадян, відповідно до закону не має ставитися в залежність від обсягу кошторисних призначень.

За таких обставин, з огляду на відсутність у відповідача підстав для відмови у виплаті допомоги по частковому безробіттю з підстав відсутності бюджетних коштів, суд дійшов висновку, що наказ Київського обласного центру зайнятості № 292/01-28.01 від 23.12.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням обставин справи, висновку суду щодо протиправності наказу Київського обласного центру зайнятості про відмову у призначенні допомоги, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Київського обласний центр зайнятості повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 21.12.2022 (вх. 388/01-12.02 від 22.12.2020) про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київського обласного центру зайнятості.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Київського обласного центру зайнятості № 292/01-28.01 від 23.12.2020 щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Київський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 21.12.2022 (вх. 388/01-12.02 від 22.12.2020) про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491085, місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.