Рішення

від 15.01.2024 по справі 320/42577/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 року справа №320/42577/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

16.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН" до Київської митниці, у якому просить суд:

- скасування рішення про коригування заявленої митної вартості від 23.08.2023 №UA100120/2023/000009/2 та №UA100120/2023/000010/2.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що не погоджується з рішення про коригування заявленої митної вартості від 23.08.2023 №UA100120/2023/000009/2 та №UA100120/2023/000010/2, адже вважає, що надав достатньо документів на підтвердження транспортних витрат, за відсутності розбіжностей у числових значеннях, також копії митних декларацій були надані додатково, з перекладом, та слугували достатнім підтвердженням вартості оцінюваної партії товару. Також позивач вважає, що митний орган неправильно обрав метод визначення митної вартості та інформації, що стала підставою для коригування, і не зміг аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

У зв`язку з перебуванням судді Парненко В.С. на лікарняному, у період з 20.11.2023 по 24.11.2023 (включно), питання про відкриття провадження у справі вирішено у перший робочий день, після виходу з лікарняного.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/42577/23 передана 27.11.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 р. адміністративну справу № 320/42577/23 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

04.01.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару від 23.08.2023 №UA100120/2023/000009/2 та №UA100120/2023/000010/2 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «АДВАНСЕД ДІСТРІБ?ЮШН» є юридичною особою, платником ПДВ.

Позивач імпортує в Україну товари та, відповідно, здійснює митне оформлення таких товарів, у т.ч. шляхом подання до Київської митниці Державної митної служби (відповідач) митних декларацій.

27.04.2023 року між позивачем (покупець) та компанією ZHEJANG MINGTAI AUTO SPARE PARTS CO.,LTD (продавець) було укладено Контракт №AD-45 на поставку запасних частин для автомобілів. Відповідно до умов п.1.1 вказаного контракту, Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини для автомобілів, іменовану надалі «Товар». Асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами та зазначається в рахунках-фактурах до відповідних замовлень, в яких вказується опис товару, кількість, умови та строки поставки, вимоги до якості та технічні характеристики.

Відповідно до п. 2.2. Контракту, ціна товару при кожній поставці визначається відповідно до прейскуранту, діючого на момент отримання Продавцем заявки покупця. Ціна і кількість кожної партії поставленого за даним Контрактом Товару фіксується у відповідному інвойсі.

Умови поставки: FOB NINGBO згідно правил Інкотермс 2020, якщо інше не вказано в інвойсі.

За змістом п.3.4. Продавець надає Покупцеві разом з Товаром наступні документи:

Комерційний інвойс на відвантажений товар;

Пакувальний лист;

Сертифікат походження;

Прайс лист на кожну окрему партію товару;

Коносамент;

Експортна декларація.

Відповідно до п.4.2, 100% вартості партії товару оплачується ПОКУПЦЕМ по факту отримання комерційного інвойсу по виготовленому товару.

02.06.2023 року позивачем та постачальником було підписано дві специфікації з базисом поставки FOB Ningbo, порт призначення Гданськ Польща: Специфікацію №3 на поставку товару на загальну суму 60 761.50 USD. та Специфікацію №4 на поставку товару на загальну суму 62 934.50 USD.

13.06.2023 p. постачальником було виписано інвойси до вказаних специфікацій: МТ453-230309-1від 13.06.2023 на суму 60 761.50 USD та MT453-230407-1 від 13.06.2023 на суму 62 934.50 USD.

10.08.2023р. позивачем одним платіжним дорученням на суму 123 696,00 USD було оплачено два вказані вище інвойси, з посиланням на контракт.

Експедиторські послуги з організації перевезення вантажу були надані ПІП «ТРАНСКАРГО» в рамках договору транспортного експедирування від 30.05.2023р. №05/03-2023. Ha підтвердження витрат на транспортування товару позивачем було надано довідки №383 та №384 від 21.08.2023.

Позивачем для митного оформлення товару було подано відповідачу дві митні декларації форми МД-2 23UA100120617641U9 та 23UA100120617640U0 від 25.07.2023 разом з документами, що підтверджують заявлену митну вартість.

Судом встановлено, що митна вартість була визначена позивачем за основним методом, шляхом додавання документально підтверджених витрат по оплаті вартості товару та вартості транспортних послуг.

Відповідач не погодився з заявленою митною вартістю, та прийняв Рішення про коригування митної вартості від 23.08.2023 №UA100120/2023/000009/2 та №UA100120/2023/000010/2, що на 544670,73 грн більше, ніж було заявлено позивачем.

У картках відмови UA100120/2023/000221 та UA100120/2023/000222 зазначено, що «декларантом обраний невідповідний метод визначення митної вартості» та наведено перелік наданих позивачем документів:

·Пакувальний лист (Packing list)

·Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) MT453-230309-1

·Коносамент (Bill of lading) GS123061888

·Автотранспортна накладна (Road consignment note)

·Супровідний документ T (Dispatch note model T)

·Декларація про походження товару (Declaration of origin)

·Банківський платіжний документ, що стосується товару

·Бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару, (видаткові накладні)

·Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 09.08.2023

·Довідки про транспортні витрати №383 та №284

·Прейскурант (прайс-лист) виробника товару

·Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаткова

угода №l)

·Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаткова

угода №l/0607)

·Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікації №3 тa №4.

·Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу AD-45 27.04.2023

·Договір про надання послуг митного брокера 105/23

·Копія митної декларації країни відправлення 310420230549679363 25.06.2023.

Підставами для прийняття відповідних рішень податковим органом вказано, що позивачем «не розкрито весь логістичний маршрут вантажу та відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування за маршрутом Ningbo (Китай) - митний кордон України не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням: п. 2 ч. 2 ст. 52 Кодексу, ч. 2, 9, 10 та 22 ст. 58 Кодексу. Відсутні числові значення щодо понесених витрат підприємством, зокрема відомості щодо числових значень складових митної вартості які стосуються навантаження, вивантаження, перевезення та обробки оцінюваних товарів до митного кордону України. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано рахунки на оплату від 09.08.2023 які видано ПП «Транскарго» в той час, коли фактичним перевізником у CMR є «PE VITALII RYBAK» тa « LANGOWSKI LOGISTICS». Копію митної декларації країни відправлення (Китай) № 310420230549679363 надано до митного оформлення без перекладу. Таким чином, вищевказана копія МД не може слугувати достатнім доказом вартості оцінюваної партії товару.

Декларантом, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу, подано до митного оформлення банківський платіжний документ від 10.08.2023 № 100823/1756512N. В графі 70 «Призначення платежу» (Details of Payment) якого наявне посилання лише на зовнішньоекономічний договір контракт, як підставу для здійснення перерахунку коштів, та не вказано реквізити інвойсу або специфікації. Прайс-лист б/н не містить строку дії, умов поставки та всього асортименту продукції продавця, таким чином не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі». Таким чином митним органом здійснено коригування митної вартості товарів, із застосуванням резервного методу.

Позивач надав додаткові документи, що вказані в якості підстав прийняття оскаржуваних рішень та пояснення на підтвердження того, що декларантом обраний відповідний метод визначення митної вартості: додаткові довідки про вартість перевезення ПП «ТРАНСКАРГО»; Договір транспортного експедирування від 30.05.2023р. №05/03-2023; Копії митної декларації країни відправлення (Китай) № 310420230549679396 з перекладом; копії листів щодо уточнення редакції платежу за банківським платіжним документом від 10.08.2023 № 100823/1756512N; оборотно-сальдова відмість по розрахункам 13 постачальником ZHEJIANG MINGTAI AUTO SPARE PARTS CO., LTD; оборотно-сальдова відмість по розрахункам із виконавцем послуг перевезення ПП "ТРАНСКАРГО"; копія Висновку за результатами цінового моніторингу Київської обласної ТП.

На дату підписання позову 09.11.2023р. відповіді за розглядом заяв позивачем не отримано, що свідчить про ненадання відповіді у встановлений строк.

Відповідно до ч.9 ст.55 МКУ, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

За змістом ч. 10 ст.55 МКУ, якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідні заяви відповідач отримав 16 жовтня 2023 р.

23 жовтня 2023 р. в силу приписів ч. 10 ст.55 МКУ сплинув останній день встановленого терміну для надання відповіді.

Відносно даної обставини відповідачем пояснень не надано.

Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною 5 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч. 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1- 4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 2,3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Позивачем було надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які ідентифікували товар та піддавалися обчисленню, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України.

Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, відповідач не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товарів є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. (аналогічна правова позиція викладена наприклад у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15).

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, наприклад в Ухвалі ВАСУ від 02 березня 2017 року у справі № 810/3353/15 (К/800/978/16).

Таким чином, у рішенні про коригування митної вартості відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Відсутні вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

У вказаних рішеннях відповідач визначив митну вартість за резервним методом.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Підставою для коригування відповідачем показника митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, стала цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС). Враховуючи те, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що декларантом під час подання митної декларації, відповідачу було подано необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товару, вказану в митній декларації, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки винесенні без врахування всіх обставин, за відсутності підстав для відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару, а також за відсутності підстав вважати, що митна вартість товару визначена позивачем з порушенням вимог митного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ТОВ «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» до Київської митниці необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 8170,07 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 139 КАСУ, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 23.08.2023 №UA100120/2023/000009/2 та №UA100120/2023/000010/2.

Стягнути з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8170,07 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.