Постанова

від 10.01.2024 по справі 520/17924/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 р.Справа № 520/17924/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СНК ОЙЛ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/17924/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНК ОЙЛ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СНК ОЙЛ", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просило:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №00/6111/0416, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 221383,00 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №00/6110/0416 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 235 749,80 грн. (214 318,00 грн. - основне зобов`язання та 21 431,80 грн. - штрафна санкція).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем було здійснено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2022 року ТОВ "СНК ОЙЛ".

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом було складено Акт № 3002/20-40-04-16-03/44384022 від 15.02.2022 року висновками якого встановлено, що дані камеральної перевірки податкової звітності свідчать про порушення ТОВ "СНК ОЙЛ" код ЄДРПОУ 44384022 вимог пункту 192.1 статті 192, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 2004, статті 200 Кодексу, що призвело до завищення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду) на суму 221383 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 декларації) за звітний період червень 2022 року на 214318 гривень.

На підставі Акту № 3002/20-40-04-16-03/44384022 від 15.02.2022 року відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.03.2023 №00/6111/0416, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 221383,00 грн. та від 24.03.2023 №00/6110/0416 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 235 749,80 грн. (214 318,00 грн. - основне зобов`язання та 21 431,80 грн. - штрафна санкція) є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім того судом встановлено, що відповідно даних ЄРПН, на адресу ТОВ «СНК ОЙЛ» зареєстровано 6 розрахунків коригування за червень 2022 року на загальну суму зменшення 435 700,94 гривень, але з порушенням терміну, визначеного абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Кодексу.

Вважаючи, податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що винесені в порушення вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 статті 197 ПКУ та операцій, передбачених п. 197.11 статті 197 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Пунктом 199.1 ст. 199 ПКУ передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Так, відповідно до п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 із змінами та доповненнями (далі Порядок № 1307), у таких зведених податкових накладних у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» (далі ІПН) проставляється умовний ІПН « 600000000000».

Згідно з п. 22 Порядку № 1307 розрахунки коригування, зокрема, до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) - платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складання таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації в ЄРПН постачальником (продавцем).

Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних з із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПКУ у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, з аналізу наведених вище норм вбачається, що з урахуванням норм п. 192.1 статті 192 ПКУ, платник податку у разі складання зведених податкових накладних відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ має право скласти розрахунки коригування до таких зведених податкових накладних.

У розрахунку коригування вказується дата складання та порядковий номер зведеної податкової накладної, що була складена відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, до якої складається такий розрахунок коригування.

Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН платником податку, який склав таку зведену податкову накладну.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія зауважує, що у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг: постачальник має право зменшити податкові зобов`язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН протягом встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПКУ терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено.

Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов`язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.

Як встановлено судовим розглядом, перевіркою встановлено, що позивачем ТОВ «СНК ОЙЛ» в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року (вх. від 19.07.2023 № 9132390555) відображено зменшення податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 435 701 гривень по рядку 7 (Коригування податкових зобов`язань).

Згідно даних ЄРПН, на адресу ТОВ «СНК ОЙЛ» зареєстровано 6 розрахунків коригування за червень 2022 року на загальну суму зменшення 435 700,94 гривень, але з порушенням терміну, визначеного абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Кодексу.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року занижено загальну суму податкових зобов`язань на суму ПДВ 435 701 гривень, внаслідок чого завищено рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на суму 221 383 гривень та занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 декларації) на 214 318 гривень , а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.03.2023 №00/6111/0416, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 221383,00 грн. та від 24.03.2023 №00/6110/0416 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 235 749,80 грн. (214 318,00 грн. - основне зобов`язання та 21 431,80 грн. - штрафна санкція) є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Крім того, суд не приймає доводи позивача щодо незаконності проведення камеральної перевірки, оскільки позивачем не було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, оскільки позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року № 9132390555 вх. від 19.07.2023 року, було відображено зменшення податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ 435701 грн. по рядку 7 (коригування податкових зобов`язань), що не заперечувалось самим позивачем, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач мав право на проведення зазначеної перевірки.

Стосовно посилань позивача на незаконність проведення відповідачем перевірки з підстав порушення строку проведення такої перевірки, а саме того, що камеральна перевірка податкової декларації або уточненого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були подані пізніше, - за днем їх фактичного подання, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до даних ЄРПН, на адресу ТОВ "СНК ОЙЛ" зареєстровано 6 розрахунків коригування за червень 2022 року на загальну суму зменшення 435700,94 грн., але з порушенням терміну, визначеного абзацом 14 пункту 201.10. статті 201 ПК України, тобто відповідачем перевірялась своєчасність реєстрації зазначених вище розрахунків коригування за червень 2022 року, однак з порушенням строків проведення такої перевірки, однак порушення зазначених позивачем термінів проведення контролюючим органом камеральної перевірки не вказує на відсутність встановлених вище порушень з боку позивача та не може бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень після проведеної камеральної перевірки, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень - рішень від 24.03.2023 №00/6111/0416, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 221383,00 грн та від 24.03.2023 №00/6110/0416 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 235 749,80 грн. (214 318,00 грн. - основне зобов`язання та 21 431,80 грн. - штрафна санкція) задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року по справі № 520/17924/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СНК ОЙЛ" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 по справі № 520/17924/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 15.01.2024 року