Постанова

від 11.01.2024 по справі 560/1158/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1158/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

11 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,

представники позивача - Романюк В.М., Гребенюк О.В.

представник відповідача - Тросковська С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна будівельна інвестиційна група» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна будівельна інвестиційна група» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03.09.2019 №0010451401, №0010461401, №0010511401, №0010471401.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується під час апеляційного розгляду, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як юридична особа з 19.08.2016, основним видом діяльності згідно КВЕД є 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №414 від 20.02.2019 та повідомлення №71 від 20.02.2019 на підставі вимог статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового Кодексу України призначено проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2016 по 31.12.2018, тривалістю 10 робочих днів - з 05.03.2019.

Копію наказу від 20.02.2019 №414 та повідомлення від 20.02.2019 №71 направлено позивачу 20.02.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства та вручення йому направлень на проведення перевірки посадові особи податкового органу 05.03.2019 здійснили вихід за юридичною (податковою) адресою платника: місто Хмельницький, вулиця М.Залізняка, 8/3 офіс 10, за якою встановлено відсутність посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників.

На виконання вимог підпункту 1.4.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДФС України від 31.07.2014 №22 посадовими особами відповідача було складено акт від 05.03.2019 № 0050/22-01-14-01/40761243 неможливості проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства у зв`язку з відсутністю посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за місцезнаходженням платника податків.

З метою виконання плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків заступником начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення про проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача, яке оформлено наказом від 07.06.2019 №1333 та повідомлення від 07.06.2019р. №321, копії яких надіслано на адресу платника 07.06.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були вручені останньому 09.07.2019.

За результатами проведення документальної планової невиїзної перевірки складено акт перевірки від 01.08.2019 №0581/22-01-14-03/40761243, яким встановлено порушення вимог пунктів 44.1, 44,2, 44,3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, абзацу "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 2, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", частини п`ятої статті 8, частини другої 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 119682,00грн.; занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 14 875 739грн., та завищено залишок від`ємного значення ПДВ за грудень 2018 року у сумі 4 252 802грн., не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі окремі зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 19 128 541грн.

Позивач не погодившись з висновками перевірки подав заперечення до акту, за результатами розгляду яких висновок акту залишено без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем 03.09.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0010451401 про сплату податку на прибуток в сумі 119682грн. та штрафної санкції в сумі 29921грн.:

№0010461401 про сплату податку на додану вартість в сумі 14875 739 грн. та штрафної санкції в сумі 3718935 грн.;

№0010511401 про сплату штрафної санкції в сумі 9564270,50грн. за нескладення та не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН;

№0010471401 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 4 25280200грн.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна будівельна інвестиційна група» задоволено, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №560/1158/20 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджено необхідні докази, з яких слідує, що наявні документи підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Також суд сформував (повторив, нагадав) правовий висновок, за яким слід враховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року позов задоволено, судом визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 03 вересня 2019 року №0010451401, №0010461401, №0010511401, №0010471401.

25 травня 2022 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна будівельна інвестиційна група".

В постанові від 11 липня 2023 року Верховний Суд, вдруге скасовуючи рішення судів і направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що суд першої інстанції здійснюючи оцінку доказів, врахував Висновки експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29 червня 2020 року №23, проведеної відповідно до статті 104 КАС України, копія якої долучена до матеріалів справи (том 2 аркуш справи 5-256). Разом з тим, до матеріалів справи долучений висновок експерта з додатками, який не є оригіналом та не є належним чином засвідченою копією, а тому не відповідає вимогам, встановленим до письмового доказу відповідно до частин другої та четвертої статті 94 КАС України.

Верховний Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не установили склад податкового правопорушення (податкових правопорушень) стосовно підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України. Донарахування грошових зобов`язань здійснюється по факту встановлення правопорушень, а не на підставі припущення таких порушень. Так само доведеність вчинення господарських операцій підтверджується належними доказами, а не фактом посилання на їх вчинення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ні контролюючим органом, ні експертом, не були встановлені конкретні господарські операції щодо використання активів не в господарській діяльності, які б могли слугувати правовою підставою для визначення позивачу грошових зобов`язань в порядку п.п. "г" п.198.5. ст.198 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другом пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платник податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України).

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Варто зазначити, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

У висновку експерта від 29.06.2020 №23 вказано, що за наданими на дослідження документами, висновок ГУ ДФС у Хмельницький області, викладений в Акті від 01.08.2019 за №0581/22-01-14-03/40761243 "Про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБІГ", ПН 40761243, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2016 по 31.12.2018, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19.08.2016 по 31.12.2018 стосовно:

- заниження податку на додану вартість в загальній сумі 14 875 739 грн., у т.ч.: за серпень 2017 р. - 379 001 грн, вересень 2017 р. - 860 972 грн, жовтень 2017 р. - 901 851 грн, листопад 2017 р. - 809 720 грн, грудень 2017 р. - 1 029 010 грн, січень 2018 р. - 1 276 793 грн, лютий 2018 р. - 1 083 184 грн, березень 2018 р. - 652 830 грн, квітень 2018 р. - 509 103 грн, травень 2018 р. - 1 271 099 грн, червень 2018 р. - 1 064 021 грн, липень 2018 р. - 1 296 553 грн, серпень 2018 р. - 730 056 грн, вересень 2018 р. - 1 064 933 грн, жовтень 2018 р. - 866 128 грн, листопад 2018 р. - 604 065 грн, грудень 2018 р. - 476 420 грн та завищення від`ємного значення ПДВ за грудень 2018 р. у сумі 4 252 802 грн документально та нормативно не підтверджується.

Крім того, зазначено, що відповідно, не підтверджується висновок ГУДФС у Хмельницький області, викладений в акті від 01.08.2019 за №05 81/22-01.-14-03/40761243 стосовно відсутності обов`язкової реєстрації в Єдиному реєстрі окремих зведених податкових накладних на загальну суму 19 128 541 грн.

Позивач надав суду оригінал висновку експерта та всі документи, які лягли в основу висновку експерта. При цьому, доказів спростування висновків експертизи, підтвердження заниження позивачем ПДВ чи завищення від`ємного значення ПДВ відповідачем не надано, не здобуто таких і судом.

Суд першої інстанції вірно відхилив як безпідставні посилання відповідача на відсутність у позивача відомостей щодо проведених інвентаризацій, що унеможливлює підтвердження фактичної наявності залишків ТМЦ на підприємстві, оскільки обов`язку проведення інвентаризації перед складанням річної звітності визначається право вимагати від платника податків проведення інвентаризації, чого відповідач не зробив. Адже, сам факт відсутності інвентаризації перед складанням річної звітності не є доказом нестачі (відсутності) ТМЦ. Більше того, звітність у позивача приймалася без зауважень.

Судовим розглядом встановлено, що спору щодо придбання ТМЦ та формування податкового кредиту у сумі 19 128 541 грн (із врахуванням коригувань податкового кредиту) не існує, що не заперечує відповідач.

Внаслідок здійснення господарської діяльності ТОВ «Збіг» за період з 19.08.2016 р. по 31.12.2018 р. були отримані (оприбутковані) ТМЦ, роботи та послуги, а також здійснені авансові платежі (попередні оплати) - господарські операції по яким відсутній спір.

Облік здійснених господарських операцій обліковувався позивачем на рахунках 1121 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів», 1531 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів», 104 «Машини та обладнання», 106 «Інструменти, прилади та інвентар», 201 «Сировина і матеріали», 205 «Будівельні матеріали», 203 «Паливо», 209 «Інші матеріали», 221 «Малоцінні швидкозношувальні предмети», 23 «Виробництво» (по відповідних субрахунках), 631 «Розрахунки з постачальниками» та 3711 «Розрахунки за виданими авансами».

За даними бухгалтерського обліку рух придбаних ТМЦ, робіт та послуг відображено наступним чином.

По рахунку 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів» обліковано ТМЦ на загальну суму 2957 863,08 грн. (без врахування ПДВ).

По рах. 1531 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів» обліковано ТМЦ на загальну суму 390 808,75 грн. (без врахування ПДВ).

По рах. 1121 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» обліковано ТМЦ на загальну суму 21042,39 грн. (без врахування ПДВ).

По рахунку 104 «Машини і обладнання» рахунку обліковано ТМЦ на загальну суму 6586,75 грн. (без врахування ПДВ). Ці ТМЦ класифіковані ТОВ «ЗБІГ» як основні засоби, що використовуються у виробничій діяльності та введені в експлуатацію на підставі Наказів товариства.

По рах. 106 «Інструменти, прилади, інвентар» обліковано ТМЦ на загальну суму 188451,33 грн. (без врахування ПДВ). Ці ТМЦ класифіковані ТОВ «ЗБІГ» як основні засоби, що використовуються у виробничій діяльності та введені в експлуатацію на підставі Наказів товариства.

По рах. 201 «Сировина і матеріали» обліковано матеріали на загальну суму 12789 956,87 грн. (без врахування ПДВ).

Рух цих матеріалів в розрізі номенклатури систематизовано у Додатку №6 до Висновку.

Результати руху пального систематизовані в Додатку №5 до Висновку.

По рах. 205 «Будівельні матеріали» обліковано матеріали на загальну суму 48 399 983,90 грн. (без врахування ГІДВ). Рух цих матеріалів в розрізі номенклатури систематизовано у Додатку №7 до Висновку.

По рах. 206 «Матеріали передані в переробку» обліковано матеріали, що були передані підрядникам: ФОП ОСОБА_1 , Будівельному управлінню №463 ТДВ «Чорноморгідробуд», ТОВ «ХАЙ-ТЕК-БУД» для виконання будівництва багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 . Поступлення матеріалів на загальну суму 49798821,97 грн.

(46 261 941,23 грн. +3 536 880,74 грн.) проведенням:

- Дт рах. 206 Ктрах.205 - 46 261 941,23 грн.-проводка сформована на підставі актів прийому-передачі власних матеріалів підрядникам;

- Дт рах. 206 Кт рах. 201 - 3 536 880,74 грн. - проводка сформована на підставі актів прийому-передачі власних матеріалів підрядникам.

Вибуття (використання матеріалів) не значиться. Дебетове сальдо на 31.12.2018 р.

значиться в сумі 49 798 821,97 грн.

По рах. 209 «Інші матеріали» обліковано ТМЦ на загальну суму 1 440 937,76 грн. (без врахування ПДВ).

По рах. 221 «Малоцінні швидкозношувальні предмети» обліковано ТМЦ на загальну суму 258 036,02 грн. (без врахування ПДВ). Надходження та вибуття (списання на інші рахунки бухгалтерського обліку, повернення постачальнику) цих ТМЦ в розрізі номенклатури систематизовано в Додатку №6 до Висновку.

По рах. 23 «Виробництво» обліковувались витрати на будівництво багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 31.12.2018 р. на рахунку 231 «Виробництво» рахується дебетове сальдо у розмірі 27195083,67 грн.

За даними рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» станом на 31.12.2018 р. рахується дебетове сальдо у розмірі 4 190 114,73 грн. в т.ч. ПДВ - 698 352,46 грн. по перерахованим авансам наступним постачальникам:

-ПП «Кілан» у розмірі 2 270 499,73 грн., в т.ч. ПДВ - 378 416,62 грн., призначення платежу: за двері, вікна, відливи, рідку плівку, підвіконники, тощо;

-ТОВ «ЛК ЕНЕРГІЯ» у розмірі 1377115,00грн., в т.ч. ПДВ-229 519,17 грн, призначення платежу - за електричні лічильники і приладдя до них.;

-ПАТ «Одесагаз» у розмірі 542 500 грн., в т.ч. ПДВ - 90 416,67 грн., призначення платежу - за нестандартне приєднання до газових мереж.

Станом на 31.12.2018 року по всіх вищезазначених рахунках рахувалися залишки ТМЦ, обліковувалися понесені витрати на будівництво та авансові платежі постачальникам (перша подія сплата коштів).

Тобто, господарські операції щодо списання (використання) придбаних ТМЦ (робіт, послуг) в негосподарській діяльності станом на 31.12.2018 року були відсутні (всі придбані ТМЦ рахуються активами підприємства, та перебували на його балансі).

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо допущених порушень вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а підстави для визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість відсутні.

Щодо правомірності віднесення сум до витрат з податку на прибуток судом встановлено наступне.

26 вересня 2018 року ТОВ «Збіг» було придбано у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» одну тону «Проволока 1,2 т/о, Код УКТ ЗЕД 7229» за накладною №92202364 на загальну суму 23 420 грн, в тому числі ПДВ 3 903,33 грн.

ТМЦ було обліковано ро рахунку 205 по собівартості - 19 516,67 грн.

27 вересня 2018 року ТОВ «Збіг» було реалізовано вищевказану проволоку 1,2 т/о, Код УКТ ЗЕД 7229 на Будівельне управління №463 ТДВ "Чорноморгідробуд" в м. Одесі (податкова накладна №1031 від 27.09.2018 року).

В обліку реалізація також відображена (Дебет рахунку 902 кредит рахунку 205).

Інформація про дану операцію також відображена у висновку експерта (при дослідженні рахунку 205).

У пункті 19 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, визначено, що витрати на збут включають витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) та оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

ТОВ «Збіг» були понесені витрати на рекламу у сумі 143 569,87 грн у 2017 році та 116 147,91 грн у 2018 році. Детальна інформація щодо понесених витрат на рекламу з первинними документами додається.

Окрім того, позивачем були понесені витрати на оплату праці працівникам підрозділів, що забезпечують збут (менеджери з продажу) у 2018 році на суму 67 930,10 грн. Детальна інформація щодо понесених витрат на оплату праці з первинними документами додається.

Сумарно позивач поніс витрат на збут у сумі 143 569,87 грн у 2017 році та 184 078,01 грн у 2018 році.

До адміністративних витрат відносяться винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо) та витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу.

ТОВ «Збіг» були понесені витрати за професійні послуги (послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку) у сумі 80 000,00 грн у 2017 році та 240 000,00 грн у 2018 році. Детальна інформація щодо понесених витрат з ведення обліку з первинними документами додається.

Окрім того, позивачем були понесені витрати на утримання апарату управління підприємством (директора) у 2018 році на суму 45382,57 грн. Детальна інформація щодо понесених витрат на оплату праці з первинними документами додається.

Сумарно позивач поніс адміністративних витрат у сумі 80 000,00 грн у 2017 році та 285 382,57 грн у 2018 році.

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (п.17 ПСБО 16 «Витрати»).

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Збіг» були понесені адміністративні витрати та витрати на збут (витрати того звітного періоду, в якому вони були здійснені) на суму 223 569,87 грн та у 2017 році та 469 460,58 грн у 2018 році (сумарно 693 030,45 грн).

Позивач надав докази понесених витрат на продаж (рекламні послуги), які належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені). Аналогічно були надані докази понесених адміністративних затрат.

Щодо первинних документів, судом досліджено їх та встановлено, що вони відповідають чинному законодавству та містять зміст та обсяг господарських операцій (акти наданих послуг, табелі обліку робочого часу та банківські виписки).

Крім того варто зазначити, що податкові зобов`язання визначаються на дату початку фактичного використання ТМЦ, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З точки зору бухгалтерського обліку, використання активів може мати місце лише при їх списанні з балансу підприємства. Господарська операція зі списання активів завжди має підтверджуватись відповідним первинним документом. Лише при встановленні факту списання активу з балансу, можливо поставити питання про мету та напрямок використання активів, в тому числі зв`язок такої господарської операції з господарською діяльністю. Факт нестачі також підтверджується первинним документом - актом інвентаризації. Будь-яке списання чи фактичне використання активів без первинного документа не допускається. Наявність на балансі підприємства активів свідчить про те, що такі активи на дату балансу не списані і не використані (є власне активами, а не витратами або збитками).

Припущення податкового органу щодо можливого використання активів в неоподаткованих операціях, без встановлення фактичних нестач, зафіксованих в актах інвентаризації чи конкретних господарських операцій щодо використання активів, зафіксованих у первинних документах, не можуть слугувати підставою для самостійного визначення податковим органом грошових зобов`язань на підставі п.п. «г» п.198.5. ст.198 ПК України.

Отже, враховуючи, що ні контролюючим органом, ні експертом, не були встановлені конкретні господарські операції щодо використання активів не в господарській діяльності, які б могли слугувати правовою підставою для визначення грошових зобов`язань в порядку п.п. "г" п.198.5. ст.198 ПК України, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03.09.2019 №0010451401, №0010461401, №0010511401, №0010471401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 січня 2024 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.