Ухвала

від 15.01.2024 по справі 334/2201/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 15.01.2024

Справа № 334/2201/23

Провадження № 1-кп/334/259/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.115 КК України

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

21.11.2023 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло кримінальне провадження (334/10682/23) за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України об`єднати в одне провадження. Призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, які дають підставу для заявлення даного клопотання продовжують існувати, а саме: що ОСОБА_6 скоїв злочин, який відноситься до тяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити новий аналогічний злочин, а тому з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в продовжені строку утримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважають, що вказані прокурором ризики не доведені.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора.

Вислухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд прийшов до переконання про задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 виходячи з наступного:

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 28.08.2023 щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Відповідно до ст.. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно вимог ст..176 та ст. 177 КПК України, законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Зокрема, згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, а усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та покарання, ОСОБА_6 може переховуватися від суду не зважаючи на існування у нього постійного міста проживання.

Таким чином, продовжуючи термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суд приходить до висновку, що при наявності усіх зібраних по справі доказів та міри покарання, яка йому може загрожувати, обвинувачений може переховуватися від суду, а звідси існує ризик ухилення від правосуддя.

Також суд врахував практику ЄСПЛ, а саме те, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвимнуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, особу та репутацію ОСОБА_6 , а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити.

Суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів потерпілої особи. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, тому суд не приймав до уваги доводи та пояснення захисника та підозрюваного.

Враховуючи вимоги ст..331 КПК України та доведеність існування обставин, які свідчать про те, що маються ризики, які виправдовують необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також виходячи із його особи та самих обставин кримінального правопорушення у яких він обвинувачується, з можливості останнього з метою уникнення від покарання переховуватися від суду, а також з урахуванням обставин, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам, суд вважає, що клопотання щодо продовження строку утримання під вартою заявлене прокурором підлягає задоволенню, тобто строк утримання під вартою необхідно продовжити до 60 днів.

Керуючись ст.ст. 183, 314, 315, 331, 371, 372 КПК України, суд

Ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 15 березня 2024 року включно.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького Апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1