Вирок

від 16.01.2024 по справі 610/70/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 610/70/24

Провадження № 1-кп/610/53/2024

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Балаклія кримінальне провадження №120222260600000745 від 18.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балаклія Харківської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, розлученої, працюючої продавцем у ФОП « ОСОБА_4 », на утриманні осіб похилого віку не має, не є особою з інвалідністю, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , 2013 року народження, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненнікримінального правопорушення-проступку,передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі рф) путін в.в., а також інші невстановлені на цей час представники влади рф, діючи всупереч вимогам пунктам 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали воєнний конфлікт проти України, а саме: віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі зс рф) на територію України.

24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022; від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022.

У громадянки України ОСОБА_6 , яка з 02.03.2022 перебувала в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилася під тимчасовою окупацією держави -агресора, виник кримінальний протиправний умисел на добровільне зайняття посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

З цією метою в травні 2022 року, більш точна дата та час не встановлені, ОСОБА_6 , перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Балаклія Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, з метою отримання до себе лояльного ставлення від представників окупаційної влади, добровільно надала згоду представникам окупаційної адміністрації на зайняття посади помічника господарського працівника в окупаційній адміністрації держави-агресора- так званій тимчасовій цивільній адміністрації м. Балаклія Харківської області за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вулиця Жовтнева, буд. 18, на яку була призначена розпорядженням № 01-к (без дати) так званого голови окупаційної адміністрації м. Балаклія Ізюмського району держави агресора- ОСОБА_7 .

В подальшому представником роботодавця в особі так званого голови окупаційної адміністрації держави-агресора-тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Харківської області ОСОБА_7 , що діяв на підставі наказу голови окупаційної адміністрації держави-агресора -Ізюмської тимчасової цивільної адміністрації №002-К від 03.05.2022 було складено 23.06.2022трудовий договір №30-к про прийняття ОСОБА_6 на посаду помічника господарського працівника в окупаційній адміністрації держави-агресора.

До 08 вересня 2022 року, тобто до деокупації міста Балаклія Збройними силами України, громадянка України ОСОБА_8 добровільно займала посаду помічника господарського працівника у незаконному органі влади, створеному на тимчасового окупованій території, а саме: в тимчасовій цивільній адміністрації держави-агресора та виконувала обов`язки, що не пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Зокрема, з червня 2022 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_6 , виконувала такі функціональні обов`язки: отримувала від старших вулиць списки місцевих мешканців міста Балаклія з їх ідентифікаційними та паспортними даними, які в подальшому передавала до так званої адміністрації, роздавала гуманітарну допомогу від окупаційної влади держави-агресора мешканцям міста згідно поданих списків у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, двічі на тиждень ОСОБА_6 приймала участь у нарадах, які проводились у приміщенні так званої тимчасової цивільної адміністрації по АДРЕСА_4 , на яких представники незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території.

За правилом ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акті за його відсутності.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 111-1 КК України класифікується як кримінальний проступок.

До обвинувальногоакту зклопотанням пройого розгляду спрощеномупровадженні додані: письмовазаява підозрюваної,складена вприсутності захисникащодо беззаперечноговизнання своєївинуватості,згоди ізвстановленими досудовимрозслідуванням обставинами,ознайомлення зобмеженням праваапеляційного оскарженнязгідно зч.2ст.302КПК Українита згодиз розглядомобвинувального актуу спрощеномупровадженні; матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваною своєї винуватості.

Суд, вивчивши в порядку спрощеного судового провадження обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, разом з доданими до нього матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування, приходить до висновку, що обставини вчинення обвинуваченою кримінального проступку встановлені органом досудового розслідування і не оспорюються учасниками судового засідання.

За встановлених органом досудового розслідування обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Тобто, суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення

Призначаючи покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 111-1 КК України, відноситься до кримінальних проступків, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Вивченням особи ОСОБА_6 встановлено, що вона раніше не судима, проживає в м. Балаклія Харківської області, за місцем проживання на території Балаклійської міської ради Харківської області характеризується посередньо, як особа, яка з сусідами стосунки не підтримує, участі у суспільному житті міста не приймає, працює продавцем, розлучена, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , 2013 року народження, не перебуває на обліках у лікаря- психіатра, лікаря- нарколога та в органах пробації.

Під час досудового розслідування визнала свою провину, суду надала заяву про беззастережне визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, щиро розкаялася, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом`якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Одночасно враховується конструктивна процесуальна поведінка обвинуваченої під час досудового розслідування і в суді, сприяння кримінальному провадженню, її визнавальні показання покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в цілому є позитивною особою.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання їй можливо призначити покарання у мінімальному розмірі санкції, вважаючи його необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, будуть враховані інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами. Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

При вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна суд дійшов висновку про доцільність для його застосування, оскільки враховує суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_6 , вчинене в період воєнного стану проти основ національної безпеки України.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, не обирався і підстав для його обрання при постановленні вироку в порядку спрощеного провадження судом не вбачається.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375, ст.381-382 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, органах, що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Речові докази- документи: копія постанови про створення групи слідчих від 09.09.2022, копія постанови про призначення групи прокурорів від 02.09.2022, копія постанови про визнання речовими доказами від 19.09.2022, копія протоколу огляду місця події від 14-15,17 вересня 2022 року, копія протоколу огляду речового доказу від 19.09.2022, копія протоколу оглду речового доказу від 03.10.2022, копія ухвали Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022, копія «Начальник Балаклейского ТУ Распоряжение №01-К», копія «Список фактически работающих сотрудникоав по состоянию на 31.07.2022», оригінал «Трудовой договор №30-к от 23.06.2022», оригінал «Заявление» від ОСОБА_6 , оригінал «Служебная записка» від ОСОБА_6 , які перебувають в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах провадження.

Вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий ОСОБА_1