Постанова

від 15.01.2024 по справі 161/16843/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16843/22 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/34/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюдк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Обслуговуючий кооператив «ЖБК Еталон» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання договору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 вересня 2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК Еталон» укладено договір про переведення боргу (далі по тексту рішення Договір про переведення боргу). Відповідно до п. 3 цього договору ОСОБА_2 переводить на нового боржника ОСОБА_1 свій борг перед кредитором, який існує у боржника ОСОБА_2 відповідно до договору № 32 від 05 січня 2017 року і договору № 10 Г від 19 липня 2018 року, а саме за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 109 840 гривень і за гараж площею 21 м.кв. у цьому ж будинку в сумі 250 000 гривень, а загалом переводить суму боргу в розмірі 359 840 гривень на нового боржника ОСОБА_3 .

Згідно з п. 5 Договору про переведення боргу відповідач зобов`язався погасити борг перед позивачем в сумі 109 840 гривень до 30 листопада 2019 року, а решту суми 250 000 гривень до 31 грудня 2020 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року (справа № 161/20059/19) з ОСОБА_1 стягнуто на користь Обслуговуючого кооперативу борг в розмірі 109 840 гривень за Договором про переведення боргу, а також судовий збір в розмірі 1921 гривень, а всього 111 761,00 гривень. Примусове виконання вказаного рішення суду здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Шульженком І. С.

На виконання Договору про переведення боргу та рішення суду ОСОБА_1 добровільно, а також у примусовому порядку сплатив 79 827,25 гривень. Наразі розмір боргу відповідача за Договором про переведення боргу становить 31 933,75 гривень (111 761, 75 гривень - 79 827,25 гривень).

Крім того, відповідач не виконав свого своїх зобов`язань за Договором про переведення боргу щодо боргу за гараж в розмірі 250 000 гривень, строк сплати якого закінчився 31 грудня 2020 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2021 року (справа № 161/2220/21) з ОСОБА_1 в користь Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» стягнуто борг в розмірі 250 000 гривень за Договором про переведення боргу та 3 750,00 гривень судового збору.

Отже, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому має обов`язок сплатити позивачу три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

За розрахунками позивача інфляційні втрати, виходячи з суми боргу за відповідний строк прострочення виконання зобов`язання, 3 % річних в загальному розмірі становить 21 163,56 гривень, інфляційні втрати 116 584,56 гривень.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» інфляційні втрати в загальному розмірі 116 584,56 гривень та 3 % річних в розмірі 21 163,56 гривень, а разом 137 748,12 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 гривень.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2023 року позов ОК «ЖБК Еталон» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання договору задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК Еталон» 137 478 гривень 12 копійок, з яких 116 584,56 гривень - інфляційні втрати та 21 163,56 гривень - 3 % річних.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить його скасувати та в задоволенні позову в даній справі відмовити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 15 січня 2024 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОК «ЖБК Еталон» було укладено Договір про переведення боргу (а.с. 8).

Зі змісту вказаного договору вбачається, що ОСОБА_2 є замовником квартири АДРЕСА_2 , та вбудованого гаража у цьому ж будинку за цією ж адресою; борг ОСОБА_2 перед ОК «ЖБК Еталон» становить 359 840 грн, з яких борг за квартиру 109 840 грн, борг за гараж 250 000 грн; борг утворився через причини, які не залежали від ОСОБА_2 , і виходять із потреби вирішити цей «казус» у спосіб та строки, які є прийнятні для сторін договору; ОСОБА_2 переводить на ОСОБА_1 свій борг перед ОК «ЖБК Еталон» на загальну суму 359 840 грн, з яких борг за квартиру 109 840 грн, борг за гараж 250 000 грн; ОК «ЖБК Еталон» надав згоду на переведення боргу на загальну суму 359 840 грн, з яких борг за квартиру 109 840 грн, борг за гараж 250 000 грн на ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 перевів на себе борг ОСОБА_2 на загальну суму 359 840 грн, з яких борг за квартиру 109 840 грн, борг за гараж 250 000 грн та зобов`язався погасити вказану заборгованість перед ОК «ЖБК Еталон» до 31 грудня 2020 року. ОСОБА_1 вказав, що приймає на себе борг добровільно, без будь-якого примусу з боку інших сторін договору і визнав, що борг, який утворився у ОСОБА_2 перед ОК «ЖБК Еталон» є наслідком прикрих обставин, за які він приймає на себе фінансові зобов`язання ОСОБА_3 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року (справа № 161/20059/19) стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» суму боргу за квартиру АДРЕСА_3 за Договором про переведення боргу в розмірі 109 840 гривень, а також 1921 гривень судового збору (а. с. 10-13). Дане рішення суду набрало законної сили 07 серпня 2020 рок. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженком І. С. від 04 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 62959869 з примусового виконання цього рішення суду (а. с. 16-17).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2021 року (справа № 161/2220/21) стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» суму боргу у розмірі 250 000 гривень, як оплату за гараж у будинку АДРЕСА_4 , а також стягнуто 3750 гривень судового збору (а. с. 18-20).

За результатами апеляційного перегляду, постановою Волинського апеляційного суду від 13 червня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2021 року (справа № 161/2220/21) залишено без змін (а. с. 88-90).

Судовими рішеннями встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ОК «ЖБК Еталон» за Договором про переведення боргу від 13 вересня 2019 року в розмірі 109 840 гривень та 250 000 гривень.

На підтвердження часткового виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором про переведення боргу позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень (а. с. 21-41). Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив ОК «ЖБК Еталон» на виконання Договору про переведення боргу в загальному розмірі 79 827,25 гривень.

Таким чином, розмір боргу ОСОБА_1 за рішенням суду від 25 лютого 2020 року (справа № 161/20059/19) становить 31 933,75 гривень (111 761, 75 гривень - 79 827,25 гривень); за рішенням суду від 12 травня 2021 року (справа № 161/2220/21) 253 750 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до умов ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), за правилом статті 610 ЦК України є порушенням зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми.

Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц вказано, що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань. Грошові зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц викладено висновки про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність у ОСОБА_1 перед позивачем простроченого грошового зобов`язання.

ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення позивачу заборгованості за Договором про переведення боргу від 13 вересня 2019 року, розмір заборгованості відповідача підтверджена рішеннями суду та розрахунковими документами про часткове виконання зобов`язання, а тому у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, розмір яких визначений судом з урахуванням наданого позивачем розрахунку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних платежів, суд вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи та є правильним.

Визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» 137 748,12 гривень, з яких 116 584,56 гривень - інфляційні втрати та 21 163,56 гривень - 3 % річних.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не правильно було визначено період за який необхідно нараховувати кошти на підставі ст. 625 ЦК України є безпідставними.

Право на нарахування коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Відповідачем не подано доказу того, що після ухвалення судом рішень від 20 лютого 2020 року та від 12 травня 2021 року відповідачем виконано умови договору про переведення боргу та того ж дня погашена вся сума заборгованості за даним договором.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни додаткового рішення суду, ухваленого з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий-суддя:

Судді: