Рішення

від 12.01.2024 по справі 137/1377/20

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1377/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», про стягнення страхових виплат,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Літинського районного суду Вінницької області перебував на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020020000000252 від 23.07.2020 відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 286 КК України.

16.11.2020 у межах кримінального провадження подано цивільні позови:

- ОСОБА_1 до ПАТ СГ "ТАС" та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди в розмірі 3373,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн. Також про стягнення з ПАТ СГ "ТАС" страхового відшкодування в розмірі страхової суми 260 000,00 грн. (а.с. 1-5 том 1).

- ОСОБА_2 до ПАТ СГ "ТАС" та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди в розмірі 12 206,63 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн. Також про стягнення з ПАТ СГ "ТАС" страхового відшкодування в розмірі страхової суми 260 000,00 грн. (а.с. 17-21 том 1).

- ОСОБА_4 до ПАТ СГ "ТАС" та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди в розмірі 26 410,00 та моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн. Також про стягнення з ПАТ СГ "ТАС" страхового відшкодування в розмірі страхової суми 260 000,00 грн. (а.с. 43-47 том 1).

Зазначені позови були мотивовані тим, що позивачі являються потерпілими у вказаному кримінальному провадженні за фактом ДТП у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .. Оскільки саме діями ОСОБА_3 завдано шкоду, відповідальність якого застрахована, то відповідно його та страхову компанію зазначено цивільними відповідачами.

06.03.2023 у вказаному провадженні ухвалено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а також задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 щодо стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» страхових виплат, а з ОСОБА_3 моральної шкоди.

16.06.2023 Вінницький апеляційний суд прийшов до висновку, що при розгляді цивільного позову потерпілих до страхової компанії судом не повно з`ясовано всі обставини, а тому висновок про задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 щодо стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» страхових виплат в зазначених розмірах було передчасним і підлягає додатковому з`ясуванню ряд обставин, які мають значення для вирішення цивільних позовів.

Відтак апеляційний суд прийшов до висновку, що вирок Літинського районного суду Вінницької області від 06.03.2023 щодо ОСОБА_3 необхідно скасувати в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 щодо стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» страхових виплат та в цій частині призначити новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с. 61-68 том 1).

03.10.2023 судом відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 після оскарження ухвал самими позивачками (а.с. 71, 81, 92, 111, 164, 182 том 1).

26.10.2023 представником відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» до суду надано відзиви на позовні заяви, відповідно до яких зазначили, що не погоджуються з позовними вимогами позивачів, оскільки відповідно до законодавства, особи, які взяли на себе витрати на поховання, мають право на отримання страхового відшкодування від АТ "СГ "ТАС", в межах документально підтверджених витрат, які були понесені ними з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом, або урни з прахом, в могилу, або колумбарну нішу, а також тих витрат які пов`язанні з облаштуванням утримання місця поховання, а отже інші витрати не відповідають вищевикладеним вимогам та не підлягають відшкодуванню, зокрема витрати на поминальний обід та інші непрямі збитки. Таким чином зазначили, що відповідач погоджується на відшкодування витрат в розмірі 3373,00 грн. та 12206,63 грн. відповідно. Також погодились на відшкодування моральної шкоди розмір якої не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі встановленому законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами. (а.с. 204, 210 том 1).

Вказаний відзив суд розцінює, як фактичне часткове визнання позову відповідачем за вимогами про відшкодування позивачам витрат на поховання

19.12.2023 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жовмір Д.О. надіслала на адресу суду відповідь на відзив, відповідно до якої зауважує, що жодних вимог про стягнення моральної шкоди позивач до АТ "СГ "ТАС" не пред`являла. Просила врахувати суд, що фактично відповідач не висловив позицію по суті позовної вимоги та причини невиплати страхової суми (а.с. 34-35 том 2).

У підготовчому судовому засіданні 22.11.2023 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Жовмір Д.О., уточнила позовні вимоги та просила подальший розгляд справи проводити без врахування формулювання про «солідарне стягнення», оскільки позовні вимоги стоять тільки до ПАТ СГ «ТАС». Позивачка ОСОБА_2 також уточнила позовні вимоги.

У судове засідання 12.01.2024 ОСОБА_2 не з`явилась, натомість її представник - адвокат Жовмір Д.О., котра уповноважена представляти останню на підставі ордеру № 1111372 від 12.01.2024 (а.с. (а.с. 67 том 2) надала суду заяву відвідно до якої позивачка ОСОБА_2 не може з`явитись у судове засідання, оскільки захворів її онук. Цивільний позов підтримує повністю та просить його задовольнити (а.с. 66 том 2).

Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання також не з`явилась Подала через канцелярію суду заяву, відповідно до якої судове засідання просила проводити у її відсутність. Позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 68 том 2).

У свою чергу представниця позивачок - адвокат Жовмір Д.О. надала через канцелярію суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити у її відсутність. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечила (а.с. 65 том 2).

Представник відповідача до судового засідання в черговий раз не з`явився, хоча про місце дату та час судових засідань був повідомлений заздалегідь та належним чином (а.с. 234 том 1, а.с. 32, 62 том 2). Клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача до суду не надав, хоча стороні відповідача відомо про існування судового провадження, адже ним подавався відзив на позовну заяву (а.с. 204, 210 том 1).

Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши заяви сторін та матеріали справи, відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

06.03.2023 Літинським районним судом Вінницької області ухвалено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Заявлені вищевказані цивільні позови задоволено наступним чином:

- Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 550 000 грн. моральної шкоди та 25000 грн. відшкодування витрат на юридичну допомогу. В решті позову відмовлено.

- Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 260 000 грн. страхової виплати за шкоду заподіяну життю та 3373 грн. матеріальної шкоди понесеної на поховання.

-Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 500 000 грн. моральної шкоди.

- Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_4 260 000 грн. страхової виплати за шкоду заподіяну життю.

- Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 000 грн. моральної шкоди.

-Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 260 000 грн. страхової виплати за шкоду заподіяну життю та 12 206,63 грн. матеріальної шкоди понесеної на поховання.

-Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 000 грн. моральної шкоди.

16.06.2023 Вінницький апеляційний суд переглянув зазначений вирок і скасував його в частині щодо стягнення із ПАТ "СГ ТАС" страхових виплат та в цій частині призначено новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

При прийнятті рішення апеляційний суд прийшов до висновку, що згідно з п.27.2: Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Суд стягуючи з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 260000 грн страхової виплати за шкоду заподіяну життю та 3373 грн матеріальної шкоди понесеної на поховання, на користь ОСОБА_4 260 000 грн страхової виплати за шкоду заподіяну життю та на користь ОСОБА_2 260 000 грн страхової виплати за шкоду заподіяну життю та 12 206,63 грн. матеріальної шкоди понесеної на поховання обґрунтовує це тим, що: «Страховим полісом передбачену таку суму страхового відшкодування на одного потерпілого», однак дане обґрунтування є безпідставним та таким яке суперечить п. 23.1. ст. 23, п. 27.4. cт. 27, п. 27.3. cт. 27, п.27.2 cт. 27 спеціального ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", судом не встановлено коло осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування заподіяного смертю потерпілого, оскільки дані виплати є регламентовані та виплачуються чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) та кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Проте суд першої інстанції не встановив коло осіб, які мають право на таке відшкодування, рівними частинами.

Оскільки в апеляційного суду також відсутні такі відомості, то апеляційний суд позбавлений можливості самостійно змінити розмір відшкодування на користь потерпілих, які звернулися з позовом до суду.

Разом з тим визначено, що не з`ясування таких обставин не було підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому було доцільним скасування в цій частині вироку суду з призначенням судового розгляду в порядку цивільного судочинства де мають бути вирішені цивільні позови з дотримання норм законодавства на яке, зокрема, посилається і апелянт в апеляційній скарзі АТ «СГ «ТАС» (приватне).

Також апеляційний суд зауважив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Хмельницьким апеляційним судом вже було винесено постанову від 05.10.2021, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено та стягнуто з страхової компанії страхові відшкодування за заподіяну моральну шкоду і витрати на поховання, суд не навів обґрунтованих мотивів стягнення з аналогічних підстав ще 260000 грн. (а.с. 61-68 том 1).

Із долучених до позову матеріалів вбачається, що позивачка-потерпіла ОСОБА_1 являється єдиною особою, яка має право на відшкодування після смерті сина ОСОБА_6 - загинувшого внаслідок вищевказаного ДТП (а.с. 8-13 том 1, 1-20 том 2).

Вказана обставина не заперечуються відповідачем.

Також не заперечується відповідачем і та обставина, що ОСОБА_2 має право на відшкодування внаслідок смерті від ДТП дочки ОСОБА_7 (а.с. 44-54), адже вказаними додатками зазначається, що ОСОБА_7 являється дочкою ОСОБА_2 , а опікою неповнолітнього сина ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у якого батько відсутній (а.с. 49 том 2), займається бабуся - ОСОБА_2 (а.с. 48 том 2). Тобто остання являється єдиною особою, яка має право на відшкодування шкоди, заподіяної життю її дочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової «плати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або факт настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 ЗУ «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Згідно п. 27.4, 27.3, 27.2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що згідно п. 27.4: «Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Загальний розмір такого відшкодування стосовного одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку».

Згідно з п.27.2: Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону- МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (станом на 01.01.2020 мінімальна заробітна плата становила 4723,00 гривні. Відтак мінімальний розмір 170 028,00 грн. (4723,00 грн. х 36 місяців = 170 028,00 грн.).

У свою чергу відповідно до полісу № АР/7353071 від 20.03.2020 (а.с. 16 том 2) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000,00 грн. Строк дії з 21.03.2020 до 20.03.2021, а подія сталась 23.07.2020, тобто в межах строку передбаченого договором.

З урахуванням того, що страховий випадок відбувся протягом терміну дії договору добровільного страхування, сума у розмірі 260 000,00 грн. безпосередньо передбачена угодою, (позивачі просять стягнути саме цю суму), відповідач фактично не висловив заперечень щодо задоволення позовних вимог у цій частині, суд приходить до висновку, що позивачі мають право на отримання страхового відшкодування від страховика, а також компенсації матеріальної шкоди (витрат на поховання).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, на думку суду, вимога позивачів про стягнення з відповідача страхового відшкодування та матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача та стягнути відповідно до розміру актуального станом на дату звернення до суду із вказаними позовами 16.11.2020 (840,80 грн. + 840,80 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 206, 211, 223, 258-260 ЦПК України, ст. ст. 979, 980, 988, 990, 991,1200 ЦК України, ст. 8, 16, 26 Закону України «Про страхування», Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 ,

- 260 000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень) у якості страхового відшкодування;

- 3 373,00 грн. (три тисячі триста сімдесят три гривні) матеріальної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_2 ,

- 260 000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень) у якості страхового відшкодування;

-12 206,63 грн (дванадцять тисяч двісті шість гривень шістдесят три копійки) матеріальної шкоди.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню і шістдесят копійок)

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 22.10.2015 Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області, РНОКПП НОМЕР_2 );

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 31.03.1999 Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження:03062, м. Київ, проспект Перемоги,65).

Суддя : Гопкін П. В.