Постанова

від 28.03.2024 по справі 137/1377/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року

м. Київ

справа № 137/1377/20

провадження № 51-4767км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 06 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020000000252, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Літинського районного суду Вінницької області від 06 березня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з моменту його затримання - 23 липня 2020 року, а запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено до вступу вироку в законну силу.

Вирішено питання щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_9 550 000 гривень у рахунок компенсації моральної шкоди та 25 000 гривень - на юридичну допомогу.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та стягнуто: із ПАТ «СГ «ТАС» 260 000 гривень страхової виплати за шкоду заподіяну життю та 3373 гривень матеріальної шкоди понесеної на поховання; із ОСОБА_9 - 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_10 та стягнуто: із ПАТ «СГ «ТАС» 260 000 гривень страхової виплати за шкоду заподіяну життю; із ОСОБА_9 - 500 000 гривень моральної шкоди.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_11 та стягнуто: із ПАТ «СГ «ТАС» 260 000 гривень страхової виплати за шкоду заподіяну життю та 12 206 гривень 63 копійки матеріальної шкоди понесеної на поховання; із ОСОБА_9 - 500 000 гривень моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 23 липня 2020 року приблизно о 05:30, перебуваючи у стомленому стані, керуючи технічно справним автомобілем «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на 346 км автомобільної дороги «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка» у напрямку м. Хмельницький, неподалік с. Громадське Літинського району Вінницької області, з врахуванням дорожньої обстановки, а саме звуження проїзної частини дороги в напрямку руху, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із автомобілем «MAN TGM 18/250», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 .

Унаслідок порушення ОСОБА_9 вимог пунктів 2.9 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої загинули п`ять пасажирів автомобіля «Opel Zafira» - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а шостий пасажир - ОСОБА_18 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 щодо стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» страхових виплат та в цій частині призначив новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Аргументуючи свою позицію, зазначає, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях і не містить мотивів, з яких не було враховано окремих доказів, що мають істотне значення.

Зокрема, захисник стверджує, що ДТП сталася через дії іншого водія, а засуджений ОСОБА_9 перебував у аварійній ситуації та намагався уникнути лобового зіткнення із невстановленим транспортним засобом.

Крім цього, захисник ОСОБА_8 вказує, що місцевий суд послався на недопустимі та неналежні докази, зокрема висновки судової транспортно-трасологічної експертизи, судової автотехнічної експертизи та висновки експерта з приводу технічного стану автомобілів, які зіштовхнулися у цій ДТП.

В свою чергу, на думку сторони захисту, апеляційний суд уваги на зазначене не звернув, переглядаючи вирок, не надав належної оцінки висновку експертизи наданої стороною захисту, не дотримався вимог ст. 419 КПК України та залишив без уваги доводи апеляційної скарги.

Вважає висновки апеляційного суду щодо непричетності невстановленого автомобіля до ДТП, відсутності аварійної обстановки і перебування ОСОБА_9 у стомленому стані необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 наводить аналогічні доводи та посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На зазначені касаційні скарги потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали письмові заперечення, в яких указують на безпідставність доводів сторони захисту та просять залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційних скарг сторони захисту відсутні, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили оскаржувані судові рішення залишити без змін як законні, а касаційні скарги захисника та засудженого - без задоволення як необґрунтовані.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 , оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ст. 438 КПК України не підлягають перегляду в касаційному порядку.

Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши вищенаведені доводи сторони захисту в межах повноважень, визначених кримінальним процесуальним законом, суд касаційної інстанції встановив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 ґрунтуються на всебічно досліджених та оцінених судами доказах.

Зокрема, місцевий суд взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_18 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які були безпосередніми очевидцями події та пояснили, за яких саме обставин вона сталася, а також підтвердили, що на момент ДТП автомобіль «MAN TGM 18/250», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по своїй смузі руху в той час як водій «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по острівцеві, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, і раптово звернув на смугу зустрічного руху; протокол огляду флеш карти MICRO SD 16 GB від 27 липня 2020 року, яка містить відеозапис, на якому зафіксовано момент виїзду автомобіля «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , на смугу зустрічного руху та зіткнення з автомобілем «MAN TGM 18/250», д.н.з. НОМЕР_2 . Також суд дав оцінку: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 23 липня 2022 року з план-схемою ДТП та фотоілюстраціями до нього; протоколу огляду місця події від 23 липня 2020 року; висновкам експертів щодо обставин та причин смерті потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також отримання ще одним потерпілим ОСОБА_18 тяжких тілесних ушкоджень; висновкам судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 488 та № 489 від 17 серпня 2020 року; висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 498 від 13 серпня 2020 року; висновку судової автотехнічної експертизи № 534 від 19 серпня 2020 року; висновку комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/102-22/15925 05 січня 2023 року.

При цьому, суд обґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про визнання експертиз недопустимими та неналежними доказами і допитав експертів ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які підтвердили зроблені висновки.

Зокрема, посилання засудженого та захисника на недопустимість висновків експерта ОСОБА_23 щодо технічного стану автомобілів через те, що останній не був атестований за видом експертної діяльності «10.3 Дослідження деталей транспортних засобів» обґрунтовано відхилені місцевим судом, оскільки експерт під час допиту наголосив, що предметом дослідження були не окремі деталі автомобілів, а загальний технічний стан вузлів, що відповідає кваліфікації «10.2 Дослідження технічного стану транспортних засобів», за якою він був атестований і мав відповідні повноваження.

Усі інші зібрані у справі докази, на які послався місцевий суд у вироку, вмотивовано визнано логічними, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності і у своїй сукупності підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення.

У касаційних скаргах сторона захисту стверджує про безпідставне неврахування судами вини іншого водія, який створив для ОСОБА_9 аварійну ситуацію. На думку захисника та засудженого, ці обставини свідчать про невинуватість ОСОБА_9 у інкримінованому правопорушенні.

Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною і для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Для з`ясування наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, мають бути встановлені три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

При цьому належить враховувати, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 цієї статті, тобто тільки такі порушення, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил дорожнього руху) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим є головною, вирішальною умовою, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити та встановити порушення ПДР, які мали місце, але водночас він повинен зазначити у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу цього злочину.

У випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність у їх діях складу кримінального правопорушення потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, є його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

У цьому кримінальному провадженні місцевий суд чітко зазначив у вироку, які саме порушення ПДР України стали причиною настання наслідків, передбачених ч. 3 ст. 286 КК України, тобто перебували у прямому причинному зв`язку з ними. Суд установив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків є порушення пунктів 2.9 (б), 10.1 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_9 , котрий керував транспортним засобом у стомленому стані та перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, натомість виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із вантажівкою, внаслідок чого п`ять пасажирів загинули, а ще один отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Наведені обставини підтверджені:

- даними висновку судової автотехнічної експертизи № 534 від 19 серпня 2020 року, відповідно до яких дії водія «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, а будь-яких перешкод технічного характеру їх невиконання при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля - не встановлено;

- даними висновку комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/102-22/15925 від 05 січня 2023 року, якими констатовано, що у діях водія «MAN TGM 18/250», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_12 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, зазначено, що невстановлений легковий автомобіль знаходився в межах своєї смуги руху поруч з вантажним автомобілем марки «MAN TGM 18/250», д.н.з. НОМЕР_2 .

Провівши часткове судове слідство, апеляційний суд дослідив наданий стороною захисту висновок судової інженерно-транспортної експертизи, який зроблено після постановлення вироку місцевого суду, а саме 22 березня 2023 року, допитав з цього приводу експерта ОСОБА_24 і прийшов до переконання, що ця експертиза не заслуговує на увагу, оскільки містить припущення а висновки зроблені неуповноваженою особою без врахування усіх необхідних даних.

Тому, суди вмотивовано зазначили, що матеріали кримінального провадження містять дані про створення аварійної ситуації саме ОСОБА_9 , а не іншим водієм. Під час допиту ОСОБА_9 не зміг пояснити чому він рухався по острівцеві, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, при вільній смузі руху в його напрямку, за яких обставин перед ним з`явився невстановлений автомобіль та чому обвинувачений продовжив рух, зміщуючись вліво, на зустрічну смугу руху де їхала вантажівка.

На підставі фактичних даних, що містяться в досліджених доказах, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_9 технічної можливості уникнути тяжких наслідків при дотриманні вимог п. 10.1 ПДР України, що є визначальним фактором для встановлення відповідальності за наслідки дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, в ході розгляду кримінального провадження не було встановлено, що діями інших учасників руху була створена аварійна ситуація, через яку ОСОБА_9 був вимушений виїхати на смугу зустрічного руху, де в цей час рухалася вантажівка.

Суспільно небезпечний наслідок у вигляді смерті п`яти потерпілих та отримання одним потерпілим тяжких тілесних ушкоджень був породжений конкретними діями ОСОБА_9 , котрий порушив зазначені вище вимоги ПДР. Якби не було діяння засудженого, суспільно небезпечний наслідок не настав би, що свідчить про наявність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину - причинного зв`язку між ними.

Стосовно тверджень сторони захисту про недоведення поза розумним сумнівом факту керування ОСОБА_9 автомобілем у стомленому стані (порушення вимог п. 2.9 (б) ПДР), то вони також були предметом ретельного дослідження місцевого суду, з чим погодилась колегія суддів апеляційного суду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що така обставина підтверджена не тільки показаннями пасажира ОСОБА_18 , який вижив після ДТП та показав, що під час руху вночі з м. Одеси до м. Львова інша особа, яка теж була з ними в автомобілі, пропонувала ОСОБА_9 замінити його за кермом, оскільки той був втомлений і засинав. Зазначене підтвердив й сам обвинувачений, який в ході допиту не зміг пояснити чому пасажир пропонував підмінити його на місці водія.

Крім цього суди зважили на показання свідка ОСОБА_25 , який прибув на виклик 103 у складі швидкої медичної допомоги до місця ДТП та показав, що ОСОБА_9 не зміг дати відповіді на прості запитання про те хто був за кермом і яка була загальна кількість пасажирів, мав стомлений вигляд та засинав.

Ці обставини у сукупності із фактичними обставинами справи, як то подолання значної відстані обвинуваченим, який виїхав з м. Одеси у нічний час, без достатнього відпочинку, дозволили судам прийти до висновку, що ОСОБА_9 перебував у стомленому стані.

Отже, посилання сторони захисту на те, що суди не дослідили усі обставини кримінального провадження, не дали належної оцінки усім доказам, є безпідставними.

Таким чином, на переконання Верховного Суду під час розгляду цього кримінального провадження суди навели належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень про винуватість ОСОБА_9 у інкримінованому злочині.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування оскаржуваних вироку і ухвали, судом касаційної інстанції не встановлено.

Призначене ОСОБА_9 покарання є співмірним характеру вчинених протиправних дій, тяжкості скоєного правопорушення, даним про особу винного та відповідає принципам справедливості і індивідуалізації.

За таких обставин підстави для задоволення касаційних скарг захисника та засудженого відсутні.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 06 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3