Рішення

від 08.01.2024 по справі 904/5146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5146/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Заступника керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (73000, м. Херсон, вул. Пугачова, 5) в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціалізованого зв`язку та захисту інформації України (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 13, ідентифікаційний код 34620942) та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Петра Калнишевського, буд. 6А, ідентифікаційний код 34786151)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, ідентифікаційний код 39821153)

про визнання недійсними пунктів 3.2 договорів поставки №4416/77 від 01.11.2022, №16 від 16.03.2023, №22 від 27.04.2023 та стягнення 15 450,37 грн. зайво сплаченого податку на додану вартість, 263,72 грн. інфляційних втрат, 239,20 грн. 3% річних

Представники:

від прокуратури: не з`явився

від позивача-1: Шевцов С.О., витяг ЄДР, представник

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціалізованого зв`язку та захисту інформації України та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №5-4-2021вих-23 від 22.09.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про:

1) визнання недійсним пункт 3.2 договору №4416/77 від 01.11.2022 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 944,58 грн., що укладений між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест";

2) визнання недійсним пункт 3.2 договору №16 від 16.03.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 8 570,09 грн., що укладений між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест";

3) визнання недійсним пункт 3.2 договору №22 від 27.04.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 3 935,70 грн., що укладений між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест";

4) стягнення заборгованості на загальну суму 15 953,29 грн., з яких:

- 15 450,37 грн. зайво сплачений податок на додану вартість;

- 263,72 грн. інфляційні втрати за загальний період з листопада 2022 року по липень 2023 року;

- 239,20 грн. 3% річних за загальний період з 15.11.2022 по 07.09.2023.

Також заступник керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону просить суд стягнути з відповідача 10 736,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином фактичне постачання товару за договорами поставки №4416/77 від 01.11.2022, №16 від 16.03.2023 та №22 від 27.04.2023 відповідачем здійснене після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022. Включення до вартості закуповуваного пального згідно з вказаним договором поставки №4416/77 від 01.11.2022 податку на додану вартість у розмірі 2 944,58 грн., договором поставки №16 від 16.03.2023 податку на додану вартість у розмірі 8 570,09 грн., та договором поставки №22 від 27.04.2023 податку на додану вартість у розмірі 3 935,70 грн., та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 15 450,37 грн. є безпідставно набутим майном.

Отже, заступник керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону стверджує, що відповідач отримав від позивача суму 15 450,37 грн., сплачений податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи, що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, та сума 15 450,37 грн. в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню.

Також заступник керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зазначає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Таким чином, зміст оспорюваного правочину у цій частині суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Херсонська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 20.09.2023 № 5-4-2006 вих-23 та від 20.09.2023 № 5-4-2007 вих-23 проінформувала Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономної Республіці Крим та м. Севастополі про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано заступнику керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази, які підтверджують відправлення на адресу відповідача (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2) копії позовної заяви з додатками.

На електрону пошту суду 28.09.2023 надійшла заява заступника керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5146/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 23.10.2023 о 09:45год.

Підготовче засідання 23.10.2023 відкладено на 20.11.2023 о 12:45 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 18.12.2023 о 14:30 год.

До суду 27.11.2023 від позивача-2 надійшла заява в якій останній просить суд розгляд справи провести без участі представника Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

На електрону пошту суду 18.12.2023 надійшло клопотання прокурора Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про проведення підготовчого засідання по справі №904/5146/23 без участі прокурора.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 08.01.2024 о 12:30год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні представника позивача-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2022 року між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - позивач-2, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №4416/77 (далі -договір №4416/77) відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався передати покупцю бензин автомобільний А-92 Energy (код за ДК 021:21509130000-9 "Нафта та дистиляти"), а покупець зобов`язався сплатити і прийняти вказаний товар.

Відповідно до п. 3.2 договору №4416/77, загальна сума договору складає 45 010, 00 грн., у тому числі ПДВ 2 944,58 грн., за КПКВК 6641010,КЕКВ 2210.

Договір №4416/77 вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) та діє до 31.12.2022 (пункти 10.1, 10.2 договору № 4416/77).

16 березня 2023 року між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - позивач-2, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №16 (далі -договір №16) відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого постачальник зобов`язався передати покупцю бензин А-92 Energy дизпаливо Energy (код за ДК 021:21509130000-9 "Нафта та дистиляти"), а покупець зобов`язався сплатити і прийняти вказаний товар.

Відповідно до п. 3.2 договору №16, загальна сума договору складає 131 000,00 грн., у тому числі ПДВ 8 570,09 грн., за КПКВК 6641010,КЕКВ 2210.

Договір №16 вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) та діє до 31.12.2023 (пункти 10.1, 10.2 договору №16).

27 квітня 2023 року між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - позивач-2, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №22 (далі -договір №22) відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого постачальник зобов`язався передати покупцю дизпаливо Energy (код за ДК 021:21509130000-9 "Нафта та дистиляти"), а покупець зобов`язався сплатити і прийняти вказаний товар.

Відповідно до п. 3.2 договору №22, загальна сума договору складає 60 160,00 грн., у тому числі ПДВ 3 935,70 грн., за КПКВК 6641010,КЕКВ 2210.

Договір №22 вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) та діє до 20.05.2023 (пункти 10.1, 10.2 договору №22).

На виконання умов вказаних договорів відповідач поставив обумовлений товар на загальну суму 236 170,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №0032/0000193 від 01.11.2022 на суму 45 010,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 944,58 грн.;

- №0032/0000788 від 16.03.2023 на суму 131 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8 570,09 грн.;

- №0032/0001259 від 27.04.2023 на суму 60 160,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 935,70 грн.

В свою чергу позивач-2 на виконання умов договорів оплатив поставлений відповідачем на загальну суму 236 170,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №399 від 15.11.2022 на суму 45 010,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 944,58 грн.;

- №58 від 16.03.2023 на суму 131 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 570,09 грн.;

- №101 від 27.04.2023 на суму 60 160,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 935,70 грн.

02 березня 2022 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - постанова КМУ №178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на вимоги вищезазначених нормативних актів, позивач-2 звернувся із листом-вимогою №47/08/393 від 11.05.2023 до відповідача про повернення сплачених коштів у виді податку на додану вартість за вказаними договорами №4416/77 від 01.11.2022 (ПДВ у розмірі 2 944,58 грн.), договором поставки №16 від 16.03.2023 (ПДВ у розмірі 8 570,09 грн.) та договором поставки №22 від 27.04.2023 (ПДВ у розмірі 3 935,70 грн.), який останнім залишений без розгляду.

Заступник керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону посилаючись на те, що фактичне постачання товару за вказаними договорами відповідачем здійснене після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, стверджує, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договором поставки №4416/77 від 01.11.2022 податку на додану вартість у розмірі 2 944,58 грн., договором поставки №16 від 16.03.2023 податку на додану вартість у розмірі 8 570,09 грн. та договором поставки №22 від 27.04.2023 податку на додану вартість у розмірі 3 935,70 грн., та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 15 450,37 грн. є безпідставно набутим майном. Отже, зміст оспорюваних правочинів в частині включення суми ПДВ до вартості товару суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

Наведені вище обставини і зумовили звернення Заступника керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до суду з позовом.

Предметом доказування у справі є наявність підстав для визнання недійсними пунктів спірних договорів, факту набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, інфляційних втрат на 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Статтею 131і Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. ст. 4, 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст.53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа №915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже і інших органів державної влади.

При цьому, відповідно до п.п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання, вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Крім того, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на Збройні Сили України та інші військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення.

За таких обставин, протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що зобов`язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку. Адже указані кошти можна було б додатково використовувати для забезпечення діяльності Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке виконує завдання із забезпечення національної безпеки України від зовнішніх і внутрішніх загроз та є складовою сектору безпеки і оборони України.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органу уповноваженого здійснювати захист у даних правовідносинах.

Відповідно до вимог пунктів 1, 5 Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року №1572/99 до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, активної протидії агресії у кіберпросторі, а також інших завдань відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України спрямовує свою діяльність на забезпечення національної безпеки України від зовнішніх і внутрішніх загроз та є складовою сектору безпеки і оборони України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, територіальні органи, територіальні підрозділи, Головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку, заклади, установи і організації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державні підприємства, установи та організації, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки відповідно в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та в установах банків, у тому числі в іноземній валюті.

Керівництво Службою здійснює Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. До сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку входять територіальні підрозділи, державні підприємства, установи та організації, діяльність яких пов`язана із забезпеченням виконання завдань, покладених на Службу.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" з метою виконання покладених на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, завдань за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, можуть утворюватися територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи.

Територіальні підрозділи Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України призначені для:

- організації та забезпечення стійкого функціонування урядового зв`язку Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України з посадовими особами Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення під час їх перебування на захищених і польових пунктах управління у мирний час, в умовах надзвичайного стану та в особливий період;

- забезпечення функціонування, безпеки та розвитку підсистеми урядового польового зв`язку як складової державної системи урядового зв`язку (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України").

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" для забезпечення виконання покладених на неї обов`язків Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України має право, зокрема, проводити у порядку, передбаченому законодавством, господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.07.2023 № 618 (далі - Положення) Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є територіальним органом центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації.

Згідно з п. 8 Розділу І Положення Управління є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України, у тому числі в іноземній валюті.

Відповідно до п. 13 Розділу І Положення Управління з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво Управління в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби Управління, або Інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Управління в судах та інших органах через представника.

Відповідно з п. п. 36 п. 2 Розділу II Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Згідно з п.п. 14 п. 3 Розділу ІІ Положення Управління, зокрема, має право звертатися до суду в разі виникнення спорів у порядку, встановленому законом.

Таким чином, саме Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як територіальний орган Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та сторона спірного правочину є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 6.1. Наказу Офісу Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130 "Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони" встановлено Спеціалізованим прокуратурам у сфері оборони (на правах обласних та окружних) забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави в суді, у тому числі, щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, що сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Так, Херсонська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 09.08.2023 № 5-4-1575 вих-23 проінформувала Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

Крім того, Херсонська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 29.08.2023 № 5-4-1805 вих-23 проінформувала Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономної Республіці Крим та м. Севастополі з моменту отримання зазначеного листа з позовною заявою про захист своїх порушених прав та законних інтересів у даних правовідносинах не звертались та про намір вжиття заходів судового захисту прокуратуру не повідомляли та фактично заявили клопотання про подачу відповідної позовної заяви до суду органом прокуратури в інтересах позивача.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Херсонська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 20.09.2023 № 5-4-2006 вих-23 та від 20.09.2023 № 5-4-2007 вих-23 проінформувала Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономної Республіці Крим та м. Севастополі про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономної Республіці Крим та м. Севастополі до суду звертались. Враховуючи викладене, виникла необхідність представництва інтересів держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономної Республіці Крим та м. Севастополі у формі звернення прокуратури до господарського суду з позовом.

Отже, Заступником керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Адміністрації Державної служби спеціалізованого зв`язку та захисту інформації України та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі Адміністрації Державної служби спеціалізованого зв`язку та захисту інформації України та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у зв`язку із неналежним здійсненням наданих повноважень та невжиттям належних заходів до захисту економічних інтересів держави.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин першої і третьої ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом г підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Саме тому, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" № 178.

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Із умов спірних договорів вбачається, що вони укладені після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі утримується за рахунок коштів державного бюджету та відноситься до установ (організацій), які відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної вище постанови до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Крім того, норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Аналогічні висновки ДПС України з приводу застосування постанови Кабінету Міністрів України № 178 виклала і в листі-роз`ясненні від 01.09.2023 №6/21-22-04-0208.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, при застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Оскільки пунктами 3.2 спірних договорів до ціни договору всупереч вимогам Податкового кодексу України та постанови КМУ №178 включені суми ПДВ, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними положень таких договорів в частині включення до ціни правочину ПДВ.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем отримана від покупця сума ПДВ за договорами поставки, при цьому, що відповідний товар не підлягав оподаткуванню в силу закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 15 450,37 грн., оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок.

Аналогічної правової позиції з приводу аналогічних правовідносин дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Отже, враховуючи, що пункти 3.2 договорів в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість визнано недійсними, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме положення ст.1212 Цивільного кодексу України.

У даному випадку, позовні вимоги щодо стягнення 15 450,37 грн. податку на додану вартість підлягають задоволенню, оскільки відповідачем дані грошові кошти були набуті на підставі виконання правочинів, які в цій частині визнані недійсними.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 зазначив, що актами цивільного законодавства не визначений обов`язок боржника виконати кондикційні зобов`язання тільки після пред`явлення вимоги кредитором, а тому Суд відхиляє доводи про відсутність вимоги позивача про сплату коштів, а також неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 530 Цивільного кодексу України. Відтак, обґрунтованим є нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення повернення відповідачем вказаної суми грошових коштів за весь час безпідставного користування вказаними коштами.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача 263,72 грн. інфляційні втрати за загальний період з листопада 2022 року по липень 2023 року та 239,20 грн. 3% річних за загальний період з 15.11.2022 по 07.09.2023.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За змістом статей 625, 1212 Цивільного кодексу України положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Такий правий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Верховний Суд підтвердив аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід також зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 902/186/21.

Аналогічної позиції щодо недобросовісної поведінки суб`єкта господарювання у зв`язку із неповерненням безпідставно одержаних коштів та необхідності стягнення 3% річних та інфляційних втрат дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2022 у справі № 916/3626/20.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що під час його проведення прокурором було вірно визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суму, на яку слід здійснювати таке нарахування, арифметично розрахунок проведений також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення 263,72 грн. інфляційних втрат за загальний період з листопада 2022 року по липень 2023 року та 239,20 грн. 3% річних за загальний період з 15.11.2022 по 07.09.2023 підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 10 736,00 витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціалізованого зв`язку та захисту інформації України та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про визнання недійсними пунктів 3.2 договорів поставки №4416/77 від 01.11.2022, №16 від 16.03.2023, №22 від 27.04.2023 та стягнення 15 450,37 грн. зайво сплаченого податку на додану вартість, 263,72 грн. інфляційних втрат, 239,20 грн. 3% річних задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним пункт 3.2 договору №4416/77 від 01.11.2022 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 944,58 грн., що укладений між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ідентифікаційний код 34786151) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153).

Визнати недійсним пункт 3.2 договору №16 від 16.03.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 8 570,09 грн., що укладений між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ідентифікаційний код 34786151) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153).

Визнати недійсним пункт 3.2 договору №22 від 27.04.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 3 935,70 грн., що укладений між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ідентифікаційний код 34786151) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Петра Калнишевського, буд. 6А, ідентифікаційний код 34786151) 15 450,37 грн. зайво сплаченого податку на додану вартість, 263,72 грн. інфляційних втрат та 239,20 грн. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговського, 11, ідентифікаційний код 38296363, банківські реквізити: ДКСУ м. Київ, код банку 820172, рахунок UA 208201720343170001000082762, КЕКВ 2800) 10 736,00 витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 16.01.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв