Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/6965/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/6965/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа"

про стягнення 70 700,00 грн. та зобов`язання виконати зобов`язання

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (відповідач) про стягнення 70 700,00 грн. неустойки та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" виконати зобов`язання встановлені п. 3.2. Генеральної угоди № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідку про розмір чистого доходу, отриманий від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" за 1 квартал 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Генеральною угодою № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019, зокрема, відповідачем в порушення вимог п. 3.2. угоди не було надано Аеропорту довідки за 1 квартал 2022 року, а довідки за 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року та 4 квартал 2022 року надано з порушенням встановленого Угодою строку - 21.02.2023 року.

У відповіді на відзив позивач відзначає, що будь-які зміни до Угоди в частині зобов`язань відповідача надання довідок про розмір чистого доходу сторонами не вносилися. Умовами Угоди не передбачено, що з підстав наведених у відзиві, відповідач звільняється від обов`язку виконувати договірні зобов`язання, а саме, надання довідок про розмір чистого доходу та сплати неустойки за не вчасне її надання.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві, останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи про відсутність підстав для подачі довідок про розмір чистого доходу та стягнення неустойки, оскільки, в період з 24.02.2022 та по цей час, Аеропорт не забезпечує товариству можливості надання послуг з наземного обслуговування з використання інфраструктури Аеропорту, адже, повітряні рейси до/з аеропорту "Бориспіль" не виконуються через дію воєнного стану, закриття повітряного простору України для цивільних користувачів та закриття пункту пропуску через державний кордон згідно з розпорядженням КМУ від 26.02.2022 № 188-р.

Поряд з цим, Товариство, з незалежних від нього причин, з 24.02.2022 та по цей час не надає послуги з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" та не використовує інфраструктуру Аеропорту, а отже, і не отримує доходів, що виключає необхідність подачі довідок, а отже, і застосування санкцій за їх несвоєчасне подання.

Також, відповідач вказує, що позивачем здійснено нарахування неустойки в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України, більше аніж за шість місяців.

Заперечення на відповідь на відзив фактично зводяться до викладених у відзиві доводів щодо відсутності у відповідача обов`язку щодо подачі довідок про розмір чистого доходу.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

24.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

08.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

14.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.04.2019 набрала чинності Генеральна угода № 02.1-14/4-02 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування (далі - Угода), укладена між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" за умовами п. 1.1. якого Аеропорт забезпечує Компанії можливість надавати на території аеропорту "Бориспіль" послуги з наземного обслуговування з використанням інфраструктури Аеропорту, а Компанія зобов`язується сплачувати Аеропорту плату за це.

Термін дії Угоди було встановлено до 01.04.2026 року включно (п. 4.1. Угоди).

Згідно пп. 2.1.1., 2.1.2. п.2.1. Угоди сторони взяли на себе зобов`язання виконувати Угоду та встановлені нею обов`язки належним чином, на основі принципу добросовісності. Надавати одна одній інформацію, яка може вплинути на належне виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Угодою.

Відповідно до п. 3.1. Угоди, розмір плати, яку має сплачувати Компанія за створення та підтримання Аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Компанією господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" з надання послуг з наземного обслуговування з використанням інфраструктури Аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах Угоди становить 10% (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу, отриманого Компанією від здійснення такої діяльності на території аеропорту "Бориспіль". Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Інформацію про розмір чистого доходу Компанія щоквартально надає бухгалтерії Аеропорту до 12 (дванадцятого) числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді довідки про розмір чистого доходу (далі - довідка). Дана довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль". Така довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером Компанії (за наявності такої посади) (п. 3.2. Угоди).

Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довідки, Аеропорт виписує Компанії рахунок та акт (п. 3.3. Угоди).

За умовами п. 3.4. Угоди, представник Компанії самостійно отримує в бухгалтерії Аеропорту рахунки на здійснення плати згідно п. 3.1 Угоди та акт в строк до 15-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом. Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися фактична дата видачі цих документів представнику Компанії.

У разі неотримання представником Компанії рахунків у строки, що вказані вище, Аеропорт направляє рахунки та акти Компанії на електронну адресу: Alexander. Surayev@interavia.ua. В такому випадку, датою отримання рахунків та актів буде вважатися дата відправлення цих документів по e-mail (п. 3.4. Угоди).

Оплата рахунків Аеропорту здійснюється Компанією протягом 5-ти календарних днів з дати їх отримання (п. 3.5. Угоди).

Крім зазначених вище, Компанія взяла на себе зобов`язання у строки, визначені Параграфом 3 Угоди:

- сплачувати рахунки-фактури (далі - рахунки) Аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг (далі - акт), складені згідно з Угодою (пп. 2.2.24. п. 2.2. Угоди);

- надавати до бухгалтерії Аеропорту довідку про розмір чистого доходу Компанії, отриманого від надання послуг з наземного обслуговування в аеропорту "Бориспіль" (який розраховується виходячи з визначення "Щоквартальний чистий дохід", що зазначений Компанією в звіті про фінансові результати (форма 2), в рамках Угоди (пп. 2.2.26. п. 2.2. Угоди).

В той час, позивач вказує, що відповідач в порушення вимог п. 3.2. угоди не надав Аеропорту довідки за 1 квартал 2022 року.

Довідки за 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року та 4 квартал 2022 року надав з порушенням встановленого Угодою строку - 21.02.2023 року.

У зв`язку з чим, позивач керуючись п. 3.8. Угоди виставив відповідачу рахунки-фактури № 171/12 від 21.02.2023 та № 171/10 від 13.01.2023 про сплату неустойки за ненадання довідок про розмір чистого доходу за період прострочення на загальну суму 70 700,00 грн., які 21.02.2023 та 18.01.2023 відповідно були направлені на електронну адресу відповідача, визначену умовами п. 3.4. Угоди: Alexander.Surayev@interavia.ua для сплати вказаної суми неустойки.

Проте, виставлені рахунки про сплату неустойки за ненадання довідок про розмір чистого доходу залишилися відповідачем неоплаченими.

Натомість, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач вказує про відсутність підстав для подачі довідок про розмір чистого доходу та стягнення неустойки, оскільки, в період з 24.02.2022 та по цей час, Аеропорт не забезпечує товариству можливості надання послуг з наземного обслуговування з використання інфраструктури Аеропорту, адже, повітряні рейси до/з аеропорту "Бориспіль" не виконуються через дію воєнного стану, закриття повітряного простору України для цивільних користувачів та закриття пункту пропуску через державний кордон згідно з розпорядженням КМУ від 26.02.2022 № 188-р.

Крім того, відповідач відзначає, що Товариство, з незалежних від нього причин, з 24.02.2022 та по даний час не надає послуги з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" та не використовує інфраструктуру Аеропорту, а отже і не отримує доходів, що виключає необхідність подачі довідок та відповідно застосування санкцій за їх несвоєчасне подання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності підстав для подачі довідок про розмір чистого прибутку, з огляду на слідуюче.

Приписами ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладанні Угоди, сторонами було погоджено всі її умови, в тому числі й умови передбачені п. 3.2. та пп. 2.2.26 Угоди.

Зобов`язання Компанії щодо надання довідки про розмір чистого доходу встановлено п. 3.2. Угоди з урахування умов передбачених пп. 2.2.26 Угоди.

Будь-які зміни до Угоди в частині цих зобов`язань сторонами не вносилися.

Також, умовами Угоди не передбачено, що з підстав наведених у відзиві, відповідач звільняється від обов`язку виконувати договірні зобов`язання, а саме, надання довідок про розмір чистого доходу та сплати неустойки за не вчасне її надання.

Означеного вище відповідачем спростовано не було, доказів, щоб свідчили про протилежне суду не представлено.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, суд вказує, що відповідач має виконувати взяті на себе зобов`язання, передбачені Угодою належним чином.

В ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що відповідач з простроченням строків, втім, 21.02.2023 надав позивачу довідки про розмір чистого доходу за 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року та 4 квартал 2022 року.

Таким чином, з огляду на надання відповідачем довідок про розмір чистого доходу за 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року та 4 квартал 2022 року, в той час, ненадання довідки про розмір чистого доходу за 1 квартал 2022 року, свідчить про суперечливу поведінку відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача виконати зобов`язання встановлені п. 3.2. Генеральної угоди № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування, а саме: надати позивачу довідку про розмір чистого доходу отриманий від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" за 1 квартал 2022 року.

В п. 3.8. Угоди (в редакції додаткової угоди № 2 від 25.02.2020 до Угоди) сторони погодили, що у випадку порушення строків надання довідки за звітний період Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Частинами 1, 2 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у відповідності до п. 3.8. Угоди, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № 171/12 від 21.02.2023 та № 171/10 від 13.01.2023 про сплату неустойки за ненадання довідок про розмір чистого доходу за період прострочення на загальну суму 70 700,00 грн., які 21.02.2023 та 18.01.2023 відповідно були направлені на електронну адресу відповідача, визначену умовами п. 3.4. Угоди: Alexander.Surayev@interavia.ua для сплати вищевказаної суми неустойки.

Втім, доказів, щоб свідчили про здійснення відповідачем оплати виставлених рахунків, як станом на час звернення позивача з позовом, так й станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

В той час, суд погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що позивачем здійснено нарахування неустойки в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України, більше аніж за шість місяців, оскільки, положеннями угоди не передбачено, що санкції можуть нараховуватись протягом більшого строку, аніж, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України. Натомість, умовами угоди, зокрема, п. 3.8. лише передбачено можливість нарахування санкцій за кожен день такого прострочення.

Відтак, суд, здійснивши нарахування неустойки не більше, аніж за шість місяців, зокрема, у період з 13.04.2022 по 12.10.2022 (183 дні) неустойка становить 18 300, 00 грн, з 13.07.2022 по 12.01.2023 (184 дні) неустойка становить 18 400, 00 грн, з 13.10.2022 по 20.02.2023 (131 день) неустойка становить 13 100, 00 грн та з 13.01.2023 по 20.02.2023 (39 днів) неустойка становить 3 900, 00 грн, що загалом становить 53 700, 00 грн. Відтак, вимоги позивача щодо стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище та встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та наявність підстав для зобов`язання відповідача виконати встановлені п. 3.2. Генеральної угоди № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування, а саме: надати позивачу довідку про розмір чистого доходу отриманий від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" за 1 квартал 2022 року та стягнення неустойки в розмірі 53 700, 00 грн.

Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (ідентифікаційний код 33240887) виконати зобов`язання встановлені п. 3.2. Генеральної угоди № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування, а саме: надати ДП МА "Бориспіль" довідку про розмір чистого доходу отриманий від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" за 1 квартал 2022 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4; ідентифікаційний код 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, обл. Київська, р-н Бориспільський, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) неустойку в сумі 53 700 (п`ятдесят три тисячі сімсот) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 4 902 (чотири тисячі дев`ятсот два) грн 63 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК