Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/6965/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/6965/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

від позивача: Шишкіна І.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Дзюбенко С.М.;

за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024

у справі № 910/6965/23 (суддя - Стасюка С.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа"

про стягнення 70 700,00 грн. та зобов`язання виконати зобов`язання

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (відповідач) про стягнення 70 700,00 грн. неустойки та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" виконати зобов`язання, встановлені п. 3.2. Генеральної угоди № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідку про розмір чистого доходу, отриманий від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" за 1 квартал 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання стороною взятих на себе зобов`язань за Генеральною угодою № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019, зокрема, відповідачем у порушення вимог п. 3.2. угоди не було надано Аеропорту довідки за 1 квартал 2022 року, а довідки за 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року та 4 квартал 2022 року надано з порушенням встановленого Угодою строку - 21.02.2023 року.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" виконати зобов`язання, встановлені п. 3.2. Генеральної угоди № 02.1-14/4-02 від 01.04.2019 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування, а саме: надати ДП МА "Бориспіль" довідку про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" за 1 квартал 2022 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" неустойку в сумі 53 700 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 4 902 грн 63 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 31.01.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 17 000,00 грн. неустойки; 465,37 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 17 000,00 грн. неустойки; 465,37 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 3 220,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги, сплаченого з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" 05.02.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти її та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23 в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати у цій справі покласти на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23, розгляд справи призначено на 05.03.2024. Об`єднано розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 в одне апеляційне провадження.

У розгляді апеляційної скарги оголошувались перерви, зокрема, 02.04.2024 - на 23.04.2024.

У судове засідання 23.04.2024 з`явились представники обох сторін, які підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити, скасувавши рішення в оскаржуваних частинах.

4. Вимоги апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, скаржник частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи.

Позивач вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 17 000,00грн. неустойки прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ч.3 ст.551, п.3 ч.1 ст.611, п.12 і п.19 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України; ч.ч.1 і 2 ст.216, ч.ч.1 і 2 ст.217, ч.1 ст.218, ч.6 ст.232, ч.1 ст.233, п.7 розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України та без врахування висновків щодо застосування перелічених вище норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (зокрема, від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та від 10.04.2018 у справі 916/804/17); допущено порушення приписів ч.ч.1, 2, 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, апелянт зазначив, що на умовах п. 3.8 угоди сторони погодили, що у разі несвоєчасного надання довідки, відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу неустойку у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний день прострочення.

Таким чином, на умовах п. 3.8 угоди між позивачем і відповідачем було погоджено інший період нарахування неустойки за порушення відповідачем строку надання довідки.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині (в частині відмови в позові) з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

5. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа"та короткий зміст наведених в ній доводів

За доводами іншого скаржника, суд першої інстанції помилково вважав, що Товариство зобов`язане надавати довідки про чистий дохід, отриманий від надання послуг з наземного обслуговування.

Апелянт вважає, що системний аналіз наведених вище положень генеральної угоди свідчить, що надання довідки є обов`язковим лише в тому випадку, якщо аеропорт забезпечує товариству можливість використання інфраструктури для надання послуг, а товариство використовує інфраструктуру аеропорт та отримує доходи від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль".

Водночас, скаржник наголошує, що в період з 24.02.2022 та по цей час, аеропорт не забезпечував товариству можливість надання послуг з наземного обслуговування з використанням інфраструктури аеропорту, оскільки повітряні рейси до/з аеропорту "Бориспіль" не виконуються через дію воєнного стану, закриття повітряного простору України для цивільних користувачів та закриття пункту пропуску через державний кордон згідно з розпорядженням КМУ від 26.02.2022 № 188-р.

За доводами апелянта, суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та дійшов безпідставних висновків про наявність у товариства обов`язку надавати довідки про чистий дохід в умовах нездійснення господарської діяльності. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції (в частині задоволення позовних вимог - скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

6. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначив, що вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою на підставі наступного.

У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи про відсутність підстав для подачі довідок про розмір чистого доходу та стягнення неустойки, оскільки в період з 24.02.2022 та по цей час, Аеропорт не забезпечує товариству можливості надання послуг з наземного обслуговування з використання інфраструктури Аеропорту, адже, повітряні рейси до/з аеропорту "Бориспіль" не виконуються через дію воєнного стану, закриття повітряного простору України для цивільних користувачів та закриття пункту пропуску через державний кордон згідно з розпорядженням КМУ від 26.02.2022 № 188-р.

Поряд з цим, Товариство з незалежних від нього причин, з 24.02.2022 та по цей час не надає послуги з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" та не використовує інфраструктуру Аеропорту, а отже, і не отримує доходів, що виключає необхідність подачі довідок. А отже, і застосування санкцій за їх несвоєчасне подання.

А тому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, та задовольнити його апеляційну скаргу, якою рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2019 набрала чинності Генеральна угода № 02.1-14/4-02 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування (далі - угода), укладена між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" за умовами п. 1.1. якого Аеропорт забезпечує Компанії можливість надавати на території аеропорту "Бориспіль" послуги з наземного обслуговування з використанням інфраструктури Аеропорту, а Компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

Термін дії угоди було встановлено до 01.04.2026 року включно (п. 4.1. угоди).

Згідно пп. 2.1.1., 2.1.2. п.2.1. угоди сторони взяли на себе зобов`язання виконувати угоду та встановлені нею обов`язки належним чином, на основі принципу добросовісності. Надавати одна одній інформацію, яка може вплинути на належне виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за угодою.

Відповідно до п. 3.1. угоди, розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" з надання послуг з наземного обслуговування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах угоди становить 10% (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу, отриманого компанією від здійснення такої діяльності на території аеропорту "Бориспіль". Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Інформацію про розмір чистого доходу компанія щоквартально надає бухгалтерії аеропорту до 12 (дванадцятого) числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді довідки про розмір чистого доходу (далі - довідка). Дана довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль". Така довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером компанії (за наявності такої посади) (п. 3.2. Угоди).

Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довідки, аеропорт виписує Компанії рахунок та акт (п. 3.3. угоди).

За умовами п. 3.4. угоди, представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії Аеропорту рахунки на здійснення плати згідно п. 3.1 угоди та акт в строк до 15-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом. Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися фактична дата видачі цих документів представнику компанії.

У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, Аеропорт направляє рахунки та акти компанії на електронну адресу: Alexander. Surayev@interavia.ua. В такому випадку, датою отримання рахунків та актів буде вважатися дата відправлення цих документів по e-mail (п. 3.4. угоди).

Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 5-ти календарних днів з дати їх отримання (п. 3.5. угоди).

Крім зазначених вище, компанія взяла на себе зобов`язання у строки, визначені параграфом 3 угоди:

- сплачувати рахунки-фактури (далі - рахунки) аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг (далі - акт), складені згідно з угодою (пп. 2.2.24. п. 2.2. угоди);

- надавати до бухгалтерії аеропорту довідку про розмір чистого доходу Компанії, отриманого від надання послуг з наземного обслуговування в аеропорту "Бориспіль" (який розраховується виходячи з визначення "Щоквартальний чистий дохід", що зазначений компанією в звіті про фінансові результати (форма 2), в рамках угоди (пп. 2.2.26. п. 2.2. угоди).

В той час, позивач вказує, що відповідач в порушення вимог п. 3.2. угоди не надав аеропорту довідки за 1 квартал 2022 року.

Довідки за 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року та 4 квартал 2022 року надав з порушенням встановленого угодою строку - 21.02.2023 року.

У зв`язку з чим, позивач керуючись п. 3.8. угоди виставив відповідачу рахунки-фактури № 171/12 від 21.02.2023 та № 171/10 від 13.01.2023 про сплату неустойки за ненадання довідок про розмір чистого доходу за період прострочення на загальну суму 70 700,00 грн., які 21.02.2023 та 18.01.2023 відповідно були направлені на електронну адресу відповідача, визначену умовами п. 3.4. угоди: Alexander.Surayev@interavia.ua для сплати вказаної суми неустойки.

Проте, виставлені рахунки про сплату неустойки за ненадання довідок про розмір чистого доходу залишилися відповідачем неоплаченими.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

За узгодженими сторонами у пункті 3.2 Угоди умовами, інформацію про розмір чистого доходу компанія щоквартально надає бухгалтерії позивача до 12 числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді довідки про розмір чистого доходу. Дана довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту "Бориспіль". Така довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером відповідача (за наявності такої посади). Протягом 3 робочих днів після отримання довідки позивач виписує відповідачу рахунок та акт.

Конкретний розмір чистого доходу має значення для правовідносин сторін, оскільки з умов пунктів 3.1, 3.2 угоди слідує, що від величини чистого доходу відповідача безпосередньо залежить нарахування відповідачу розміру плати за послуги з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту "Бориспіль".

Отже, належне виконання відповідачем обов`язку, встановленого пунктом 3.2 угоди щодо надання позивачу довідок про чистий дохід, отриманий відповідачем від здійснення діяльності на території аеропорту, надає позивачу можливість своєчасно та в повному обсязі визначити вартість наданих послуг, які передбачені пунктом 1.1 угоди і підлягають сплаті (відшкодуванню) відповідачем позивачу за умовами цієї Угоди.

Умовами угоди не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід, проте, чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру вартості наданих позивачем послуг. Отже, вказана довідка повинна містити у собі інформацію, яка б дала змогу позивачу виконати свої обов`язки, визначені договором.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем неналежно, з порушенням встановленого строку, невиконано обов`язок щодо надання позивачеві відповідних довідок за І-IV квартали 2022 року, передбаченого умовами пункту 3.2 угоди.

Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що оскільки із введенням воєнного стану діяльність останнього припинилась через закриття повітряного простору, то у останнього зник обов`язок надання позивачу довідок, оскільки вказане не передбачено ані умовами угоди, ані нормами чинного законодавства. Тоді як твердження відповідача з посиланням на відсутність доходів - як підстава для відмови в позові відхиляється через необґрунтованість.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній, грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 3.8 угоди (у редакції додаткової угоди №2 до цієї Угоди) сторони узгодили, що у випадку порушення строків надання довідки за звітний період відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 100,00 грн без ПДВ за кожен календарний день прострочення терміну.

Таким чином, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок нарахованих позивачем штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період з 13.04.2022 по 12.10.2022 (183 дні) неустойка становить 18 300, 00 грн, з 13.07.2022 по 12.01.2023 (184 дні) неустойка становить 18 400, 00 грн, з 13.10.2022 по 20.02.2023 (131 день) неустойка становить 13 100, 00 грн та з 13.01.2023 по 20.02.2023 (39 днів) неустойка становить 3 900, 00 грн, що загалом становить 53 700, 00 грн. А тому вимоги позивача про стягнення неустойки правомірно були задоволені судом першої інстанції частково.

Водночас, щодо доводів позивача, викладених у його апеляційній скарзі про необхідність нарахування пені за весь період прострочення, не обмежуючись встановленим законодавством шести місячним строком (передбаченим ч. 6 ст. 232 ГК України), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В п. 3.8. Угоди (в редакції додаткової угоди № 2 від 25.02.2020 до Угоди) сторони погодили, що у випадку порушення строків надання довідки за звітний період Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Належним чином дослідивши умови угоди та додаткових угод до неї, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що п. 3.8. угоди не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 3.8. укладеної угоди, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України. Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.

Враховуючи викладене, доводи скаржника (позивача) про погодження сторонами у п. 3.8. угоди іншого періоду нарахування штрафу - є необґрунтованими.

В цій частині щодо посилань на п.7 розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено наступним пунктом:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи скаржника (позивача), що вказаною нормою фактично було продовжено можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців як пыдставу для задоволення позову, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 запроваджено карантині заходи з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19. Також запроваджені обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19 і на рівні територіальних одиниць, у тому числі встановлений режим надзвичайної ситуації у кількох областях України.

Разом з цим, враховуючи те, що поширення коронавірусу COVID-19 відбувається у багатьох країнах світу, як наслідок стрімко знижується ділова та економічна активність, знижуються обсяги виробництва, надходження до державного та місцевих бюджетів, збільшується безробіття, зростає попит на соціально значущі товари та товари протиепідемічного призначення у тому числі і в Україні.

При цьому, до основних положень законопроекту було віднесено, зокрема, запровадження підтримки для працівників та роботодавців в умовах поширення коронавірусу COVID-19; розширення підстав для продовження процесуальних строків встановлених судом або законом; забезпечення здійснення виплати соціальної допомоги, продовження строку звернення за соціальною допомогою та строків виплат соціальної допомоги; відтермінування подання звітів, статистичної інформації до контролюючих органів.

Вказаний висновок логічно підтверджується іншими законодавчими змінами, зокрема, пунктом 8 розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України. Аналогічне положення міститься в Цивільному Кодексі України та спрямоване на обмеження нарахування штрафних санкцій. Водночас, вказані положення не застосуються до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

При цьому, такі законодавчі зміни також були спрямовані на забезпечення права особи на судовий захист, шляхом продовження строків позовної давності. Так, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також у пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України (щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19)" № 3297 від 02.04.2020, вказано, що запровадження змін, передбачених проектом, дозволить уповільнити економічний спад, зберегти підприємства від банкрутства, зберегти робочі місця, сприяти наповненню державного та місцевих бюджетів, пришвидшити відновлення економіки після закінчення карантину, сприяти зростанню доходів роботодавців і працівників, сприяти забезпеченню своєчасної виплати заробітних плат тощо.

Таким чином, прийняття вказаного Закону було спрямовано на нейтралізацію негативних наслідків зниження ділової та економічної активності в Україні та світі, які пов`язані із поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, а не навпаки (як вважає позивач) з урахуванням обмеження діяльності аеропорту та враховуючи умови договору у даній справі.

Разом з цим, скасування обмежень періоду нарахування, зокрема, пені у даному випадку (як вказані зміни тлумачить позивач) спрямоване на створення в даному випадку для відповідача додатково тягаря щодо оплати штрафних санкцій, які були обмежені шестимісячним строком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку законодавцем було не скасовано обмеження щодо періоду нарахування пені, а вказані законодавчі зміни були спрямовані на забезпечення права сторони на звернення з позовом про захист свого права. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування штрафних санкцій за більший період було б несправедливим у даній справі, з урахуванням положень ст. 2 ГПК України та ст. 3 ЦК України, а також враховуючи конкретні умови договору між сторонами та обставини нездійснення аеропортом своєї діяльності.

А тому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника (позивача) із посиланням на п.7 розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України, а також на постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 через вищезазначене. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 не містить правових висновків, які могли б бути враховані судом на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України по даній справі, а також не є остаточною, оскільки суд касаційної інстанції скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення неустойки в розмірі 149 000 грн 00 коп, а справу № 911/858/22 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем у суді першої інстанції не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а й не було зазначено жодних обставин необхідності зменшення штрафних санкцій. У цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, будучи повідомлений належним чином (ч. 6 ст. 242 ГПК України) про відкриття провадження у даній справі (а.с. 56 - повідомлення про поштове повернення ухвали суду від 08.05.2023), подавши відзив на позовну заяву, не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення нарахованої неустойки.

Водночас, до основних засад (принципів) господарського судочинства норма ч. 3 ст. 2 ГПК України відносить, зокрема, такі принципи: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 7 ГПК України), змагальність сторін (ст. 13 ГПК України) диспозитивність (ст. 14 ГПК України).

Основні засади (принципи) господарського судочинства визначені у ч. 3 ст. 2 ГПК України, до яких належать: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судом першої інстанції правильно було встановлено обставини даної справи в розумінні ст. 74 ГПК України, тому доводи цього скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при розгляді двох апеляційних скарг, з урахуванням ненадання відповідачем та не зазначення жодних обставин, які могли б стати підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій, з одного боку, та застосуванням принципів господарського судочинства (щодо справедливості) з іншого боку, їх не задовольняє. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість позовних вимог із заявлених підстав. Тоді як інші доводи апеляційних скарг фактично є частковою незгодою скаржників з правильно здійсненою судом першої інстанції в рішенні суду оцінкою обставин справи. Суд апеляційної інстанції підстав для незастосування ч. 6 ст. 232 ГК України, а також для застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України за результатами перегляду рішення суду першої інстанції - не встановив.

А тому апеляційні скарги у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовані, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційних скарг не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційних скарг у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржників в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/6965/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.04.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич