Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/17912/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/17912/23

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/17912/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд"

до Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд"

про стягнення 179 386,35 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" про стягнення 179 386,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1212 ЦК України, оскільки у позивача виникла переплата за непоставлену електроенергію та додаткові супутні послуги, які мали надаватися відповідачем, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 176 034,65 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 2295,49 грн та 3% річних - 1056,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

02.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві стверджує, що між ним та відповідачем виникли договірні відносини у спрощений спосіб з постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг шляхом виставлення рахунків-фактур на оплату послуг авансом.

Так, листом за вих. №100 від 15.11.2021 Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" сплатити аванс за електроенергію за грудень 2021 року у сумі 36000,00 грн.

Крім того, Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" рахунки- фактури №СФ-0000088 від 08.07.2022 на суму 26 545,80 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 07/2022); №СФ-0000096 від 18.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 08/2022); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000036 від 23.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у травні 2022); №СФ-000155 від 22.12.2021 на суму 102 936 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000087 від 08.07.2022 на суму 6 786,88 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у червні 2022); №СФ-000147 від 20.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №168 від 20.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 10/2022); №185 від 28.11.2022 на суму 25000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12/2022); №СФ-0000011 від 26.01.2022 на суму 4 773,60 грн. (компенсаційні витрати за пусконалагоджувальні); №СФ-0000016 від 31.01.2022 на суму 8400 грн. (компенсація витрат за встановлення ремкомплекта та вимірювальні роботи); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 87 628 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію, аванс на березень 2022); №СФ-0000089 від 08.07.2022 на суму 12000 грн. (компенсація витрат за обслуговування КТП за період 01-06/2022); №СФ-0000130 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (компенсація витрат (оплата за видачу сертифіката); №133 від 30.08.2022 на суму 7 282,29 грн. (компенсація витрат за послуги нестандартного приєднання до газорозоподільчої системи); №183 від 28.11.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11/2022); №184 від 28.11.2022 на суму 7 204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок), а загалом на суму в розмірі 575 561 грн. 95 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" грошові кошти у загальному розмірі 529 099 грн. 95 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3003 від 22.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (згідно рах №147 від 20.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); платіжними інструкціями №22 від 12.01.2022 на суму 102 936 грн. (згідно рах №155 від 22.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); №125 від 27.01.2022 на суму 4 773,63 грн. (згідно рах №11 від 26.01.2022 компенсація витрат за електроенергію); №197 від 09.02.2022 на суму 8400 грн. (згідно рах №16 від 31.01.2022 компенсація витрат за встановлення ремкомплекта); №225 від 11.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (згідно рах №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №229 від 14.02.2022 на суму 26 288,40 грн. (згідно рах №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №578 від 24.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (згідно рах №36 від 23.05.2022 компенсація витрат за електроенергію); №847 від 11.07.2022 на суму 45 332,68 грн. (згідно рах №87,88,89 від 08.07.2022 компенсація витрат за електроенергію та обслуговування КТП); №878 від 19.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (згідно рах №96 від 18.07.2022 компенсація витрат за електроенергію аванс); №976 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (згідно рах №130 від 05.08.2022 компенсація витрат (видача сертифікату)); №1136 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн. (згідно рах №133 від 30.08.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1460 від 26.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (згідно рах №168 від 20.10.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1602 від 16.11.2022 на суму 50 877,60 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022); №1656 від 02.12.2022 на суму 25 000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12.2022 згідно рах 185 від 28.11.2022); №1655 від 02.12.2022 на суму 7 204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок згідно рах 184 від 28.11.2022); №1654 від 02.12.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022 згідно рах 183 від 28.11.2022).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складені та підписані Акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 26.01.2022 на суму 3978 грн., №ОУ-0000027 від 23.05.2022 на суму 14 218,80 грн., №ОУ-0000034 від 24.05.2022 на суму 16 178,71 грн., №ОУ-0000035 від 24.05.2022 на суму 4 874,91 грн., №ОУ-0000057 від 30.06.2022 на суму 12 000 грн., №42 від 30.06.2022 на суму 6 786,88грн., №79 від 31.07.2022 на суму 4 566,33 грн., №5 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн., №3 від 31.08.2022 на суму 3 504,08 грн., №6 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн., №80 від 30.09.2022 на суму 38 637,28 грн., №81 від 31.10.2022 на суму 21 979,29 грн., №82 від 30.11.2022 на суму 77 907,90 грн., №130 від 30.11.2022 на суму 4 238,33 грн., а загалом на суму в розмірі 228 367 грн. 80 коп.

В матеріалах справи наявні акти №ОУ-0000008 від 26.01.2022 на суму 65 699,97 грн., №ОУ-0000013 від 31.01.2022 на суму 7000 грн., №ОУ-0000023 від 22.02.2022 на суму 25 233,44 грн., які не підписані уповноваженими представниками сторін.

15.08.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №69 про повернення переплаченого авансу за поставлену електроенергію у розмірі 176 034,65 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 15.08.2022, фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення.

Отже, позивач зазначає, що між сторонами укладений договір постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг шляхом виставлення рахунків та оплату вказаних рахунків авансом, на виконання умов якого позивач перерахував аванс у загальному розмірі 451 899,75 грн., а відповідачем було поставлено електроенергію та надано супутні послуги на суму 353 737,97 грн. Відтак, сума переплати становить 176 034,65 грн. За таких підстав, позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" надмірно перераховані кошти в сумі 176 386 грн 35 коп., а також додатково нараховані 3% річних у розмірі 1 056,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 295,49 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що між сторонами не було укладено договір постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг, оскільки позивач використовував електроенергію відповідача та в подальшому здійснював компенсацію такої енергії на підставі виставлених рахунків. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 391,19 грн. з урахуванням нарахованих втрат електроенергії в обладнанні та на лінії.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг шляхом виставлення рахунків та оплату вказаних рахунків авансом, на виконання умов якого позивач перерахував аванс у розмірі 451 899,75 грн., а відповідачем було поставлено електроенергію та надано супутні послуги на суму 353 737,97 грн.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Проте, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо постачання відповідачем позивачу електричної енергії та надання супутніх послуг, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" є загальнобудівельні роботи (основний), інші види оптової торгівлі, організація перевезень вантажів.

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", і діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії".

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів отримання Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укренергобуд" ліцензії у сфері електроенергетики, а тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

На підтвердження факту наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд", позивач посилався на акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 31.12.2022, за яким за даними відповідача заборгованість становить 133 832,45 грн., а за даними позивача заборгованість становить 176 034,65 грн.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складені та підписані Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 26.01.2022 на суму 3978 грн., №ОУ-0000027 від 23.05.2022 на суму 14 218,80 грн., №ОУ-0000034 від 24.05.2022 на суму 16 178,71 грн., №ОУ-0000035 від 24.05.2022 на суму 4 874,91 грн., №ОУ-0000057 від 30.06.2022 на суму 12 000 грн., №42 від 30.06.2022 на суму 6 786,88грн., №79 від 31.07.2022 на суму 4 566,33 грн., №5 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн., №3 від 31.08.2022 на суму 3 504,08 грн., №6 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн., №80 від 30.09.2022 на суму 38 637,28 грн., №81 від 31.10.2022 на суму 21 979,29 грн., №82 від 30.11.2022 на суму 77 907,90 грн., №130 від 30.11.2022 на суму 4 238,33 грн., а загалом на суму в розмірі 228 367 грн. 80 коп.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, як вже зазначалось вище, у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Суд звертає увагу, що за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені печатками підприємств без заперечень та зауважень, відповідачем надано позивачу послуги на загальну суму в розмірі 228 367 грн. 80 коп. У той же час, за даними акта звірки відповідачем надано послуги на загальну суму в розмірі 395 940,17 грн. (за даними відповідача) та на суму в розмірі 353 737,97 грн. (за даними позивача).

В матеріалах справи наявні акти №ОУ-0000008 від 26.01.2022 на суму 65 699,97 грн., №ОУ-0000013 від 31.01.2022 на суму 7000 грн., №ОУ-0000023 від 22.02.2022 на суму 25 233,44 грн., які не підписані уповноваженими представниками сторін, а тому суд не приймає їх до уваги на підтвердження факту надання послуг.

За таких підстав, враховуючи те, що інформація, яка відображена в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022-31.12.2022, не підтверджена первинними документами в розумінні вимог чинного законодавства України, суд не приймає його до уваги на підтвердження факту наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" на суму 176 034,65 грн. Саме з вказаних первинних доказів суд може встановити наявність чи відсутність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається у позовній заяві крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №100 від 15.11.2021 Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" сплатити аванс за грудень 2021 у сумі 36000,00 грн.

Крім того, Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" рахунки - фактури №СФ-0000088 від 08.07.2022 на суму 26 545,80 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 07/2022); №СФ-0000096 від 18.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 08/2022); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000036 від 23.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у травні 2022); №СФ-000155 від 22.12.2021 на суму 102 936 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000087 від 08.07.2022 на суму 6 786,88 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у червні 2022); №СФ-000147 від 20.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №168 від 20.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 10/2022); №185 від 28.11.2022 на суму 25000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12/2022); №СФ-0000011 від 26.01.2022 на суму 4 773,60 грн. (компенсаційні витрати за пусконалагоджувальні); №СФ-0000016 від 31.01.2022 на суму 8400 грн. (компенсація витрат за встановлення ремкомплекта та вимірювальні роботи); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 87 628 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію, аванс на березень 2022); №СФ-0000089 від 08.07.2022 на суму 12000 грн. (компенсація витрат за обслуговування КТП за період 01-06/2022); №СФ-0000130 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (компенсація витрат (оплата за видачу сертифіката); №133 від 30.08.2022 на суму 7 282,29 грн. (компенсація витрат за послуги нестандартного приєднання до газорозоподільчої системи); №183 від 28.11.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11/2022); №184 від 28.11.2022 на суму 7 204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок), а загалом на суму в розмірі 575 561 грн. 95 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд", у свою чергу, перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" грошові кошти у загальному розмірі 529 099 грн. 95 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3003 від 22.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (згідно рах №147 від 20.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); платіжними інструкціями №22 від 12.01.2022 на суму 102 936 грн. (згідно рах №155 від 22.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); №125 від 27.01.2022 на суму 4 773,63 грн. (згідно рах №11 від 26.01.2022 компенсація витрат за електроенергію); №197 від 09.02.2022 на суму 8400 грн. (згідно рах №16 від 31.01.2022 компенсація витрат за встановлення ремкомплекта); №225 від 11.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (згідно рах №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №229 від 14.02.2022 на суму 26 288,40 грн. (згідно рах №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №578 від 24.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (згідно рах №36 від 23.05.2022 компенсація витрат за електроенергію); №847 від 11.07.2022 на суму 45 332,68 грн. (згідно рах №87,88,89 від 08.07.2022 компенсація витрат за електроенергію та обслуговування КТП); №878 від 19.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (згідно рах №96 від 18.07.2022 компенсація витрат за електроенергію аванс); №976 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (згідно рах №130 від 05.08.2022 компенсація витрат (видача сертифікату)); №1136 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн. (згідно рах №133 від 30.08.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1460 від 26.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (згідно рах №168 від 20.10.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1602 від 16.11.2022 на суму 50 877,60 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022); №1656 від 02.12.2022 на суму 25 000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12.2022 згідно рах 185 від 28.11.2022); №1655 від 02.12.2022 на суму 7 204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок згідно рах 184 від 28.11.2022); №1654 від 02.12.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022 згідно рах 183 від 28.11.2022).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що відповідачем виставлено рахунки на оплату на загальну суму в розмірі 575 561 грн. 95 коп., а позивачем, у свою чергу, перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 529 099 грн. 95 коп., судом не встановлено наявності переплати позивачем за надані відповідачем послуги.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у розмірі 176 034,65 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2295,49 грн та 3% річних - 1056,21 грн., вказані вимоги також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов`язання, в задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 129, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.01.2024.

Суддя А.І. Привалов