Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/17912/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/17912/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.01.2024

у справі № 910/17912/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд"

до Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд"

про стягнення 179 386, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" про стягнення 179 386,15 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України.

В ообґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг шляхом виставлення рахунків - фактур на оплату послуг авансом. Відповідач фактично постачав електроенергію до 31.12.2022. У позивача виникла переплата за поставлену електроенергію та додаткові супутні послуги, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача суму переплаченого авансу у розмірі 176 034,65 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 2295,49 грн. та 3% річних - 1056,21 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17912/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. За висновком суду першої інстанції позовні вимоги про стягнення авансу на підставі ст. 1212 ЦК України у розмірі 176034, 65 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Не підлягають задоволенню як похідні вимоги про стягнення 2 295, 49 грн. інфляційних втрат та 3% річних - 1056,21 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17912/23, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане рішення повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неврахування переплати за надані послуги 176 034,65 грн.

Апелянт вважає,що між сторонами було укладено договір постачання електричної енергії шляхом виставлення відповідних рахунків на оплату авансом, однак суд першої інстанції дійшов висновку про те що матеріали справи не містять доказів отримання ПАТ «Будівельна компанія «Укренергобуд» ліцензії у сфері енергетики та дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо постачання відповідачем електричної енергії позивачу. Разом із тим, судом все ж таки було встановлено, що листом за вих. № 100 від 15.11.2021 ПАТ «Будівельна компанія «Укренергобуд» просило ТОВ «Трест Бориспільсільбуд» сплатити аванс за електроенергію за грудень 2021 у сумі 36 000, 00 грн. Отже, на переконання апелянта, між сторонами виникли відносини щодо постачання електричної енергії.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 31.12.2022, наявні розбіжності щодо суми заборгованості, за яким за даними відповідача заборгованість становить 133 832,45 грн., а за даними позивача заборгованість становить 176 034,65 грн. Заборгованість у розмірі 176 034,65 грн. фактично визнало ПАТ «БК «УКРЕНЕРГОБУД» у листі за вих. № 186 від 13 липня 2023 року та за вих. №190 від 30 серпня 2023 року. Зокрема, у листі за вих. №186 від 13 липня 2023 року ПАТ «БК «УКРЕНЕРГОБУД» зазначає, що різниця Актів до закриття та передплаченої вами суми за електроенергію 176 034,65 грн. - 159 643,46 грн. = 16 391,19 грн. буде повернуто на вказаний вами рахунок. Аналогічне зазначене і у листі за вих. №190 від 30 серпня 2023 року.

На переконання апелянта ПАТ «БК «УКРЕНЕРГОБУД» у листі за вих. № 186 від 13 липня 2023 року визнає, що дійсна сума заборгованості ПАТ «БК «УКРЕНЕРГОБУД» на користь ТОВ «Трест Бориспільсільбуд» становить 176 034,65грн., оскільки ПАТ «БК «УКРЕНЕРГОБУД» відраховує саме з даної суми безпідставно нараховані і документально не підтверджені втрати електричної енергії.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що він не укладав з позивачем договір постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг, оскільки відповідач не є постачальником електроенергії, а основними видами діяльності відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ є «Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, будівництво інших споруд, н.в.і.у., знесення, інші роботи із завершення будівництва, діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, вантажний автомобільний транспорт, організація будівництва будівель, будівництво трубопроводів, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій». Позивач використовував електричну енергію відповідача та в подальшому здійснював компенсацію такої електричної енергії на підставі виставлених відповідачем рахунків, а також здійснював компенсацію витрат відповідача за інші послуги (компенсація витрат за послуги нестандартного приєднання до газорозподільної системи рахунок № 133 від 30.08.2022 р., компенсація витрат за включення/підключення електроустановок рахунок № 184 від 28.11.2022 р., компенсація витрат (оплата за видачу Сертифіката рахунок № СФ-0000130 від 05.08.2022 тощо) таким чином твердження позивача про укладення договору постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг між позивачем і відповідачем не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо акту звірки розрахунків наданим позивачем, відповідач звертає увагу суду на те, що у разі відсутності розбіжностей в акті звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами акт звірки служить підставою для підтвердження відповідної заборгованості. Однак у випадку наявності розбіжностей контрагент повинен надати копії документів, які підтверджують суми, відображені в його бухгалтерському обліку, для їхнього розгляду кредитором. Тобто, сторони вирішують причину розбіжностей, обмінюючи копіями відповідних первинних документів, які впливають на стан розрахунків між контрагентами, таких як видаткові накладні, платіжні доручення і таке інше. Враховуючи наявність розбіжностей, зазначений акт звірки не є підставою для підтвердження заборгованості відповідача.

Відповідач переконаний, що сума боргу нарахована позивачем не підтверджується жодними належними та допустимими документами, акт звірки розрахунку містить розбіжності, а отже не є підставою для підтвердження заборгованості відповідача, крім того, відповідач повідомляв позивача про проведені відповідачем розрахунки і наявності за відповідачем заборгованості в розмірі 16 391,19 грн. Надані позивачем рахунки не підтверджують того, що сума в розмірі 176 034,65 грн. є авансовими платежами, а відповідно ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин не може бути застосована, оскільки позивачем не доведено того, що відповідач безпідставно утримує кошти позивача.

На переконання відповідача судом першої інстанції правильно вирішено спір по справі, належним чином здійснено дослідження та оцінку доказів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в обґрунтування якого зазначає, що між ним та відповідачем виникли договірні відносини у спрощений спосіб з постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг шляхом виставлення рахунків-фактур на оплату послуг авансом.

Листом за вих. №100 від 15.11.2021 Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" сплатити аванс за електроенергію за грудень 2021 року у сумі 36000,00 грн.

Крім того, Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" рахунки- фактури №СФ-0000088 від 08.07.2022 на суму 26 545,80 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 07/2022); №СФ-0000096 від 18.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 08/2022); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000036 від 23.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у травні 2022); №СФ-000155 від 22.12.2021 на суму 102 936 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000087 від 08.07.2022 на суму 6 786,88 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у червні 2022); №СФ-000147 від 20.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №168 від 20.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 10/2022); №185 від 28.11.2022 на суму 25000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12/2022); №СФ-0000011 від 26.01.2022 на суму 4 773,60 грн. (компенсаційні витрати за пусконалагоджувальні); №СФ-0000016 від 31.01.2022 на суму 8400 грн. (компенсація витрат за встановлення ремкомплекта та вимірювальні роботи); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 87 628 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію, аванс на березень 2022); №СФ-0000089 від 08.07.2022 на суму 12000 грн. (компенсація витрат за обслуговування КТП за період 01-06/2022); №СФ-0000130 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (компенсація витрат (оплата за видачу сертифіката); №133 від 30.08.2022 на суму 7 282,29 грн. (компенсація витрат за послуги нестандартного приєднання до газорозоподільчої системи); №183 від 28.11.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11/2022); №184 від 28.11.2022 на суму 7 204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок), а загалом на суму 575 561 грн. 95 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" грошові кошти у загальному розмірі 529 099 грн. 95 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3003 від 22.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (згідно рах. №147 від 20.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); платіжними інструкціями №22 від 12.01.2022 на суму 102 936 грн. (згідно рах. №155 від 22.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); №125 від 27.01.2022 на суму 4 773,63 грн. (згідно рах. №11 від 26.01.2022 компенсація витрат за електроенергію); №197 від 09.02.2022 на суму 8400 грн. (згідно рах №16 від 31.01.2022 компенсація витрат за встановлення ремкомплекта); №225 від 11.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (згідно рах №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №229 від 14.02.2022 на суму 26 288,40 грн. (згідно рах №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №578 від 24.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (згідно рах. №36 від 23.05.2022 компенсація витрат за електроенергію); №847 від 11.07.2022 на суму 45 332,68 грн. (згідно рах. №87,88,89 від 08.07.2022 компенсація витрат за електроенергію та обслуговування КТП); №878 від 19.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (згідно рах. №96 від 18.07.2022 компенсація витрат за електроенергію аванс); №976 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (згідно рах. №130 від 05.08.2022 компенсація витрат (видача сертифікату)); №1136 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн. (згідно рах. №133 від 30.08.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1460 від 26.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (згідно рах. №168 від 20.10.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1602 від 16.11.2022 на суму 50 877,60 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022); №1656 від 02.12.2022 на суму 25 000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12.2022 згідно рах. 185 від 28.11.2022); №1655 від 02.12.2022 на суму 7 204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок згідно рах. 184 від 28.11.2022); №1654 від 02.12.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022 згідно рах. 183 від 28.11.2022).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складені та підписані Акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 26.01.2022 на суму 3978 грн., №ОУ-0000027 від 23.05.2022 на суму 14 218,80 грн., №ОУ-0000034 від 24.05.2022 на суму 16 178,71 грн., №ОУ-0000035 від 24.05.2022 на суму 4 874,91 грн., №ОУ-0000057 від 30.06.2022 на суму 12 000 грн., №42 від 30.06.2022 на суму 6 786,88грн., №79 від 31.07.2022 на суму 4 566,33 грн., №5 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн., №3 від 31.08.2022 на суму 3 504,08 грн., №6 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн., №80 від 30.09.2022 на суму 38 637,28 грн., №81 від 31.10.2022 на суму 21 979,29 грн., №82 від 30.11.2022 на суму 77 907,90 грн., №130 від 30.11.2022 на суму 4 238,33 грн., а загалом на суму в розмірі 228 367 грн. 80 коп.

В матеріалах справи наявні акти №ОУ-0000008 від 26.01.2022 на суму 65 699,97 грн., №ОУ-0000013 від 31.01.2022 на суму 7000 грн., №ОУ-0000023 від 22.02.2022 на суму 25 233,44 грн., які не підписані уповноваженими представниками сторін.

15.08.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 69 про повернення переплаченого авансу за поставлену електроенергію у розмірі 176 034,65 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 15.08.2022, фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення.

Відповідач отримав 29.08.2023 зазначену вимогу, однак станом на 16.11.2023 переплачений аванс у розмірі 176 034, 65 грн. не повернув, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом. Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" надмірно перераховані кошти в сумі 176 386 грн. 35 коп. на підставі ст.1212 ЦК України, а також нараховані 3% річних у розмірі 1 056,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 295,49 грн. на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що між сторонами не було укладено договір постачання електроенергії та надання додаткових супутніх послуг, оскільки позивач використовував електроенергію відповідача та в подальшому здійснював компенсацію такої енергії на підставі виставлених рахунків. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 391,19 грн. з урахуванням нарахованих втрат електроенергії в обладнанні та на лінії.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.12.2018 у справі № 912/1883/17, від 19.12.2019 у справі № 904/5542/18.

Водночас, відповідно до статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", і діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" є загальнобудівельні роботи (основний), інші види оптової торгівлі, організація перевезень вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, докази отримання Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укренергобуд" ліцензії у сфері електроенергетики відсутні, а тому доводи позивача щодо постачання відповідачем позивачу електричної енергії та надання супутніх послуг не приймаються до уваги.

Позивачем на підтвердження факту наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" надано на акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 31.12.2022, із якого вбачається, що за даними відповідача заборгованість становить 133 832,45 грн., а за даними позивача заборгованість становить 176 034,65 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складені та підписані Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 26.01.2022 на суму 3978 грн., №ОУ-0000027 від 23.05.2022 на суму 14 218,80 грн., №ОУ-0000034 від 24.05.2022 на суму 16 178,71 грн., №ОУ-0000035 від 24.05.2022 на суму 4 874,91 грн., №ОУ-0000057 від 30.06.2022 на суму 12 000 грн., №42 від 30.06.2022 на суму 6 786,88грн., №79 від 31.07.2022 на суму 4 566,33 грн., №5 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн., №3 від 31.08.2022 на суму 3 504,08 грн., №6 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн., №80 від 30.09.2022 на суму 38 637,28 грн., №81 від 31.10.2022 на суму 21 979,29 грн., №82 від 30.11.2022 на суму 77 907,90 грн., №130 від 30.11.2022 на суму 4 238,33 грн., а загалом на суму в розмірі 228 367 грн. 80 коп.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, як вже зазначалось вище, у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Суд звертає увагу, що за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені печатками підприємств без заперечень та зауважень, відповідачем надано позивачу послуги на загальну суму в розмірі 228 367 грн. 80 коп. одночасно за даними акта звірки відповідачем надано послуги на загальну суму в розмірі 395 940,17 грн. (за даними відповідача) та на суму в розмірі 353 737,97 грн. (за даними позивача).

В матеріалах справи також наявні акти №ОУ-0000008 від 26.01.2022 на суму 65 699,97 грн., №ОУ-0000013 від 31.01.2022 на суму 7000 грн., №ОУ-0000023 від 22.02.2022 на суму 25 233,44 грн., які не підписані уповноваженими представниками сторін, а тому суд не приймає їх до уваги на підтвердження факту надання послуг.

Враховуючи те, що інформація, яка відображена в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022-31.12.2022, не підтверджена первинними документами в розумінні вимог чинного законодавства України, колегія суддів не приймає його до уваги на підтвердження факту наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" на суму 176 034,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №100 від 15.11.2021 Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" сплатити аванс за грудень 2021 у сумі 36000,00 грн.

Крім того, Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" рахунки - фактури №СФ-0000088 від 08.07.2022 на суму 26 545,80 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 07/2022); №СФ-0000096 від 18.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію аванс на 08/2022); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000036 від 23.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у травні 2022); №СФ-000155 від 22.12.2021 на суму 102 936 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №СФ-0000087 від 08.07.2022 на суму 6 786,88 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію у червні 2022); №СФ-000147 від 20.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію); №168 від 20.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 10/2022); №185 від 28.11.2022 на суму 25000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12/2022); №СФ-0000011 від 26.01.2022 на суму 4 773,60 грн. (компенсаційні витрати за пусконалагоджувальні); №СФ-0000016 від 31.01.2022 на суму 8400 грн. (компенсація витрат за встановлення ремкомплекта та вимірювальні роботи); №СФ-0000023 від 03.02.2022 на суму 87 628 грн. (компенсаційні витрати за електроенергію, аванс на березень 2022); №СФ-0000089 від 08.07.2022 на суму 12000 грн. (компенсація витрат за обслуговування КТП за період 01-06/2022); №СФ-0000130 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (компенсація витрат (оплата за видачу сертифіката); №133 від 30.08.2022 на суму 7 82,29 грн. (компенсація витрат за послуги нестандартного приєднання до газорозоподільчої системи); №183 від 28.11.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11/2022); №184 від 28.11.2022 на суму 7 204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок), а загалом в розмірі 575 561 грн. 95 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" у свою чергу, перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" грошові кошти у загальному розмірі 529 099 грн. 95 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3003 від 22.12.2021 на суму 77 200,20 грн. (згідно рах. №147 від 20.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); платіжними інструкціями №22 від 12.01.2022 на суму 102 936 грн. (згідно рах №155 від 22.12.2021 компенсація витрат за електроенергію); №125 від 27.01.2022 на суму 4 773,63 грн. (згідно рах. №11 від 26.01.2022 компенсація витрат за електроенергію); №197 від 09.02.2022 на суму 8400 грн. (згідно рах. №16 від 31.01.2022 компенсація витрат за встановлення ремкомплекта); №225 від 11.02.2022 на суму 78 865,20 грн. (згідно рах. №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №229 від 14.02.2022 на суму 26 288,40 грн. (згідно рах. №23 від 03.02.2022 компенсація витрат за електроенергію); №578 від 24.05.2022 на суму 17 062,56 грн. (згідно рах №36 від 23.05.2022 компенсація витрат за електроенергію); №847 від 11.07.2022 на суму 45 332,68 грн. (згідно рах. №87, 88, 89 від 08.07.2022 компенсація витрат за електроенергію та обслуговування КТП); №878 від 19.07.2022 на суму 11 013,30 грн. (згідно рах. №96 від 18.07.2022 компенсація витрат за електроенергію аванс); №976 від 05.08.2022 на суму 12 215 грн. (згідно рах. №130 від 05.08.2022 компенсація витрат (видача сертифікату)); №1136 від 06.09.2022 на суму 7 282,29 грн. (згідно рах. №133 від 30.08.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1460 від 26.10.2022 на суму 44 168,48 грн. (згідно рах. №168 від 20.10.2022 компенсація витрат по нестандартному приєднанню до газорозподільчої системи); №1602 від 16.11.2022 на суму 50 877,60 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022); №1656 від 02.12.2022 на суму 25 000 грн. (аванс, відшкодування витрат за електроенергію за 11-12.2022 згідно рах. 185 від 28.11.2022); №1655 від 02.12.2022 на суму 7204,41 грн. (компенсація витрат за включення/підключення електроустановок згідно рах. 184 від 28.11.2022); №1654 від 02.12.2022 на суму 10 480,23 грн. (відшкодування витрат за електроенергію за 11.2022 згідно рах. 183 від 28.11.2022).

Враховуючи, що відповідачем виставлено рахунки на оплату на загальну суму в розмірі 575 561 грн. 95 коп., а позивачем, у свою чергу, перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 529 099 грн. 95 коп., судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність переплати позивачем за надані відповідачем послуги.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 176 034,65 грн., які на думку позивача є сумою переплаченого авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 1056,21 грн. 3 % річних та 2295,49 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від основної вимоги про стягнення основного боргу у задоволенні якої судом відмовлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України - змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір, виходив із того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідними за інші докази. (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

На підставі наявних у справі доказів у сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 176 034,65 грн., які на думку позивача безпідставно утримуються відповідачем, а також про відмову у стягнення 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог.

За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю в розумінні ст. 76-79 ГПК України.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17912/23

залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17912/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17912/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 11.12.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська