Рішення

від 05.01.2024 по справі 918/873/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/873/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Кузнецов Ілля Сергійович (поза межами приміщення суду);

Від позивача: Коломієць Тетяна Олександрівна (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Волошин Леонід Сергійович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

22 серпня 2023 року Орендне підприємство санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (далі - відповідач) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" 31 травня 2023 року розмістило статтю авторства журналістів Іллі Томашевського, ОСОБА_1 та здійснило публікацію відеоматеріалів під назвою "Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони?", яка поширена у наступних інтернет ресурсах, а саме: youtube, Facebook.com та rivne1.tv.

На переконання позивача, наведенй опублікований сюжет новин у вигляді відео, містить недостовірну інформацію, яка нібито спрямована на дискредитацію та погіршення репутації позивача, як юридичної особи, такі твердження наштовхують на негативне відношення до позивача, шкодять діловій репутації та погіршують думку суспільства про останнього.

Позивач стверджує, що оціночне судження відповідача (викладене у спірній статті), має бути наявна фактична основа для такого судження. Відсутність кримінальних проваджень відносно позивача щодо вчинення ним корупційних діянь чи податкових злочинів, або щодо співучасті у таких злочинах, відсутність будь-яких об`єктивно встановлених фактів щодо його перебування під керівництвом третіх осіб, свідчить про неправдивість поширюваної інформації, яка є недостовірною, а сама інформація не належить до оціночних суджень, оскільки вона не ґрунтується на висновках отриманих на основі, належним чином досліджених, об`єктивних даних.

Таким чином, з огляду на поширення недостовірної інформації про позивача, останній вважає за необхідне вимагати спростування недостовірної інформації, та визнання поширеної інформації такою, яка порушує ділову репутацію позивача, є негативною та не відповідає реальним обставинам.

Отже, зважаючи на викладені обставини, позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Орендне підприємство санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, статтю від 31 травня 2023 року, авторства журналістів Іллі Томашевського, Павла Стецюка Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" під назвою "Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення, в яких останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Процитовані тези із спірної статті, які викладені позивачем в обґрунтування позовних вимоги, не відображають повного змісту останньої.

Відповідач зазначає, що з аналізу уривків тексту та аргументів позивача спотворює реальний зміст публікацій та відео-сюжету та подає перед судом "спотворений" на свій лад виклад інформації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" вважає, що мотивування позовної заяви базується на власній інтерпретації позивачем наведеної у статті інформації. Зокрема, шляхом покладення в основу позовних вимог суб`єктивних міркувань про те, що саме вкладено у зміст статті чи публікації, а також з додатковим домисленням негативних саме для позивача аспектів цієї інформації та не доведенням того, що поширена інформації принижує вочах суспільства саме статусу Орендного підприємства санаторій "Червона калина", а не інших осіб про яких вказується у статті та публікації.

На переконання відповідача, матеріали спірної статті не мають негативного змісту, який мав б прямий наслідок завдання шкоди діловій репутації, саме для такої юридичної особи як Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого. Відповідач стверджує, що доказів на підтвердження протилежного позивачем надано не було.

Відповідач стверджує, що спірна інформація не містить фактичних даних, які здатні завдати шкоди діловій репутації позивача, оскільки така інформація не містить твердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" також звертає увагу позивача та суду на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідач стверджує, що позов Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого є не обґрунтованим, не доведений належними та допустимими доказами, а саме правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі, тому на переконання відповідача в задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні 05 січня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні 05 січня 2024 року у свою чергу позовні вимоги заперечив.

Заяви та клопотання у справі.

26 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

06 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

06 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

23 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

30 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

15 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

27 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

27 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

27 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 серпня 2023 року прийнято прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/873/23 за позовом Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18 вересня 2023 року.

В судовому засіданні 18 вересня 2023 року оголошено перерву до 02 жовтня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 жовтня 2023 року відкладено підготовче засідання на 11 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні 25 жовтня 2023 року оголошено перерву до 01 листопада 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 листопада 2023 року в задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено, закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/873/23 за позовом за позовом Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації та призначено розгляд справи № 918/873/23 до судового розгляду по суті на 15 листопада 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2023 року відкладено розгляд справи 918/873/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 27 листопада 2023 року.

В судовому засіданні 27 листопада 2023 року оголошено перерву до 11 грудня 2023 року.

В судовому засіданні 11 грудня 2023 року оголошено перерву до 27 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 грудня 2023 року відкладено розгляд справи 918/873/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 05 січня 2024 року.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

На сайті, Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" у мережі інтернет за посиланням: https://rivnel.tv/news/145727-chi-spravdi-perlinu-rivnenshchini-kontrolyuyut-rosiyani-ta-vivodyat-zvidti-milyoni-video, 31 травня 2023 року розміщено статтю авторства журналістів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 під назвою "Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони?".

Стаття також супроводжується відеоматеріалами, що супроводжуються закадровим голосом змістом, відповідним до текстового наповнення статті (додаток до позову 17, носій інформації).

Дана публікація перебуває у загальному доступі в мережі інтернет та доступна необмеженому колу осіб. За твердженнями позивача публікація набрала 9804 переглядів, станом на дату направлення даного позову.

Крім того, шляхом розміщення публікації на сайті youtube.com за посиланням https://www. у outube.com/watch?v=lqUJesekmfkab_channel=TVRivne 1 %2F%D0%A0%D 1 % 96%D0%B2%D0%BD%D0%B51. Дана публікація міститься на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1", як користувача сайту youtube.com, що підтверджується витягом з відповідного сайту (додаток 4 до позову). За твердженням позивача, публікація набрала 11 тисяч переглядів та 88 позначок "мені подобається", станом на дату направлення позовної заяви.

Також публікація інформації відбулася на сайті facebook.com у соцмережі Facebook на сторінці, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (додаток 6 до позову). Позивачем надано докази належності даної сторінки у соцмережі Facebook відповідачу (додатки 7-11 до позову). За твердженням позивача публікація набрала 2,6 тисяч переглядів та 47 позначок "мені подобається" у соцмережі.

Фіксація вказаних фактів здійснена позивачем відповідними актами, а саме: актом перегляду веб-ресурсу "YouTube" (YouTube-канал Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1") який містить недостовірну інформацію; актом перегляду офіційного веб-сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1"; актом перегляду офіційної сторінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" у соцмережі Facebook.

Позивач вказує, що опублікований сюжет (який опубліковано тричі) новин у вигляді відео, містить наступну інформацію (яка вибірково вказана позивачем у позові), а саме:

- Офшорні олігархів, переказ коштів на окуповану територію та російські власники - усе це пов`язано із Рівненщиною. А конкретніше: із санаторієм "Червона Калина";

- А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_3 , який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств;

- Варто сказати, що новий фактичний власник санаторію (Ярослав Ждань)... Але ось уже багато років він веде свій бізнес на території російської федерації, де його називають успішним та відомим бізнесменом, одним з найкращих топ-менеджерів країни-агресора. А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам ТОВ АРЕДЖІЮ, пов язані із вже відомими в Україні кіпріотами... за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4 . Усе це коротко що варто знати про нових власників Рівненського санаторію Червона Калина, який нібито прийшли аби зберегти інвестувати в оздоровчий комплекс для цього запросили нову команду;

- ...Але прийшло менше місяця і ставало все гірше і гірше звільнення скорочення, не виплата зарплати. За словами співробітників санаторію умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну плату затримували на кілька місяців. Усе підтвердила ще одна працівниця яка вже звільнилася;

- ОСОБА_5 на 2 місяці нам затримували в середньому. Лінійними й більш можливо. По звільненню зі мною не розрахувалися повністю. Мені недоплатили за 2 місяці. Бо дуже багато було вимог, що не стосувалося моєї посади. Якщо ви знаєте я була директором з маркетингу. Директором з продажів. А з мене було спросу майже за всі. Скоротили третину навіть більше ніж третину персоналу. В кінці лютого, березня, 2023 року повідправляли у відпустку за власний рахунок майже всіх. Якщо коли ми прийшли і там в середньому було десь 130 працівників орієнтовно. На першому ж зібранні обігріли що нікого не будуть звільняти, нікого не будуть скорочувати, то в березні лінійного персоналу залишилось 40;

- А причиною звільнення став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв язки ОСОБА_6 із росією;

- Нам не розповідали хто новий власник і хто дійсно керує комплексом, коли ми прийшли і почали працювати, то в процесі роботи ми почали дізнаватися все більше і більше інформації. Коли зрозуміли що глобально цим керує представник російської федерації і що вони намагаються провести певні махінації з виведенням коштів та продажем майна, то більшість команди прийняли рішення йти. Команда що залишилася, і яка продовжувала працювати деякий час, після того як дізналася, що там проводяться зловживання з майном санаторію і з фінансами теж прийняли рішення звільнитися. Тобто був прогін грошей через рахунки санаторію з виведенням цих коштів на непідконтрольну територію України. Підготовка продажу майна санаторію на підконтрольні власнику юридичної особи. Тому всі пішли, щоб не брати участі у цих моментах;

- Так, новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_3 має ще одну фірму ТОВ "Справжній Капітал", власниками якої є "ФРОУЛАРІЯ ХОЛДІНГС ЛТД", а бенефіціари також згадані нами кіпріоти. «Справжній капітал» - це та сама фірма що поки що знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо що останні кілька місяців збиткова ОСОБА_7 яка зі слів працівників навіть затримує заробітну плату для персоналу перераховує на тимчасово окуповану територію фірмі ОСОБА_6 фінансову допомогу. Лише 4 квітня вісім платежів по 300 тисяч гривень;

- У той же час ОСОБА_3 через підконтрольні йому фірми згідно документів надає Червоній Калині поворотну фінансову допомогу, тобто кредит, який санаторій зобов язаний буде повернути;

- ... вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборгованість на орендному підприємстві. Тобто нові власники "АРЕДЖІ Ю" дають позику Червоній Калині. ОСОБА_8 під виглядом фінансової допомоги ці кошти віддає назад ОСОБА_9 на іншу його фірму «Справжній капітал», яка на окупованій території. Відтак, Ждань «прокручує» власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню, але ОСОБА_10 залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму яку він прокрутив.

Опублікована стаття на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" у мережі інтернет за посиланням: https://rivnel.tv/news/145727-chi-spravdi-perlinu-rivnenshchini-kontrolyuyut-rosiyani-ta-vivodyat-zvidti-milyoni-video, містить наступну інформацію:

- А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_3 , який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств;

- А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам " ОСОБА_11 ", пов`язані із вже відомими в Україні кіпріотами ОСОБА_12 та Панікос Сімеоу, за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4 ;

- Усе це коротко, що варто знати про нових власників рівненського санаторію "Червона Калина". Які, нібито, прийшли зберегти й інвестувати в оздоровчий комплекс. Для цього запросили нову команду;

- За словами співробітників санаторію, умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну плату затримували на кілька місяців. Все підтвердила ще одна працівниця, яка вже звільнилася;

- А причиною звільнення членів нової команди, окрім вищезазначених причин, став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв`язки ОСОБА_6 із росією;

- Так от новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_3 має ще одну фірму ТОВ "СПРАВЖНІЙ КАПІТАЛ", власниками якої є ФРОУЛАРІЯ ХОЛДІНГС ЛТД, а бенефіціари також вже згадані нами кіпріоти. "СПРАВЖНІЙ КАПІТАЛ" це та сама фірма, що поки що знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо, що останні кілька місяців, збиткова "Червона Калина", яка зі слів працівників навіть затримує заробітну плату для персоналу, перераховує на тимчасово окуповану територію, фірмі ОСОБА_6 , фінансову допомогу. Лише 4 квітня, 8 платежів по 300 тисяч гривень;

- В той же час ОСОБА_3 , через підконтрольні йому фірми, згідно документів надає "Червоній Калині" фінансову допомогу, яку санаторій вже зобов`язаний буде повернути. Чи не підозріло це, запитаєте Ви? Підозріло, скажемо ми і скажуть правоохоронці, які теж зацікавилися цією темою;

- Імовірно, що вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборгованість на орендному підприємстві. Тобто, нові власники "АРЕДЖІ Ю" дають позику "Червоній Калині". Санаторій під виглядом фінансової допомоги, ці кошти віддає назад ОСОБА_9 на іншу його фірму "Справжній капітал", яка на окупованій території. Відтак, Ждань прокручує власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню. Але "Червона Калина" залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму, яку він прокрутив.

За твердженнями позивача, дану інформацію поширено серед необмеженого кола осіб як у вигляді тексту (статті), так і у вигляді відео, кількість перегляду даного відеозапису, опублікованого на трьох ресурсах в мережі інтернет.

На переконання позивача, поширена інформація стосується юридичної особи , а саме - Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого про що неодноразово зазначається у тексті. Поширена інформація не відповідає дійсності, відповідачем поширено інформацію, яка не відповідає дійсності та не обґрунтована жодними фактами. Позивач думку позивача, факт наявності кримінального провадження не може свідчити про порушення чинного законодавства або ж вину посадових осіб, адже відсутні вручені підозри, направлені до суду обвинувальні акти чи вирок суду.

Перераховані вище позивачем твердження відповідача, на думку останнього спрямовані на дискредитацію та погіршення репутації Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого. Такі твердження наштовхують на негативне відношення до позивача, шкодять діловій репутації та погіршують думку суспільства про нього.

Позивач звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини у справі "Санчес проти Франції", Заява № 45581/15 від 02 вересня 2021 року, де, зокрема, зазначено: "На думку Суду , без сумніву, власник облікового запису в соціальній мережі і його користувач спільно несуть відповідальність (див. аналогічне рішення але щодо фан-сторінки, а не облікового запису у Facebook у справі "Незалежний державний центр захисту даних Шлезвіг-Гольштейну проти ТОВ Бізнес-академії Шлезвіг-Гольштейну". Крім того, в умовах використання Facebook уже тоді було наголошено на забороні висловлювань із проявами ненависті, а доступ до цієї соціальної мережі вимагає прийняття такого правила всіма користувачами".

Зважаючи на вказані обставини, позивач вважає, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, негативною та такою що порушує ділову репутацію Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, оскільки така інформація не відповідає реальним обставинам, суперечить презумпції невинуватості, що гарантована статтею 62 Конституції України, суперечить реальним обставинам справи та порушує правила користування соціальною мережею Facebook, YouTube.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Предметом позову у справі, є вимога визнати недостовірною статтю Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1", опубліковану 31 травня 2023 року у мережі інтернет, під назвою "Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони.

Суд зазначає, що факт опублікування спірної статті на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1", у соціальній мережі Facebook та на інтернет ресурсі YouTube учасниками процесу не заперечується.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України "Про інформацію"), що становлять історичну, художню, культурну чи іншу цінність, визначаються законодавством України.

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карток та інші проти України" від 06 жовтня 2015 року).

ЄСПЛ, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які ... проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо... (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 02 червня 2016 року у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України").

Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються (рішення ЄСПЛ у справі Газета "Україна-центр проти України" від 15 липня 2010 року).

Спір у цій справі серед іншого стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності осіб (дифамаційний спір), тому для його вирішення необхідно ретельно зважити заявлені у справі вимоги на основі критеріїв, закладених практикою ЄСПЛ.

У дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (рішення ЄСПЛ "Українська Прес-група" дроти України" від 29 березня 2005 року).

Для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об`єктивного зв`язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб`єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики (пункт 44 рішення ЄСПЛ "Дюльдін і Кислов проти Росії від 31 липня 2007 року).

Крім того, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказані вище висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно змісту позовної заяви, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" 31 травня 2023 року розмістило статтю авторства журналістів Іллі Томашевського, Павла Стецюка та здійснило публікацію відеоматеріалів під назвою "Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони?" за наступними інтернет-адресами:

- https://www.youtube.com/watch?v=iqUJesekmfk;

- https://rivnel.tv/news/145727-chi-spravdi-perlinu-rivnenshchini-kontrolyuyut-rosiyani-ta-vivodyat-zvidti-milyoni-video;

- сайт Facebook.com у соціальній мережі Fасеbоок".

Позивач у позовній заяві вказує, що наведений вище тричі опублікований сюжет новин у вигляді відео, містить недостовірну інформацію, яка спрямована на дискредитацію та погіршення репутації Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, як юридичної особи, такі твердження наштовхують на негативне відношення до позивача, шкодять діловій репутації та погіршують думку суспільства.

З вказаними твердженнями позивача суд не погоджується, зважаючи на наступні обставини.

Суд зазначає, що зазначені у позовній заяві цитати із спірної статті не відображають змісту та суті останньої.

Аргументи, мотивування позовної заяви базуються на власній інтерпретації позивачем викладеної інформації у спірній статті. Зокрема, шляхом покладення в основу позовних вимог суб`єктивних міркувань про те. що саме вкладено у зміст статті чи публікації, а також з додатковим домисленням негативних саме для Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, аспектів цієї інформації та презюмуванням (а не доведенням) того, що поширена інформації принижує в очах суспільства саме статусу Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого (як юридичної особи), а не третіх фізичних осіб, про вказується йдеться мова у статті та публікації.

Аналіз оспорюваних абзаців вказує на відсутність негативної конотації, яка мала б прямим наслідком завдання шкоди діловій репутації саме для такої юридичної особи як Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого.

Докази протилежного матеріали справи не містять.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином опублікована відповідачем спірна інформація, здатна завдати шкоди діловій репутації позивача.

Суд зазначає, що інформація у спірній статті не містить твердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів. а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захитає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і Форму, в якій вони надаються.

Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA- TSENTR V. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження пропитання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією Фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 23б Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Окрім того, слід зазначити, що позивачем у відповіді на відзив наводить аргументи щодо поширення відповідачем не недостовірної інформації, а конфіденційної та комерційної інформації, а саме довіреності від імені директора Компанії ТОВ "ФРОУЛАРІЯ ХОЛДІНГС ЛТД" Ярослава Жданя на громадянку Попову Олену Олександрівну щодо ТОВ "Ареджі Ю", договору № 43 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 березня 2023 року, фільтрованої.виписки за період з 01 січня 2023 року по 11 квітня 2023 року по АТ КБ "Приватбанк" по клієнту - Орендне підприємство санаторію "Червона калина", контрагент - ТОВ "АРЕДЖІЮ", фільтрованої виписки за період з 01 січня 2023 року по 11 квітня 2023 року по АТ КБ "Приватбанк" по клієнту - Орендне підприємство санаторію "Червона калина", контрагент - ТОВ "СПРАВЖІНИ КАПІТАЛ".

Вказані документи наявні у відео-матеріалі/публікації "Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони?", однак, позовна заява Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого не містить жодних міркувань (ні негативного, ні позитивного характеру) з приводу вказаних документів. У відповіді на відзив на позовну заяву щодо перелічених документів позивач зазначає про вищевказані документи невідомим чином здобуті, при цьому подаючи позовну заяву про спростування саме недостовірної інформації, останній не спростовує відповідну інформацію, і в тому числі ту, яка міститься перелічених документах.

Зважаючи на вказані обставини, відповідач звернувся до суду із клопотання про витребування у Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" наступної інформації, а саме:

- фільтровану виписку за період з 01 січня 2023 року по 11 квітня 2023 року по АТ КБ "Приватбанк" по клієнту - Орендне підприємство санаторію "Червона калина" (код ЄДРПОУ 21082717), контрагент - ТОВ "АРЕДЖІ Ю" (код ЄДРПОУ 44888749);

- фільтровану виписку за період з 01 січня 2023 року по 11 квітня 2023 року по АТ КБ "Приватбанк" по клієнту - Орендне підприємство санаторію "Червона калина" (код ЄДРПОУ 21082717), контрагент - ТОВ "СПРАВЖІНЙ КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 35791508);

- зобов`язати Орендне підприємство санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого надати договір № 43 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 березня 2023 року укладеного з ТОВ "АРЕДЖІ Ю" (код ЄДРПОУ 44888749);

- зобов`язати генерального директора Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого - Попову Олену Олександрівну надати довіреність від 06 вересня 2022 року від імені директорів Компанії ТОВ "ФРОУЛАРІЯ ХОЛДІНГС ЛТД" Ярослава Жданя та Андреаса Коннаріс на громадянку Попову Олену Олександрівну щодо ТОВ "Ареджі Ю", справжність підписів на які посвідчена окружним службовцем Н.Тсангаріс у м. Лімассол, призначеного Міністром Внутрішніх справ Республіки Кіпр.

Позивач у свою чергу заперечив проти задоволення вказаного клопотання та до суду вказані вище відомості не подав.

Суд зазначає, що відсутність вказаних вище доказів та не подання позивачем останніх разом із позовною заявою, позбавляє суд встановити на підставі належних та допустимих доказів, аргументів описаних у позовній заяві на спростування викладеної у спірній статті інформації.

Матеріали справи не містять доказів спростування позивачем інформації викладеної відповідачем щодо того, що фактичним власником юридичної особи позивача є Ярослав Ждань, затримкою заробітної плати працівникам на 2 місяці, скорочення кількості працівників, надання поворотної фінансової допомоги тощо.

Отже, суд зазначає, що доказів на у підтвердження спростування описаної в спірній статті відповідача інформації, позивачем до матеріалів справи не долучено.

Окрім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами яким чином поширена відповідачем інформація принижує ділову репутацію саме Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого. Позивачем не подано до суду жодного доказу на підтвердження вказаних обставини, таких як відмова у співпраці з позивачем контрагентів, зменшення прибутків, інших негативних наслідків.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи І на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зміст, 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами ст. ст. 3, 15,16 ПК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання недостовірною та зобов`язання спростувати інформацію.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді спростування недостовірної інформації (захист ділової репутації).

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.