Постанова

від 02.04.2024 по справі 918/873/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 квітня 2024 року Справа № 918/873/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Кузнєцов І.С.;

відповідача - Волошин Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого на рішення госпо-дарського суду Рівненської області від 05.01.2024, повний текст якого складено 16.01.2024 та на додаткове рішення від 07.02.2024, повний текст якого складено 07.02.2024, у справі № 918/873/23 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1»

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

В серпні 2023 року Орендне підприємство санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого (надалі в тексті - Орендне підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1» (надалі в тексті - Товариство) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.(т.1, арк.справи 1-21).

За наслідками розгляду справи №918/873/23 Господарський суд Рівненської області відмовив Орендному підприємству в задоволенні позову за відсутністю правових підстав для його задоволення.(т.2, арк.справи 117-129).

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами яким чином поширена Відповідачем інформація принижує ділову репутацію саме Орендного підприємства, також суду не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставини, таких як відмова у співпраці з Позивачем контрагентів, зменшення прибутків, інших негативних наслідків. Крім того, місцевий госпо-дарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів спростування Позивачем інформації викладеної Відповідачем щодо фактичного власника Орендного підприємства - ОСОБА_1, затримки заробітної плати працівникам на 2 місяці, скорочення кількості працівників, надання поворотної фінансової допомоги тощо.

Крім того, додатковим рішенням суду першої інстанції від 07.02.2024 у справі №918/873/23 заяву Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОПС «Червона калина» імені Миколи Сивого на користь ТОВ «Теле-радіокомпанія Рівне 1» 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в задоволенні 500,00 грн відмовлено.(т.2, арк.справи 170-176).

Не погоджуючись із рішенням, Позивач - Орендне підприємство подало скаргу до Пів-нічно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.01.2024 у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі, якими:

1. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Орендного підпри-ємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого (ЄДРПОУ: 21082717), інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1» (ЄДРПОУ: 22573340) ІНФОРМАЦІЯ_1 (відеоматеріали та текстову інформацію):

- На сайті ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2

- На сторінці ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» на сайті youtube.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3;

- На сторінці що належить ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1», що розміщена на сайті «facebook.com» у соцмережі «Facebook» за посиланнями:

> ІНФОРМАЦІЯ_4

> ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6наступного змісту: (відеоматеріали):

- «Офшори олігархів, переказ коштів на окуповану територію та російські власники - усе це пов`язано із Рівненщиною. А конкретніше: із санаторієм «Червона Калина».

- «А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_1, який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств»

- «Варто сказати, що новий фактичний власник санаторію (ОСОБА_1)... Але ось уже багато років він веде свій бізнес на території російської федерації, де його називають успішним та відомим бізнесменом, одним з найкращих топ-менеджерів країни-агресора. А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам ТОВ «Ареджі Ю», пов`язані із вже відомими в Україні кіпріотами... за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4. Усе це коротко, що варто знати про нових власників Рівненського санаторію Червона Калина, який нібито прийшли аби зберегти інвестувати в оздоровчий комплекс для цього запросили нову команду.»

- «...Але прийшло менше місяця і ставало все гірше і гірше звільнення скорочення, не виплата зарплати. За словами співробітників санаторію умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну тату затримували на кілька місяців. Усе підтвердила ще одна працівниця яка вже звільнилася

- «Зарплату на 2 місяці нам затримували в середньому. Лінійними й більш можливо. По звільненню зі мною не розрахувалися повністю. Мені недоплатили за 2 місяці. Бо дуже багато було вимог, що не стосувалося моєї посади. Якщо ви знаєте я була директором з маркетингу. Директором з продажів. А з мене було спросу майже за всі. Скоротили третину навіть більше ніж третину персоналу. В кінці лютого, березня, 2023 року повідправляли у відпустку за власний рахунок майже всіх. Якщо коли ми прийшли і там в середньому було десь 130 працівників орієнтовно. На скорочувати, то в березні лінійного персоналу залишилось 40.»

- «А причиною звільнення став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв`язки ОСОБА_1 із росією»

- «Нам не розповідали хто новий власник і хто дійсно керує комплексом, коли ми прийшли і почали працювати, то в процесі роботи ми почали дізнаватися все більше і більше інформації. Коли зрозуміли що глобально цим керує представник російської федерації і що вони намагаються провести певні махінації з виведенням коштів та продажем майна, то більшість команди прийняли рішення йти. Команда шо залишилася, і яка продовжувала працювати деякий час, після того як дізналася, що там проводяться зловживання з майном санаторію і з фінансами теж прийняли рішення звільнитися. Тобто був прогін грошей через рахунки санаторію з виведенням цих коштів на непідконтрольну територію України. Підготовка продажу майна санаторію на підконтрольні власнику юридичної особи. Тому всі пішли, щоб не брати участі у цих моментах.»

- «Так, новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_1 має ще одну фірму ТОВ «Справжній Капітал», власниками якої є «Фроуларія Холдінгс ЛТД», а бенефіціари також згадані нами кіпріоти. «Справжній капітал» - це та сама фірма що поки що знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо що останні кілька місяців збиткова Червона Калина яка зі слів працівників навіть затримує заробітну плату для персоналу перераховує на тимчасово окуповану територію фірмі ОСОБА_1 фінансову допомогу. Лише 4 квітня вісім платежів по 300 тисяч гривень.»

- «У той же час ОСОБА_1 через підконтрольні йому фірми згідно документів надає Червоній Калині поворотну фінансову допомогу, тобто кредит, який санаторій зобов`язаний буде повернути».

- «...вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборгованість на орендному підприємстві. Тобто нові власники «Ареджі Ю» дають позику Червоній Калині. Санаторій під виглядом фінансової допомоги ці кошти віддає назад ОСОБА_1 на іншу його фірму « Справжній капітал », яка на окупованій території. Відтак, ОСОБА_1 «прокручує» власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню, але Червона Калина залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму яку він прокрутив.»;

також наступного змісту (стаття, друкований текст):

- «А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_1, який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств.»;

- «А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам «Ареджі Ю», пов`язані із вже відомими в Україні кіпріотами ОСОБА_3 та ОСОБА_12, за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4 »;

- «Усе це коротко, що варто знати про нових власників рівненського санаторію « Червона Калина ». Які, нібито, прийшли зберегти й інвестувати в оздоровчий комплекс. Для цього за-просили нову команду.» ;

- «За словами співробітників санаторію, умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну плату затримували на кілька місяців. Все підтвердила ще одна працівниця, яка вже звільнилася.»;

- «А причиною звільнення членів нової команди, окрім вищезазначених причин, став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв`язки ОСОБА_1 із росією.»;

- «Так от новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_1 має ще одну фірму ТОВ «Справжній Капітал», власниками якої є Фроуларія Холдінгс ЛТД, а бенефіціари також вже згадані нами кіпріоти.

«Справжній Капітал» це та сама фірма, що поки що знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо, що останні кілька місяців, збиткова «Червона Калина», яка зі слів працівників навіть затримує заробітну плату для персо-налу, перераховує на тимчасово окуповану територію, фірмі ОСОБА_1, фінансову допо-могу. Лише 4 квітня - 8 платежів по 300 тисяч гривень.» ;

- «В той же час ОСОБА_1, через підконтрольні йому фірми, згідно документів надає «Червоній Калині» фінансову допомогу, яку санаторій вже зобов`язаний буде повернути. Чи не підозріло це, запитаєте Ви? Підозріло, скажемо ми і скажуть правоохоронці, які теж зацікавилися цією темою.» ;

- «Імовірно, що вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборго-ваність на орендному підприємстві. Тобто, нові власники «Ареджі Ю» дають позику «Червоній Калині». Санаторій під виглядом фінансової допомоги, ці кошти віддає назад ОСОБА_1 на іншу його фірму «Справжній Капітал», яка на окупованій території. Відтак, ОСОБА_1 прокручує власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню. Але «Червона Калина» залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму, яку він прокрутив.».

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1» (ЄДРПОУ 22573340) спростувати інформацію що принижує ділову репутацію Орендного підпри-ємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого (ЄДРПОУ 21082717), поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 (відеоматеріали) у той же спосіб у який її було поширено, шляхом публікації тексту спросту-вання замість поширених матеріалів:

- На сайті TOB «Телерадіокомпанія Рівне 1» у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7

- На сторінці ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» на сайті youtube.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8;

- На сторінці що належить ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» що розміщена на сайті «facebook.com» у соцмережі «Facebook» за посиланнями:

> ІНФОРМАЦІЯ_4

> ІНФОРМАЦІЯ_9

> ІНФОРМАЦІЯ_6

наступного змісту: (відеоматеріали):

- «Офшори олігархів, переказ коштів на окуповану територію та російські власники - усе це пов`язано із Рівненщиною. А конкретніше: із санаторієм « Червона Калина ».

- «А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств»

- «Варто сказати, що новий фактичний власник санаторію (ОСОБА_1)... Але ось уже багато років він веде свій бізнес на території російської федерації, де його називають успішним та відомим бізнесменом, одним з найкращих топ-менеджерів країни-агресора. А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам ТОВ «Ареджі Ю», пов`язані із вже відомими в Україні кіпріотами... за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4 . Усе це коротко що варто знати про нових власників Рівненського санаторію Червона Калина, який нібито прийшли аби зберегти інвестувати в оздоровчий комплекс для цього запросили нову команду.»

- «...Але прийшло менше місяця і ставало все гірше і гірше звільнення скорочення, не виплата зарплати. За словами співробітників санаторію умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну плату затримували на кілька місяців. Усе підтвердила ще одна працівниця яка вже звільнилася

- «Зарплату на 2 місяці нам затримували в середньому. Лінійними й більш можливо. По звільненню зі мною не розрахувалися повністю. Мені недоплатили за 2 місяці. Бо дуже багато було вимог, що не стосувалося моєї посади. Якщо ви знаєте я була директором з маркетингу. Директором з продажів. А з мене було спросу майже за всі. Скоротили третину навіть більше ніж третину персоналу. В кінці лютого, березня, 2023 року повідправляли у відпустку за власний рахунок майже всіх. Якщо коли ми прийшли і там в середньому було десь 130 працівників орієнтовно. На першому ж зібранні обіцяли що нікого не будуть звільняти, нікого не будуть скорочувати, то в березні лінійного персоналу залишилось 40.»

- «А причиною звільнення став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв`язки ОСОБА_1 із росією»

- «Нам не розповідали хто новий власник і хто дійсно керує комплексом, коли ми прийшли і почали працювати, то в процесі роботи ми почали дізнаватися все більше і більше інформації. Коли зрозуміли що глобально цим керує представник російської федерації і що вони намагаються провести певні махінації з виведенням коштів та продажем майна, то більшість команди прийняли рішення йти. Команда шо залишилася, і яка продовжувала працювати деякий час, після того як дізналася, що там проводяться зловживання з майном санаторію і з фінансами теж прийняли рішення звільнитися. Тобто був прогін грошей через рахунки санаторію з виведенням цих коштів на не підконтрольну територію України. Підготовка продажу майна санаторію на підконтрольні власнику юридичної особи. Тому всі пішли, щоб не брати участі у цих моментах.»

- «Так, новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_1 має ще одну фірму ТОВ «Справжній Капітал», власниками якої є «Фроуларія Холдінгс ЛТД», а бенефіціари також згадані нами кіпріоти. «Справжній капітал» - це та сама фірма що поки що знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо що останні кілька місяців збиткова Червона Калина яка зі слів працівників навіть затримує заробітну плату для персоналу перераховує на тимчасово окуповану територію фірмі ОСОБА_1 фінансову допомогу. Лише 4 квітня вісім платежів по 300 тисяч гривень.»

- «У той же час ОСОБА_1 через підконтрольні йому фірми згідно документів надає Червоній Калині поворотну фінансову допомогу, тобто кредит, який санаторій зобов`язаний буде повернути».

- «... вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборгованість на орендному підприємстві. Тобто нові власники «Ареджі Ю» дають позику «Червоній Калині». Санаторій під виглядом фінансової допомоги ці кошти віддає назад ОСОБА_1 на іншу його фірму « Справжній капітал », яка на окупованій території. Відтак, ОСОБА_1 «прокручує» власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню, але Червона Калина залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму яку він прокрутив.»;

а також наступного змісту (стаття, друкований текст):

- «А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств.»;

- «А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам «Ареджі Ю», пов`язані із вже відомими в Україні кіпріотами ОСОБА_3 та ОСОБА_12, за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4 » ;

- «Усе це коротко, що варто знати про нових власників рівненського санаторію « Червона Калина ». Які, нібито, прийшли зберегти й інвестувати в оздоровчий комплекс. Для цього запро-сили нову команду.» ;

- «За словами співробітників санаторію, умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну плату затримували на кілька місяців. Все підтвердила ще одна працівниця, яка вже звільнилася.» ;

- «А причиною звільнення членів нової команди, окрім вищезазначених причин, став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв`язки ОСОБА_1 із росією.»

- «Так от новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_1 має ще одну фірму ТОВ «Справжній Капітал», власниками якої є Фроуларія Холдінгс ЛТД, а бенефіціари також вже згадані нами кіпріоти. «Справжній Капітал» - це та сама фірма, що поки що знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо, що останні кілька місяців, збиткова «Червона Калина», яка зі слів працівників навіть затримує заро-бітну тату для персоналу, перераховує на тимчасово окуповану територію, фірмі ОСОБА_1, фінансову допомогу. Лише 4 квітня - 8 татежів по 300 тисяч гривень.» ;

- «В той же час ОСОБА_1, через підконтрольні йому фірми, згідно документів надає «Червоній Калині» фінансову допомогу, яку санаторій вже зобов`язаний буде повернути. Чи не підозріло це, запитаєте Ви? Підозріло, скажемо ми і скажуть правоохоронці, які теж зацікавилися цією темою.» ;

- «Імовірно, що вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборго-ваність на орендному підприємстві. Тобто, нові власники «Ареджі Ю» дають позику «Червоній Калині». Санаторій під виглядом фінансової допомоги, ці кошти віддає назад ОСОБА_1 на іншу його фірму «Справжній Капітал», яка на окупованій території. Відтак, ОСОБА_1 прокручує власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню. Але «Червона Калина» залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму, яку він прокрутив.».

3. Усі судові витрати покласти на ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1».

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.236 ГПК України, а також є незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не здійснено дослідження жодних доказів у справі, окрім змісту статті, що містила недостовірні відомості, які порушують ділову репутацію Позивача. На переконання апелянта, суд визнав встановленим факт зв`язку ОСОБА_1 з ОП «Санаторій «Червона калина» та «правдивості відомостей викладених у публікації на підставі доказів, оригіналів яких не має Відповідач та про шляхи отримання яких останній не повідомив, чим порушив порядок дослідження та прийняття доказів. Поширена відповідачем інформацію, на думку Скаржника, є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, що підтверджує наяв-ність складу правопорушення у вигляді завдання шкоди діловій репутації саме Санаторію. Тому, за твердженням Скаржника, спростування недостовірної інформації призведе до відновлення порушених прав Позивача - нівелювання негативної думку суспільства про нього, як про юридичну особу, яка порушує чинне трудове, податкове законодавство, його зв`язку з росією та іншу недостовірну інформацію, поширену Відповідачем.

Стосовно додаткового рішення Скаржник в апеляційній скарзі зауважує, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним через допущене штучне збільшення їх обсягу, адже включає в тому числі правничу допомогу, яка не була необхідною і неминучою у цій справі. Отже, заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними і не відповідають критерію їхньої дійсності та необхідності, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат. Відтак, просить додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2024 у справі №918/873/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити відповідачу у стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.(т.3, арк.справи 50-52).

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 відкрито апеляційні провадження у справі №918/873/23, вирішено розглядати скарги Санаторію на рішення господарського суду Рівненської області від 05.01.2024 та на додаткове рішення від 07.02.2024 в межах одного апеляційного провадження. Справу призначено до розгляду на 27.03.2024.(т.3, арк. справи 48, 57).

19.03.2024 через канцелярію суду подано відзив, в якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу Орендного підприємства без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. (т.3, арк.справи 59-76).

21.03.2024 на електронну адресу суду від представника Позивача - адвоката Кузнєцова І.С. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено апеляційним судом.(т.3, арк.справи 134).

27.03.2024 через канцелярію суду представником Відповідача було подано заяву по суті спору та заяву в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.(т.3, арк.справи 139-140, 148).

Ухвалою від 27.03.2024 суд оголошено перерву в судовому засіданні до 02.04.2024.(т.4, арк.справи 151).

01.04.2024 через канцелярію апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшла заява, в якій остання повідомляє суду, що її було визнано власником частки 58 000,00 грн в статутному капіталі Орендного підприємства санаторію «Червона калина» (розмір статутного капіталу 61 000,00 грн) згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023, яке змінено у п.10 та п.11 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №918/124/23 за позовом Заявника до ТОВ «Ареджі Ю», Орендного підпри-ємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . У зв`язку з даними судовими рішеннями та відсутністю на робочому місці ОСОБА_9 , яка є директором згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 також повідомила апеляційному суду, що Санаторій у зміненому складі засновників підпри-ємства, не підтримує апеляційну скаргу, яка підготовлена та підписана адвокатом Коломієць Т.О. 05.02.2024, як і не підтримує позовної заяви, що заявлені у справі №918/873/23 до ТОВ «Теле-радіокомпанія Рівне 1».

В судових засіданнях апеляційної інстанції 27.03.2024 та 02.04.2024 представник Товариства заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення господарського суду Рівненської області. Представник Санаторію підтримав доводи скарги, просив скасувати рішення та додаткове рішення, прийнявши нове про задоволення позову та відмову у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на сайті ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 розмі-щено статтю авторства журналістів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 під назвою «Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони?».

Стаття також супроводжується відеоматеріалами, що супроводжуються закадровим голосом змістом, відповідним до текстового наповнення статті (додаток до позову 17, носій інформації).

Дана публікація перебуває у загальному доступі в мережі інтернет та доступна необмежне-ному колу осіб. За твердженнями позивача публікація набрала 9804 переглядів, станом на дату направлення даного позову.

Крім того, шляхом розміщення публікації на сайті youtube.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11. Дана публікація містить-ся на сторінці Товариства, як користувача сайту youtube.com, що підтверджується витягом з відповідного сайту (додаток 4 до позову). За твердженням Позивача, публікація набрала 11 тисяч переглядів та 88 позначок «мені подобається», станом на дату направлення позовної заяви.

Також публікація інформації відбулася на сайті facebook.com у соцмережі Facebook на сторінці, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1» (додаток 6 до позову). Позивачем надано докази належності даної сторінки у соцмережі Facebook відповідачу (додатки 7-11 до позову). За твердженням Позивача публікація набрала 2,6 тисяч переглядів та 47 позначок «мені подобається» у соцмережі.

Фіксація вказаних фактів здійснена позивачем відповідними актами, а саме:

- актом перегляду веб-ресурсу «YouTube» (YouTube-канал ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1») який містить недостовірну інформацію; актом перегляду офіційного веб-сайту Товариства;

- актом перегляду офіційної сторінки ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» у соцмережі Facebook.

Позивач зазначає, що опублікований сюжет (який опубліковано тричі) новин у вигляді відео, містить наступну інформацію (яка вибірково вказана Позивачем у позові), а саме:

- Офшорні олігархів, переказ коштів на окуповану територію та російські власники - усе це пов`язано із Рівненщиною. А конкретніше: із санаторієм « Червона Калина »;

- А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств;

- Варто сказати, що новий фактичний власник санаторію (ОСОБА_1)... Але ось уже багато років він веде свій бізнес на території російської федерації, де його називають успішним та відомим бізнесменом, одним з найкращих топ-менеджерів країни-агресора. А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам ТОВ «Ареджі Ю», пов`язані із вже відомими в Україні кіпрі-отами... за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4 . Усе це коротко що варто знати про нових власників Рівненського санаторію Червона Калина, який нібито прийшли аби зберегти інвестувати в оздоровчий комплекс для цього запросили нову команду;

- ...Але прийшло менше місяця і ставало все гірше і гірше звільнення скорочення, не виплата зарплати. За словами співробітників санаторію умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну плату затримували на кілька місяців. Усе підтвердила ще одна працівниця яка вже звільнилася;

- Зарплату на 2 місяці нам затримували в середньому. Лінійними й більш можливо. По звільненню зі мною не розрахувалися повністю. Мені недоплатили за 2 місяці. Бо дуже багато було вимог, що не стосувалося моєї посади. Якщо ви знаєте я була директором з маркетингу. Директором з продажів. А з мене було спросу майже за всі. Скоротили третину навіть більше ніж третину персоналу. В кінці лютого, березня, 2023 року повідправляли у відпустку за власний рахунок майже всіх. Якщо коли ми прийшли і там в середньому було десь 130 працівників орієнтовно. На першому ж зібранні обігріли що нікого не будуть звільняти, нікого не будуть скорочувати, то в березні лінійного персоналу залишилось 40;

- А причиною звільнення став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв`язки ОСОБА_1 із росією;

- Нам не розповідали хто новий власник і хто дійсно керує комплексом, коли ми прийшли і почали працювати, то в процесі роботи ми почали дізнаватися все більше і більше інформації. Коли зрозуміли що глобально цим керує представник російської федерації і що вони намагаються провести певні махінації з виведенням коштів та продажем майна, то більшість команди прийняли рішення йти. Команда що залишилася, і яка продовжувала працювати деякий час, після того як дізналася, що там проводяться зловживання з майном санаторію і з фінансами теж прийняли рішення звільнитися. Тобто був прогін грошей через рахунки санаторію з виведенням цих коштів на непідконтрольну територію України. Підготовка продажу майна санаторію на підконтрольні власнику юридичної особи. Тому всі пішли, щоб не брати участі у цих моментах;

- Так, новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_1 має ще одну фірму ТОВ «Справжній Капітал», власниками якої є «Фроуларія Холдінгс ЛТД», а бенефіціари також згадані нами кіпріоти. «Справжній капітал» - це та сама фірма що поки що знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо що останні кілька місяців збиткова Червона Качина яка зі слів працівників навіть затримує заробітну плату для персоналу перераховує на тимчасово окуповану територію фірмі ОСОБА_1 фінансову допомогу. Лише 4 квітня вісім платежів по 300 тисяч гривень;

- У той же час ОСОБА_1 через підконтрольні йому фірми згідно документів надає Червоній Калині поворотну фінансову допомогу, тобто кредит, який санаторій зобов 'язаний буде повернути;

- ... вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборгованість на орендному підприємстві. Тобто нові власники «Ареджі Ю» дають позику Червоній Калині. Санаторій під виглядом фінансової допомоги ці кошти віддає назад ОСОБА_1 на іншу його фірму « Справжній капітал », яка на окупованій території. Відтак, ОСОБА_1 «прокручує» власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню, але «Червона Калина» залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму яку він прокрутив.

Опублікована стаття на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо-компанія Рівне 1» у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12, містить наступну інфор-мацію:

- А фактичним власником є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який за інформацією російських ЗМІ засвітився кількома гучними скандалами, пов`язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств;

- А ще фірми нового інвестора, зокрема вже відома нам «Ареджі Ю», пов`язані із вже відомими в Україні кіпріотами ОСОБА_3 та ОСОБА_12, за свої зв`язки із офшорами українських олігархів та оточенням екс-президента України ОСОБА_4 ;

- Усе це коротко, що варто знати про нових власників рівненського санаторію « Червона Калина ». Які, нібито, прийшли зберегти й інвестувати в оздоровчий комплекс. Для цього запро-сили нову команду;

- За словами співробітників санаторію, умови для відвідувачів та персоналу ставали дедалі гірші. А заробітну плату затримували на кілька місяців. Все підтвердила ще одна працівниця, яка вже звільнилася;

- А причиною звільнення членів нової команди, окрім вищезазначених причин, став новий власник. Зібрана команда дізналася про зв`язки ОСОБА_1 із росією;

- Так от новий фактичний інвестор санаторію ОСОБА_1 має ще одну фірму ТОВ «Справжній Капітал», власниками якої є Фроуларія Холдінгс ЛТД, а бенефіціари також вже згадані нами кіпріоти. «Справжній Капітал» це та сама фірма, що поки знаходиться на окупованій території, про яку говорили працівники з нової команди. З наших джерел відомо, що останні кілька місяців, збиткова «Червона Калина», яка зі слів працівників навіть затримує заробітну плату для персоналу, перераховує на тимчасово окуповану територію, фірмі ОСОБА_1, фінансову допомогу. Лише 4 квітня - 8 платежів по 300 тисяч гривень;

- В той же час ОСОБА_1, через підконтрольні йому фірми, згідно документів надає «Червоній Калині» фінансову допомогу, яку санаторій вже зобов`язаний буде повернути. Чи не підозріло це, запитаєте Ви? Підозріло, скажемо ми і скажуть правоохоронці, які теж зацікавилися цією темою;

- Імовірно, що вказані махінації мали на меті створити фіктивну кредиторську заборго-ваність на орендному підприємстві. Тобто, нові власники «Ареджі Ю» дають позику «Червоній Калині». Санаторій під виглядом фінансової допомоги, ці кошти віддає назад ОСОБА_1 на іншу його фірму «Справжній капітал», яка на окупованій території. Відтак, ОСОБА_1 прокручує власні кошти по колу і знову кладе їх у кишеню. Але «Червона Калина» залишається винною російському бізнесмену рівно на ту ж суму, яку він прокрутив.

З позовної заяви вбачається, що дану інформацію поширено серед необмеженого кола осіб як у вигляді тексту (статті), так і у вигляді відео, кількість перегляду даного відеозапису, опублі-кованого на трьох ресурсах в мережі інтернет.

На переконання Позивача, поширена інформація стосується юридичної особи, а саме - Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого про що неодноразово зазначається у тексті. Поширена інформація відповідачем не відповідає дійсності та не обґрунто-вана жодними фактами. Поруч з тим, факт наявності кримінального провадження, на думку Скаржника, не може свідчити про порушення чинного законодавства або ж вину посадових осіб, адже відсутні вручені підозри, направлені до суду обвинувальні акти чи вирок суду.

Перераховані вище позивачем твердження відповідача, на думку останнього спрямовані на дискредитацію та погіршення репутації Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого. Такі твердження наштовхують на негативне відношення до Позивача, шкодять діловій репутації та погіршують думку суспільства про нього.

Оскільки, на думку Позивача, поширена Відповідачем інформація є недостовірною, нега-тивною та такою, що порушує ділову репутацію ОПС «Червона калина» імені Миколи Сивого, адже така інформація не відповідає реальним обставинам, суперечить гарантованій статтею 62 Конституції України презумпції невинуватості та порушує правила користування соціальною мережею Facebook, YouTube - Санаторій з метою захисту своєї ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації звернувся з даним позовом до господарського суду.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.01.2024 в задоволенні позову Санаторію повністю відмовлено. Додатковим рішенням заяву Товариства про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.(т.2, арк. справи 117-129, 170-176).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочи-нам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).

За змістом частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та інш.), пов`язане з обов`язками і відпо-відальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що уста-новлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, від 07.12.2021 у справі №905/902/20).

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина 1 статті 91 ЦК).

У частині 1 статті 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторка-ність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються від-повідно до глави 3 цього Кодексу.

Ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України).

Згідно зі статтею 200 ЦК України - інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про інформацію» - основними принципами інформа-ційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інфор-мації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Кожен має право на інформацію, що у контексті ст.5 зазначеного Закону передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформацій-них відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію»).

За змістом частини 1 статті 91 ЦК України, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передба-чених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задово-лення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин:

-поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

-поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

-поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

-поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійсню-вати своє особисте немайнове право.

Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, теле-баченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправ-диво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1).

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина 2).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відпо-відача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/ 10429/18).

При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, має бути виз-начено характер такої інформації та з`ясовано, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевне-ність чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №910/19082/16).

Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10. 2020 у справі №910/12787/17).

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК України) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Статтями 14, 269 ГПК України передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, предметом позову у даній справі є вимога визнати недостовірною статтю ТОВ «Теле-радіокомпанія Рівне 1», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 року у мережі інтернет, під назвою «Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони?».

Як стверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, ТОВ «Телерадіоком-панія Рівне 1» ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістило статтю авторства журналістів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та здійснило публікацію відеоматеріалів під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 » за наступними інтернет-адресами:

- ІНФОРМАЦІЯ_14;

-ІНФОРМАЦІЯ_15;

- сайт Facebook.com у соціальній мережі Fасеbоок".

Таким чином, факт опублікування спірної статті на офіційному сайті ТОВ «Телерадіо-компанія Рівне 1», у соціальній мережі Facebook та на інтернет ресурсі YouTube учасниками процесу не заперечується.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та дублюється в апеляційній скарзі, Позивач вважає, що тричі опублікований сюжет новин у вигляді відео, містить недостовірну інформацію, яка спрямована на дискредитацію та погіршення репутації Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого, як юридичної особи, такі твердження наштовхують на негативне відношення до позивача, шкодять діловій репутації та погіршують думку суспільства.

Поруч з тим, матеріали справи не містять, а позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів завдання шкоди діловій репутації Позивача у зв`язку з опублікуванням Відповідачем спірної інформації.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, інформація в оспорюваній статті не містить твердження про порушення Позивачем законодавства чи моральних принципів. а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини - свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу сус-пільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (Karpyuk and others v. Ukraine, 30582/04, 32152/04, §188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспіль-ного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захитає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються.

Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (Gazeta Ukraina-Tsentr v. Ukraine, №16695/04, §46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (Lingens v. Austria, №9815/82, §46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про порушення судом першої інстанції порядку дослідження та встановлення доказів, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.(ч.3, 4 ст.13 ГПК України).

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовір-ність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що на переконання Позивача Відповідачем поширено конфі-денційну та комерційну інформацію, а саме довіреності від імені директора Компанії ТОВ «Фроуларія Холдінгс ЛТД» ОСОБА_1 на громадянку ОСОБА_9 щодо ТОВ «Ареджі Ю», договору №43 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2023, фільтрованої виписки за період з 01.01.2023 по 11.04.2023 по АТ КБ «Приватбанк» по клієнту - Орендне підприємство санаторій «Червона калина», контрагент - ТОВ «Ареджі Ю», фільтрованої виписки за період з 01.01.2023 по 11.04.2023 по АТ КБ «Приватбанк» по клієнту - Орендне підприємство санаторій «Червона калина», контрагент - ТОВ «Справжній Капітал».

Матеріали справи також містять клопотання Відповідача про витребування у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» наступної інформації, а саме:

- фільтрованої виписки за період з 01.01.2023 по 11.04.2023 по АТ КБ «Приватбанк» по клієнту - Орендне підприємство санаторій «Червона калина» (код ЄДРПОУ 21082717), контрагент - ТОВ «Ареджі Ю» (код ЄДРПОУ 44888749);

- фільтрованої виписки за період з 01.01.2023 по 11.04.2023 по АТ КБ «Приватбанк» по клієнту - Орендне підприємство санаторій «Червона калина» (код ЄДРПОУ 21082717), контрагент - ТОВ «Справжній Капітал» (код ЄДРПОУ 35791508);

- зобов`язати Орендне підприємство санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого надати договір №43 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2023 укладений з ТОВ «Ареджі Ю» (код ЄДРПОУ 44888749);

- зобов`язати генерального директора Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого - ОСОБА_9 надати довіреність від 06.09.2022 від імені директорів Компанії ТОВ «Фроуларія Холдінгс ЛТД» ОСОБА_1 та ОСОБА_13 на громадянку ОСОБА_9 щодо ТОВ «Ареджі Ю», справжність підписів на якій посвідчена окружним службовцем Н.Тсангаріс у м.Лімассол, призначеного Міністром Внутрішніх справ Республіки Кіпр.(т.2, арк.справи 7-9).

Матеріалами справи стверджується відмова господарським судом Рівненської області у задоволенні вказаного клопотання через відсутність такого клопотання при поданні відзиву на апеляційну скаргу. Разом з тим, Орендне підприємство не надало в добровільному порядку для підтвердження своєї позиції зазначених Товариством документів.

Колегія суддів звертає увагу, що саме на Позивачеві лежить обов`язок доведення недост.-вірності спірної інформації, однак матеріали справи не містять, а Скаржником не надано доказів її спростування.

Таким чином, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами яким чином поширена Відповідачем інформація принижує ділову репутацію саме Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого, адже Позивачем не подано до суду жодного доказу на підтвердження вказаних обставини, таких як відмова у співпраці з Позивачем контр-агентів, зменшення прибутків, інших негативних наслідків.

Судова колегія також враховує, що публікації Відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично грунтуються на судженнях в рамках журналістської діяльності.

Таким чином, з огляду на те, що оціночні судження в силу частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, відсутні й підстави для задоволення позову про захист ділової репутації юридичної особи з вимогами про визнання недостовірною, такою, що порушує особисте немайнове право, і спростування інфор-мації, яка містить такі судження.

Отже, порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права судова колегія не вбачає.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку наявності обставин, що свідчать про викладення відповідачем інформації, що є недостовірною та такою, що порушує право позивача та недоторканість ділової репутації.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені вище висновки суду першої інстанції, окрім посилання на безпідставність таких висновків суду, скаржником в апеляційній скарзі не наведено.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи Скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги в частині оскарження основного рішення.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі на основне рішення, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому на переконання суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглядаючи додаткове рішення, колегія судів зауважує, що судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходжен-ням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою ад-воката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За резуль-татами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання прав-ничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як стверджено матеріалами справи, інтереси ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» у справі №918/873/23 представляло Адвокатське об`єднання «Волошин і партнери» в особі адвоката Волошина Л.С. та адвоката Кузьменюк-Волошиної Н.М., що стверджується договором №112 про надання правової допомоги від 15.09.2023, актом надання юридичної допомоги (прийому-передачі виконаних робіт від 10.01.2024, детальним описом послуг від 10.01.2024, платіжною інструкцією №372 від 19.10.2023, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №939 від 30.06.2012 та №1145 від 29.05.2020.(т.2, арк.справи 138-149).

15.09.2023 Адвокатське об`єднання «Волошин і партнери»-адвокатське об`єднання та ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1»-клієнт укладено Договір про надання правової допомоги №112 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнтові правову допомогу у Господарському суді Рівненської області у судовій справі №918/ 873/23 за позовом Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації в обсязі та на умовах, які передбачені даним Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати адвокатського об`єднання, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п.2.4. Договору, для надання юридичної допомоги призначено наступних адвокатів: адвоката Волошина Леоніда Сергійовича, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №939 від 30.06.2012 або адвоката Кузьменюк-Волошину Наталію Михайлівну, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1145 від 29.05.2020.

У розділах 2 та 3 Договору містяться обов`язки адвокатського об`єднання та клієнта.

У пункті 4.1 Договору, сторони погодили, що розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правових послуг, які передбачені цим Договором, визначаються з розрахунку 1000,00 грн за 1 год роботи адвоката у судовій справі №918/873/23.

Факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.(п.4.4 Договору).

Даний Договір укладений на строк до 31.12.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.(п.7.1. Договору).(т.2, арк.справи 138-142).

Матеріали справи містять детальний опис послуг, наданих адвокатським об`єднанням для клієнта згідно Договору №112 від 15.09.2023, відповідно до якого вартість послуг становить:

1. Написання відзиву на позовну заяву Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого з попереднім вивченням матеріалів позовної заяви, додатків до неї, а також судової практики (подано суду 26.09.2023) - 4 год затраченого часу - вартість послуг 4000,00 грн;

2. Написання заперечень проти відповіді на відзив (подано суду 23.10.2023) - 2 год затраче-ного часу - вартість послуг 2000,00 грн;

3. Написання клопотання про витребування доказів судом (подано суду 25.10.2023) - 1 год затраченого часу - вартість послуг 1000,00 грн;

4. Участь у судових засіданнях: 01 листопада 2023 року, 11 грудня 2023 року, 05 січня 2024 року - 3 год затраченого часу - вартість послуг 3000,00 грн;

5. Написання заяв про видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання 06.11.2023, 27.11.2023, 11.12.2023 та ознайомлення з такими;

6. Написання заяви про ухвалення додаткового рішення - 1 год затраченого часу - вартість послуг 1000,00 грн.(т.2, арк.справи 148).

Матеріали справи містять підписаний сторонами 10.01.2024 Акт надання юридичної допо-моги (приймання-передачі виконаних послуг), відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом отримано юридичні послуги згідно Договору про надання юридичних послуг №112 від 10.01.2024, а саме:

1. Написання відзиву на позовну заяву Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого з попереднім вивченням матеріалів позовної заяви, додатків до неї, а також судової практики;

2. Написання заперечень проти відповіді на відзив;

3. Написання клопотання про витребування доказів судом;

4. Участь у судових засіданнях: 01 листопада 2023 року, 11 грудня 2023 року, 05 січня 2024 року;

5. Написання заяв про видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання 06 листопада 2023 року, 27 листопада 2023 року, 11 грудня 2023 року та ознайомлення з такими;

6. Написання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Загальна вартість виконаних виконавцем робіт (наданих послуг) за даним актом згідно Договору становить 11 000,00 грн.(т.2, арк.справи 147).

З матеріалів справи вбачається, що клієнтом було повністю оплачено адвокатському об`єднанню вартість за надану правову допомогу у справі №918/873/23, що стверджується платіжною інструкцією №372 від 19.10.2023.(т.2, арк.справи 149).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону - договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`я-зується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надан-ня правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором у вигляді фіксова-ної суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що від-шкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Колегія суддів також враховує що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, колегія суддів, ураховуючи принципи диспозитив-ності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допо-могу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/ 20.

Крім того, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05. 2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи міститься заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу Товариства, в якій Позивач просив відмовити у стягненні 5 500,00 грн витрат на правничу допомогу через необґрунтованості, а решту витрат у розмірі 5 500,00 грн зменшити до 3500,00 грн.(т.2, арк.справи 162-163).

Поруч з тим, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції задоволив заяву ТОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1» частково, присудивши до стягнення з Позивача 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовивши в частині 500,00 грн. Проте, з оскаржуваного додаткового рішення не вбачається, в частині якої саме послуги суд першої інстанції не погодився з розміром витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши Акт надання юридичної допомоги від 10.01.2024 та Детальний опис послуг від 10.01.2024, колегія суддів встановила, що зазначена у пункті 2 послуга з написання заперечень проти відповіді на відзив, за яку нараховано 2000,00 грн - не є обов`язковою та необхідною для Відповідача процесуальною дією. Тому, покладення витрат за правову допомогу в цій частині є необґрунтованим, що зумовлює відмову у стягненні з Позивача 2000,00 грн.

Крім того, шостим пунктом Акту надання юридичної допомоги від 10.01.2024 представ-ником Відповідача зазначено написання 10.01.2024 заяви про ухвалення додаткового рішення та нараховано 1000,00 грн. Щодо такої послуги, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необ-хідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має спла-тити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо роз-поділу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на профе-сійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства апеляційний суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на те, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів також відмовляє в частині стягнення з Позивача на користь Відповідача 1000,00 грн за написання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження наданої Відповідачу правової допомоги та її обсягу. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи, заперечення Позивача та реальність об`єму наданих послуг адвокатом - апеляційний суд вважає, що 8 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати Відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі, тому саме таку суму належить стягнути з Орендного підприємства на користь Товариства, відмовивши в частині покладення на Позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вище зазначене, апеляційну скаргу Орендного підприємства санаторій «Червона калина» на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2024 належить задоволити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст.86 ГПК України).

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,277,282,284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого на рішення господарського суду Рівненської області від 05.01.2024 у справі №918/873/ 23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Апеляційну скаргу Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2024 у справі №918/873/23 задоволити частково.

3. Додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2024 у справі №918/873/23 змінити, виклавши резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого (35310, Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Жобрин, вул.Лісова, 1, код. 21082717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1» (33001, м.Рівне, вул. Петра Могили, 28-Г, код. 22573340) 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.»

4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

6. Матеріали справи №918/873/23 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.