Ухвала

від 16.01.2024 по справі 920/43/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

16.01.2024м. СумиСправа № 920/43/24Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №50-51-24 від 11.01.2024 (вх. №302 від 16.01.2024) Керівника Конотопської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №920/43/24

за позовом: Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби (пл. Свободи, Держпром, буд. 5, м. Харків, 61022, м. Харків, 61022)

до відповідачів: 1. Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області (пр. Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 23045927)

2. Управління житлово - комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області (вул. Мечнікова, буд. 16, оф. 21, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 42818486)

про визнання недійсним договору про закупівлю

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

15.01.2024 Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір про закупівлю №414/12 від 20.12.2023, укладений між Управлінням житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРКАСОН» та стягнути з відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури кошти судового збору.

Ухвалою суду від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/43/24, призначене підготовче засідання на 19.02.2024.

16.01.2024 від прокурора до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. №302), у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-заборони відповідачу - Управлінню житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області (гір. Миру, буд.8, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 23045927) вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору від 20.12.2023 №414/12, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРКАСОН» про закупівлю робіт по об`єкту: «Будівництво артезіанської глибоководної свердловини потужністю 120 м3/год в районі вул. М. Немолота в м. Конотоп Сумської області. Коригування» загальною вартістю 15 735 499,28 грн. до набрання рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позовної заяви, законної сили.

-Заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРКАСОН» (вул. Мечнікова, 16, оф. 21, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 42818486,) вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору від 20.12.2023 №414/12, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРКАСОН» про закупівлю робіт по об`єкту: «Будівництво артезіанської глибоководної свердловини потужністю 120 м3/год в районі вул. М. Немолота в м. Конотоп Сумської області. Коригування» загальною вартістю 15 735 499,28 грн. до набрання рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позовної заяви, законної сили.

-Стягнути з відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач: Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UА5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1342 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Законодавство, що підлягає застосуванню.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22.

Оцінка та висновки суду.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, прокурор зазначає, що у відповідачів зберігаються наміри виконувати оспорюваний договір, не зважаючи на виявлені під час його укладення порушення. На думку прокурора, це підтверджується тим фактом, що замовник (перший відповідач) скерував підряднику (другому відповідачу) 04.01.2024 лист про розірвання договору, але станом на 11.01.2024 договір не розірвано.

Тому прокурор вважає, що описання поведінки сторін договору дає можливість стверджувати про наявність обґрунтованого ризику виконання останніми оспорюваного договору, що в свою чергу, унеможливить здійснення ефективного захисту порушених інтересів держави.

З огляду на вищезазначені приписи ГПК України та Практики Верховного Суду, суд вважає, що прокурором не доведено у контексті припису ч.4 ст 137 ГПК України, що заявлені ним заходи забезпечення позову є співрозмірними із заявленими вимогами - визнання договору недійсним. Також прокурором не обґрунтовано, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Прокурор з цього приводу лише зазначає, що дана позовна заява спрямована на попередження незаконного витрачання бюджетних коштів.

Однак, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення прав заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові ВП Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Крім цього, суд бере до уваги також ті обставини, що прокурор не підтвердив належними доказами обставини, з якими він пов`язує застосування обраного ним виду забезпечення позову, а саме заборону відповідачам вчиняти дії, направлені на виконання оспорюваного договору.

Так, у заяві прокурор лише констатував, що сторони мають намір виконувати договір. Лист першого відповідача на адресу другого відповідача про розірвання договору суд не оцінює як намір продовжити виконувати договір. Інших доказів на підтвердження намірів відповідачів прокурору суду не надав.

Також, виходячи з предмету позову у даній справі, суд вважає, що у даному випадку заходи забезпечення позову є фактично тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що протирічить вимогам ч. 11 ст. 137 ГПК України, так як лише під час розгляду справи по суті може бути установлено наявність або відсутність підстав, з якими прокурор пов`язує недійсність оспорюваного договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви №50-51-24 від 11.01.2024 (вх. №302 від 16.01.2024) Керівника Конотопської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви №50-51-24 від 11.01.2024 (вх. №302 від 16.01.2024) Керівника Конотопської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №920/43/24 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 16.01.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко