Постанова

від 15.01.2024 по справі 2-2764/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2764/11 Номер провадження 22-ц/814/870/24Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник боржника адвокат Шух С.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2023 року ,постановлену суддею Троцькою А.І., повний текст ухвали складений дата не вказана

за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

у справі №2-2764/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

28 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Октябрського районного суду м. Полтави у цивільній справі №2-2764/11, виданий 04.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №473 К-Ф від 22.04.2008 року.

Заява мотивована тим, що Октябрським районним судом м. Полтави ухвалене рішення у цивільній справі №2-2764/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №473 К-Ф від 22.04.2008 року у загальній сумі 75315,19 доларів США. 04.07.2012 року Октябрським районним судом м. Полтави виданий виконавчий лист для примусового виконання рішення у цивільній справі №2-2754/11 щодо боржника ОСОБА_1 18.02.2021 року приватним виконавцем Скрипником Л.В. відкрите виконавче провадження №64559215 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави у цивільній справі №2-2764/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №473 К-Ф від 22.04.2008 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №917/1579/21, зокрема, затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ; після виконання позичальником всіх умов плану реструктуризації та отримання АБ «Укргазбанк» рішення Господарського суду Полтавської області про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку із виконанням боржником плану реструктуризації боргів. АБ «Укргазбанк» буде опрацьовано питання списання залишку заборгованості за кредитним договором від 22.04.2008 року №473 К-Ф за рахунок сформованого страхового резерву.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання боржником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо повернення заборгованості за кредитним договором. Посилання заявника на те, що він є неплатоспроможним та звільнений від сплати боргів, що підтверджується ухвалою господарського суду, суд першої інстанції відхилив, оскільки дана обставина не віднесена законом до підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи по суті судом першої інстанції порушено норми ч.2 ст. 432 ЦПК України щодо визначення підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, внаслідок чого неправильно вирішено справу. При цьому, судом першої інстанції при аналізі змісту ч. 2 ст. 432 ЦПК України кома після слів «у зв`язку з його припиненям» як роздільник підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не застосована. Щодо припинення обов`язку боржника з інших причин, передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України, вказує, що однією з підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, встановлених ч. 2 ст. 432 ЦПК України, є, зокрема, припинення обов`язку боржника, порушення якого стало підставою для ухвалення судового рішення та видачі виконавчого листа для його примусового виконання. Припинення обов`язку, з яким закон пов`язує виникнення підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбувається після ухвалення судового рішення та не могло бути встановлено судом при розгляді справи по суті. Вказує, що після ухвалення рішення суду та видачі виконавчого листа щодо позичальника за кредитним договором, забезпеченим порукою заявника, Господарським судом Полтавської області відкрито провадження у справі про його неплатоспроможність. У процесі реструктуризації боргів керуючим реструктуризацією за участі кредиторів та боржника розроблений план реструктуризації боргів, який був погоджений кредиторами, зокрема, стягувачем у справі, та затверджений судом. Вказує, що зі змісту ч. 6 ст. 127 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 4 ст. 604 ЦК України вбачається, що закон ототожнює план реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи з новацією зобов`язання визначеною загальними правилами цивільного законодавства. При цьому, нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлюються спеціальні цивільно-правові наслідки новації зобов`язання внаслідок затвердження плану реструктуризації боргів щодо припинення додаткових зобов`язань, пов`язаних з первісним зобов`язанням кредитора. Підставою для збереження права вимоги кредитора за додатковими зобов`язаннями є виключно незгода кредитора з затвердженням запропонованого плану реструктуризації боргів. Надання кредитором згоди на затвердження плану реструктуризації боргів тягне за собою в якості цивільно-правового наслідку припинення додаткових зобов`язань перед кредитором, пов`язаних з первісним зобов`язанням. Також вказує, що у чинному законодавстві заставодержателем є кредитор за первісним зобов`язанням, виконання якого забезпечено заставою майна боржника чи третіх осіб, що ототожнює правові статуси заставодержателя та кредитора за первісним зобов`язанням в контексті прийняття рішення про погодження плану реструктуризації боргів. Вважає, що погодження стягувачем плану реструктуризації боргів позичальника призвело до припинення обов`язків заявника за укладеним між ним і стягувачем договору поруки, яким забезпечувалося виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідно припинення обов`язку заявника, який став підставою ухвалення рішення суду та видачі виконавчого листа, є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 80-83), а також направлення судових повісток поштовим зв`язком, які належним чином вручені, що підтверджується розписками. Заяв та клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20.10.2011 року у справі № 2-2764/11 солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №473 К-Ф від 22.04.2008 року в загальній сумі 75 315,19 доларів США. Рішення набрало законної сили 31.10.2011 року.

04.07.2012 року Октябрським районним судом м. Полтави був виданий виконавчий лист у цивільній справі №2-2754/11 щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 5).

18.02.2021 року приватним виконавцем Скрипником Л.В. відкрите виконавче провадження №64559215 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави у цивільній справі №2-2764/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ДРФО НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №473 К-Ф від 22.04.2008 року (а.с. 6-7).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 року у справі №917/1579/21, зокрема, затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ; після виконання позичальником всіх умов плану реструктуризації та отримання АБ «Укргазбанк» рішення Господарського суду Полтавської області про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку із виконанням боржником плану реструктуризації боргів. АБ «Укргазбанк» буде опрацьовано питання списання залишку заборгованості за кредитним договором від 22.04.2008 №473 к-ф за рахунок сформованого страхового резерву (а.с. 21-24).

При вирішенні заяви суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» у зв`язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду.

У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі №755/6665/15-ц зазначив, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів вважає, що наявність ухвали господарського суду Полтавської області від 19.04.2023 року у справі №917/1579/21 про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 не дає підстави вважати, що грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність були повністю погашені, з врахуванням наступного.

Згідно ч.1 ст. 128 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану.

Згідно з ч.1 ст. 129 КУзПБ не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов`язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів.

Відповідно до ч.2 ст. 129 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у п`ятиденний строк після отримання звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, але не пізніше 10 днів після закінчення строку виконання такого плану, призначає судове засідання для розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів. У цьому судовому засіданні кредитори можуть висловити свої скарги на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів.

Згідно з частиною третьою статті 129 КУзПБ за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень: 1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів; 2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 129 КУзПБ у разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів.

Згідно з частиною п`ятою статті 129 КУзПБ у разі невиконання або неповного виконання умов плану реструктуризації боргів боржника кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в невиконаному обсязі, передбаченому договорами.

Відповідно до частини першої статті 134 КУзПБ господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Згідно з частиною другою статті 134 КУзПБ фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

Згідно матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.04.2023 року у справі №917/1579/21 задоволено заяву керуючого реструктуризацією Сердюка В.В. (вх.№ 3399 від 17.03.2023) про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

Затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 , схвалений зборами кредиторів 14.03.2023 року.

Визначено, що затверджений план реструктуризації заборгованості вступає в силу після затвердження його Господарським судом Полтавської області у справі №917/1579/21.

Роз`яснено, що після виконання позичальником всіх умов плану реструктуризації та отримання АБ «Укргазбанк» рішення Господарського суду Полтавської області про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у відповідності до частин 3-ї та 4-ї статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, АБ «Укргазбанк» буде опрацьоване питання списання залишку заборгованості за кредитним договором від 22.04.2008 №473 К-Ф за рахунок сформованого страхового резерву.

Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 - арбітражного керуючого ОСОБА_3 .

Роз`яснено, що план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Боржник протягом реструктуризації не має права:

1) здійснювати правочини щодо відчуження або обтяження нерухомого та рухомого майна боржника, включаючи майнові і немайнові об`єкти, цінні папери тощо, вартість яких перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати;

2) укладати договори позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, передачі в довірче управління майна боржника;

3) виступати поручителем за зобов`язаннями інших осіб.

Протягом дії плану реструктуризації боргів боржник повинен повідомляти кредиторів, включених до плану реструктуризації боргів, про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик і кредитів, у тому числі про придбання товарів у кредит, повідомляти інші сторони перед укладенням таких договорів про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів.

Зобов`язано боржника не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів, надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів. До звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника додати докази задоволення вимог кредиторів згідно з таким планом.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази виконання плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 , зокрема, звіт про його виконання.

Заявником також не надано суду докази постановлення господарським судом відповідної ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність та ухвалення рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання викового листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні правові підстави для задоволення такої заяви.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд першої інстанції при постановленні ухвали дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України,Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 січня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов