ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" січня 2024 р. справа № 300/5433/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування наказу №3/дск-06 від 01.03.2022 та зобов`язання до вчинення дій щодо нарахування винагороди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (надалі по тексту також відповідач, Управління, Управління Держспецзв`язку в Луганській області) про визнання дій протиправними, скасування наказу №3/дск-06 від 01.03.2022 та зобов`язання до вчинення дій щодо нарахування винагороди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення пункту 8 Порядку та умов виплати винагороди військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 20.07.2018 за №447 (надалі по тексту також Порядок №447) припинено виплату ОСОБА_1 винагороди у розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років як військовослужбовцю Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту. Як наслідок наказ відповідача за №3/дск-ос від 01.03.2022 про припинення виплати такої винагороди, на переконання позивача, також є протиправним.
За доводами ОСОБА_1 йому начальнику 2 відділу Управління Держспецзв`язку в Луганській області, починаючи з 01.01.2022 призначена винагорода, як особі яка обіймала посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту (посада внесена до номенклатури посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту) відповідно до частини 5 пункту 4 Порядку №447, тобто у зв`язку із забезпеченням створення та функціонування національної телекомунікаційної мережі, номенклатури посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту в розмірі 30% посадового окладу з врахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до пунктів 1, 2 глави 14 розділу III "Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України". В результаті повномасштабного наступу російських військ 24 лютого 2022 року на територію України, Управління Держспецзв`язку в Луганській області здійснило переміщення в пункт тимчасової дислокації. Наказом начальника управління Держспецзв`язку в Луганській області від 01.03.2022 за №3/дск-ос позивачу припинено виплату даної винагороди. У зв`язку із вказаним, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок винагороди, вказуючи на відсутність підстав для припинення її виплати, виключний перелік яких визначений пунктом 8 Порядку №447. Однак відповідач листом від 18.05.2023 за №38/01-395 відмовив у виплаті такої винагороди, оскільки в районі тимчасової дислокації у період з 25.02.2022 по 01.03 2023 Управління не здійснювало заходи з забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі, а тому наказом №3/дск-ос від 01.03.2022 позивачу встановлено винагороду в розмірі 0% з 01.03.2022.
За твердженням позивача, вказана відповідачем у листі інформація не відповідає дійсності, оскільки в оскаржуваному наказі ОСОБА_1 не встановлено винагороду в розмірі 0%, а припинено її виплату, що є різним за своєю суттю. На переконання позивача, начальник управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області не має у вказаних правовідносинах дискреційних повноважень, а тільки імперативні, тобто він зобов`язаний видати наказ про виплату винагороди за певних умов або припинити виплату за певних умов, але він не має права самостійно змінювати розмір винагороди або визначати умови щодо її виплати або припинення. В результаті незаконних дій відповідача позивач недоотримав до грошового забезпечення грошові кошти в сумі 53 676,00 гривень. За наведених підстав просив позов задовольнити в повну обсязі.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення доказів від 14.08.2023, яка мотивована тим, що для об`єктивного, повного і усестороннього розгляду позовної заяви є необхідність у витребування документів з Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (а.с.29-30).
Ухвалою від 18.08.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів від 18.08.2023 за матеріалами адміністративного позову задоволено. Витребувано в Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області оформленні і засвідчені відповідно до вимог статті 94 КАС України копії письмових доказів (а.с.32-33).
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 18.08.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.36).
На виконання коментованої ухвали суду від 18.08.2023 про відкриття провадження в адміністративній справі, відповідач направив поштовим зв`язком письмове пояснення від 28.08.2023 за №38/01-614 щодо обставин справи, реєстрацію якого в суді здійснено 05.09.2023 (а.с.47-49).
Ухвалою суду від 07.09.2023 продовжено до 11.09.2023 Управлінню державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області у адміністративній справі №300/5433/23 процесуальний строк надання письмових доказів по справі, зміст, обсяг і строки подання яких визначений в ухвалі суду від 18.08.2023 про забезпечення доказів (а.с.51-52).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 01.09.2023, який надійшов на поштову адресу суду 07.09.2023 (а.с.57-59). Відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що абзацом 5 підпункту 4 пункту 6 Наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №1 від 04.01.2022 встановлений граничний розмір винагороди за посадами територіальних органів Адміністрації Держспецзв`язку та територіальних підрозділів Держспецзв`язку, який дорівнює 30% посадових окладів, окладів за військовим званням та надбавки за вислугу років. Про конкретний розмір винагороди у Наказі №1 не йдеться. Разом з цим, позивач намагається довести обов`язковість виплати йому винагороди у розмірі до 30 відсотків, але просить зобов`язати відповідача вчинити дії, пов`язані з виплатою винагороди у розмірі 30 відсотків. Нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, не містять норм обов`язковості виплати винагороди ані в розмірі до 30 відсотків, ані в розмірі 30 відсотків. Згідно з пунктом 7 Порядку №447 конкретний розмір винагороди військовослужбовцям Держспецзв`язку визначається індивідуально залежно від обсягу та складності виконуваних завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту. Це означає, що розмір винагороди може змінюватись і нижня межа таких змін не встановлена. Крім того, як пояснює відповідач відповідно до пункту 3 Порядку функціонування Національної телекомунікаційної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 за №1358 (надалі по тексту також Порядок №1358), технічні адміністратори Національної телекомунікаційної мережі - визначені Адміністрацією Держспецзв`язку територіальні органи, територіальні підрозділи, заклади, установи, організації, які входять до структури Держспецзв`язку та у зоні своєї відповідальності здійснюють будівництво, модернізацію, забезпечують функціонування Національної телекомунікаційної мережі (її окремих об`єктів) і на договірних засадах відповідно до затверджених тарифів надають послуги Національної телекомунікаційної мережі. 25.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України відповідач перемістився з Луганської області до іншої адміністративно-територіальної одиниці. При чому Національна телекомунікаційна мережа (її окремі об`єкти), побудована в зоні відповідальності відповідача, залишилась на території Луганської області. З цього часу обсяг та складність виконуваних позивачем завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, визначених для його посади Номенклатурою посад, почали дорівнювати нулю.
Окремо відповідач вказує на недотримання позивачем строків звернення до суду в такій категорії справ.
З огляду на вказане, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В свою чергу позивач направив відповідь на відзив, який надійшов до суду 12.09.2023 (а.с.64-71). Позивач заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, додатково вказавши на протиправність наказу №3/дск-06 від 01.03.2022, яким припинено ОСОБА_1 виплату винагороди у розмірі до 30 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років як військовослужбовцю Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту. Крім того, на думку позивача, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, взявши на себе розподіл зон відповідальності (меж балансової належності) між технічними адміністраторами, що є виключною прерогативою Адміністрації Держспецзв`язку, в результаті чого підпорядковане управління за його рішенням не здійснювало заходів з забезпечення створення та функціонування обласного (магістрального) і районних вузлів Національної телекомунікаційної мережі на території Луганської області.
На виконання вимог ухвали суду від 18.08.2023 про забезпечення доказів, відповідач направив суду документи із присвоєнням грифу "Для службового користування", реєстрацію яких в суді здійснено 11.09.2023 (а.с.74, матеріали дск а.с.1-33).
28.09.2023 відповідач зареєстрував в суді заперечення на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив (а.с.77).
Ухвалою суду від 20.10.2023 витребувано в Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області та ОСОБА_1 додаткові пояснення та докази, необхідні для розгляду даної справи (а.с.80-81).
25.10.2023 і 06.11.2021 від позивача та відповідача надійшли на адресу суду письмові пояснення та докази (а.с.85-88, 89-102).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, відповідь на відзив і письмові пояснення сторін, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 до 28.02.2023 проходив військову службу на посаді начальника 2 відділу Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області у військовому званні "полковник", що підтверджується копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.02.2022 та не заперечується сторонами (а.с.18).
Згідно витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.02.2023 за №131-ОС, полковника ОСОБА_1 начальника 2 відділу Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області звільнено зі служби відповідно до пункту "г" пункту 3 (через такі сімейні обставини у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України, виключивши його зі списків особового складу та припинено контракт 28.02.2023 (а.с.19).
Як свідчать матеріали справи, відповідно до витягу з наказу Начальника Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (по особовому складу) від 01.03.2022 за №3/ДСК-ОС, полковнику ОСОБА_1 , начальнику 2 відділу установлено винагороду як військовослужбовцю, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, відповідно до пунктів 4, 7, 8 Порядку у розмірі 0% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.03.2022 (матеріали ДСК а.с.33-34).
Позивач 25.04.2023 звернувся до начальника управління Держспецзв`язку в Луганській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати безпідставно припиненої з 01.03.2022 винагороди, пов`язаної з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту по дату звільнення 28.02.2023 (а.с.20-21).
Листом від 18.05.2023 за №38/01-395 начальник управління Держспецзв`язку в Луганській області повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку та виплати винагороди, оскільки в районі тимчасової дислокації у період з 25.02.2022 Управління не здійснювало заходів з забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі. В результаті чого, з метою проведення складових грошового забезпечення у відповідність з обсягом та складністю завдань, які виконуються особовим складом Управління, наказом начальника Управління від 01.03.2022 за №3/ДСК-ОС встановлено ОСОБА_1 винагороду у розмірі 0% з 01.03.2022 (а.с.22-23).
Позивач, вважаючи протиправним наказ відповідача за №3/дск-ос від 01.03.2022 про припинення виплати винагороди у розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років як військовослужбовцю Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про його скасування.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Згідно з частинами 1-4 статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців" від 21.02.2018 за №337 (надалі по тексту Постанова №337) установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, щомісяця виплачується винагорода у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
Відповідно до пункту 5 Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 13.03.2018 за №151 (надалі по тексту Інструкція №151), грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які призначені на посади в Адміністрацію Держспецзв`язку (надалі по тексту також Адміністрація) або підрозділи Держспецзв`язку.
Згідно підпунктів 1, 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції №151 військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, щомісячно виплачується винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №337 "Деякі питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців".
Виплата винагороди, визначена у пункті 1 цієї глави, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати винагороди військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, затверджених наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 20.07.2018 за №447, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 927/32379.
Механізм виплати та розмір винагороди військовослужбовцям Адміністрації Держспецзв`язку, її територіальних органів, Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку, підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку, територіальних підрозділів, закладів, установ і організацій Держспецзв`язку (надалі по тексту також - підрозділи Держспецзв`язку), які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту (надалі по тексту також винагорода), визначають Порядок та умови виплати винагороди військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 20.07.2018 за №447 (надалі по тексту також Порядок №447)
Перелік завдань, за безпосереднє виконання яких військовослужбовцям Держспецзв`язку встановлюється винагорода, визначений пунктом 4 Порядку №447.
Так, згідно пункту 4 Порядку №447 винагорода встановлюється військовослужбовцям Держспецзв`язку, які безпосередньо виконують такі завдання, серед яких зокрема, забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі.
Пунктом 5 коментованого Порядку №447 визначено, що винагорода встановлюється військовослужбовцям Держспецзв`язку відповідно до затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку номенклатури посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту (надалі по тексту також - Номенклатура), та за умови, що виконання одного із завдань, визначених у пункті 4 цих Порядку та умов, передбачено їхніми посадовими інструкціями.
За змістом пункту 6 Порядку №447 винагорода виплачується військовослужбовцю Держспецзв`язку згідно з посадою, яку він обіймає, з дня призначення на таку посаду або дня покладення на нього тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою, яку внесено до Номенклатури.
Винагорода встановлюється наказом по особовому складу на підставі рапортів, погоджених з фінансовим підрозділом Адміністрації Держспецзв`язку чи підрозділу Держспецзв`язку:
- заступників начальників підрозділів Держспецзв`язку на ім`я начальників підрозділів Держспецзв`язку - відносно військовослужбовців підрозділів Держспецзв`язку;
- заступників Голови Держспецзв`язку на ім`я Голови Держспецзв`язку - відносно начальників підрозділів Держспецзв`язку, начальників структурних підрозділів Адміністрації Держспецзв`язку;
- начальників структурних підрозділів Адміністрації Держспецзв`язку на ім`я Голови Держспецзв`язку - відносно військовослужбовців структурних підрозділів Адміністрації Держспецзв`язку.
Рапорти також погоджуються зі структурним підрозділом Адміністрації Держспецзв`язку, відповідальним за формування та реалізацію державної політики у сфері кіберзахисту.
У рапорті зазначаються реквізити та номер пункту Номенклатури, розмір винагороди та дата її встановлення.
Як визначено пунктами 7, 8 Порядку №447 конкретний розмір винагороди військовослужбовцям Держспецзв`язку визначається індивідуально залежно від обсягу та складності виконуваних завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту.
Виплата винагороди припиняється:
- з дня призначення військовослужбовця Держспецзв`язку на іншу посаду або покладення на нього тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою, за якою винагороду не встановлено;
- з дня виключення посади, яку займає військовослужбовець Держспецзв`язку, з Номенклатури.
У разі виключення посади з Номенклатури виплата винагороди припиняється на підставі наказу по особовому складу, який готується за рапортом начальника, із зазначенням реквізитів наказу про внесення змін до Номенклатури (або наказу про втрату її чинності) та дати припинення виплати винагороди.
Поновлення виплати винагороди, а також підвищення або зменшення її розміру (у разі змін обсягу та складності виконуваних завдань) здійснюються у порядку, визначеному для її встановлення.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, щомісячно виплачується винагорода, граничний розмір якої визначається, зокрема, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. При цьому, конкретний розмір винагороди військовослужбовцям Держспецзв`язку визначається індивідуально залежно від обсягу та складності виконуваних завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту.
В той же час, виплата такої винагороди може бути припинена у двох випадках, а саме: з дня призначення військовослужбовця Держспецзв`язку на іншу посаду або покладення на нього тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою, за якою винагороду не встановлено; з дня виключення посади, яку займає військовослужбовець Держспецзв`язку, з Номенклатури.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника 2 відділу Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області та згідно витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.02.2023 за №131-ОС звільнений зі служби відповідно до пункту "г" пункту 3 (через такі сімейні обставини у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України.
Номенклатурою посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербзпеки та кіберзахисту в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 29.12.2018 за №207/ДСК (надалі по тексту також - Номенклатура посад, у редакції наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 21.04.2022 за №144/ДСК), для посади, яку обіймав позивач (рядок 19.1), визначено виконання завдання, що відповідає пункту 5 примітки до Номенклатури посад, а саме: "забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі" (примітка до Номенклатури посад є переліком завдань, визначених у пункті 4 Порядку №447) (матеріали ДСК а.с.31-32).
Згідно абзацу 5 підпункту 4 пункту 6 Наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №1 від 04.01.2022 "Про основні напрями бюджетної політики Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на 2022 рік" визначено, що винагороду військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, встановлювати в межах фонду, сформованого у таких граничних розмірах: за посадами територіальних органів Адміністрації Держспецзв`язку та територіальних підрозділів Держспецзв`язку - 30% посадових окладів, окладів за військовим званням та надбавки за вислугу років (матеріали ДСК а.с.8).
Аналогічно граничний розмір винагороди військовослужбовцям за посадами територіальних органів Адміністрації Держспецзв`язку та територіальних підрозділів Держспецзв`язку 30% посадових окладів, окладів за військовим званням та надбавки за вислугу років встановлено абзацом 6 підпункту 4 пункту 6 Наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №1 від 02.01.2023 "Про основні напрями бюджетної політики Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на 2023 рік" (матеріали ДСК а.с.23).
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, в період проходження позивачем військової служби ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2022 призначена винагорода, як особі, яка обіймала посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, тобто у зв`язку із забезпеченням створення та функціонування національної телекомунікаційної мережі в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Разом з тим, відповідно до витягу з наказу Начальника Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (по особовому складу) від 01.03.2022 за №3/ДСК-ОС, полковнику ОСОБА_1 , начальнику 2 відділу установлено винагороду як військовослужбовцю, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, відповідно до пунктів 4, 7, 8 Порядку у розмірі 0% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.03.2022 (матеріали ДСК а.с.33-34).
На переконання позивача, у спірному випадку відбулося протиправне припинення нарахування і виплати йому винагороди, за відсутності підстав, визначених пунктом 8 Порядку №447, а також без належних на те повноважень, оскільки начальник управління Державної служби спеціального зв`язку га захисту інформації України в Луганській області не має права самостійно змінювати розмір винагороди або визначати умови щодо її виплати або припинення.
Досліджуючи такі доводи позивача в сукупності із аргументами відповідача, суд вважає їх помилковими, в тому числі недостатньо обґрунтованими з огляду на слідуюче.
Відповідно до пункту 3 Порядку функціонування Національної телекомунікаційної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 за №1358 (надалі по тексту також Порядок №1358), технічні адміністратори Національної телекомунікаційної мережі (надалі по тексту також - технічні адміністратори) - визначені Адміністрацією Держспецзв`язку територіальні органи, територіальні підрозділи, заклади, установи, організації, які входять до структури Держспецзв`язку та у зоні своєї відповідальності здійснюють будівництво, модернізацію, забезпечують функціонування Національної телекомунікаційної мережі (її окремих об`єктів) і на договірних засадах відповідно до затверджених тарифів надають послуги Національної телекомунікаційної мережі
Пунктом 12 Порядку №1358 установлено, що розподіл зон відповідальності (меж балансової належності) між технічними адміністраторами затверджує Адміністрація Держспецзв`язку. Межі зон відповідальності технічних адміністраторів збігаються з межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Як пояснюється відповідачем, що не заперечується позивачем, ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Держспецзв`язку в Луганській області, яке є технічним адміністратором Національної телекомунікаційної мережі, зоною відповідальності якого є територія Луганської області.
Основні завдання, функції та повноваження Управління визначені Положенням про Управління.
На момент прийняття спірного наказу від 01.03.2022 за №3/ДСК-ОС діяло Положення про Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області, затверджене наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 12.11.2018 за №680 (надалі по тексту також - Положення), яке втратило чинність на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку від 24.03.2023 за №225 (а.с.91-99).
Згідно з пунктом 1.4 Положення Управління забезпечує виконання покладених на Держспецзв`язку завдань на території Луганської області, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (надалі по тексту також - регіон).
Підпунктом 5 пункту 2.2 Положення встановлено, що Управління вживає заходів зі створення та забезпечення функціонування Національної телекомунікаційної мережі в регіоні.
Як визначено пунктом 11 Переліку технічних адміністраторів Національної телекомунікаційної мережі та розподілу зон відповідальності між ними, затверджених наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 24.03.2021 за №171, зона відповідальності щодо здійснення будівництва, модернізації забезпечення функціонування та надання послуг Національної телекомунікаційної мережі для Управління визначена у межах Луганської області.
За аргументами відповідача, що також підтверджується матеріалами справи (наказ №25 від 24.02.2022; а.с.100), 25.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України відповідач перемістився з Луганської області до іншої адміністративно-територіальної одиниці (м. Дніпро). При чому Національна телекомунікаційна мережа (її окремі об`єкти), побудована в зоні відповідальності відповідача, залишилась на території Луганської області.
Відтак, на момент прийняття наказу Управління від 01.03.2022 за №3/ДСК-ОС ОСОБА_1 фізично не міг безпосередньо виконувати завдання "забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі" в зоні відповідальності Управління на території Луганської області. З 25.02.2022 обсяг та складність виконуваних позивачем завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, визначених для його посади ОСОБА_2 посад, не могла відповідати тому рівню, який мав місце до вказаної календарної дати.
Позивач не подав жодного доказу на спростування таких доводів відповідача.
У зв`язку із вказаними обставинами, заступник начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області скерував на ім`я начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області рапорт від 01.03.2022, в якому просив встановити з 01.03.2022 полковнику ОСОБА_1 , начальнику 2 відділу Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області винагороду в розмірі 0% (а.с.101).
В свою чергу, як уже відзначалось судом, начальник Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області видав наказ від 01.03.2022 за №3/ДСК-ОС, яким встановлено ОСОБА_1 винагороду у розмірі 0% з 01.03.2022 (матеріали ДСК а.с.33-34).
Отже, в розглядуваному випадку, суд констатує, що мало місце зменшення відповідачем розміру винагороди позивачу до 0% у зв`язку із відсутністю виконуваних останнім завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, визначених для його посади Номенклатурою посад, в зоні відповідальності, визначеної у межах Луганської області.
Звідси й доводи позивача про безпідставне припинення виплати такої винагороди, що не відповідає вимогам пункту 8 Порядку №447, суд вважає недоцільними, і такими що не відповідають обставинам справи.
Суд наголошує, що зменшення (встановлення) розміру винагороди позивача до 0% здійснено відповідачем у порядку, визначеному для її встановлення, що відповідає вимогам пункту 8 Порядку №447, а саме шляхом прийняття наказу №3/ДСК-ОС від 01.03.2022 на підставі рапорту заступника начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області від 01.03.2022, скерованого на ім`я начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області відносно військовослужбовця ОСОБА_1 (а.с.101).
Такі дії відповідача відповідають пункту 6, 7 і 8 Порядку №447.
Крім того, суд звертає увагу на те, що конкретний розмір винагороди військовослужбовцям Держспецзв`язку визначається індивідуально залежно від обсягу та складності виконуваних завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, що і було зроблено відповідачем відносно позивача.
При цьому, як у наказі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №1 від 04.01.2022, так і в наказі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №1 від 02.01.2023, визначено тільки граничний розмір винагороди військовослужбовців в розмірі 30% посадових окладів, окладів за військовим званням та надбавки за вислугу років. Відповідно розмір винагороди може бути визначений відповідачем і в розмірі меншому, аніж 30% індивідуально для кожного військовослужбовця в залежності від обсягу та складності виконуваних завдань.
Особливо суд відзначає, що підставою протиправності наказу відповідача №3/дск-06 від 01.03.2022 позивач вважає недотримання пункту 8 Порядку №447, яким визначено виключні випадки для припинення (не зменшення) виплати спірної винагороди. Порушення коментованого пункту Порядку №447 суд не встановив.
Позивач не визначає серед підстав позову та не надає доказів недотримання відповідачем пункту 6 Порядку №447 в частині процедури погодження рапорту про встановлення зменшеного розміру винагороди, оформленого заступником начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області від 01.03.2022 на ім`я начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , зі структурним підрозділом Адміністрації Держспецзв`язку, відповідальним за формування та реалізацію державної політики у сфері кіберзахисту.
В цій частині позивач не подавав заяви про зміну чи збільшення підстав позову, у зв`язку із чим суд не наділений процесуальними повноваженнями на перевірку вказаного питання.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).
З огляду на встановлені обставини, суд, за змістом підстав позову, не знайшов підстав вважати протиправним наказ відповідача №3/дск-06 від 01.03.2022, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.
В частині аргументів відповідача про недотримання позивачем строків звернення до суду, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
У цій справі судами спірним є період не нарахування і не виплати однієї із складових грошової винагороди військовослужбовця за період з березня 2022 року по березень 2023 року.
За зверненням позивача, після його звільнення 28.02.2023 з військової служби, відповідач листом від 18.05.2023 повідомила позивача про відсутність підставі для здійснення відповідного нарахування спірної винагороди.
Винагорода військовослужбовця, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, є складовою належної працівникові заробітної плати, відтак, в цьому випадку цей спір виник у зв`язку із оплатою праці.
За наведеного суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, яка на момент їх виникнення була викладена у такій редакції: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) ".
Водночас відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 за №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 за №651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічна правові позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 17 серпня 2023 року у справі №380/14039/22 і від 08 листопада 2023 року у справі №380/8154/23.
З огляду на вказане, аргументи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин частини 5 статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи статті 233 КЗпП України у частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці та які мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України, а враховуючи, що позивач звернувся до суду 14.08.2023 (в межах трьох місяців від 30.06.2023), а також не нарахування спірної винагороди в період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, то строк, визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину.
Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову та не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись статтею 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (ідентифікаційний код юридичної особи 34791444), вул. Святослава Хороброго, 23, м. Дніпро, 49001.
Суддя Чуприна О.В.
Суд | Івано-Франківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2024 |
Оприлюднено | 18.01.2024 |
Номер документу | 116328348 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Чуприна О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні