Постанова

від 14.06.2024 по справі 300/5433/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5433/23 пров. № А/857/4562/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) у справі №300/5433/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування наказу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області, в якому просить визнати протиправними дії управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області по припиненню виплати винагороди у розмірі 30 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років як військовослужбовцю Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; скасувати п.1 наказу начальника управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області №3/дск-ос від 01 березня 2022 року про припинення виплати винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, відповідно до п.8 Порядку з 01.03.2022 року полковнику ОСОБА_1 , начальнику 2 відділу; зобов`язати відповідача виплатити вказану винагороду; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену абз.2 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ; зобов`язати управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області виготовити нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для розрахунку пенсії ОСОБА_1 згідно Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 за період з 01.01.2022 року по 28.02.2023 року та вказати відомості про виплачену винагороду у розмірі 30 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту за березень-грудень 2022 року та за січень-лютий 2023 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем, в порушення пункту 8 Порядку та умов виплати винагороди військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 20.07.2018 за №447 безпідставно припинено йому під час проходження служби виплату винагороди у розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років як військовослужбовцю Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту. Вважає, що висновки суду першої інстанції про невиконання ним завдань по забезпеченню створення, розвитку та функціонування Національної телекомунікаційної мережі є помилковими, оскільки в Номенклатурі посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, немає прив`язки виконання даних завдань до територіальної приналежності та норми Порядку №1358 та Положення про Управління не передбачають особливості функціонування Національної телекомунікаційної мережі в умовах воєнного стану чи на тимчасово окупованих територіях. Вказує, що суд першої інстанції витребував рапорт заступника начальника Управління Держспецзв`язку ОСОБА_2 від 01.03.2022, однак не врахував його законність. Вважає, що начальник управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області не має у вказаних правовідносинах дискреційних повноважень, а тільки імперативні, тобто він зобов`язаний видати наказ про виплату винагороди за певних умов або припинити виплату за певних умов, але він не має права самостійно змінювати розмір винагороди або визначати умови щодо її виплати або припинення.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 до 28.02.2023 проходив військову службу на посаді начальника 2 відділу Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області у військовому званні "полковник", що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.02.2022 і відповідно до наказу Начальника Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (по особовому складу) від 01.01.2022 року отримував винагороду в розмірі 30% посадового окладу як військовослужбовець, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту.

Відповідно до витягу з наказу Начальника Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (по особовому складу) від 01.03.2022 №3/ДСК-ОС полковнику ОСОБА_1 , начальнику 2 відділу установлено винагороду як військовослужбовцю, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, відповідно до пунктів 4, 7, 8 Порядку у розмірі 0% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.03.2022.

Згідно витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.02.2023 за №131-ОС, полковника ОСОБА_1 , начальника 2 відділу Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області звільнено зі служби відповідно до пункту "г" пункту 3 (через такі сімейні обставини у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України, виключивши його зі списків особового складу та припинено контракт 28.02.2023.

Після звільнення, 25.04.2023 позивач звернувся до начальника управління Держспецзв`язку в Луганській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати безпідставно припиненої з 01.03.2022 винагороди, пов`язаної з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту по дату звільнення 28.02.2023.

Листом від 18.05.2023 за №38/01-395 начальник управління Держспецзв`язку в Луганській області повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку та виплати винагороди, оскільки в районі тимчасової дислокації у період з 25.02.2022 Управління не здійснювало заходів з забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі. В результаті чого, з метою проведення складових грошового забезпечення у відповідність з обсягом та складністю завдань, які виконуються особовим складом Управління, наказом начальника Управління від 01.03.2022 за №3/ДСК-ОС встановлено ОСОБА_1 винагороду у розмірі 0% з 01.03.2022 (а.с.22-23).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII ( далі Закон № 2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців" від 21.02.2018 №337 встановлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, щомісяця виплачується винагорода у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Відповідно до пункту 5 Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 13.03.2018 за №151 (далі - Інструкція №151) грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які призначені на посади в Адміністрацію Держспецзв`язку або підрозділи Держспецзв`язку.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції №151 військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, щомісячно виплачується винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №337 "Деякі питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців".

Механізм виплати та розмір винагороди військовослужбовцям Адміністрації Держспецзв`язку, її територіальних органів, Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку, підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку, територіальних підрозділів, закладів, установ і організацій Держспецзв`язку (надалі по тексту також - підрозділи Держспецзв`язку), які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту (надалі по тексту також винагорода), визначають Порядок та умови виплати винагороди військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 20.07.2018 за №447 (далі -Порядок №447).

Відповідно до пункту 4 Порядку №447 винагорода встановлюється військовослужбовцям Держспецзв`язку, які безпосередньо виконують такі завдання, серед яких, зокрема, забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі. Винагорода встановлюється військовослужбовцям Держспецзв`язку відповідно до затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку номенклатури посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, та за умови, що виконання одного із завдань, визначених у пункті 4 цих Порядку та умов, передбачено їхніми посадовими інструкціями (п. 5 Порядку №447).

Пунктом 6 Порядку №447 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцю Держспецзв`язку згідно з посадою, яку він обіймає, з дня призначення на таку посаду або дня покладення на нього тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою, яку внесено до Номенклатури.

Винагорода встановлюється наказом по особовому складу на підставі рапортів, погоджених з фінансовим підрозділом Адміністрації Держспецзв`язку чи підрозділу Держспецзв`язку, зокрема, заступників начальників підрозділів Держспецзв`язку на ім`я начальників підрозділів Держспецзв`язку - відносно військовослужбовців підрозділів Держспецзв`язку.

У рапорті зазначаються реквізити та номер пункту Номенклатури, розмір винагороди та дата її встановлення.

Відповідно до п. 7 Порядку №447 конкретний розмір винагороди військовослужбовцям Держспецзв`язку визначається індивідуально залежно від обсягу та складності виконуваних завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту.

Згідно п. 8 Порядку №447 виплата винагороди припиняється з дня призначення військовослужбовця Держспецзв`язку на іншу посаду або покладення на нього тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою, за якою винагороду не встановлено; з дня виключення посади, яку займає військовослужбовець Держспецзв`язку, з Номенклатури.

Поновлення виплати винагороди, а також підвищення або зменшення її розміру (у разі змін обсягу та складності виконуваних завдань) здійснюються у порядку, визначеному для її встановлення.

Згідно абзацу 5 підпункту 4 пункту 6 Наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №1 від 04.01.2022 "Про основні напрями бюджетної політики Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на 2022 рік" визначено, що винагороду військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, встановлювати в межах фонду, сформованого у таких граничних розмірах: за посадами територіальних органів Адміністрації Держспецзв`язку та територіальних підрозділів Держспецзв`язку - 30% посадових окладів, окладів за військовим званням та надбавки за вислугу років.

З аналізу наведених норм слід зробити висновок, що військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, щомісячно виплачується винагорода, граничний розмір якої визначається, зокрема, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та залежить від обсягу та складності виконуваних завдань. Також встановлені виключні підстави припинення даної винагороди.

Як вже було встановлено, позивачу з 01.01.2022 призначена винагорода, як особі, яка обіймала посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Згідно наказу №25 від 24.02.2022 «Про організацію службової діяльності» у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України і частковою окупацією Луганської області установлено з 25.02.2022 нове місце дислокації Управління Держспецзв`язку в Луганській області за адресою м. Дніпро.

Відповідно до витягу з наказу Начальника Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (по особовому складу) від 01.03.2022 №3/ДСК-ОС позивачу установлено винагороду як військовослужбовцю, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту у розмірі 0% з 01.03.2022.

Апелянт вважає, що відповідач протиправно припинив виплату йому винагороди, за відсутності підстав, визначених пунктом 8 Порядку №447, а також без належних на те повноважень.

Крім того, апелянт вказує, що в Номенклатурі посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, немає прив`язки виконання даних завдань до територіальної приналежності та норми Порядку №1358 та Положення про Управління не передбачають особливості функціонування Національної телекомунікаційної мережі в умовах воєнного стану чи на тимчасово окупованих територіях.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Номенклатурою посад, пов`язаних з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербзпеки та кіберзахисту в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 29.12.2018 за №207/ДСК, для посади, яку обіймав позивач (рядок 19.1), визначено виконання завдання, що відповідає пункту 5 примітки до Номенклатури посад, а саме: "забезпечення створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі" (примітка до Номенклатури посад є переліком завдань, визначених у пункті 4 Порядку №447).

Відповідно до пункту 3 Порядку функціонування Національної телекомунікаційної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 за №1358 (далі - Порядок №1358), технічні адміністратори Національної телекомунікаційної мережі - визначені Адміністрацією Держспецзв`язку територіальні органи, територіальні підрозділи, заклади, установи, організації, які входять до структури Держспецзв`язку та у зоні своєї відповідальності здійснюють будівництво, модернізацію, забезпечують функціонування Національної телекомунікаційної мережі (її окремих об`єктів) і на договірних засадах відповідно до затверджених тарифів надають послуги Національної телекомунікаційної мережі.

Згідно п. 12 Порядку №1358 розподіл зон відповідальності (меж балансової належності) між технічними адміністраторами затверджує Адміністрація Держспецзв`язку. Межі зон відповідальності технічних адміністраторів збігаються з межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного наказу від 01.03.2022 №3/ДСК-ОС діяло Положення про Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області, затверджене наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 12.11.2018 №680, яке втратило чинність на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку від 24.03.2023 за №225.

Згідно з пунктом 1.4 Положення Управління забезпечує виконання покладених на Держспецзв`язку завдань на території Луганської області, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Підпунктом 5 пункту 2.2 Положення встановлено, що Управління вживає заходів зі створення та забезпечення функціонування Національної телекомунікаційної мережі в регіоні.

Як визначено пунктом 11 Переліку технічних адміністраторів Національної телекомунікаційної мережі та розподілу зон відповідальності між ними, затверджених наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 24.03.2021 за №171, зона відповідальності щодо здійснення будівництва, модернізації забезпечення функціонування та надання послуг Національної телекомунікаційної мережі для Управління визначена у межах Луганської області.

Сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу в Управлінні Держспецзв`язку в Луганській області, яке є технічним адміністратором Національної телекомунікаційної мережі, зоною відповідальності якого є територія Луганської області до 25.02.2022 та отримував винагороду, як особа, яка обіймала посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту в розмірі 30% посадового окладу.

25.02.2022 Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області у зв`язку з збройною агресією рф проти України перемістилося до іншої адміністративно-територіальної одиниці (м. Дніпро), при цьому, Національна телекомунікаційна мережа (її окремі об`єкти), побудована в зоні відповідальності відповідача, залишилась на території Луганської області.

У зв`язку з цим у наказі від 01.03.2022 №3/ДСК-ОС позивачу установлено винагороду як військовослужбовцю, який обіймає посаду, пов`язану з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту у розмірі 0%.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку мало місце не припинення виплати винагороди, як вважає позивач, а відбулося її зменшення до 0% відповідно до обсягу та складності виконуваних позивачем завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, визначених для його посади Номенклатурою посад, в зоні відповідальності, визначеної у межах Луганської області, а точніше відсутністю виконання таких завдань.

Щодо доводів апелянта про винесення спірного наказу без належних повноважень, то колегія суддів зазначає, що наказ №3/ДСК-ОС від 01.03.2022 винесений начальником Управління на підставі рапорту заступника начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області підполковника ОСОБА_2 від 01.03.2022 на ім`я начальника Управління Держспецзв`язку в Луганській області, як передбачено п. 6 Порядку №447.

Як вже зазначалося, конкретний розмір винагороди військовослужбовцям Держспецзв`язку визначається індивідуально від обсягу та складності виконуваних завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту.

Спірним наказом зменшено (встановлено) позивачу винагороду і визначено її у розмірі 0% відповідно до п. 7 Порядку №447.

Таким чином, колегія суддів не вбачає протиправності у діях відповідача, наказ №3/ДСК-ОС від 01.03.2022 винесений у межах повноважень та згідно Порядку №447.

Доказів на спростування наведених обставин позивач не надав ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №300/5433/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар