Рішення

від 16.01.2024 по справі 300/7210/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. справа № 300/7210/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коломийської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Коломийської міської ради (далі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу на якого поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати Управління соціальної політики Коломийської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Управління соціальної політики Коломийської міської ради від 22.08.2023 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. За результатом розгляду заяви від 22.08.2023 Управління соціальної політики Коломийської міської ради листом від 19.09.2023 № 4320/02.14.3-26 відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з тим, що позивач був працівником поліції, а зазначена категорія не передбачена пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки органи Національної поліції України безпосередньо входять до системи Міністерства внутрішніх справ, а діяльність Національної поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ. Позивач звернув увагу, що травму, пов`язану із виконанням службових обов`язків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, він отримав 27.08.2004, тобто коли проходив службу в органах внутрішніх справ, а тому вважає, що відноситься до осіб, передбачених пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 24.10.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою від 01.11.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.11.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Управління соціальної політики Коломийської міської ради від 14.11.2023 № 5323/02.14.2-11 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що за результатом розгляду заяви від 22.08.2023 Управління соціальної політики Коломийської міської ради листом від 19.09.2023 № 4320/02.14.3-26 відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Представник відповідача звернув увагу на те, що згідно з актом № 24 від 10.11.2005 про нещасний випадок, позивач отримав травму під час проведення спортивно-масових заходів з особовим складом підрозділів УМВС в Івано-Франківській області 27.08.2004. Водночас, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.10.2021 в справі № 580/3202/19, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. За вказаних обставин, представник відповідача вказав на відсутність правові підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу особи із інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 60-62).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

27.08.2004 відповідно до положення УМВС України в Івано-Франківській області № 4/308 від 03.02.2004 та плану календаря проведення спортивно масових заходів з особовим складом міськрайвідділів та підрозділів внутрішніх справ в області, здійснено виїзд команди Коломийського МРВ УМВС в м. Івано-Франківськ для участі в змаганнях з багатоборства груп захоплення. Під час подолання спеціальної смуги перешкод, яка знаходиться на території Прикарпатського юридичного інституту МВС України старший оперуповноважений ВКР старший лейтенант міліції ОСОБА_1 отримав травму. В травматологічний прийомний покій Івано-Франківської міської лікарні по вул. Матейки, лікарем поставлено діагноз: закритий перелом зовнішньої кісточки правої нижньої кінцівки з підвивихом стопи та накладено гіпсову пов`язку. За вказаним фактом складено акт розслідування нещасного випадку від 01.11.2005 та акт № 24 про нещасний випадок від 10.11.2005, згідно висновків якого нещасний випадок з старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався при виконанні службових обов`язків (а.с. 15-20).

15.05.2015 Маріупольське міське управління ГУ МВС України в Донецькій області видало позивачу довідку № 4126 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, згідно якої майор міліції ОСОБА_1 в період з 16.04.2015 по 17.05.2015 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, в м.Маріуполь (а.с. 12).

05.10.2015 УМВС в Івано-Франківській області видало позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 учасника бойових дій (а.с. 13).

01.05.2023 Медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» за направленням начальника ВКЗ Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України здійснила медичний огляд заступника начальника управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківській області начальника 1-го відділу (оперативних розробок та оперативної роботи) Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, підполковника поліції ОСОБА_1 . За результатом медичного огляду складено свідоцтво про хворобу № 99/НПп, згідно якого поставлено діагноз наслідки консолідованого закритого перелому зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу з підвивихом стопи дозовні (27.08.2004) у вигляді деформуючого остеоартрозу правого гомілково-ступневого суглобу ІІ стадії із згинальною контрактурою, помірним порушенням функції правого гомілково-ступневого суглобу. Травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Вертеброгенна люмбалгія в стадії нестійкої ремісії на грунті остеохондрозу, деформуючого спондилоартрозу поперекового відділу хребта, кила диску L4-L5, протрузія в сегменті L3-L4, з рідкими загостреннями без порушення функції хребта та нижніх кінцівок. Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь 1, ризик 3, високий. Дисліпідемія. СН-0 ступеня. Ангіопатія сітківки обох очей. Хронічний криптогенний гепатит, неактивна фаза, ГЦН-0 ступеня. Хронічний безкам`яний холецистит в стадії ремісії. Реактивний панкреатит. Дифузний нетоксичний зоб ІА ступеня. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість з незначним порушенням функції слуху. Папіломи обличчя. Захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції. Непридатний до служби в поліції (а.с. 21-26).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 216368 Івано-Франківською МСЕК встановлено ОСОБА_1 третю групу інвалідності з 29.06.2023, причина інвалідності: травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків (а.с. 14).

22.08.2023 позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , згідно якого позивачу призначено пенсію за вислугу років по інвалідності ІІІ групи, інвалідність внаслідок війни (а.с. 11).

22.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціальної політики Коломийської міської ради із заявою, в якій просив видати посвідчення «Інвалід війни», на підставі довідки до акту огляду МСЕК № 216368 надано третю групу інвалідності, причиною інвалідності є травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків (а.с. 36).

За результатом розгляду заяви від 22.08.2023 Управління соціальної політики Коломийської міської ради листом від 19.09.2023 № 4320/02.14.3-26 відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Так, позивача повідомлено, що Національна поліції України не належить до військових формувань, а позивач не належить до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. За вказаних обставин, у відповідача відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 27-28).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати Управління соціальної політики Коломийської міської ради встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них передбачено приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Таким чином, цією нормою законодавець визначив загальне поняття «ветеран війни», яке об`єднує різні групи осіб в залежності від особливостей їх участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Відповідно до статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (пункт 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (далі - Положення №302).

Згідно з пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення №302 визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідченні (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами чи видачі нового посвідчення безтерміново, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2021 за результатом розгляду справи №0540/9350/18-а зазначив:

"…Згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами…".

З огляду на зміст листа від 19.09.2023 № 4320/02.14.3-26 Управління соціальної політики Коломийської міської ради відмовило ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з тим, що позивач є працівником поліції, та не належить до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Суд звертає увагу на те, що порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 (далі - Порядок №114).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №114 до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунктом 2 Порядку №114 визначено перелік спеціальних звань, що присвоюються особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, зокрема, передбачає спеціальні звання від рядового міліції до генерал-лейтенант міліції та включає звання рядового складу, молодшого начальницького складу, середнього начальницького складу, старшого начальницького складу та вищого начальницького складу.

Водночас, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015.

Згідно з пунктом 2 пояснювальної записки до проєкту Закону України "Про Національну поліцію" цей проєкт був розроблений та ухвалений для реалізації заходів із реформування органів внутрішніх справ України, його основною метою було визначено "створення Національної поліції в Україні - органу виконавчої влади, який служитиме суспільству і призначений для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки".

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У зв`язку зі створенням Національної поліції в Україні, позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України та прийнятий на службу в Національну поліцію України, що підтверджується відомостями, зазначеними в свідоцтві про хворобу № 99/НПп. Так, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.08.1997 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України (а.с. 21-26).

Водночас, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ України, позивач 27.08.2004 отримав травму під час участі у спортивно масових заходах з особовим складом міськрайвідділів та підрозділів внутрішніх справ в Івано-Франківській області, і ця травма пов`язана з виконанням службових обов`язків, що підтверджується актами розслідування нещасного випадку від 01.11.2005 та № 24 про нещасний випадок від 10.11.2005 (а.с. 15-20), свідоцтвом про хворобу № 99/НПп від 01.05.2023 (а.с. 21-26).

Подальше прийняття 07.11.2015 ОСОБА_1 на службу в Національну поліцію України та присвоєння звання «підполковник поліції», на переконання суду, не спростовує факту того, що позивач отримав травму 27.08.2004, коли перебував на службі як особа начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Оскільки позивач отримав травму 27.08.2004, будучи особою начальницького складу органів внутрішніх справ, є безпідставною позиція відповідача, що позивач не належав до осіб начальницького чи рядового складу органів внутрішніх справ.

Зважаючи на викладене, суд вважає протиправними підстави відмови відповідача, викладені у листі від 19.09.2023 № 4320/02.14.3-26, у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, обґрунтовані неналежністю його до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Щодо можливості видачі позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, то суд звертає увагу на таке.

Статус «особа з інвалідністю внаслідок війни» безпосередньо пов`язаний із наведеним у статті 4 Закону №3551-XII поняттям «ветеран війни», а тому визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Натомість, за наслідками з`ясування фактичних обставин справи, судом з`ясовано, що травма, яку отримав ОСОБА_1 27.08.2004 та внаслідок якої йому встановлено інвалідність, не пов`язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Таку травму позивач отримав під час участі у спортивно масових заходах з особовим складом міськрайвідділів та підрозділів внутрішніх справ в Івано-Франківській області, тобто при виконанні службових обов`язків, не пов`язаних із захистом Батьківщини чи участю в бойових діях на території інших держав.

Вищевказані обставини підтверджуються актами розслідування нещасного випадку від 01.11.2005 та № 24 про нещасний випадок від 10.11.2005 (а.с. 15-20), свідоцтвом про хворобу № 99/НПп від 01.05.2023, та не спростовуються позивачем.

Суд звертає увагу на те, що проходження служби в органах внутрішніх справ України в спірному випадку не є тотожним участі в бойових діях та захисті Батьківщини, у зв`язку з чим не кореспондується з обставинами, які визначено пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII.

Таким чином, оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок травми, отриманої у мирний час, а саме під час участі у спортивно масових заходах з особовим складом міськрайвідділів та підрозділів внутрішніх справ в Івано-Франківській області, а не в результаті участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях, то зазначена у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 216368 Івано-Франківською МСЕК причина інвалідності ОСОБА_1 : «травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків» не може бути підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Аналогічний правовий підхід при вирішенні питання щодо можливості наділення особи статусом особи з інвалідністю внаслідок війни застосував Верховний Суд у постановах від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, відповідно до якого визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, що випливає із сукупного аналізу статей 4 та 7 Закону №3551-XII.

Також в ухвалах від 06.03.2023 у справі № 420/12184/22, від 08.08.2023 у справі № 440/8069/22, від 05.10.2023 у справі № 580/1357/23 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження в подібних справах, оскільки не вбачав підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18 та від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а.

Відповідно до частини п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, з огляду викладену вище правозастосовчу практику Верховного Суду, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коломийської міської ради в частині вимог про зобов`язання відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Підсумовуючи, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.10.2015, ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 13).

Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, суд дійшов висновку про те, що нема підстав для їх розподілу.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

В позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у цій справі, становить 6700 грн.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В спірному випадку позивач не надав суду жодних документів, які б підтверджували понесення позивачем витрат на правничу допомогу в цій справі в розмірі 6700,00 грн., розрахунок таких витрат та акт приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином на час прийняття рішення в цій справі в суду відсутні підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціальної політики Коломийської міської ради, викладену в листі № 4320/02.14.3-26 від 19.09.2023, у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстави неналежності ОСОБА_1 до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Відмовити в задоволенні решти позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління соціальної політики Коломийської міської ради, ідентифікаційний код 03193399, вулиця В`ячеслава Чорновола, 55, місто Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.