Постанова

від 15.05.2024 по справі 300/7210/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7210/23 пров. № А/857/5109/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (головуючий суддя Боршовський Т.І., м.Івано-Франківськ) у справі №300/7210/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коломийської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

19.10.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Коломийської міської ради, в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу на якого поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати Управління соціальної політики Коломийської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до Управління соціальної політики Коломийської міської ради від 22.08.2023 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. За результатом розгляду заяви від 22.08.2023 Управління соціальної політики Коломийської міської ради листом від 19.09.2023 № 4320/02.14.3-26 відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з тим, що позивач був працівником поліції, а зазначена категорія не передбачена пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки органи Національної поліції України безпосередньо входять до системи Міністерства внутрішніх справ, а діяльність Національної поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ. Позивач звернув увагу, що травму, пов`язану із виконанням службових обов`язків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, він отримав 27.08.2004, тобто коли проходив службу в органах внутрішніх справ, а тому вважає, що відноситься до осіб, передбачених пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління соціальної політики Коломийської міської ради, викладену в листі № 4320/02.14.3-26 від 19.09.2023 у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстави неналежності ОСОБА_1 до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги пункт 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено, що для встановлення наявності права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідно з`ясувати наявність двох умов: 1) належність особи до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України; 2) встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків. За такого правового регулювання, апелянт вважає, що відповідає вимогам, що встановлені даною нормою, оскільки проходив службу в органах внутрішніх справ та йому встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, одержаного під час виконання службових обов`язків. Також, наголошує, що 28.08.2023 йому видали відповідне посвідчення зі строком дії до 31.07.2024 року. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.04.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що позивачу встановлено інвалідність внаслідок травми, отриманої в мирний час, а саме під час участі у спортивно масових заходах, а не в результаті безпосередньої участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також участі в захисті Батьківщини чи в бойових діях. Отже, зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 216368 Івано-Франківською МСЕК причина інвалідності ОСОБА_1 не може бути підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

27.08.2004 відповідно до положення УМВС України в Івано-Франківській області № 4/308 від 03.02.2004 та плану календаря проведення спортивно масових заходів з особовим складом міськрайвідділів та підрозділів внутрішніх справ в області, здійснено виїзд команди Коломийського МРВ УМВС в м. Івано-Франківськ для участі в змаганнях з багатоборства груп захоплення. Під час подолання спеціальної смуги перешкод, яка знаходиться на території Прикарпатського юридичного інституту МВС України старший оперуповноважений ВКР старший лейтенант міліції ОСОБА_1 отримав травму. В травматологічний прийомний покій Івано-Франківської міської лікарні по вул. Матейки, лікарем поставлено діагноз: закритий перелом зовнішньої кісточки правої нижньої кінцівки з підвивихом стопи та накладено гіпсову пов`язку. За вказаним фактом складено акт розслідування нещасного випадку від 01.11.2005 та акт № 24 про нещасний випадок від 10.11.2005, згідно висновків якого нещасний випадок з старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався при виконанні службових обов`язків.

15.05.2015 Маріупольське міське управління ГУ МВС України в Донецькій області видало позивачу довідку № 4126 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, згідно якої майор міліції ОСОБА_1 в період з 16.04.2015 по 17.05.2015 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, в м. Маріуполь.

05.10.2015 УМВС в Івано-Франківській області видало позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 учасника бойових дій.

01.05.2023 Медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» за направленням начальника ВКЗ Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України здійснила медичний огляд заступника начальника управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківській області начальника 1-го відділу (оперативних розробок та оперативної роботи) Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, підполковника поліції ОСОБА_1 . За результатом медичного огляду складено свідоцтво про хворобу № 99/НПп, згідно якого поставлено діагноз наслідки консолідованого закритого перелому зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу з підвивихом стопи дозовні (27.08.2004) у вигляді деформуючого остеоартрозу правого гомілково-ступневого суглобу ІІ стадії із згинальною контрактурою, помірним порушенням функції правого гомілково-ступневого суглобу. Травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Вертеброгенна люмбалгія в стадії нестійкої ремісії на грунті остеохондрозу, деформуючого спондилоартрозу поперекового відділу хребта, кила диску L4-L5, протрузія в сегменті L3-L4, з рідкими загостреннями без порушення функції хребта та нижніх кінцівок. Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь 1, ризик 3, високий. Дисліпідемія. СН-0 ступеня. Ангіопатія сітківки обох очей. Хронічний криптогенний гепатит, неактивна фаза, ГЦН-0 ступеня. Хронічний безкам`яний холецистит в стадії ремісії. Реактивний панкреатит. Дифузний нетоксичний зоб ІА ступеня. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість з незначним порушенням функції слуху. Папіломи обличчя. Захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції. Непридатний до служби в поліції.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 216368 Івано-Франківською МСЕК встановлено ОСОБА_1 третю групу інвалідності з 29.06.2023, причина інвалідності: травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

22.08.2023 позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , згідно якого позивачу призначено пенсію за вислугу років по інвалідності ІІІ групи, інвалідність внаслідок війни.

22.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціальної політики Коломийської міської ради із заявою, в якій просив видати посвідчення «Інвалід війни», на підставі довідки до акту огляду МСЕК № 216368 надано третю групу інвалідності, причиною інвалідності є травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

За результатом розгляду заяви від 22.08.2023 Управління соціальної політики Коломийської міської ради листом від 19.09.2023 № 4320/02.14.3-26 відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Так, позивача повідомлено, що Національна поліції України не належить до військових формувань, а позивач не належить до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. За вказаних обставин, у відповідача відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вважаючи протиправною відмову відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них передбачено приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (Закон № 3551-XII).

Згідно з статтею 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Таким чином, цією нормою законодавець визначив загальне поняття «ветеран війни», яке об`єднує різні групи осіб в залежності від особливостей їх участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (Положення №302).

Відповідно до пункту 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 7 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення №302 визначено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідченні (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами чи видачі нового посвідчення безтерміново, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

Апелянт вважає, що відповідає вимогам, що встановлені пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки проходив службу в органах внутрішніх справ та йому встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що статус «особа з інвалідністю внаслідок війни» безпосередньо пов`язаний із наведеним у статті 4 Закону №3551-XII поняттям «ветеран війни», а тому визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Натомість, за наслідками з`ясування фактичних обставин справи, апеляційним судом, що травма, яку отримав ОСОБА_1 27.08.2004 та внаслідок якої йому встановлено інвалідність, не пов`язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Таку травму позивач отримав під час участі у спортивно масових заходах з особовим складом міськрайвідділів та підрозділів внутрішніх справ в Івано-Франківській області, тобто при виконанні службових обов`язків, не пов`язаних із захистом Батьківщини чи участю в бойових діях на території інших держав.

Вищевказані обставини підтверджуються актами розслідування нещасного випадку від 01.11.2005 та № 24 про нещасний випадок від 10.11.2005, свідоцтвом про хворобу № 99/НПп від 01.05.2023, та не спростовуються позивачем.

Колегія суддів звертає увагу на те, що проходження служби в органах внутрішніх справ України в спірному випадку не є тотожним участі в бойових діях та захисті Батьківщини, у зв`язку з чим не кореспондується з обставинами, які визначено пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII.

Таким чином, оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок травми, отриманої у мирний час, а саме під час участі у спортивно масових заходах з особовим складом міськрайвідділів та підрозділів внутрішніх справ в Івано-Франківській області, а не в результаті участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях, то зазначена у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 216368 Івано-Франківською МСЕК причина інвалідності ОСОБА_1 : «травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків» не може бути підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд дійшов вважає, що у позивача відсутні підстави для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Аналогічний правовий підхід при вирішенні питання щодо можливості наділення особи статусом особи з інвалідністю внаслідок війни застосував Верховний Суд у постановах від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, відповідно до якого визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, що випливає із сукупного аналізу статей 4 та 7 Закону №3551-XII.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 300/7210/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний