Рішення

від 16.01.2024 по справі 480/11263/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року Справа № 480/11263/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/11263/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, і просить суд: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , скасувати відмову, викладену в листі № 3380 від 19.09.2023 та зобов`язати командування Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 в запас з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю сімейних обставин, а саме, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка визнана недієздатною за висновком ЛКК та відсутні інші особи, які можуть здійснити такий догляд.

Позивач зазначає, що 05.09.2023 втретє звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби зважаючи на сімейні обставини, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», до якого долучались документи, якими підтверджуються зазначені сімейні обставини. Проте 19.09.2023 листом №3380 ОСОБА_1 втретє було відмовлено у задоволенні рапорту у зв`язку з тим, що ним не було надано відповідного медичного висновку МСЕК, який підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду для осіб віком понад 18 років, а також не надано достатніх доказів про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Вказані обставини зумовили необхідність звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №480/11263/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на позов, вимоги якого не визнаються з підстав наведених у відзиві. Зокрема, зазначає, що надана позивачем довідка (довільної форми) від 17.05.2023 № 71, видана лікарсько-консультативною комісією при КНП «ЦПМСД» Роменської районної ради Андріяшівської та Хмелівської сільських рад Роменського району Сумської області, не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа. В даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_2 , 1928 року народження, позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії. Крім того, однією із необхідною умовою для звільнення на підставі наведеної вище норми є також факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за особою, яка такого догляду потребує. У той же час, з наданих позивачем до рапорту документів вбачається, що у ОСОБА_2 є донька ОСОБА_3 , а піклування та догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 є її конституційним обов`язком.

З огляду на викладене наполягає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. За таких обставин, і вважає вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та, зокрема, зауважує, щовідповідач не має повноважень скасовувати, надавати оцінку рішенням лікарсько-консультативних комісій, ставити під сумнів видані медичними установами документи та заперечувати наявність реальних обставин для здійснення догляду за бабусею.

У наданих суду поясненнях третя особа, ОСОБА_2 , просить задовольнити позовні вимоги і вважає, що надані позивачем документи доводять наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 із військової служби, є належними та достатніми. Крім того, при вирішенні справи по суті просить врахувати роз`яснення МОЗ України, надане на її звернення від 24.11.2023 щодо розмежування в діяльності ЛКК та МСЕК.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку із оголошенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 загальної мобілізації, Ужгородським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області ОСОБА_1 був призваний та направлений 24.06.2022 до військової частини НОМЕР_1 .

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.06.2022 № 109 ОСОБА_1 призначено до військової частини НОМЕР_1 стрільцем 2 відділення 1 взводу охорони 2 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 (а.с.74).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2023 №113 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і призначено стрільцем-номером обслуги 2 відділення 1 взводу охорони 2 роти охорони З батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 (а.с.75).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2023 №260 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і призначено сапером розмінування 2 відділення розмінування 1 взводу розмінування 3 роти розмінування батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 (а.с.76).

05.09.2023 позивачем було подано рапорт (вхід. № 8/6543 від 11.09.2023) (а.с.77-78) про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

До вищезазначеного рапорту позивачем було додано нотаріально завірені копії наступних документів (а.с.79-97): паспорта серії НОМЕР_2 , картки фізичної особи - платників податків від 04.06.2007, паспорта серії НОМЕР_3 , картки фізичної особи - платника податків від 05.02.2007, довідки від 28.06.2023 № 100, довідки від 28.06.2023 № 89, довідки від 17.05.2023 № 71, акту № 13/1 встановлення факту здійснення догляду від 03.07.2023 № 87/1, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 18.07.2006, свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 04.07.2006, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 виданого 19.07.2006 та витягу з ЛКК від 29.08.2023 № 172.

За результатами розгляду рапорту, військова частина НОМЕР_1 , листом від 19.09.2023 №3380, повідомила позивача, що до рапорту не додано відповідний медичний висновок медико-соціальної експертної комісії, який підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду для осіб віком понад 18 років, а також не надано достатніх доказів про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.98).

Позивач, не погоджуючись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом, який обгрунтовує тим, що ним подано повний перелік документів для його звільнення на підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у зв`язку з наявністю сімейних обставин, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка визнана недієздатною за висновком ЛКК та відсутні інші особи, які можуть здійснити такий догляд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

У свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві зазначає про те, що подав рапорт і просив його звільнити з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час воєнного стану:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

- у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею, позивач зазначає про те, що необхідність такого догляду підтверджена довідкою лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМСД» Роменської районної ради Андріяшівської та Хмелівської сільських рад Роменського району Сумської області № 71 від 17.05.2023 р, за висновком якої ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, як особа яка досягла 80р. віку та нездатна до самообслуговування (а.с.92), яку позивач долучив до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Суд звертає увагу на те, що вказана довідка не може бути підставою для звільнення позивача з військової служби, так як така довідка не може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за хворою бабусею, оскільки стосовно підтвердження такого факту уповноваженим органом є інша установа.

Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком саме медико-соціальної експертної комісії.

Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 - не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.

При вирішенні даного спору, суд наголошує на тому, що нормативно-правові приписи постанови КМУ від 12.06.2013 № 413 деталізують положення Закону України № 2232-XII, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова (в т.ч. і під час військового стану). Закон встановлює загальні правові норми, якими передбачено перелік документів і органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів підтверджувати ідентичні обставини.

Крім того, з проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.

Отже, Уряд встановив чіткий критерій для визначення суб`єкта видачі медичного висновку, що підтверджує необхідність постійного догляду за особою, що його потребує, як підставу його звільнення зі служби для особистого здійснення такого догляду, а саме вік особи, що потребує постійного догляду:

- для неповнолітньої особи (до 18 років) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я;

- для повнолітньої особи (понад 18 років) - медико-соціальної експертна комісія.

За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб`єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.

Оскільки бабуся позивача є повнолітньою (1928 р.н.), то повноваження видати медичний висновок на підтвердження необхідності постійного догляду за нею внаслідок захворювання для цілей звільнення ОСОБА_1 з військової служби має медико-соціальна експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я.

З приводу врахування листа МОЗ України при вирішенні справи по суті, суд зазначає, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом.

Отже, довідка ЛКК, надана позивачем, не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.

Слід також зауважити, що висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги, що очевидно вказує на обмежену часову межами компетенцію лікарсько-консультативної комісії з цього питання. Так, у довідці ЛЛК №71 від 17.05.2023, на яку посилається позивач, зазначається лише про те, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Очевидним є те, що такий висновок наданий лікарями на час огляду ОСОБА_2 , у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.

Проаналізувавши наведе вище в сукупності в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту з додатками відсутні.

З цих же мотивів безпідставними є похідні позовні вимоги про зобов`язання командування Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 в запас з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю сімейних обставин.

Суд також звертає увагу, що позивач не позбавлений права на повторне подання рапорту на звільнення у разі оформлення належних доказів на підтвердження права на звільнення з військової служби.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

Системний аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька