Постанова

від 15.01.2024 по справі 640/16786/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16786/22 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення у формі листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 09 вересня 2022 року, номер 614, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ МU01:2762-9967-0906-6539;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво автозаправного комплексу на перетині вулиць Індустріальної та Борщагівської у Солом`янському районі міста Києва".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, адміністративна справа №640/16786/22 передана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року адміністративну справу №640/16786/22 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради оформлене у вигляді листа про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 09 вересня 2022 року, номер 614, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ МU01:2762-9967-0906-6539, затвердженого наказом від 09 вересня 2022 року № 614 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень";

- зобов`язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво автозаправного комплексу на перетині АДРЕСА_1 ";

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не з`ясовано всі обставини справи, не враховано надані відповідачем докази.

Апелянт зазначив, що підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень була невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме спірна земельна ділянка за своїм функціональним призначенням згідно чинного Генерального плану відноситься до території вулиці і доріг. Крім того, Витяг з Державного земельного кадастру від 19 липня 2022 року не містить даних про те, що вид використання зазначеної земельної ділянки встановлено для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

Додаткового наголосив, що розміщення автозаправного комплексу на спірній земельній ділянці з урахуванням положень ДБН Б.2.2-12:2019 та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом міністерства оборони здоров`я України від 16 червня 1996 року №173 з урахуванням оточуючої забудови є очевидним порушенням державних вимог і правил у зв`язку з порушенням мінімальних нормативних відстаней до ТЦ "Аркадія" та Індустріального шляхопроводу.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки ним було надано всі документи передбачені ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому висновки відповідача про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є помилковими.

Додаткового наголосив, що відповідачем по вказаній земельній ділянці було видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва автозаправної станції на перетині АДРЕСА_1 та Борщівської у Солом`янському районі м. Києва від 02 червня 2010 року №009-246 одному з попередніх власників на підставі тієї ж самої містобудівної документації, а саме Генерального плану міста Києва на період до 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 15 червня 2021 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куницею О.А. та зареєстрований в реєстрі за №312, відповідно до якого позивач придбав земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:001:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2328341680000, площа земельної ділянки - 0,0942 га, розташованої на перетині вулиць Індустріальної та Борщагівської Солом`янського район міста Києва, цільове призначення якої: роздрібна торгівля та комерційні послуги, вид використання земельної ділянки: для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, форма власності: приватна (а.с. 6-9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 червня 2021 року №261675613 номером запису про реєстрацію права власності - 42512946 (а.с. 10).

02 вересня 2022 року представник позивача звернувся до Центру надання адміністративних послуг АО Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво автозаправного комплексу за адресою: м. Київ, Солом`янський район, перетин вулиць Індустріальної та Борщагівської", до якої долучив: викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 з позначеним об`єктом будівництва, інформаційну довідку від 31 серпня 2022 року №308667284, витяг з державного земельного кадастру від 19 липня 2022 року, копію довіреності від 06 липня 2021 року №1565 (а.с. 11-22).

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 09 вересня 2022 року №614 (реєстраційним номером документ в ЄДЕССБ МU01:2762-9967-0906-6539) відмовлено ОСОБА_1 у видачі містобудівних умов та обмежень на підставі ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з приміткою до листа від 09 вересня 2022 року №614 невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території вулиць і доріг, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804 (а.с. 23).

Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 вересня 2022 року №614 затвердженого відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва автозаправного комплексу на перетині вулиць Індустріальної та Борщагівської у Солом`янському районі м. Києва (а.с. 24).

Вважаючи протиправним рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що придбана позивачем спірна земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:69:001:0002 із розташуванням на перетині вулиць Індустріальної та Борщагівською Солом`янського району м. Києва, має цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування автозаправної станції. Крім того, основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" функціональна зона території - це визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Статтею 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва (ч. 1).

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів (ч. 2).

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4).

Частиною 5 ст. Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування (ч. 1).

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч. 2).

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до п. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, однією із підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема: розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що в чинному Генеральному плані м. Києва та проекті планування його приміської зони на період до 2020 року земельна ділянка щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови якої виник спір у цій справі, за своїм функціональним призначенням відноситься до території вулиць і доріг, що, на його думку, вказує на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та в силу вимог ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є підставою для відмови у їх наданні.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано Витяг з містобудівного кадастру від 06 жовтня 2022 року (а.с. 47).

Приписами ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги" складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №640/23893/19 звернув увагу на той факт, що "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" в розумінні Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та "функціональне призначення території" в розумінні Генерального плану м. Києва як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

За правилами п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" від 22травня 2003 року № 858-IV містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 липня 2022 року №НВ-8000024872022 цільове призначення земельної ділянки 8000000000:69:001:0002 розташованої на перетині вулиць Індустріальної та Борщагівської Солом`янського район міста Києва - роздрібна торгівля та комерційні послуги.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куницею О.А. від 15 червня 2021 року за №312 земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:69:001:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2328341680000, площа земельної ділянки - 0,0942 га, розташованої на перетині вулиць Індустріальної та Борщагівської Солом`янського район міста Києва, цільове призначення якої: роздрібна торгівля та комерційні послуги, вид використання земельної ділянки: для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, форма власності: приватна (а.с. 6-9).

Крім того, колегія суддів зазначає, що генеральним планом населеного пункту визначається планувальна довгострокова стратегія розвитку міста, однак положення закону не містять чіткого визначення поняття та змісту функціонального призначення території.

З огляду на викладене, оскільки вказана земельна ділянка на законних підставах перебуває у власності позивача, її цільове призначення визначено для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, що підтверджується матеріалами справи, отже зазначена земельна ділянка може бути використана для будівництва автозаправної станції, з огляду на те, що законодавством не встановлено обмежень використання вказаної земельної ділянки для вказаної мети.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача про невідповідність намірів забудови позивача вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та наявність у межах спірних правовідносин підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова відповідача не мотивована та не містить обґрунтування невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також відповідачем не доведено, що отримання позивачем містобудівних умов та обмежень призведе до порушення принципу планувально-просторової організації забудови, режиму чи параметрів забудови земельної ділянки або вказують на недоцільність розташування вказаної забудови в межах земельних ділянок щодо наміру забудови яких виник спір у цій справі.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 року по справі №640/4844/22.

Щодо доводів апелянта про те, що розміщення автозаправного комплексу на спірній земельній ділянці з урахуванням положень ДБН Б.2.2-12:2019 та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом міністерства оборони здоров`я України від 16 червня 1996 року №173, з урахуванням оточуючої забудови є очевидним порушенням державних вимог і правил у зв`язку з порушенням мінімальних нормативних відстаней до ТЦ "Аркадія" та Індустріального шляхопроводу, колегія суддів зазначає наступне.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Тобто, саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, спеціально уповноважений суб`єкт владних повноважень має викласти свої вимоги до планування майбутнього будівництва на відповідній земельній ділянці. Разом з тим містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки та на виконання будівельних робіт.

Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.

Відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження, в тому числі і відстані від існуючої забудови.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем при поданні заяви щодо отримання містобудівних умов та обмежень надано повний перелік документів визначений ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", водночас відповідачем недостовірність відомостей в таких документах не встановлена.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації було видано Спільному українсько-німецькому товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кершер" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва автозаправної станції на перетині вулиць Індустріальної та Борщагівської у Солом`янському районі від 02 червня 2010 року №009-246, водночас вказане товариство, в подальшому відчужило земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:001:0002 на користь фізичної особи, згідно з договором від 02 квітня 2021 року №922, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку