Постанова

від 15.01.2024 по справі 640/15072/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15072/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року (повний текст виготовлено 08 листопада 2022 року) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Державної казначейської служби України, третя особа - Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Служба замовника МВС України», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу наказу Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у справі №910/6099/18;

- зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у справі №910/6099/18 шляхом перерахування протягом одного місяця на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» 3 866 725,75 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Укртелеком» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки суду про неможливість погашення заборгованості поза чергою засновані виключно на нормах підзаконного акту без урахування положень закону, який таких застережень не містить. Крім того, в апеляційній скарзі підкреслено обов`язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та неможливості посилання держави на відсутність коштів в якості перешкоди такого виконання.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. У суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалася неможливістю позачергового погашення заборгованості, а також вчиненням всіх необхідних дій, спрямованих на збільшення видатків на виконання відповідної бюджетної програми.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу №910/6099/18, виданого Господарським судом міста Києва 05 жовтня 2018 року, про стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Служба замовника МВС України» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» суми в розмірі 3 866 725,75 грн.

У липні 2019 року ПАТ «Укртелеком» звернувся до ДКС України із заявою, в якій просив повідомити про стан виконання згаданого вище виконавчого документа.

Листом від 02 серпня 2019 року №5-06-06/13268 Державна казначейська служба України повідомила Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходиться наказ Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у справі №910/6099/18, зареєстрований 22 липня 2019 року. Цей наказ підлягає виконанню у третю чергу та його виконання можливе після погашення заборгованості першої та другої черги.

28 серпня 2019 року позивач подав відповідачу заяву, в якій просив повідомити, зокрема, який загальний реєстраційний (порядковий) номер присвоєно виконавчому документу та яка сума коштів уже виділена та буде виділена для погашення заборгованості саме третьої черги у 2019 році.

У відповідь на цей запит ДКС України листом від 19 вересня 2019 року №5-06-06/15935 повідомила ПАТ «Укртелеком», що наказ Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у справі №910/6099/18 у черзі виконання судових рішень обліковується за номером 112381, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» за бюджетною програмою передбачено 600,00 млн грн.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо виконання згадуваного наказу протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що держава не може посилатися на відсутність коштів як підставу для невиконання судового рішення, водночас неможливість погашення заборгованості поза чергою та вчинення відповідачем всіх можливих та передбачених законодавством дій, спрямованих на збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою, унеможливлює висновок про протиправну бездіяльність Державної казначейської служби України щодо Публічного акціонерного товариства «Укртелеком». Крім іншого, суд зауважив на передбаченому законодавцем механізмі нарахування стягувачу компенсації за несвоєчасне перерахування коштів.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинною на час видачі судового наказу) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Частиною 1 статті 3 указаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

За правилами п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Приписи п. 49 Порядку № 845 визначають, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Викладене свідчить, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Якщо таких коштів недостатнього, Державна казначейська служба України зобов`язана звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України. При цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.

Отже, у межах правового регулювання спірних правовідносин можливості визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України передує з`ясування питання чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, протягом 2019 - 2020 років Державна казначейська служба України неодноразово зверталася до Міністерства фінансів України з листами про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 «Заходи виконання рішень суду, що гарантовані державою» (а.с. 38-44, 46-68). При цьому листом від 24 вересня 2019 року №16020-09-5/23886 Міністерство фінансів України повідомило відповідача, що питання збільшення бюджетних призначень Державній казначейській службі України для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що відповідач у межах своїх повноважень протягом періоду перебування у нього на виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у справі №910/6099/18 вчиняв всі необхідні та залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення, що виключає можливість визнання відповідної бездіяльності ДКС України протиправною.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 820/287/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 803/1449/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 320/1376/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 826/18029/16.

Посилання АТ «Укртелеком» в апеляційній скарзі щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про неможливість виплати коштів поза порядком черговості, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи визначено статтею 4 Закону, якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч. 1).

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 2).

16 жовтня 2013 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2013 року № 583-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», яким доповнено Розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Пунктом 8 Порядку № 440 передбачено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості:

перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

друга черга - рішення, пов`язані з трудовими правовідносинами;

третя черга - інші рішення.

Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконавчі документи, які надходять на виконання, розподіляються в порядку черговості та для кожного виконавчого документа визначається відповідна черга, а тому виплата належних позивачеві грошових коштів на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року №910/6099/18 повинна здійснюватися у третю чергу, а також в межах відповідних бюджетних асигнувань.

За таких обставин колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції про те, що підстави для визнання протиправної бездіяльності з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо невчасної виплати грошових коштів відповідно до судового рішення відсутні, оскільки затримка у перерахуванні коштів має місце внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується й з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 640/23708/19.

Відтак судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови складено 15 січня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма