Рішення

від 15.01.2024 по справі 359/6953/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/6953/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 січня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Шандар М.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

1.1. В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 13 січня 2016 року він позичив ОСОБА_4 грошові кошти. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 ухилявся від повернення позивачу позики, 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 був змушений пред`явити до Бориспільського міськрайонного суду позов про стягнення з ОСОБА_4 боргу за договором позики. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 2 грудня 2022 року з ОСОБА_4 на користь позивача був стягнутий борг за договором позики в розмірі 40756 доларів США, що був еквівалентний грошовим коштам в розмірі 1490389 гривень 86 копійок. ОСОБА_1 посилається на те, що 11 жовтня 2021 року, тобто вже після пред`явлення позову, відповідачі уклали договір дарування, за яким ОСОБА_4 безвідплатно відчужив у власність ОСОБА_5 1/2 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що вказаний договір був укладений без наміру створення правових наслідків та був спрямований виключно на уникнення звернення стягнення на 1/2 частку в житловому будинку, він є фіктивним та має ознаки фраудаторного правочину. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, укладений 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

1.2. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримують позов та наполягають на його задоволенні.

1.3. Представник відповідача ОСОБА_3 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вона посилається на те, що у власності її довірителя перебувають земельні ділянки, вартість яких є достатньою для погашення боргу за договором позики. Ця обставина свідчить про те, що, укладаючи оспорюваний договір дарування, ОСОБА_4 не мав на меті приховання його частки в житловому будинку від звернення стягнення на неї. У зв`язку з тим, що приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Микитин О.С. було відмовлено у залученні до участі у розгляді цивільної справи, подана ним копія договору дарування 1/2 частки житлового будинку є недопустимим доказом. Тому представник відповідача ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову.

1.4. ОСОБА_5 не з`явилась у судове засідання та не повідомила про своє ставлення до пред`явленого позову. Вона неодноразово у встановленому порядку повідомлялась про час та місце розгляду цивільної справи, що підтверджується відповідними матеріалами цивільної справи (а.с.39, 44, 53).

2. Інформація про рух цивільної справи.

2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2023 року (а.с.19) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.

2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 24 липня 2023 року (а.с.22-23) пред`явлений позов був залишений без руху, ОСОБА_1 був визначений строк для сплати судового збору в розмірі 1073 гривень 60 копійок.

2.3. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 3 серпня 2023 року (а.с.30-31) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

2.4. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2023 року (а.с.48) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

2.5. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року (а.с.104) було відмовлено у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О.С. про залучення її до участі у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. 13 січня 2016 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_4 грошові кошти, що підтверджується копією відповідної розписки (а.с.113).

3.2. 7 липня 2021 року ОСОБА_1 пред`явив до Бориспільського міськрайонного суду позов (а.с.114-117), в якому він просив стягнути з ОСОБА_4 борг за договором позики.

3.3. 11 жовтня 2021 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 договір дарування 1/2 частки житлового будинку (а.с.101-102), за яким ОСОБА_4 безвідплатно відчужив у власність ОСОБА_5 1/2 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 .

3.4. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 2 грудня 2022 грудня (а.с.118-122) з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 був стягнутий борг за договором позики в розмірі 40756 доларів США, що був еквівалентний грошовим коштам в розмірі 1490389 гривень 86 копійок.

3.5. Спірні правовідносини регулюються главою 16 «Правочини» розділу IV «Правочини. Представництво» книги першої «Загальні положення» ЦК України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

а. норми матеріального права.

4.1. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.2. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.3. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4.4. Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

4.5. Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.6. Згідно з ч.1, ч.2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

б. норми процесуального права.

4.7. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4.8. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

4.9. Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

4.10. Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо перевірки фіктивності договору.

5.1. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не подали докази на підтвердження того, що у ОСОБА_5 був умисел спрямований на укладення договору дарування 1/2 частки житлового будинку без наміру створення юридичних наслідків, обумовлених цим договором. Навпаки, зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №325387323 від 10 березня 2023 року (а.с.15-16) вбачається, що право власності на спірну 1/2 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 . Ці обставини виключають визнання недійсним укладеного відповідачами договору з підстав фіктивності. Такий висновок суду узгоджується з усталеною правовою позицією, викладеною в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту якої вбачається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин взагалі не може бути кваліфікований як фіктивний.

5.2. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для визнання недійсним договору дарування 1/2 частки житлового будинку, укладеного 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з підстав фіктивності. Посилання ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ч.5 ст.203 та ст.234 ЦК України підлягають критичній оцінці.

б. щодо перевірки фраудаторності договору.

5.3. Як роз`яснила Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду в постанові від 7 грудня 2018 року у справі №910/7547/17, спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи, або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») або можуть бути визнані недійсними (ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч.4 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження»). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів). В іншій постанові від 7 жовтня 2020 року у справі №755/17944/18 Касаційний цивільний суд Верховного Суду уточнив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторність» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова чи неринкова); наявність або відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

5.4. Узагальнюючи судову практику касаційної інстанції, можна дійти висновку, що фраудаторним є правочин, вчинений на шкоду інтересам кредитора та спрямований на уникнення виконання боржником майнового зобов`язання або унеможливлення задоволення вимог стягувача за рахунок майна боржника.

5.5. Так, договір дарування 1/2 частки житлового будинку, дійсність якого оспорюється, є безвідплатним. Він був укладений ОСОБА_4 після укладення договору позики, виникнення у нього боргу та вже після того, як ОСОБА_1 навіть пред`явив позов. Відчуження у власність ОСОБА_5 1/2 частки в житловому будинку по АДРЕСА_1 унеможливлює повернення позивачу боргу, присудженого рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 2 грудня 2022 року, за рахунок вартості вказаного майна. Тому укладений відповідачами договір істотно шкодить майновим інтересам ОСОБА_1 , як кредитора та стягувача. Крім того, ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_4 . Ці обставини в сукупності переконливо свідчать про те, що договір дарування 1/2 частки житлового будинку, укладений 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є очевидно фраудаторним правочином.

5.6. Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3609344228 від 4 січня 2024 року (а.с.128-132) вбачається, що ОСОБА_4 є власником 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,1319 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0932 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887 000:03:002:0912 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, та 1/4 частки в домоволодінні по АДРЕСА_2 . Однак всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_3 не подала докази на підтвердження того, що вартість означеного майна є достатньою для повернення боргу за договором позики в розмірі 40756 доларів США. Крім того, відмова у залученні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О.С. до участі у розгляді цивільної справи жодним чином не свідчить про недопустимість поданої ним копії договору дарування 1/2 частки житлового будинку. Тому суд критично оцінює посилання представника відповідача ОСОБА_3 на вказану обставину, оскільки відомості про укладення оспорюваного договору підтверджуються також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №130698037 від 12 липня 2018 року (а.с.11-14).

5.7. З огляду на це суд висновує, що з метою відновлення порушеного права позивача належить визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, укладений 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.2. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.35 постанови №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне відшкодування судових витрат процесуальним законодавством не передбачено.

6.3. Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1073 гривень 60 копійок. Ця обставина підтверджується копією квитанції від 2 серпня 2023 року (а.с.29). Пред`явлений ним позов задоволений.

6.4. З огляду на це суд вважає, що з кожного відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок (1073,60 : 2).

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, укладений 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою Світланою Геннадіївною та зареєстрований в реєстрі за №1455.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок.

Повний текст рішення суду складений 15 січня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець