Постанова

від 03.04.2024 по справі 359/6953/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/6953/23 Головуючий у 1 інстанції: Борець Є.О.

Провадження № 22-ц/824/8619/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Топоріної Лесі Миколаївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку,-

в с т а н о в и в:

В червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку. Зазначив, що 13 січня 2016 року він позичив ОСОБА_1 грошові кошти. Оскікльи ОСОБА_1 ухилявся від повернення позики, в квітні 2021 року він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 02 грудня 2022 року з ОСОБА_1 на його користь був стягнутий борг за договором позики в розмірі 40756 доларів США, що був еквівалентний грошовим коштам в розмірі 1490389,86 грн. 11 жовтня 2021 року, тобто вже після пред`явлення позову, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір дарування, за умовами якого ОСОБА_1 безвідплатно відчужив на користь ОСОБА_3 1/2 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зазначає, що відповідачі уклали договір дарування без наміру створення правових наслідків. Договір спрямований виключно на уникнення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 . ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, укладений 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку задоволено. Визнаний недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, укладений 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1455. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 536,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 536,80 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові ОСОБА_2 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. У суду першої інстанції були відсутні достатні підстави для висновку, що укладення оспорюваного договору дарування унеможливлює повернення боргу позивачу. Суд першої інстанції не досліджував питання співмірності розміру залишку боргу та вартості наявного у відповідача майна на час укладення оспорюваного договору і на час прийняття оскаржуваного рішення, а також вартості відчуженої на підставі оспорюваного договору 1/2 частини житлового будинку. Суд першої інстанції також не досліджував питання чи ухиляється ОСОБА_1 від сплати боргу, та чи можливе погашення заборгованості за рахунок 1/2 частини житлового будинку, відчуженої на підставі оспорюваного договору. З 02.06.2014 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастровий номер 3220887000:03:002:0932, кадастровий номер: 3220887000:03:002:0912, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою Київська область, Бориспільський район, Сошниківська сільрада. Виконання боргового зобов`язання могло бути здійснене шляхом звернення стягнення на земельні ділянки. Виконавче провадження триває з 23.02.2023, але приватним виконавцем не здійснювалось жодних виконавчих дій щодо звернення стягнення на належні відповідачу земельні ділянки. Наголошує на тому, що будинок АДРЕСА_1 був побудований за кошти ОСОБА_3 , а тому укладення оспорюваного договору дарування частини будинку мало самостійну мету і не залежало від наявності у ОСОБА_1 боргових зобов`язань.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 січня 2016 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 81 512,00 доларів США, що підтверджується копією відповідної розписки (а.с.113).

В липні 2021 року ОСОБА_2 пред`явив до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики (а.с.114-117).

11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 договір дарування 1/2 частки житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарував своїй матері ОСОБА_3 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.101-102).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 40756 доларів США, що був еквівалентний грошовим коштам в розмірі 1490 389,86 грн.(а.с.118-122).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , визнав недійсним укладений 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір дарування 1/2 частки житлового будинку.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (п.2 ч.12 ст.16 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України , що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є боржником ОСОБА_2 за договором позики від 13 січня 2016 року В липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 40756 доларів США. Після зверення ОСОБА_2 до суду з позовом ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_3 договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи час укладення та безоплатність оспорюваного договору, ступінь родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відчуження ОСОБА_1 належної йому 1/2 частини житлового будинку унеможливлює повернення присудженого рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 02 грудня 2022 року боргу за рахунок вартості належного ОСОБА_1 майна. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору дарування 1/2 частки житлового будинку від 11 жовтня 2021 року недійсним, оскільки він не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а укладений для уникнення звернення стягнення на відповідну частку житлового будинку в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ОСОБА_1 на наявність у нього іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3609344228 від 04 січня 2024 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,1319 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0932 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887 000:03:002:0912 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, та 1/4 частки в домоволодінні по АДРЕСА_3 .

Будучи зобов`язальною стороною, ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження вартості вказаного майна, що б дозволяло дійти висновку про можливість задоволення вимог ОСОБА_2 у повному обсязі за рахунок цього майна.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання представника ОСОБА_1 на відсутність обставин, які б свідчили, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості.

ОСОБА_1 був обізнаний про пред`явлення до нього ОСОБА_2 позову про стягнення заборгованості за договором позики, а також про рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року, яким з нього на користь ОСОБА_2 стягнутий борг за договором позики в розмірі 40756 доларів США, що було еквівалентно 1 490 389,86 грн. На підставі вказаного рішення суду 14 лютого 2023 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист №359/60004/21, який пред`явлений до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О.С. 23 лютого 2023 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа. Проте, ОСОБА_1 не вчинив активних дій на погашення заборгованості, що вказує на його ухилення від виконання зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Топоріної Лесі Миколаївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.