Ухвала
від 15.01.2024 по справі 311/2233/19-ц
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 311/2233/19-ц

Провадження №: 2-в/332/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі судового засідання Пономаренко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжя питання щодо відновлення судового провадження у цивільній справіЄУН 311/2233/19-цза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,фермерського господарства«Смена»,фермерського господарства«Орбіта-СМ»,третя особа Василівськарайонна державнаадміністрація Запорізькоїобласті,про визнаннядоговорів орендита суборендиземельної ділянкинедійсними,

встановив:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла ухвала колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року про направлення матеріалів за касаційноюскаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 нарішення Василівськогорайонного судуЗапорізької областівід 26лютого 2020року тапостанову Запорізькогоапеляційного судувід 02лютого 2022року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,фермерського господарства«Смена»,фермерського господарства«Орбіта-СМ»,третя особа Василівськарайонна державнаадміністрація Запорізькоїобласті,про визнаннядоговорів орендита суборендиземельної ділянкинедійсними, до Заводського районного суду м. Запоріжжя для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження ЄУН 311/ 2233/19.

Ухвалою судді від 21.08.2023 відкрито провадження про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі ЄУН 311/ 2233/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договорів оренди та суборенди земельної ділянки недійсними.

Учасники справи про час та місце розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Норчевського О.О. на виконання ухвали судді від 21.08.2023 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі ЄУН 311/ 2233/19-ц через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення документів у зазначеній цивільній справі, які є в наявності у заявника, а саме:

1.Позовної заяви від 08 червня 2019 року;

2.Копії договору встановлення емфітевзису від 10 листопада 2010 року;

3.Копії договору оренди від 10 грудня 2007 року;

4.Копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №064595;

5.Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 168901068 від 01 червня 2019 року;

6.Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005420226 від 06 червня 2019 року;

7.Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005420225 від 06 червня 2019 року;

8.Копії ордеру серія ДП № 364/009 від 06 червня 2019 року;

9.Клопотання про витребування доказів від 08 червня 2019 року;

10.Відзиву Фермерського господарства «Орбіта-СМ» разом із копією договору суборенди земельної ділянки № 1 від 30 квітня 2019 року;

11.Відповіді на відзив від 28 жовтня 2019 року;

12.Апеляційної скарги від 12 квітня 2020 року на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року по справі № 311/2233/19.

До клопотання долучені зазначені матеріали, підписані кваліфікованим електронним підписом.

Розгляд справи про відновлення втраченого провадження просив розглядати без участі ОСОБА_1 та його представника.

Також представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Норчевським О.О. заявлене клопотання про витребування засвідченої копії (виготовленої з матеріалів електронної реєстраційної справи Державного реєстру прав на нерухоме майно) у держателя державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4), яку судом задоволено.

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані матеріали, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст.490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній з 07 березня 2022 року - у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного стану в Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 року Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.

На підставі розпорядження Верховного Суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

На підставі розпорядження Верховного Суду № 49/0/9-22 від 14.09.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області змінено на Заводський районний суд м.Запоріжжя.

Судом встановлено, що цивільна справа ЄУН 311/ 2233/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договорів оренди та суборенди земельної ділянки недійсними до Заводського районного суду м.Запоріжжя не надходила та не передавалася.

Виходячи із зазначених обставин, суд вважає доведеним факт втрати судового провадження, про відновлення якого ініційоване питання.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно з частиною першою статті 493 ЦПК України, при розгляді справи суд бере до уваги:

1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);

2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до частини першої ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до ч.2 ст.494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі ЄУН 311/2233/19 наявні:

- ухвала судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В.від 08 липня 2019 року про відкриття провадження у цивільній справі № 311/2233/19 (провадження № 2/311/810/2019) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Смена», Фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки;

-ухвала Василівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2019 року про витребування доказів;

-ухвала Василівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2019 року про витребування доказів (вступна та резолютивна частина);

-ухвала Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті;

-рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року (вступна та резолютивна частина);

-рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року;

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 травня 2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Смена», Фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки;

-постанова Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 травня 2020 року задоволено (вступна та резолютивна частина);

-ухвала Верховного суду від 02 вересня 2020 року;

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2020 року про призначення до розгляду заяви ОСОБА_1 про виправлення описки;

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2020 року про виправлення описки;

-ухвала Верховного суду від 12 жовтня 2020 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Смена» на постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року;

-ухвала Верховного суду від 18 червня 2021 року про призначення справи до судового розгляду;

-ухвала Верховного суду від 14 липня 2021 року, відповідно до якої касаційні скарги фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ» задоволено частково. Постанова Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року скасована, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 05 серпня 2021 року про прийняття справи до свого провадження;

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 05 серпня 2021 року про призначення справи до розгляду;

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2021 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EASYCON;

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року про витребування інформації стосовно реєстрації місця проживання або перебування ОСОБА_2 ;

-ухвала Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EASYCON;

-постанова Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року залишено без змін (вступна та резолютивна частина);

-ухвала Верховного суду від 12 травня 2022 року, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 рокузалишено без руху;

-ухвала Верховного суду від 19 травня 2022 року, про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року.

На виконання ухвали судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2023 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі ЄУН 311/ 2233/19-ц керівником апарату Заводського районного суду м. Запоріжжя надана інформація, яка знаходиться у автоматизованій системі документообігу Василівського районного суду Запорізької області, щодо руху вищезазначеної цивільної справи:

- 14.06.2019 року надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки;

- 26.02.2020 року по справі ухвалено рішення.

Також були направлені копії матеріалів, які містить автоматизована система документообігу Василівського районного суду Запорізької області, а саме: клопотання про витребування доказів на 01 арк.; платіжного доручення № 192 від 06.06.2019 про сплату судового збору на суму 382,20 гривень на 01 арк.; позовну заяву адвоката Норчевського О.О. в інтересах ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки на 03 арк.; платіжне доручення № 190 від 06.06.2019 у на суму 768,40 гривень на 01 арк.; платіжне доручення № 191 від 06.06.2019 у на суму 768,40 гривень на 01 арк.; нотаріально посвідчений договір встановлення емфітезісу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10.11.2010 із додатками: планом-схемою земельної ділянки, кадастровим планом та актом визначення меж земельної ділянки від 10.11.2020 на 04 арк.; договір оренди земельної ділянки від 10.12.2007 між ОСОБА_2 та головою СВК «Перемога» Грищуком В.І., акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002 за договором оренди від 10.12.2007, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, схема земельної ділянки в натурі, схема земельної ділянки на 04 арк.; Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тп Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 168901068 від 01.06.2019 на 02 арк.; Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження №61-22315сво18 на 02 арк.; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фермерського господарства «СМЕНА» код ЄДРПОУ 19277903 на 03 арк.; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фермерського господарства «ОРБІТА-СМ» код ЄДРПОУ 23788166 на 03 арк.; ордер серії ДП № 364 на 01 арк.; договір про надання правової допомоги від 21.05.2018 між ОСОБА_1 та адвокатом Норчевським О.О. на 02 арк.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 на 01 арк.; протокол автоматизованого розподілу копія ухали суду на 01 арк.; запит судді Василівського районного суду Сидоренко Ю.В. від 14.06.2019 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 на 01 арк.; клопотання про проведення підготовчого засідання без особистої участі Позивача та його представника на 01 арк.; конверт на 01 арк.; запит судді Василівського районного суду Сидоренко Ю.В. від 01.07.2019 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 на 01 арк.; супровідні листи на 01 арк.; ухвала судді Василівського районного суду Сидоренко Ю.В. від 08 липня 2019 року про відкриття провадження на 01 арк.; ухвала Василівського районного суду від 05 серпня 2019 року про витребування доказів (вступна та резолютивна частини) на 01 арк.; ухвала Василівського районного суду від 05 серпня 2019 року про витребування доказів на 02 арк.; супровідні листи на 01 арк.; судові повістки на 11 арк.; супровідні листи на 01 арк.; ухвала Василівського районного суду від 02 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01 арк.; судові повістки на 02 арк.; супровідні листи на 01 арк.; клопотання адвоката Норчевського О.О. про відкладення судового засідання від 07.01.2020 на 01 арк.; клопотання адвоката Норчевського О.О. від 20.02.2020 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, роздруківка буклету на 02 арк.; копія рішення суду на 01 арк. (вступна та резолютивна частина); копія рішення суду на 05 арк.; супровідний лист на 01 арк.; постанова Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року на 04 арк.; супровідні листи на 02 арк.; виконавчі листи на 03 арк.; ухвала Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2020 року на 01 арк.; конверт на 01 арк.; супровідні листи на 04 арк.; конверт та рекомендоване повідомлення на 03 арк.; клопотання про видачу виконавчих листів адвоката Норочевського О.О. на 01 арк.; конверт на 01 арк.; ухвала Верховного Суду України від 14 липня 2021 року на 01 арк.; конвертна 01 арк.; супровідні листи на 02 арк.

Зазначені документи долучені судом до матеріалів справи.

Крім того, за клопотанням сторони позивача судом витребувано від Державного підприємства «Національні інформаційні системи» копію договору оренди, дата документа: 19.08.2018, видавник: укладений між ФГ «Смена» та ОСОБА_2 , електронна копія якого була долучена до запису про інше речове право № 27626052 та зберігається в електронній реєстраційній справі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) на земельну ділянку з кадастровим номером 2320955700:02:026:0002, Зазначений документ долучений судом до матеріалів справи.

Суд при вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження, враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

Враховуючи викладене, підстави з яких було ініційовано відновлення втраченого судового провадження, суд, дослідивши усі наявні матеріали справи, вважає можливим відновити втрачене судове провадження в об`ємі тих процесуальних документів, що містяться в Автоматизованій системі документообігу Василівського районного суду Запорізької області, доступ до яких надано Заводському районного суду м.Запоріжжя та у Єдиному державному реєстрі судових рішень по цивільній справі ЄУН 311/2233/19; наданих представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Норчевським О.О. на виконання ухвали судді від 21.08.2023 документів та наданого Державним підприємством «Національні інформаційні системи» копію договору оренди від 19.08.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.488-495 ЦПК України, суд,-

постановив:

Частково відновити втрачене судове провадження у цивільній справі ЄУН 311/2233/19 за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договорів оренди та суборенди земельної ділянки недійсними, а саме відновити:

-рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року (повний текст):

«Справа №311/2233/19

Провадження №2/311/75/2020

26.02.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокум. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді :Сидоренко Ю.В.,

при секретаріОсінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ),Фермерського господарства «Смена»(адреса місцезнаходження: вул..Таврійська буд.18 смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, ЄДРПОУ 19277903),Фермерського господарства «Орбіта-СМ»(адреса місцезнаходження: с.Лук`янівське Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 23788166), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Василівська районна державна адміністрація Запорізької області (адреса місцезнаходження: м.Василівка Запорізької області бульв.Центральний буд.4, ЄДРПОУ 02140857), про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

14 червня 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Смена», Фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 10 листопада 2010 року між ним, ОСОБА_1 , та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки кадастровий номер 2320955700:02:026:0002 загальною площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п.2.3. даного договору емфітевзису, емфітевтичне право було встановлено на 100 років.

Крім того, в п.1.3. договору емфітевзису було зроблено обумовлення про те, що відносно цієї ж земельної ділянки було укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_2 та Сільськогоподарським виробничим кооперативом «Перемога». Цей договір був діючим до 31 березня 2018 року. Враховуючи цю обставину, державну реєстрацію договору емфітевзису було відкладено до закінчення вказаного договору оренди. Позивач ОСОБА_1 повністю оплатив ОСОБА_2 плату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000 гривень, про що було здійснено застереження в договорі емфітевзису.

У травні 2019 року позивачеві ОСОБА_1 стало відомо, що 19 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Смена» укладено договір оренди щодо цієї ж земельної ділянки строком на 15 років з правом пролонгації. В свою чергу, 30 квітня 2019 року між фермерським господарством «Смена» та фермерським господарством «Орбіта-СМ» укладено договір суборенди строком на 3 роки з правом пролонгації стосовно цієї самої земельної ділянки. Щодо таких прав оренди та права суборенди державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області зроблено відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно Інформаційної довідки від 01.06.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що дані договори є недійсними, оскільки дії відповідача ОСОБА_2 , який уклав договори встановлення емфітевзису та отримав за нього гроші від позивача, а потім (під час дії договору емфітевзису) укладав договори оренди відносно цих самих земельних ділянок з ФГ «Смена», суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними. На думку позивача ОСОБА_1 , укладаючи договори встановлення емфітевзису, відповідач ОСОБА_2 повинен був розуміти те, що він передає йому свою земельну ділянку у володіння та користування. Та протягом всього періоду дії емфітевзису він не має права здійснювати жодних дії, направлених на обмеження або позбавлення позивача щодо її використання. Укладені між ОСОБА_2 та ФГ «Смена» договір оренди земельної ділянки суперечать п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, оскільки вони є наслідком їх недобросовісної поведінки щодо позивача. Отже вважає, що у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для укладання договорів оренди та передавати строкове право володіння та користування земельними ділянками ФГ «Смена», оскільки на той момент (і зараз) вона обтяжена таким правом позивача. За таких умов, укладений між ФГ «Смена» та ФГ «Орбіта-СМ» договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року є також недійсним з огляду на недійсність основного договору оренди. Укладання спірних договорів оренди та суборенди, а також реєстрація похідних від них речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позбавляють позивача можливості реєстрації в даному реєстрі свого права емфітевзису та його використання.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просить: 1) визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Смена» номер запису про інше речове право 27626052 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002; 2) визнати недійсними договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між Фермерським господарством «Смена» та Фермерським господарством «ОрбітаСМ» номер запису про інше речове право 31497232 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002; 3) Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 08 липня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.36).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Норочевського О.О. про витребування з Василівської районної державної адміністрації Запорізької області доказів по справі №311/2233/19 (а.с.50,56-57).

05 серпня 2019 року в підготовчому судовому засіданні представником відповідача Фермерського господарства «ОрбітаСМ» Сергієнко О.О. надано відзив на позовну заяву, складений в редакції від 05.08.2019 року (а.с.51-53).

05 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, поданий представником відповідача Фермерського господарства «Смена» Шевченко В.М., складений в редакції від 02.08.2019 року (а.с.62-64).

13 серпня 2019 року до суду надійшов відзив, поданий представником відповідача Фермерського господарства «Орбіта-СМ» Сергієнко О.О., в редакції від 05.08.2019 року (а.с.67-69).

30 жовтня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Норочевським О.О., складена в редакції від 28.10.2019 року (а.с.91-92).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.126).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Норочевський О.О. не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте не адресу суду надано заява представника позивача адвоката Норочевського О.О. про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя ОСОБА_1 , заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити (а.с.148).

Представник відповідача Фермерського господарства «Орбіта-СМ» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою, поштовими повідомленнями про отримання судової повістки (а.с.132,133,146), про причини неявки суду не повідомлено. Проте відповідачем ФГ «Орбіта-СМ» до суду подано відзив на позовну заяву, в редакції від 05.08.2019 року (а.с.51-53,67-69)

У поданому відзиві відповідач зазначає, що ФГ «Орбіта-СМ» не погоджується з доводами позовної заяви та на обґрунтування викладених у відзиві запереченнях проти позову ОСОБА_1 зазначають про наступне: заявлені позовні вимоги відповідач не визнають у повному обсязі та відповідач вважає, що позивач намагається надати правову оцінку договорам, укладеним між відповідачами, оминувши при цьому обставини і законність укладення договору емфітевзису від 10.11.2010 року. Однак, всупереч положенням законодавства, державна реєстрація Договору емфітевзису проведена не була, про що зазначає сам позивач безпосередньо у позовній заяві. А відтак, договір емфітевзису, в силу положень законодавства, є нікчемним (недійсним) та не породжує для сторін будь-яких прав та обов`язків.

Відповідач вважає, що договір емфітевзису, без державної реєстрації, є нікчемним в силу положень законодавства, а відтак жодних прав та обов`язків для сторін не породжує та, відповідно, у позивача відсутнє порушене право, за захистом якого він звернувся.

Крім того, договір емфітевзису від 10.11.2010 року, на який посилається позивач, підписаний між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, сторонами за договорами оренди, про які згадується у договорі емфітевзису, є: ОСОБА_2 та СВК «Перемога», від імені якого договір підписано ОСОБА_1 .

Тобто в 2007 році СВК «Перемога» укладає договори оренди землі, а в 2010 році член цього кооперативу укладає договір емфітевзису на ці самі земельні ділянки, будучи обізнаним про існування договорів оренди. Договір оренди, укладений у 2007 році, відповідно до вимог законодавства зареєстрований в Державному реєстрі, недійсним не визнаний. За наявності згоди, сторони мали б розірвати договір оренди землі (п.38 цього договору) і укладати в подальшому, у відповідності до положень законодавства - договір емфітевзису, з наступною його державною реєстрацією.

Крім того, відповідач Фермерське господарство «Орбіта-СМ» вважає, що позивач ОСОБА_1 не надав нормативного обґрунтування позовних вимог, а саме: які норми законодавства порушено відповідачами при укладенні спірних договорів оренди (суборенди) землі, позивачем не зазначено.

Договір оренди землі, за умовами якого власник передає у користування іншій особі належну йому на праві власності земельну ділянку, жодним чином не суперечить моральним засадам суспільства. Також є незрозумілим, в чому полягає недобросовісність сторін договору емфітевзису. Договір є дійсним з моменту реєстрації, про що сторонам договору було відомо. Натомість, жодна із сторін договору емфітевзису з якихось власних міркувань з 2010 рокуне вжила заходів для його державної реєстрації. Будь-яка із сторін зацікавлена в дійсності договору та мала вчинити дії для проведення його реєстрації. А позивач не реєстрував договір емфітевзису. тобто своєю поведінкою давав зрозуміти контрагенту за договором, що ці правовідносини його не цікавлять. Наголошують на тому, що навіть задоволення позовних вимог не призведе до захисту порушеного (як він вважає) права позивача, оскільки ніхто не заважає контрагентам за договорами укласти нові договори оренди (суборенди). Тобто відновлення нібио порушеного права не відбудеться.

Відповідач вважає, що позивачем не доведена наявність у ОСОБА_1 будь-якого права на земельні ділянки, які використовуються відповідно до договорів оренди (суборенди), укладених між відповідачами, визнання недійсними яких є предметом розгляду у даній справі, а відповідно відсутнє порушене право,і як наслідок, відсутні правові підстави для задоволення позову. Та з огляду на вищевикладене, відповідач Фермерське господарство «Орбіта-СМ» просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.51-53,67-69).

Представник відповідача Фермерського господарства «Смена» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки 05.12.2019 року (а.с.137,145), однак на адресу суду головою Фермерського господарства «Смена» Шевченко В.М. подано заяву, в якій він просять розглядати справу без участі представника відповідача, Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнають у повному обсязі та просять в задоволенні позову відмовити за викладеними у відзиві підставами (а.с.68).

У відзиві на позовну заяву відповідач Фермерське господарство «Смена» вказує, що 10.11.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2320955700:02:026:0002. Зі змісту вказаного договору вбачається, що правами та обов`язками наділені обидві сторони Договору, відтак договір встановлення емфітевзису є двостороннім.

За умовами договору встановлення емфітевзису, позивач у трирічний строк, тобто до 10.11.2013 року, мав би прийняти емфітевтичне право шляхом державної реєстрації такого речового права та фактичного використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, проте цього не зробив.

Відповідач вважає, що договір встановлення емфітевзису є укладеним, однак припинив свою дію 10.11.2013 року у зв`язку із неприйняттям позивачем ОСОБА_1 емфітевтичного права внаслідок невикористанням ним земельної ділянки за її цільовим призначенням протягом трьох років поспіль (пп.6 п.1. Договору). Та враховуючи те, що право емфітевзису не пройшло державної реєстрації як того вимагали положення ст.ст.3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то позивач ОСОБА_1 не набув емфітевтичного права, на досягнення якого було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору встановлення емфітевзису. А тому, зважаючи на положення ст.16 ЦК України, звернення позивача до суду з вимогою про захист не набутого ним права є безпідставним.

У період з моменту укладення договору емфітевзису і до 10.11.2013 року позивач ОСОБА_1 не скористався можливістю звернутися до суду за захистом своїх прав з вимогою визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, реєстраційний номер якого 040826600039, укладеному 31 березня 2008 року, терміном на десять років, між власником та СВК «Перемога» в особі голови ОСОБА_1 .

Відповідач Фермерське господарство «Смена» вважає, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, а сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права, у зв`язку з чим просить застосувати строк позовної давності (як додаткова підстава для відмови у позові) та у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.62-64).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки (а.с.136), проте про причини неявки суду не повідомлено, відзиву, заперечень на позов не надано.

Представник третьої особиВасилівської районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки уповноваженою особою (а.с.135,144), проте про причини неявки суду не повідомлено, заяв, клопотань, заперечень до суду не надійшло, самосійних вимог щодо предмета спору не заявлено.

Дослідивши матеріали цивільної справи №311/2233/19, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки кадастровий номер якої 2320955700:02:026:0002 площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,власникомякоїє ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 064959, виданого Степногірською селищною радою ради Василівського району Запорізької області 27.12.2001 року. Емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 100 років (п.2.3 Договору).

Як вбачається з п.1.3 даного договору, власник земельної ділянки ОСОБА_2 довів до відома емфітевта ( ОСОБА_1 ), а емфітевт взяв до уваги той факт, що земельна ділянка, яка є предметом даного договору, перебуває в оренді СВК «Перемога», договір оренди укладено 31.03.2008 року, терміном на десять років, реєстраційний номер якого 040826600039. Вказаний договорі посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Харченко Ю.Г., та зареєстрований у реєстрі за №1646, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.6-7).

Даний договірпідлягаєдержавній реєстрації,відповідно до ст.182 ЦК Українита п.5.4 Договору про встановлення емфітевзису.

Як визначено сторонами договору у п.5.4 Договору це речове право підлягає державній реєстрації Проте, державна реєстрація вказаного договору проведена не була.

Згідно договору оренди землі, укладеного 10 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та СВК «Перемога» вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 передав в оренду СВК «Перемога» в особі Голови Грищука В.І. - земельну ділянку загальною площею 8,76 га, в тому числі ріллі 8,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» 31 березня 2008 року за №040826600039, а отже, він є чинним з вказаної дати. Строк дії договору становить 10 років (п.8 Договору оренди), копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10-11).

Згідно договору оренди землі від 19 серпня 2018 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 надав в оренду Фермерському господарству «Смена» в особі голови господарства Шевченко В.М. - земельну ділянку з кадастровим номером №2320955700:02:026:0002 загальною площею 8,76 га, в тому числі ріллі 8,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, копія якого міститься в матеріалах справи (ас.82-84).

Відповідно до договору суборенди земельної ділянки №1 від 30 квітня 2019 року, Фермерське господарство «СМЕНА» в особі голови Шевченко В.М. передало в строкове платне користування строком на три роки в суборенду Фермерському господарству «ОРБІТА-СМ» в особі голови господарства Сергієнко О.О. земельну ділянку з кадастровим номером №2320955700:02:026:0002 загальною площею 8,76 га, що розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.71-72).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №168901068 від 01.06.2019 року, земельна ділянка площею 8,76 га з кадастровим номером 2320955700:02:026:0002 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та на підставі договору оренди землі від 19.08.2018 року, укладеного між ФГ «Смена» та ОСОБА_5 та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 23.08.2018 року, знаходитьсяв орендіФГ «Смена» та на підставі договору суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року між ФГ «ОрбітаСМ» та ФГ «Смена» (орендар) та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 06 травня 2019 року, знаходиться всуборендіФГ «Орбіта СМ» (а.с.14-15,70).

Судом встановлено, що предметом спору в даному провадженні є правовідносини пов`язані з орендою землі, які регулюються ЗКУкраїни, ЦКУкраїни,Законом України "Про оренду землі", Законом України" Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між відповідачами договором оренди та суборенди земельної ділянки, а саме визнання їх недійсними у зв`язку з недобросовісною поведінкою відповідача ОСОБА_2 .

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов?язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв?язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Для визнання недійсним договору оренди землі необхідним є встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду, у зв?язку з укладенням оспорюваного договору.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейськогоприватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ч.2 ст.792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України «Про оренду землі» у редакції, чинній на дату виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків у яких виник спір.

Відповідно до положень ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 цього Закону).

Згідност.13 Закону України "Про оренду землі"під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно дост. 31 вказаного Законудоговір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 93 ЗК Українивстановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Частиною 4статті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий зміст правового регулювання вищевказаних норм відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13 та від 18.01.2017 року у справі № 532/129/16-ц.

Отже з викладеного суд приходить до висновку, що дія договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року (зареєстрований 31.03.2008 року) припинилася 31.03.2028 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.395 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є видомречового правана чуже майно.

У відповідності до положень ч.1 ст.407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, договір оренди земельної ділянки відноситься до зобов`язальних правовідносин, а договір емфітевзису відноситься до речового права.

Відповідно до вимог ст.182 ЦК України право власності та іншіречові правана нерухоме майно, обтяження цих прав. Їх виникнення, перехід і припинення підлягаютьдержавній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України, правочинпідлягає державній реєстраціїлише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Тобто, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (частини перша та друга статті 210 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частини перша та четверта статті 182 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Однак, договір встановлення емфітевзисуне міститьвідмітки про дату, час та номер здійснення його державної реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» пов`язує момент виникнення права на нерухоме майно та його фактичну наявність із здійсненням державної реєстрації та знаходженням відповідних відомостей в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час укладення договорів емфітевзису), обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права а обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

В свою чергу, частиною 1 ст.10 цього Закону встановлено, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав,об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Суд зазначає, що набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Державна реєстрація договору є адміністративним актом, тобто зовнішнім елементом стосовно договору.

З таким висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 1106/2791/2012 (провадження № 6-127цс13).

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору емфітевзису земельної ділянки можуть лишепісля державної реєстраціїтакого договору.

Моментом укладення договору емфітевзису земельної ділянки є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумаченнястатті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, в редакції чинній на час укладення договору про встановлення емфітевзису, в ст.ст.3,4 передбачено, що речові права на нерухоме майно, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) підлягає обов`язковійдержавній реєстраціїв порядку, установленому цим Законом.

Враховуючи той факт, що право емфітевзису не пройшло державної реєстрації, як того вимагали положення ст.ст.3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то позивач не набув емфітевтичного права, на досягнення якого було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору встановлення емфітевзису, відтак, зважаючи на положення статті 16 Цивільного кодексу України, звернення позивача до суду з вимогою про захист не набутого ним права, є безпідставним.

Позивач безпосередньо у позові зазначає, що державна реєстрація договору емфітевзису від 10.11.2010 року проведена не була. А відтак, договір емфітевзису, в силу вимог законодавства щодо його державної реєстрації,є нікчемним та непороджує для сторін будь-яких прав га обов`язків.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст.12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст.76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повиннадовеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повиннадовестиобставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторонанесе ризикнастання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім цього ст.16 ЦК України зазначає, що кожна особа має право звернутисядо суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналізуючи матеріали провадження, суд зазначає, що позовна заява не містить належних обґрунтувань щодо змісту порушених прав та інтересів позивача, окрім посилання лише на недобросовісну поведінку відповідачів при укладенні спірних договорів.

При цьому, суд зазначає, що розгляд цивільних справ проводитьсяв межахзаявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3ст.12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. При цьому, в рамках даного провадження судом було вжито всіх необхідних умов та заходів, передбаченихЦПКУкраїни щодо реалізації сторонами своїх прав.

З огляду на викладене, суд зазначає, що укладений 10 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номер 2320955700:02:026:0002 загальною площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, повинен бути в обов`язковому порядку зареєстрований, що вбачається зі змісту та передбачено умовами цього договору (п.5.4.).

Враховуючи, що судом встановлено відсутність реєстрації вказаного договору в установленому законом порядку, суд вважає, що Договір встановлення емфітевзису не був вчинений та, як наслідок, сторони за вказаним договором, не набули відповідних прав та обов`язків.

Також судом встановлено, що договір оренди належної відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 2320955700:02:026:0002 загальною площею 8,76 га, був укладений ним з ФГ «Смена» 19 серпня 2018 року, тобто вжепісля спливудії попереднього договору оренди, укладеного 10 грудня 2007 року ОСОБА_2 з СВК «Перемога», терміном на 10 років.

При вирішенні спору суд враховує, що на момент укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору емфітевзису земельної ділянки, остання перебувала у правомірному користуванні орендаря СВК «Перемога» в особі голови ОСОБА_1 на підставі укладеного 10.12.2007 року та зареєстрованого 31.03.2008 року Договору оренди земельної ділянки, а тому укладення вказаного вище договору встановлення емфітевзису викликає у суду обґрунтовані сумніви у спрямованості цього договору на реальне настання правових наслідків.

Додатково суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних ним договорів, останні укладені згідно вимог діючого законодавства, зареєстровані в установленому Законом порядку, на теперішній час діють.

Більш того, ретельно вивчивши зміст договору встановлення емфітевзису, суд зазначає, що в ньому не міститься заборони власнику земельної ділянки на укладення будь-яких угод.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується положеннямист.141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.2 ч.2ст.141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст. ст. 182,203,215,216,229,230, 395,626,627, 638,651 ЦК України,Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",Законом України "Про оренду землі",ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Смена», Фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2020 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО»

-постанови Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року залишено без змін (повний текст):

«Дата документу02.02.2022Справа №311/2233/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 311/2233/19 Головуючий у 1 інстанції: Сидоренко Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/97/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів:Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Смена», Фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ФГ «Смена», ФГ «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2320955700:02:026:0002 загальною площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п. 2.3. договору емфітевзису, емфітевтичне право було встановлено на 100 років. В п.1.3. договору емфітевзису було зроблено застереження про те, що відносно цієї ж земельної ділянки було укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_2 та Сільськогоподарським виробничим кооперативом «Перемога», який діяв до 31 березня 2018 року. Тому державну реєстрацію договору емфітевзису було відкладено до закінчення строку дії вказаного договору оренди.

Позивач вазував, що він повністю здійснив ОСОБА_2 оплату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000 гривень, про що було безпосередньо зазначено в договорі емфітевзису. Але у травні 2019р. йому стало відомо, що 19 серпня 2018 року між

ОСОБА_2 та ФГ «Смена» укладено договір оренди щодо цієї ж земельної ділянки строком на 15 років з правом пролонгації. 30 квітня 2019 року між ФГ «Смена» та ФГ «Орбіта-СМ» укладено договір суборенди строком на 3 роки з правом пролонгації стосовно цієї самої земельної ділянки. Щодо таких прав оренди та права суборенди державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області зроблено відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно Інформаційної довідки від 01.06.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що вказані договори є недійсними, оскільки дії ОСОБА_2 , який уклав з ним договір емфітевзису щодо цієї ж земельної ділянки та отримав за це від нього гроші, а потім під час дії договору емфітевзису уклав договір оренди цієї ж самої

земельної ділянки з ФГ «Смена», суперечать його попередній поведінці і є недобросовіс-ними. Укладаючи договір емфітевзису, відповідач ОСОБА_2 повинен був розуміти те, що він передає йому свою земельну ділянку у володіння та користування, та протягом всього періоду дії емфітевзису він не має права здійснювати жодних дії, направлених на обмеження або позбавлення позивача щодо її використання.

Вважає, що укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Смена» договір оренди земельної ділянки суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, оскільки він є наслідком недобросовісної поведінки відповідача щодо позивача. Вважає, що у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для укладання договору оренди та передачі у строкове право володіння та користування земельною ділянкою ФГ «Смена», оскільки на той момент (і зараз) вона обтяжена таким правом позивача.

Укладений між ФГ «Смена» та ФГ «Орбіта-СМ» договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року є також недійсним з огляду на недійсність основного договору оренди. Укладання спірних договорів оренди та суборенди, а також реєстрація похідних від них речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позбавляють позивача можливості реєстрації в даному реєстрі свого права емфітевзису та його використання.

Посилаючись на вищевикладене, просив суд: визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ФГ «Смена», номер запису про інше речове право 27626052 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002; визнати недійсними договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між ФГ «Смена» та ФГ «Орбіта-СМ», номер запису про інше речове право 31497232 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002. Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом не було застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а саме, пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад, якими є справедливість, добросовісність та розумність. Саме на підставі цієї норми було заявлено позов про визнання договорів оредни та суборенди недійсними, оскільки до неможливості виконання договору емфітевзису призвела недобросовісна поведінка власника земельної ділянки ОСОБА_2 з передачі цієї земельної ділянки в наступну оренду. Цим діям відповідача, на думку позивача, суд не наддав належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 задоволено. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову ОСОБА_4 : визнано недійсними договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і Фермерським господарством «Смена», номер запису про інше речове право 27626052 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002; визнано недійсними договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між Фермерським господарством «Смена» та Фермерським господарством «Орбіта-СМ», номер запису про інше речове право 31497232 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002;

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 серпня 2021р. справу прийнято до провадження судді-доповідача Маловічко С.В. та колегією справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

До судових засідань апеляційного суду з`являлись лише представник позивача ОСОБА_4 адвокат Норочевський О.О. та представник ФГ «Орбіта-СМ» - адвокат Доля Д.М.

В останньому судовому засіданні апеляційного суду 09 лютого 2022р. адвокат Норочевський О.О., який замовив проведення судового засідання поза межами суду в режимі EASYCON, не зміг забезпечити звук.

Відповідо до вимог ч. 4 статті 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відпровідну заяву.

Колегією враховано позицію адвоката Норочевського О.О., яка висвітлена ним у поясненнях в інших судових засіданнях.

Особисто позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді, жодного разу не з`явились.

Не з`являлись також жодного разу до судових засідань апеляційного суду ФГ «Смена», Сепногірська селищна рада, Василівська РДА, які регулярно отримували судові повістки.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Тому колегія вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України за відсутності учасників справи, які повідомлені належним чином, але не скористались правом брати участь в судових засіданнях апеляційного суду.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Норочевського О.О., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача в особ ФГ «Орбіта-СМ» адвоката Долі Д.М., який заперечував проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням рекомендацій касаційного суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено,що 10 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2320955700:02:026:0002, площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 064959, виданого Степногірською селищною радою ради Василівського району Запорізької області 27.12.2001р. Емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 100 років (п. 2.3 Договору).

Вказаний договір встановлення емфітевзису від 10.11.2010р. посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Харченко Ю.Г., та зареєстрований у реєстрі за № 1646, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 5.4 договору, це речове право (емфітевтичне) на нерухоме майно згідно зі ст.. 182 ЦК України підлягає державній реєстрації. Проте державна реєстрація емфітевтичного права проведена не була.

З договору оренди землі, укладеного 10 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та СВК «Перемога», вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 передав в оренду СВК «Перемога» в особі Голови Грищука В.І. земельну ділянку загальною площею 8,76 га, в тому числі ріллі 8,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» 31 березня 2008 року за № 040826600039, а отже, він є чинним з вказаної дати. Строк дії договору становить 10 років (п. 8 Договору оренди) (а.с. 10-11).

Після закінчення строку дії вказаного договору оренди ОСОБА_2 як власник земельної ділянки передав її в оренду іншому орендареві.

Так, з договору оренди землі від 19 серпня 2018 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 надав в оренду Фермерському господарству «Смена» в особі голови господарства Шевченко В.М. земельну ділянку з кадастровим номером № 2320955700:02:026:0002, загальною площею 8,76 га, в тому числі ріллі 8,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області (ас. 82-84).

Відповідно до договору суборенди земельної ділянки № 1 від 30 квітня 2019 року, Фермерське господарство «СМЕНА» в особі голови Шевченко В.М. передало в строкове платне користування строком на три роки в суборенду Фермерському господарству «ОРБІТА-СМ» в особі голови господарства Сергієнко О.О. земельну ділянку з кадастровим номером № 2320955700:02:026:0002, загальною площею 8,76 га, що розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.71-72).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 168901068 від 01.06.2019р. - земельна ділянка площею 8,76 га, з кадастровим номером 2320955700:02:026:0002, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , на підставі договору оренди землі від 19.08.2018р., укладеного між ФГ «Смена» та ОСОБА_5 , зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 23.08.2018 року, знаходиться в оренді ФГ «Смена» та на підставі договору суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року між ФГ «ОрбітаСМ» та ФГ «Смена» (орендар), зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 06 травня 2019 року, знаходиться в суборенді ФГ «Орбіта СМ» (а.с. 14-15, 70).

Позивач ОСОБА_1 у позові вказував, що ці договори є недійсними, оскільки дії ОСОБА_2 , який уклав договір встановлення емфітевзису та отримав за це гроші, але в падальшому під час дії договору емфітевзису уклав договір оренди щодо цієї ж земельної ділянки із ФГ "Смена", суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. Укладаючи договір емфітевзису, ОСОБА_2 повинен був чітко розуміти те, що він передає ОСОБА_1 свою земельну ділянку у володіння та користування. Тому вважав, що укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Смена" договір оренди земельної ділянки суперечить пункту 6 частини першої статті3 Цивільного кодексу України, оскільки спірні правочини є наслідком його недобросовісної поведінки.

Вказує, що у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для укладення договору оренди з ФГ "Смена", оскільки на той момент (і зараз) земельна ділянка обтяжена його емфітевтичним правом. Укладений між ФГ "Смена" та ФГ "Орбіта-СМ" договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року є також недійсним з огляду на недійсність основного договору оренди. Укладення спірних договорів оренди та суборенди, а також реєстрація похідних від них речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позбавляють його можливості реєстрації у реєстрі свого права емфітевзису та його використання. Тому просив визнати недйсими вказні договори оренди та суборенди.

Відмовляючи в задоволенні цього позову, суд першої інстанції виходив із того, що після укладення 10 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору емфітевзису земельної ділянки, відповідне право емфітевзису підлягало обов`язковій державній реєстрації. Враховуючи відсутність реєстрації права емфітевзису в установленому законом порядку, договір емфітевзису не є укладений та, як наслідок, сторони за вказаним договором не набули відповідних прав та обов`язків. Позивач не є стороною оспорюваних ним договорів, останні укладені згідно з вимогами чинного законодавства, зареєстровані в установленому порядку, є чинними, а захист права позивача, у цьому випадку, має відбуватися шляхом звернення до суду з позовом про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, а отже, спосіб захисту порушеного права позивачем обрано неправильно.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; скасовано рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Смена", номер запису про інше речове право - 27626051, щодо земельної ділянки площею 8,7645 га, кадастровий номер 2320955700:02:026:0002. Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між ФГ "Смена" та ФГ "Орбіта-СМ", номер запису про інше речове право - 31497232, щодо земельної ділянки площею 8, 7645 га, кадастровий номер 2320955700:02:026:0002. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що укладений 10 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір емфітевзису щодо земельної ділянки із кадастровими номерами 2320955700:02:026:0002, загальною площею 8,76 га, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г. Відповідно до пункту 5.5. вказаного договору, він вважається укладеним із моменту його нотаріального посвідчення. Крім того, у пункті 1.3. договору емфітевзису зроблено застереження про те, що відносно цієї ж земельної ділянки укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_2 та СВК "Перемога". Таким чином, державна реєстрація договору емфітевзису не могла бути проведена до закінчення строку вказаного договору оренди. Проте відповідач ОСОБА_2 , не ставлячи питання про розірвання договору встановлення емфітевзису та повернення отриманих грошових коштів, уклав спірний договір оренди, чим позбавив позивача можливості зареєструвати право емфітевзису на земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 був позбавлений можливості використовувати земельну ділянку, оскільки пункт 1.3. договору емфітевзису містить застереження про те, що відносно цієї ж земельної ділянки укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_2 та СВК "Перемога". Дії ОСОБА_2 прямо порушують пункт 6 частини першої статті3 ЦК України, оскільки суперечать його попередній поведінці - укладенню з ОСОБА_1 договору емфітевзису, його нотаріальному посвідченню та отримання від відповідача плати за це в повному обсязі. Проте суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям ОСОБА_2 на предмет їх добросовісності та помилково не застосував пункт 6 частини першої статті3 ЦК Українидо спірних правовідносин.

Скасовуючи вказану постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020р. та спрямовуючи справу на новий апеляційний розгляд, касаційний суд зазначив, що слід перевірити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем у площині віднесення права емфітевзису до речових прав на чуже майно, яке набувається з моменту його реєстрації, та за відсутності можливості перебування однієї й тієї ж земельної ділинки в оренді та в користуванні на підставі емфітевтичного права у різних правонабувачів. Касаційний суд зазначив, що після закінчення дії договору оренди земельної ділянки 31 березня 2018р. у сторін договору емфітевзису були відсутні першкоди щодо держаної реєстрації цього речового права, але апеляційним судом не було встановлено, на кого із сторін цього договору був покладений обов`язок реєстрації права емфітевзису, які дії вчинялись його сторонами щодо забезпечення державної реєстрації цього права після 31 березня 2018р. та до дня укладення оспрюваного договору оренди від 19 серпня 2018р., чи ухилялась будь-яка із сторін від вчинення таких дій.

При новому апеляційному розгляді апеляційним судом досліджувались обставини, на яких наголошено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021р. та встановлено наступне.

В скарзі не оспрюються встановлені судом фактичні обставини у справі та наведені умови договору емфітевзису, а оскаржується рішення в частині висновків, що право позивача не є порушеним оспорюваними договорами оренди та суборенди. Позивач вважає, що дії ОСОБА_2 як сторони договору емфітевзису є недобросовісними, та ним втрачено можливість зареєструвати своє емфітевтичне право саме у зв`язку з цим, а для його поновлення вважає необхідним визнати недійсними оспорювані договори як укладені під час дії договору емфітевзису та внаслідок недобросовісної поведінки власника земельної ділянки - сторони договору емфітевзису ОСОБА_2 . Інших підстав їх недійсності, не зазначено.

Згідно із частиною першою та п`ятою статті102-1 Земельного кодексу України(у редакції на день укладення договору встановлення емфітевзису 10 листопада 2010 року), право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно доЦивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно доЦК Україниз урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті407 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття626 ЦК України).

Статтею627 ЦК Українивизначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті628 ЦК України).

У частині першій статті638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції на день укладення договору встановлення емфітевзису 10 листопада 2010 року) (далі - Закон) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Право емфітевзису частиною першою статті395 ЦК Українивіднесено до речових прав на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису землекористувачу (емфітевтові), а землекористувач (емфітевт) - його набув. Даний висновок узгоджується із змістом постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 311/4089/15-ц.

Вище наведеними нормами, якими врегульовано договір емфітевзису, не визначено, на кого із сторін такого виду договору покладається обов`язок державної реєстрації речого емфітевтичного права. Таке становище дає підстави вважати, що таку реєстрацію може вчинити кожна із сторін договору, а також такий обов`язок може бути узгоджено у самому договорі.

Проте зі змісту договору встановлення емфітевзису від 10.11.2010р. не вбачається, що сторони узгодили в ньому питання щодо покладення обов`язку з реєстрації емфітевтичного права на когось конкретно. З цього питання лише містяться загальні умови, а саме, п. 5.4, де зазначається, що емфітевтичне право підлягає державній реєстрації ( а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_2 при новому апеляційному розгляді жодного разу до судового засідання апеляційного суду не з`явився, особистих усних або письмових пояснень на стадії апеляційного провадження не надав, як не надано їх ним й у суді першої інстанції, а також при першому апеляційному розгляді справи. Жодного відзиву на апеляційну та касаційні скарги ним також не надано. Тобто його позиція щодо спірних правовідносин взагалі відсутня.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_2 вчиняв будь-які дії з реєстрації емфітевтичного права з дня закінчення договору оренди з СВК «Перемога».

З пояснень представника позивача ОСОБА_1 адвоката Норочевського О.О. слідує, що це питання між сторонами не врегульовувалось, а отже кожен із сторін гіпотетично міг вчинити реєстрацію емфітевтичного права. Проте, коли ОСОБА_1 намагався реалізувати право на державну реєстрацію емфітевзису, йому стало відомо, що спірна земельна ділянка вже перебуває на праві оренди у ФГ «Смена» та суборенди у ФГ «Орбіта-СМ».

Зі змісту його позовної заяви слідує, що про ці договори він дізнався у травні 2019р., з

чого колегія робить висновок, що з часу закінчення дії договору оренди з СВК «Перемога» 31.03.2018р. до травня 2019р., тобто більше року, ОСОБА_1 здійснити реєстрацію емфітевтичного права не намагався.

Матеріали справи не містять будь-якої інформації чи листування між сторонами з приводу виконання умов договору щодо реєстрації емфітевтичного права, щодо будь-яких перешкод з боку сторін один одному у вчиненні такої дії, будь-якого звернення до реєстраційного органу з приводу реєстрації чи відмови таким органом у ній.

У такому разі колегія встановила факт бездільяності сторін щодо такого важливого питання як державна реєстрація емфітевтичного права, у зв`язку з чим фактичної передачі власником земельної ділянки ОСОБА_2 права емфітевзису емфітевтові ОСОБА_1 не відбулось, а отже позивач й не набув цього права, зокрема, й через власну бездіяльність, як правильно встановив суд першої інстанції.

Колегія наголошує, що, попри те, що законодавством не визначено, на кого покладається відповідний обов`язок з реєстрації речового права, набуття якого пов`язується саме з цим, то, насамперед, у якнайшвидшому набутті відповідного речового права зацікавлений саме правонабувач. Тому саме його особисте зволікання й призводить до того, що він це право не набуває. Що й відбулось, зокрема, у цій справі. Тобто саме ОСОБА_1 своїм зволіканням у реєстрації свого права емфітевзису позбавив себе його набуття одразу після закінчення дії попереднього договору оренди.

Відповідно до частини першої статті2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосо-вну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Відповідно до частини першої статті16 ЦК Україникожнаособа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Уклавши договір емфітевзису під час дії договору оренди, сторони мали проявити обачність та одразу після закінчення строку дії договору оренди, здійснити реєстрацію емфітевзису.

Оскільки ОСОБА_1 після закінчення договору оренди 31.03.2018р. та до часу укладення нового договору оренди між ОСОБА_2 та ФГ «Смена» 19 серпня 2018р. не зареєстрував своє емфітевтичне право, відтак не набувши його, то його суб`єктивне матеріальне право, за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом, не є порушеним вказаним договором, а також наступною передачею земельної ділянки в суборенду за дого-

вором від 30 квітня 2019р.

Фактично у справі відбулось невиконання стронами однієї із істотних умов договору емфітевзису щодо реєстрації цього речового права, що ніяким чином не може свідчити про недійсніть осопрюваних позивачем договорів.

При цьому, помилковість висновків суду в частині того, що державній реєстрації підлягав сам договір емфітевзису, не призвела до загальних правильних висновків відносно того, що права позивача не порушені у тій мірі, у якій він наполягає у позові, і тому не підлягають захисту, зокрема, й у обраний ним спосіб. Колегія вище констатувала, що сам договір емфітевзису є укладеним та чинним, а лише не було передано ОСОБА_2 та набуто ОСОБА_1 емфітевтичне право, а тому воно й не вважається порушеним.

Вказуючи в скарзі про недобросовісну поведінку сторони за договором ОСОБА_2 , сам позивач не надав жодного доказу тому, що звертався з приводу реєстрації емфітевтичного права після закінчення договору оренди 31.03.2018р., про що йому було достеменно відомо, оскільки саме він від імені СВК «Перемога» укладав перший договір оренди, а також він не звертався і до ОСОБА_2 з приводу реєстрації цього права, та не надав також доказів про наявність перешкод у цьому протягом півроку, коли земельна ділянка була вільна від інших прав на неї з боку третіх осіб. Отже, невиконання обов`язку з реєстрації емфітевтичного права, яке у разі відсутності конкретно визначеної у договорі особи, яка мала здійснити його реєстрацію, покладалось на обидві сторони рівною мірою, та, на думку колегії, здебільшого в цьому був зацікавлений набувач цього права, вбачається й з боку самого позивача.

Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу адвоката Норочевського О.О. необґрунтованою, у зв`язку і з чим відповідно до вимог статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 лютого 2022 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.»;

Відновити матеріали, надані представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Норчевським О.О. на виконання ухвали судді від 21.08.2023 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі ЄУН 311/ 2233/19-ц через систему «Електронний суд», а саме:

1.Позовну заяву від 08 червня 2019 року;

2.Копію договору встановлення емфітевзису від 10 листопада 2010 року;

3.Копію договору оренди від 10 грудня 2007 року;

4.Копію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №064595;

5.Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 168901068 від 01 червня 2019 року;

6.Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005420226 від 06 червня 2019 року;

7.Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005420225 від 06 червня 2019 року;

8.Копію ордеру серія ДП № 364/009 від 06 червня 2019 року;

9.Клопотання про витребування доказів від 08 червня 2019 року;

10.Відзив Фермерського господарства «Орбіта-СМ» разом із копією договору суборенди земельної ділянки № 1 від 30 квітня 2019 року;

11.Відповідт на відзив від 28 жовтня 2019 року;

12.Апеляційну скаргу від 12 квітня 2020 року на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року по справі № 311/2233/19.

Відновити матеріали, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі ЄУН 311/2233/19:

- ухвалу судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В.від 08 липня 2019 року про відкриття провадження у цивільній справі № 311/2233/19 (провадження № 2/311/810/2019) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Смена», Фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки;

-ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2019 року про витребування доказів;

-ухвау Василівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2019 року про витребування доказів (вступна та резолютивна частина);

-ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті;

-рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року;

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 травня 2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Смена», Фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки;

-постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 травня 2020 року задоволено (вступна та резолютивна частина);

-ухвалу Верховного суду від 02 вересня 2020 року;

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2020 року про призначення до розгляду заяви ОСОБА_1 про виправлення описки;

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2020 року про виправлення описки;

-ухвалу Верховного суду від 12 жовтня 2020 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Смена» на постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року;

-ухвалу Верховного суду від 18 червня 2021 року про призначення справи до судового розгляду;

-ухвалу Верховного суду від 14 липня 2021 року, відповідно до якої касаційні скарги фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ» задоволено частково. Постанова Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року скасована, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 серпня 2021 року про прийняття справи до свого провадження;

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 серпня 2021 року про призначення справи до розгляду;

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2021 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EASYCON;

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року про витребування інформації стосовно реєстрації місця проживання або перебування ОСОБА_2 ;

-ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EASYCON;

-постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року залишено без змін (вступна та резолютивна частина);

-ухвалу Верховного суду від 12 травня 2022 року, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 рокузалишено без руху;

-ухвалу Верховного суду від 19 травня 2022 року, про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року.

Також відновити матеріали, які містить автоматизована система документообігу Василівського районного суду Запорізької області, а саме: клопотання про витребування доказів на 01 арк.; платіжного доручення № 192 від 06.06.2019 про сплату судового збору на суму 382,20 гривень на 01 арк.; позовну заяву адвоката Норчевського О.О. в інтересах ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки на 03 арк.; платіжне доручення № 190 від 06.06.2019 у на суму 768,40 гривень на 01 арк.; платіжне доручення № 191 від 06.06.2019 у на суму 768,40 гривень на 01 арк.; нотаріально посвідчений договір встановлення емфітезісу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10.11.2010 із додатками: планом-схемою земельної ділянки, кадастровим планом та актом визначення меж земельної ділянки від 10.11.2020 на 04 арк.; договір оренди земельної ділянки від 10.12.2007 між ОСОБА_2 та головою СВК «Перемога» Грищуком В.І., акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0002 за договором оренди від 10.12.2007, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, схема земельної ділянки в натурі, схема земельної ділянки на 04 арк.; Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тп Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 168901068 від 01.06.2019 на 02 арк.; Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження №61-22315сво18 на 02 арк.; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фермерського господарства «СМЕНА» код ЄДРПОУ 19277903 на 03 арк.; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фермерського господарства «ОРБІТА-СМ» код ЄДРПОУ 23788166 на 03 арк.; ордер серії ДП № 364 на 01 арк.; договір про надання правової допомоги від 21.05.2018 між ОСОБА_1 та адвокатом Норчевським О.О. на 02 арк.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 на 01 арк.; протокол автоматизованого розподілу копія ухали суду на 01 арк.; запит судді Василівського районного суду Сидоренко Ю.В. від 14.06.2019 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 на 01 арк.; клопотання про проведення підготовчого засідання без особистої участі Позивача та його представника на 01 арк.; конверт на 01 арк.; запит судді Василівського районного суду Сидоренко Ю.В. від 01.07.2019 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 на 01 арк.; супровідні листи на 01 арк.; ухвала судді Василівського районного суду Сидоренко Ю.В. від 08 липня 2019 року про відкриття провадження на 01 арк.; ухвала Василівського районного суду від 05 серпня 2019 року про витребування доказів (вступна та резолютивна частини) на 01 арк.; ухвала Василівського районного суду від 05 серпня 2019 року про витребування доказів на 02 арк.; супровідні листи на 01 арк.; судові повістки на 11 арк.; супровідні листи на 01 арк.; ухвала Василівського районного суду від 02 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01 арк.; судові повістки на 02 арк.; супровідні листи на 01 арк.; клопотання адвоката Норчевського О.О. про відкладення судового засідання від 07.01.2020 на 01 арк.; клопотання адвоката Норчевського О.О. від 20.02.2020 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, роздруківка буклету на 02 арк.; копія рішення суду на 01 арк. (вступна та резолютивна частина); копія рішення суду на 05 арк.; супровідний лист на 01 арк.; постанова Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року на 04 арк.; супровідні листи на 02 арк.; виконавчі листи на 03 арк.; ухвала Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2020 року на 01 арк.; конверт на 01 арк.; супровідні листи на 04 арк.; конверт та рекомендоване повідомлення на 03 арк.; клопотання про видачу виконавчих листів адвоката Норочевського О.О. на 01 арк.; конверт на 01 арк.; ухвала Верховного Суду України від 14 липня 2021 року на 01 арк.; конвертна 01 арк.; супровідні листи на 02 арк.

Крім того, відновити договір оренди, дата документа: 19.08.2018, укладений між ФГ «Смена» та ОСОБА_2 , електронна копія якого була долучена до запису про інше речове право № 27626052 та зберігається в електронній реєстраційній справі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 2320955700:02:026:0002, копія якого була долучена судом до матеріалів справи за клопотанням сторони позивача, і яку Заводським районним судом м. Запоріжжя витребувано від Державного підприємства «Національні інформаційні системи».

В іншій частині відновити цивільну справу не є можливим.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена і підписана 15 січня 2023 року.

Суддя: О.М.Погрібна


Суд	Заводський районний суд м. Запоріжжя
Дата ухвалення рішення	15.01.2024
Оприлюднено	18.01.2024
Номер документу	116336580
Судочинство	Цивільне
Категорія	Заява про відновлення втраченого провадження

Судовий реєстр по справі —311/2233/19-ц

Ухвала від 16.01.2024

Цивільне

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Погрібна О. М.

Ухвала від 15.01.2024

Цивільне

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Погрібна О. М.

Ухвала від 15.09.2023

Цивільне

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Погрібна О. М.

Ухвала від 21.08.2023

Цивільне

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Погрібна О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 15.01.2024 по справі 311/2233/19-цЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Судовий реєстр по справі —311/2233/19-ц

Ухвала від 16.01.2024

Ухвала від 15.01.2024

Ухвала від 15.09.2023

Ухвала від 21.08.2023

Ухвала
від 15.01.2024 по справі 311/2233/19-ц
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ