Постанова

від 16.01.2024 по справі 686/21848/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21848/23

Провадження № 22-ц/4820/132/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства спеціального зв`язку на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року (суддя СалоїдН.М.) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державного підприємства спеціального зв`язку «Хмельницький обласний вузол спеціального зв`язку» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивував тим, що згідно наказу №7-к від 02.05.2023 року його було звільнено за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Проте у день звільнення роботодавець не провів з ним всіх розрахунків та не виплатив заборгованість по заробітній платі в сумі 41144,06грн.

25 травня 2023 року позивач надіслав письмову вимогу, яка була отримана відповідачем 14.06.2023 року, проте відповіді на неї ОСОБА_1 не отримав.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь 41144,06грн. заборгованості по заробітній платі та 41144,06грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку з 12.05.2023 року по день виплати відповідачем заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.10.2023 року замінено неналежного відповідача Державне підприємство спеціального зв`язку «Хмельницький обласний вузол спеціального зв`язку» належним - Державним підприємством спеціального зв`язку (далі - ДПСЗ).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 01 листопада 2023 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДПСЗ в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року позов в іншій частині задоволено, стягнуто з ДПСЗ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41144,06грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення строків виплати заробітної плати позивачу при його звільненні 02 травня 2023, заборгованість по заробітній платі в повному обсязі виплачена тільки 27 вересня 2023 року. Тож відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 травня 2023 року по 27 вересня 2023 року не в розмірі який визначено судом 54620,80 грн., а з урахуванням принципу диспозитивності, як просив позивач у своєму позові у розмірі 41144,06 грн.

В апеляційній скарзі Державне підприємствоспеціального зв`язку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, суд першої інстанції не врахував принципи справедливості та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця. Заборгованість по заробітній платі перед позивачем була сплачена в повному обсязі, ще до винесення судом рішення по справі, протягом трохи більше трьох місяців з часу звільнення, що свідчить про те, що відповідач вживав заходів для усунення порушень строків проведення розрахунків з позивачем при його звільненні. Не встановлено судом ймовірності майнових втрат позивача пов`язаних з затримкою розрахунку при звільнення. На думку апелянта стягнута судом сума середнього заробітку є необґрунтовано завеликою.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача,дослідивши матеріалисправи вмежах доводівапеляційної скарги,апеляційний суддійшов наступноговисновку.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід змінити та ухвалити нове судове рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 3-к від 04 січня 2019 прийнятий водієм у Державне підприємство спеціального зв`язку.

Наказом № 7-к від 02 травня 2023 року ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно довідки №04/02-78 від 12.05.2023 року, виданої Державним підприємством спеціального зв`язку, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 12.05.2023 року становить 41144,06грн.

Згідно довідки №04-02-144 від 27.09.2023 року, виданої Державним підприємством спеціального зв`язку, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 27.09.2023 року відсутня.

Із довідки №04-02-519 від 12.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано виплати при звільненні в сумі : 46644,06грн.. Виплата зазначеної суми здійснювалася: 11.05.23 року 5500грн., 24.05.23 року 4500грн., 09.06.23 року 3535,87грн., 19.06.23 року 3500грн., 13.07.23 року 2000грн., 24.07.23року 2771,16грн., 09.08.23 року 2000грн., 14.08.23року 1408,59грн. 16.08.2023 року 5000грн., 21.08.23 року 1428грн., 11.09.23 року 2000грн., 18.09.23 року 1000грн., 19.09.23 року 4500грн., 26.09.23 року 500грн., 27.09.23 року 7000грн. Станом на 27.09.2023 року заборгованість відсутня.

Таким чином, судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено 27 вересня 2023 року.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Отже, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом.

В данійцивільній справівстановлено,що відповідачемв періодз травняпо 27вересня 2023року щомісячночастково погашаласявизначена заборгованістьпо заробітнійплаті позивачу.Станом начас зверненнядо судуз данимпозовом заборгованістьпо заплатібільше 1/2її частини,вже булавиплачена позивачу. Ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача судом не встановлено.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає неспівмірними заявлені вимоги про стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі. Апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 8000 грн. Тому рішення суду в цій частині слід змінити.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (19,45%) слід змінити рішення і в частині стягнення судового збору - стягнути з відповідача на користь позивача 208,81 грн.

Пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги (80,55%) слід стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір в розмірі 1297,18 грн.

З урахуванням положень частини 10 статті 141 ЦПК України враховуючи часткове задоволення позову, оскільки на ОСОБА_1 покладено більшу суму судових витрат, тому різницю між 1297,18 грн.-208,81 грн. = 1088,37 грн., слід стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року змінити.

Стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку на користь ОСОБА_1 8 000 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства спеціального зв`язку судовий збір в розмірі 1088,37 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк