Рішення

від 05.01.2024 по справі 747/468/23

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/468/23

Провадження № 2/747/7/24

РІШЕННЯ

іменем України

05.01.2024 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Логвиненка М.М.», про стягнення заборгованості з орендної плати за землю та розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що він являється власником земельних ділянок згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 9333257 площею 3,0 га ріллі, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, отриману в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , та земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 932703 площею 3, 48 га ріллі, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631. Належні позивачу земельні ділянки знаходяться на території колишньої Української сільської ради Талалаївського району. Право власності на дані земельні ділянки зареєстровано реєстраційною службою Талалаївського районного управління юстиції Чернігівської області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 3,48 га ріллі кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, власник зазначений ОСОБА_1 . Також за даною земельною ділянкою зареєстроване інше речове право - право оренди, зареєстроване на підставі договору оренди від 19.02.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» та додаткової угоди від 13.05.2019 року до договору оренди земельної ділянки від 19.02.2019 року. Позивачем 19.02.2019 року укладено договір оренди земельної ділянки з ФГ «Логвиненка М.М.», згідно якого орендодавець надав орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,48 га ріллі кадастровий номер 7425384500:05:001:0631 на території Української сільської ради Талалаївського району. Станом на 05.07.2023 року нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 95 767, 92 грн (вит яг № НВ - 9923705072023. Крім того, між позивачем і відповідачем укладено другий договір оренди земельної ділянки площею 3,0 га ріллі з кадастровим номером 7425384500:05:001:1581, у якому також наявні зазначені порушення. Позивач неодноразово звертався до відповідача в усній формі про узгодження умов договорів оренди, оскільки не всі умови конкретно визначені договорами. Також позивачем 13.01.2022 року була направлена претензія до ФГ «Логвиненка М.М.» що стосується договорів оренди та додаткових угод до договорів оренди, відповідь не отримана. Згідно витягу № НВ - 9923704672023 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 82 368, 92 грн.

13 травня 2019 року ФГ «Логвиненка М.М.» укладено дві додаткові угоди до договорів оренди земель них ділянок від 19 лютого 2019 року. В текстах додаткових угод значаться сторони - ОСОБА_1 - орендодавець та ФГ «Логвиненка М.М.» - орендар. В тексті додаткових угод зазначено - « В зв`язку з допущенням помилки внести зміни до п.9 Договору, виклавши перше речення в наступній редакції - 9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 12 449, 82 грн». Додаткові угоди підписані в графі «Орендодавець» ОСОБА_1 головою ФГ «Логвиненко М.М.» на підставі довіреності № 516 від 13.05.2019 року. Але видана позивачем довіреність 13.05.2019 року на представництво його інтересів ОСОБА_4 не передбачає таких повноважень, як підписання договорів. Дані додаткові угоди, як двосторонні договори, фактично підписані однією стороною за орендодавця і орендаря - ОСОБА_4 . На думку позивача такі дії відповідача суперечать ч.3 ст 238 ЦК України. Крім того, пропозиція щодо укладення додаткових угод від 13.05.2019 року до договорів оренди землі від 19.02.2019 року від орендаря не надходила, а це на думку позивача не відповідає вимогам ч.2 ст 638 ЦК України. Вказані додаткові угоди до договорів його власних земельних ділянок від 19.02.2019 року не можна вважати дійсними, так як вони порушують його права на отримання належної суми орендної плати за землю від ФГ «Логвиненка М.М.», оскільки зменшено розмір орендної плати у порівнянні з гарантією, які відповідач написав власноручно у гарантійному листі від 20.06.2018 року на суму 11 842 грн. Пунктом 11 договорів від 19.02.2019 передбачено, що орендна плата вноситься щорічно в строк до31 грудня, але не зазначено, якого року. в розділі «Орендна плата» не визначено спосіб та умови розрахунків. Тобто укладеним договором не передбачено всі істотні умови договору, визначені в ст 15 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до п 13 договору розмір орендної плати переглядається, у тому числі внаслідок інфляції, підвищення цін, тарифів. Однак з моменту укладення вказаних договорів оренди його земельних ділянок та до цього часу орендарем не виконується вказаний пункт договору щодо розміру орендної плати за вказану земельну ділянку позивача. Так, за 2019 рік заборгованість відповідача за орендну плату земельних ділянок позивача становить 35 000 грн, оскільки фермер не засіяв дані ділянки, а засіяв їх попередній орендар. За 2020 рік ФГ «Логвиненка М.М.» сплачено орендної плати в сумі 30 000 грн, борг 5000 грн, у 2021 році - аналогічно. За 2022 рік вказаним орендарем сплачено позивачу орендної плати 18 600 грн, борг 16 400 грн. На протязі чотирьох років всупереч ч.3 ст 21 закону України «Про оренду землі» орендна плата орендарем не переглядалась, на письмові претензії позивача до відповідача від 13.01.2022 та 06.03.2022 жодної відповіді не отримав. Вказана заборгованість відповідача перед позивачем утворилась внаслідок невиконання орендарем умов договорів з урахуванням гарантійного листа від 20.06.2018, в якому чітко зазначено, що відповідач орендує два земельні паї у ОСОБА_1 строком на 7 років. З 2019 року по 20254 рік включно гарантую оплату за кожен рік в сумі 35000 грн, завірений підписом та печаткою орендаря. Беручи до уваги положення статей 563, 566 ЦК України, а також враховуючи індекси інфляції (2019 рік - 10 %, 2020 рік - 8 %, 2021 рік - 9 %, 2022 рік - 20 %) орендна плата індексується в сторону збільшення, а тому загальна сума заборгованості відповідача за орендну плату за землю перед позивачем, як орендодавцем, за період 2019-2022 років складає 77 850 грн (61 400 грн +16 450грн). Крім того за розрахунками позивача з врахуванням пені за 4 роки, яка становить 140 000 грн, борг відповідача перед позивачем становить 217 850 грн. Також позивач посилається на норму законодавства, яка передбачає штраф у розмірі 3 %, що становить 6535 грн, і загальна сума заборгованості з орендної плати відповідача перед позивачем складає 217 850 грн + 6535 грн = 224 385 грн за період 2019-2022 роки. За вказаних обставин порушуються права позивача. На думку позивача відповідач незаконно використовує належні позивачу на праві власності земельні ділянки, оскільки відповідач істотно порушує умови укладених договорів оренди земельних ділянок в частині строку їх дії та неналежної сплати орендної плати за користування землею, що суперечить вимогам договорів та вимогам законодавства, а тому договори оренди земельних ділянок від 19.02.2019 року підлягають розірванню як це передбачено ч.2 ст 651 ЦК.

Тому позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за землю в сумі 224 385 грн за період 2019-2022 років згідно укладених договорів оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року; припинити договори оренди земельних ділянок шляхом їх розірвання, укладені 19 лютого 2019 року між ним та відповідачем на оренду земельних ділянок площею 3,48 га ріллі кадастровий номер 7425384500:05:001:0631 та площею 3,0 га ріллі, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581 які знаходяться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

Ухвалою від 02 серпня 2023 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 25 вересня 2023 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 25 вересня 2023 року, проведеного без участі позивача відповідно до поданої ним заяви, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02 листопада 2023 року, яке було відкладено на 05 січня 2024 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні по справі позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав і просив задовольнити, так як він четвертий рік співпрацює з фермером ОСОБА_4 , а орендна плата за договорами оренди завмерла на рівні 2019 року. перед укладенням договорів оренди ОСОБА_5 написав гарантійного листа, в якому зобов`язувався платити орендну плату по 35 000 грн за кожну земельну ділянку. В договорах оренди зазначений розмір орендної плати - 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, відповідач тоді пояснював що це для того, щоб йому платити податки у меншому розмірі. Позивач видав довіреність на ім`я ОСОБА_4 тільки для захисту його інтересів в суді, на інші потреби не видавав. В укладених додаткових угодах порушено також права позивача, а саме те, що в них зазначена менша орендна плата, ніж в гарантійному листі, умови даних угод є кабальними і фактично заключені між ОСОБА_5 і ОСОБА_5 . Він звертався до відповідача неодноразово в усній формі, щоб переглянути розмір орендної плати, писав йому претензії, але вони залишились без відповіді. Крім того, відповідачем порушуються умови договорів оренди щодо використання належних позивачу земельних ділянок, а саме відповідач не застосовує сівозміну, вирощує декілька років підряд монокультуру - кукурудзу, з використанням інтенсивних технологій по застосуванню гербіцидів. Позивач в судовому засіданні зазначив, що орендну плату згідно договорів оренди він отримував щорічно, але вона мізерна в порівнянні з прибутками відповідача від використання його земельних ділянок. Позивач не згодний з тим, що розмір орендної плати прив`язаний до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, його необхідно обраховувати виходячи з чистого прибутку фермера. На думку позивача договори оренди належних йому земельних ділянок вигідні тільки для однієї сторони - орендаря ОСОБА_4 , а для нього вони не вигідні по причині низького розміру орендної плати, і йому необхідно забезпечити гідний розмір орендної плати. Відповідач заборгував йому орендну плату згідно наданого ним розрахунку. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за землю в сумі 224 385 грн за період з 2019 року по 2022 рік згідно укладених договорів оренди та припинити укладені договори оренди шляхом їх розірвання.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, оскільки станом на сьогоднішній день існує рішення Талалаївського районного суду від 21 серпня 2019 року за позовом СТОВ «Зоря» до ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненко М.М.» про визнання недійсними договорів оренди від 19 лютого 2019 року та скасування державної реєстрації, яке набрало законної сили, так як постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 залишено без змін. І даним рішенням було встановлено той факт, що договори оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року та додаткові угоди від 18 березня 2019 року, укладені між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.», є чинними, і у задоволенні позовних вимог про визнання їх недійсними було відмовлено. Також рішенням Талалаївського районного суду від 05 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Логвиненка М.М.», третя особа - Талалаївська селищна рада, про визнання договорів оренди землі від 19.02.2019 року та додаткових угод від 13.05.2019 року недійсними, у позові було відмовлено, дане рішення залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року. Цим рішенням було встановлено, що договори оренди земельних ділянок містять всі істотні умови, в тому числі і щодо орендної плати, ОСОБА_1 з 2019 року отримував орендну плату відповідно до укладених договорів оренди. Тобто, відповідач сплачує позивачу орендну плату за умовами укладених договорів оренди та додаткових угод, будь-які гарантійні зобов`язання, що були до укладення договорів, у даному випадку не можуть бути застосовані, всі умови оплати передбачені тільки договорами та додатковими угодами, якими збільшено розмір орендної плати до 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і саме такий розмір орендної плати і сплачується відповідачем позивачу, тобто ним не порушуються умови договорів. Гарантійний лист, на який посилається позивач, не є складовою частиною договорів оренди, а сам факт укладення договорів підтверджує те, що сторони дійшли згоди по всіх його умовах, зокрема і щодо розміру орендної плати. Позивача не влаштовує розмір орендної плати, а дана обставина не є підставою для визнання договорів оренди недійсними та її збільшення не є предметом позову. Додаткові угоди підписані ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1 , і в яких йому надано право підпису. Тому представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, просив суд застосувати до позовних вимог за 2019 рік позовну давність.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3, 48 га (кадастровий номер 7425384500:05:001:0631) у межах згідно з планом на території Української сільської ради Талалаївського району для ведення особистого селянського господарства згідно державного акту серії ЯБ № 932703 від 06.04.2006 року (а.с. 6-6 зв.) Згідно державного акту серії ЯБ № 933257 від 06.04.2006 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3, 00 га (кадастровий номер 7425384500:05:001:1581) у межах згідно з планом на території Української сільської ради Талалаївського району для ведення особистого селянського господарства. (а.с.7-7зв.)

Згідно договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року орендодавець ОСОБА_1 надає а орендар Фермерське господарство «Логвиненка М.М.» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, яка знаходиться на території Української сільської ради Талалаївського району. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,48 га яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 932703 від 06.04.2006 року. Пунктом 5 договору передбачена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, але в самому тексті вона не зазначена. Договір укладено на 7 років та діє до 31.12.2026 року. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами. Права на підставі даного договору вини кають з моменту їх державної реєстрації та діють до закінчення строку договору. У розділі «Орендна плата» договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Грошовий еквівалент орендної плати в пункті 9 договору не зазначено. Згідно пункту 11 договору орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня. Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Договором оренди також передбачені умови використання земельної ділянки, вона передається для вирощування сільськогосподарської продукції, всі доходи за урожай, отримані орендарем від використання земельної ділянки є його власністю. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання сівозміни, використання сучасних агротехнологій, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів, зменшення шкідливого техногенного впливу (п. 17 ). Даним договором також передбачено умови повернення земельної ділянки, права та обов`язки сторін, зміна умов договору і припинення його дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Договір підписаний сторонами - орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФЛ «Логвиненка М.М.» (а.с.8-8 зв)

Згідно додаткової угоди від 13 травня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року орендодавець ОСОБА_1 та орендар ФГ «Логвиненка М.М.» уклали дану Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, в зв`язку з допущенням помилки внести зміни до п.9 Договору, виклавши перше речення його у наступній редакції : «9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 12 449, 83 грн». Інші умови договору оренди не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Додаткова угода згідно умов є невід`ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації. Додаткова угода підписана сторонами - від імені орендодавця ОСОБА_1 - за довіреністю № 516 від 13.05.2019 р ОСОБА_4 , від імені орендаря - ОСОБА_4 (а.с. 9).

Також в судовому засіданні було встановлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 7425384500:05:001:0631 площею 3, 48 га для ведення особистого селянського господарства на території Українського сільської ради, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 зареєстроване інше речове право, а саме - 19.02.2019 року зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 19.02.2019 року та додаткової угоди до договору оренди від 13.05.2019 між Фермерським господарством «Логвиненка М.М.» та ОСОБА_1 зі строком дії до 31.12.2026 з правом пролонгації. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Дана обставина встановлена судом на підставі інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копія якого знаходиться в матеріалах справи на аркуші 10.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року орендодавець ОСОБА_1 надає а орендар Фермерське господарство «Логвиненка М.М.» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, яка знаходиться на території Української сільської ради Талалаївського району. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,00 га яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 933257 від 06.04.2006 року. Пунктом 5 договору передбачена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, але в самому тексті вона не зазначена. Договір укладено на 7 років та діє до 31.12.2026 року. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами. Права на підставі даного договору вини кають з моменту їх державної реєстрації та діють до закінчення строку договору. У розділі «Орендна плата» договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Грошовий еквівалент орендної плати в пункті 9 договору не зазначено. Згідно пункту 11 договору орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня. Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Договором оренди також передбачені умови використання земельної ділянки, вона передається для вирощування сільськогосподарської продукції, всі доходи за урожай, отримані орендарем від використання земельної ділянки є його власністю. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання сівозміни, використання сучасних агротехнологій, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів, зменшення шкідливого техногенного впливу (п. 17 ). Даним договором також передбачено умови повернення земельної ділянки, права та обов`язки сторін, зміна умов договору і припинення його дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Договір підписаний сторонами - орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФЛ «Логвиненка М.М.» (а.с.11-11зв).

Згідно додаткової угоди від 13 травня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року орендодавець ОСОБА_1 та орендар ФГ «Логвиненка М.М.» уклали дану Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, в зв`язку з допущенням помилки внести зміни до п.9 Договору, виклавши перше речення його у наступній редакції : «9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 10 707, 95 грн». Інші умови договору оренди не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Додаткова угода згідно умов є невід`ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації. Додаткова угода підписана сторонами - від імені орендодавця ОСОБА_1 - за довіреністю № 516 від 13.05.2019 р ОСОБА_4 , від імені орендаря - ОСОБА_4 (а.с.12).

Також в судовому засіданні було встановлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 7425384500:05:001:1581 площею 3,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Українського сільської ради, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , зареєстроване інше речове право, а саме - 19.02.2019 року зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 19.02.2019 року та додаткової угоди до договору оренди від 13.05.2019 між Фермерським господарством «Логвиненка М.М.» та ОСОБА_1 зі строком дії до 31.12.2026 з правом пролонгації. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Дана обставина встановлена судом на підставі інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копія якого знаходиться в матеріалах справи на аркуші 13.

13 січня 2022 року ОСОБА_1 направив голові ФГ «Логвиненка М.М.» претензію, згідно якої орендодавець зазначає, що за три роки не переглядалась орендна плата, хоча згідно договору вона повинна переглядатись у випадку підвищення цін, тарифів і внаслідок інфляції. На вимогу орендодавця переглянути орендну плату негативна відповідь, хоча ціна на кукурудзу, яку орендар вирощує на ділянках орендодавця, збільшилась в 2- 2,5 рази. ОСОБА_1 вказує в претензії, що він категорично проти вирощування однієї культури - кукурудзи, адже в договорі зазначено - дотримання сівозміни. Його вимога - це зелене органічне виробництво без внесення гербіцидів і інших хімічних засобів - теж не виконується. Крім того орендодавець зазначає, що додаткових угод до договорів оренди він не підписував і дозволу на це не давав, а довіреність права підписувати за нього не дає, так як видана виключно для судових справ. Тому вважає, що додаткова угода сфальсифікована і пропонує домовитись для вирішення спірних питань, а ще краще розірвати договірні зобов`язання, на чому наполягає (а.с.14).

Гарантійний лист від 20 червня 2018 року, на який позивач посилається у своєму позові, також був досліджений в судовому засіданні. Згідно даного листа ОСОБА_4 орендує два земельні паї ОСОБА_1 з 2019 по 2025 рік і гарантує оплату за кожен рік в сумі 35 000 грн (а.с. 14 зв). Аналізуючи даний документ, суд вважає за необхідне зазначити, що він датований 2018 роком, а договори оренди укладені у 2019 році, тому жодним чином не можуть стосуватися правовідносини, які склались між орендарем та орендодавцем. Також у гарантійному листі не конкретизовано, що сплата буде за кожну земельну ділянку по 35 000 грн, ця обставина є вільним трактуванням позивача. Також суд не може брати до уваги і розрахунок заборгованості орендної плати, наданий позивачем, оскільки даний доказ на підтвердження позовних вимог суд вважає неналежним, оскільки він не містить інформації щодо предмета доказування, позивачем не обґрунтовано, зазначені в розрахунку суми посиланням на умови договорів оренди. Також в силу ст 78 ЦПК України суд оцінює даний доказ як недопустимий, так як він не ґрунтується на вимогах закону та не підтверджений доказами (а.с.15) 06.03.2023 року ОСОБА_1 направив ФГ «Логвиненка М.М.» Претензію № 3 з приводу недотримання ним умов гарантійного листа від 20.06.2018 року, в якому визначена орендна плата на період дії 2-х договорів (сім років) в сумі 35 тис грн, але на протязі чотирьох років жодного разу не виплатив гарантовану суму. (а.с.15 зв.)

Згідно копій виписок АТ КБ «Приват Банк» від 24.05.2023 року на рахунок ОСОБА_1 21.05.2021 року перераховано 11 557, 79 грн орендної плати за землю за 2021 рік, 20.05.2021 року перераховано 18 642 грн орендної плати за землю за 2021 рік, відправник ОСОБА_4 , 31.08.2020 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано 30 150, 75 грн, відправник ОСОБА_4 , оренда землі (а.с. 16) Згідно Витягу № НВ-9923704672023 від 05.07.2023 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1581 складає 82 368, 92 грн (а.с.17) Згідно Витягу № НВ-9923705072023 від 05.07.2023 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:0631 складає 95 767, 92 грн (а.с.18) Аналізуючи зазначені докази, суд вважає за необхідне зазначити, що 13 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1581 - становить 10 798 грн, 13 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:0631 становить 12 450 грн, що в сумі становить 23 158 грн. Саме така сума орендної плати підлягає до сплати орендарем орендодавцю згідно умов укладених договорів оренди між позивачем і відповідачем за дві орендовані земельні ділянки. З врахуванням того, що відповідачем позивачу сплачена орендна плата за 2021 рік у травні 2021 року (тобто не в кінці року, а достроково) на загальну суму 30 199 грн 79 коп, а орендна плата за 2022 рік сплачена в сумі 30 150 грн 75 коп, що є більшою, ніж встановлено умовами договорів оренди.

Також в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Талалаївського районного суду від 21 серпня 2019 року по справі за позовом СТОВ «Агрофірма «Зоря» до ОСОБА_1 , ФГ «Логвиненка М.М.», Талалаївської РДА про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року та скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15 січня 2014 року та визнання укладеними додаткових угод від 18 березня 2018 року до договорів оренди від 15 січня 2014 року в задоволенні позову було відмовлено. Даним рішенням встановлено, що договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7425384500:05:001:0631 площею 3, 48 га та 7425384500:05:001:1581 площею 3, 00 га відповідають вимогам закону та є чинними, а у договорах оренди від 19.02.2019 року допущена технічна помилка (описка) в частині розміру орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки землі, після виявлення помилки внесені зміни, та встановлена спільна зацікавленість сторін договору у подальшому виконанні умов договору (а.с. 41-45). Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційна скарга СТОВ «Агрофірма «Зоря» залишена без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду від 21 серпня 2019 року - без змін. Постановою апеляційного суду встановлено, що договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» від 19.02.20219 року відповідають вимогам Закону України «Про оренду землі. (а.с.36-40).

Крім того в судовому засіданні встановлено, що рішенням Талалаївського районного суду від 05 серпня 2022 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Логвиненка М.М.», третя особа - Талалаївська селищна рада, про визнання договорів оренди землі від 19.02.2019 року та додаткових угод від 13.05.2019 року недійсними, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Також даним рішенням встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2019 року отримував орендну плату відповідно до укладених договорів оренди належних йому земельних ділянок, його не влаштовує розмір орендної плати, але всі питання щодо розміру орендної плати вирішуються сторонами договору оренди, а позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що він завертався до відповідача з цього приводу у відповідності до умов договору. Надана позивачем копія претензії, з якою він у січні 2022 року звертався до відповідача, не містить посилання на законодавчі норми та умови договору, а являє собою викладене вільним текстом обурення позивача щодо низького розміру орендної плати в порівнянні з доходами відповідача від використання його земельних ділянок, не підкріплена жодними доказами. Також позивачем не доведена і та обставина, що відповідач використовує належні йому земельні ділянки з порушенням умов договорів оренди щодо сівозміни, посів монокультури кукурудзи та використання хімічних засобів і гербіцидів при обробці його земельних ділянок. Крім того, даним рішенням встановлено, що довіреністю від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_4 право розписуватися за нього без зазначення того, що це підписи в судових документах. Позивачем не обґрунтована та обставина, яким чином неправомірний на його думку підпис ОСОБА_4 в додатковій угоді порушує його права як орендодавця, адже в судовому засіданні встановлено, що даною додатковою угодою виправлена помилка договору оренди і збільшено розмір орендної плати з 3 відсотків до 13 відсотків. Крім того, та обставина, що додатковою угодою виправлена технічна помилка договору оренди була встановлена і рішенням Талалаївського районного суду від 21 серпня 2019 року. (а.с.52-56). Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року рішення Талалаївського районного суду від 05 серпня 2022 року залишено без змін (а.с.46-51)

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають норми цивільного законодавства щодо спадкування та з приводу оренди, які регулюються як загальними положеннями Цивільного кодексу України, так і спеціальними положеннями Закону України «Про оренду землі».

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, отже ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Частина 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачають, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Договір оренди земельної ділянки є правочином, тому на нього поширюються вимоги цивільного законодавства щодо форми, порядку укладання, а також підстав та порядку визнання недійсним. Загальні підстави недійсності правочинів встановлені ст. 215 ЦК України, яка передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу названі положення ст 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законодавством України визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі - за згодою сторін та за рішенням суду. Зокрема, ст 651 ЦК України встановлює, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Що стосується встановлених договорами підстав для припинення дії договорів, то договорами оренди між позивачем та відповідачем від 19 лютого 2019 року передбачено, що дія договору припиняється у разі - закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації орендаря за відсутності правонаступництва. Також договір припиняється в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішення суду з підстав, визначених законом.

Спеціальним законом, який передбачає підстави припинення дії договорів оренди землі є Закон України «Про оренду землі». Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положенням ст. 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), де зазначається таке. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що оскільки до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, то слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої ст. 651 ЦК України. Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). В судовому засіданні встановлено, що відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі, передбаченому умовами укладених договорів оренди, будь-яких випадків несвоєчасної виплати орендної плати відповідачем позивачу чи не в належному розмірі в ході судового розгляду не встановлено. Таким чином, підстави для припинення дії договорів оренди в ході судового розгляду не встановлені. Також в ході удового розгляду не встановлено, що наявна заборгованість по виплаті орендної плати за укладеними договорами оренди.

В судовому засіданні встановлено, що вже є таке, що набрало законної сили рішення суду щодо спірних договорів оренди земельних ділянок і додаткових угод до них, якими встановлено, що договори відповідають вимогам закону. Також в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2019 року отримував орендну плату відповідно до укладених договорів оренди належних йому земельних ділянок, його не влаштовує розмір орендної плати, але всі питання щодо розміру орендної плати вирішуються сторонами договору оренди, а позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що він завертався до відповідача з цього приводу у відповідності до умов договору. Надані позивачем копії претензій, з якими він звертався до відповідача, не містять посилання на законодавчі норми та умови договору, а являють собою викладені вільним текстом обурення позивача щодо низького розміру орендної плати в порівнянні з доходами відповідача від використання його земельних ділянок, не підкріплена жодними доказами. Також позивачем не доведена і та обставина, що відповідач використовує належні йому земельні ділянки з порушенням умов договорів оренди щодо сівозміни, посів монокультури кукурудзи та використання хімічних засобів і гербіцидів при обробці його земельних ділянок позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами в судовому засіданні не доведені.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підставою до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, які оцінені за вимогами ст. 89 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що права позивача порушені, тобто позивач не довів своїх позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком. В ході судового розгляду не встановлено підстав для припинення дії договорів оренди земельних ділянок та наявності будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті орендної плати, яка би підлягала стягненню, тобто суд не знайшов підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позивачем ОСОБА_1 не підтверджено належними і допустимими доказами те, що наявна заборгованість з орендної плати за землю чи те, що наявні підстави для припинення дії договорів оренди землі, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі через необґрунтованість позовних вимог.

Розглядаючи клопотання представника відповідача про застосування до вимог за 2019 рік позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст 256 ЦК України встановлює, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного права судом. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно ст 257 ЦК України. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, як це передбачено ч. 3, 4 ст 267 ЦК України. Але суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Дана позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі 575/476/16-ц. Зокрема, у постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. «Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», - йдеться у постанові. Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 визначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Оскільки суд в ході розгляду справи прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі по причині необґрунтованості позовних вимог, тому відсутні підстави для застосування у даному спорі позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 27-30, 76, 78, 81, 82, 89, 95, 247, 258, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 203, 215, 626, 792 ЦК України, ст. 124-126 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Логвиненка М.М.» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю та розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 січня 2024 року.

Суддя Л.В.Тіщенко