Рішення

від 16.01.2024 по справі 278/4272/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/4272/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Дарії Кравчук, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ТОВ "АВТОМИР" та ПАТ "НАСК ОРАНТА" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Направленим позовом заявник просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача шкоду спричинену дорожньо-транспортною пригодою. У обґрунтування заявленого суду повідомлено наступне. Позивач є законним володільцем автомобіля марки "ХЮНДАЙ Соната" транзитний реєстраційний номер " НОМЕР_1 ". Керуючи таким автомобілем позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду у якій винним визнано відповідача. Проведеними дослідженнями встановлено розмір збитку спричиненого згадуваною пригодою. Крім цього, внаслідок пригоди позивач проходив курс стаціонарного лікування від отриманих ушкоджень. За таких обставин просить позов задовольнити у повному обсязі.

Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та у відсутність фіксації його перебігу. Підстав для зміни такого порядку сторонами не наведено і судом не встановлено.

Відповідач, будучи належним чином та завчасно проінформованим про існування даного спору, свого ставлення до заявлених вимог не висловив та жодних доказів на дослідження суду не надав. Відзиву на позов не подавав. Позивач не заперечував щодо проведення слухання справи в заочному порядку. Враховуючи такі фактичні обставини справи та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом вирішено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Судом залучено до участі у справі третіх осіб: ПАТ "НАСК ОРАНТА" страховика відповідача й ТОВ "АВТОМИР", як власника автомобіля керованого позивачем на момент пригоди. За отриманими судом відомостями відповідач станом на момент пригоди мав чинний страховий поліс цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вимог до страховика відповідача заявлено не було, як і не надано у розпорядження суду відомостей, які б свідчили про звернення позивача за виплатою страхового відшкодування. Власник автомобіля керованого позивачем, після залучення до участі у справі, жодних заяв з приводу даного судового провадження на адресу суду не скеровував.

Дослідив матеріали справи, судом установлено наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.

Позивач є громадянином України, отримував номер платника податків, має посвідчення водія відповідних категорій й при зверненні до суду сплатив судовий збір.

13 березня 2020 року ТОВ "АВТОМИР" видало на позивача доручення на представлення інтересів щодо автомобіля марки "ХЮНДАЙ Соната" транзитний реєстраційний номер " НОМЕР_1 ".

19 серпня 2020 року об 13 годині на 169 км автодороги "Виступовичи Могилів Подільський", що на території Житомирського району Житомирської області, відбулось зіткнення автомобілів марки: "ХЮНДАЙ Соната" транзитний реєстраційний номер "Т5АМ6388", "РЕНО Мастер" реєстраційний номер " НОМЕР_2 " й "ВАЗ 1119" реєстраційний номер " НОМЕР_3 ".

19 серпня 2020 року позивач був поміщений у стаціонар лікарні № 2 м. Житомира де перебував по 25 серпня 2020 року й проходив курс лікування від отриманих тілесних ушкоджень.

15 квітня 2021 року відповідача, рішенням районного суду, що залишено без змін ухвалою апеляційного суду від 8 жовтня 2021 року, визнано винним у ДТП.

11 квітня 2022 року ФОП ОСОБА_3 передав експертний автотоварознавчий висновок на автомобіль марки "ХЮНДАЙ Соната" транзитний реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", яким зазначено, що вартість матеріального збитку спричиненого згадуваної пригодою становить 391 666,07 гривень; вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 601 054,44 гривні; ринкова вартість автомобіля до пригоди становила 391 666,07 гривень й утилізаційна вартість автомобіля становить 131 921,14 гривень.

Відповідач на момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди мав поліс обов`язкового страхування власника автомобіля марки "РЕНО Мастер" реєстраційний номер " НОМЕР_2 ".

Правовідносини між сторонам врегульовано наступними положеннями законодавства України.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів тощо (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страховик зобов`язаний, серед іншого, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору (ст. 988 ЦК України).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (ст. 36.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3.08.2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім цього, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне (постанова ВС від 3 липня 2023 року у справі 523/10085/19 (номер рішення в реєстрі 111939425), постанова ВС від 14 січня 2019 року у справі № 751/8121/17 (номер рішення в реєстрі 79472791), постанова ВС від 26 жовтня 2022 року у справі 243/6516/21 (номер рішення в реєстрі 107011720).

Приймаючи рішення у даній справі суд вирішує застосувати і наступні положення цивільного процесуального законодавства України.

Розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, вимоги законодавства, якими врегульовані дані правовідносини й усталену судову практику у даній галузі (рішення ВП ВС за номером 75296543 (пункт 72, 73)), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Стосовно вимог про стягнення майнової шкоди.

Так, судом установлено, що відповідач, станом на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди мав поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а отже має нести відповідальність за шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Позивачем не надано і судом, відповідно, не досліджено доказів відсутності обов`язку виплати страхового відшкодування у даному випадку.

Вирішення наразі питання стягнення з відповідача шкоди понад ліміт відповідальності передбачений страховим полісом, на переконання, суду, є передчасним і не може бути вирішено в рамках даного судового провадження до прийняття рішення про страхове відшкодування.

Суд зауважує, що визначені законом і підтверджені судовою практикою висновки, щодо покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Оскільки питання наявності чи відсутності страхового випадку не досліджувався і з даного приводу будь-які рішення не приймались, а отже і вирішувати питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми франшизи також є передчасним і судом таке питання в рамках даного судового провадження розглянутим бути не може.

Відображені у позові посилання на судову практику щодо можливості звернення з вимогами одразу до завдавача шкоди, застаріло і наразі не є актуальним.

Крім цього, судом зазначалось, що позивач не є власником автомобіля. ТОВ "АВТОМИР" лише видало на позивача доручення щодо представлення інтересів такого товариства щодо зазначеного транспортного засобу. За таких обставин, заявлений позов не може бути задоволеним і з даних підстав, оскільки наслідками виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди права та майнові інтереси позивача не порушено. Щонайменше доказів про це суду не надано. Суд вирішує саме відмовити у задоволенні позову, а не повертати заяву у даній частині на підставі ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

Щодо моральної шкоди.

Суд вважає доведеним й такими, що не спростовувалось сторонами, а отже не вимагає окремого доказування факти: наявності дорожньо-транспортної пригоди за участі відповідача і спричинення такою шкодою моральної шкоди, зокрема та щонайменше фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Доказів спричинення іншої моральної шкоди суду не надано.

Відповідач, у свою чергу, не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Самий такий тягар доказування покладається на нього у даних правовідносинах.

Аналіз таких фактичних обставин справи свідчить про наявності правових підстав для задоволення позову у даній частині.

Обсяг душевних страждань викликаних спричиненими тілесними ушкодженнями, їх глибина, невідворотність наслідків не мають грошового виразу і не можуть бути нічим компенсовані. Однак, враховуючи заявлені вимоги, досліджені докази та освітлене ставлення сторін, на переконання суду, дають підстави деяким чином відшкодувати позивачеві спричинену моральну шкоду шляхом часткового задоволення заявлених вимог.

Судові витрати.

Позивачем заявлено судові витрати по сплаті судового збору й на правничу допомогу. Перша частина заявлених судових витрат задовольняється судом пропорційно до задоволеної частини заявлених вимог. Інша відхиляється оскільки позивачем і його представником не наведено і не підтверджено заявлений обсяг будь-якими матеріалами. Так, на підтвердження 73 749,91 гривень витрат на правничу допомогу в розпорядження суду не надано калькуляції з наведенням розрахунку й обсягу виконаних робіт. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а також судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 74 (сімдесят чотири) гривні 52 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення виготовлене 16 січня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко