Рішення

від 25.10.2023 по справі 631/1273/21

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1273/21

провадження № 2/631/164/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Притула Михайло Валерійович, до ПРИВАТНОГО АГРАРНО ОРЕНДНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗОРЯ» «Про розірвання договору оренди»,-

в с т а н о в и в:

02.12.2021 року ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Притула М. В., звернувся в суд із позовом до ПАОП «ЗОРЯ» «Про розірвання договору оренди» (вхідний № 6871/21-вх), в якому просив розірвати договір оренди землі № С/47, укладений 01.08.2016 року між ОСОБА_2 та ПАОП «Зоря», вирішивши питання про розподіл судових витрат (а. с. 2 - 3).

На обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначила, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим № 6324285000:03:002:0096, площею 5,4421 гектарів, з сільськогосподарським призначенням, яка розташована на території Станічненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Крючковою Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1138. 01.08.2016 року між відповідачем та ОСОБА_2 був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № С/47, а в подальшому, 20.06.2019 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року, про заміну сторони орендодавця. Пунктом 4.1 договору визначено, що орендна плата у рік становить 10754,48 гривень, та виплачується до 31 грудня кожного року оренди. Позивач не отримував від Відповідача орендну плату за 2018 - 2020 роки.

Зазначена позовна заява зареєстрована із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/1273/21 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день реєстрації передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 20).

Ухвалою, постановленою 07.12.2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі судді Мащенко С. В., позовну заву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі (а. с. 23 - 26).

29.12.2021 року за вхідним № 7589/21-вх до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, де відповідач в особі генерального директора ПАОП «ЗОРЯ» Германа П. А., зазначив, що між матір`ю позивача - ОСОБА_2 та ПАОП «ЗОРЯ» 01.08.2016 року було укладено Договір оренди землі № С/47 щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розміром 5,4421 гектарів, з кадастровим № 6324285000:03:002:0096, яка розташована на території Станічненської сільської ради Нововодолазького району, зареєстрований 25.08.2016 року Приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Момот С. В., з терміном договору - 16 років, тобто до 01.08.2032 року. В подальшому, ОСОБА_1 була підписана додаткова угода від 20.09.2019 року, про що відповідач дізнався лише з позовної заяви. Зазначив, що оренда плата відповідно до пункту 4.1 Договору вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря в строк до 31 грудня. Про зміну орендодавця ОСОБА_1 відповідача не повідомив, а тому за увесь період з моменту смерті орендодавця по Договору ОСОБА_3 (саме так зазначено у відзові), орендна плата за землю нараховувалась і акумулюється на рахунку ПАОП «ЗОРЯ». Отже, за 2018 - 2021 року нараховано та акумульовано 53772,50 гривень, за виплатою яких ніхто не звертався, а тому, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог (а. с. 29 - 30).

06.01.2022 року за вхідним № 34/22-вх надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача - адвокат Притула М. В., який діє за ордером (серії АХ № 1078366), виданим 29.11.2021 року на підставі договору про надання правової допомоги № 1611 від 16.11.2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2073 (серії ХВ № 000365), виданого 27.03.2017 року Радою адвокатів Харківської області на підставі рішення № 113, просив позов задовольнити, договір оренди земельної ділянки розірвати (а. с. 15, 16, 17, 35 - 37).

18.01.2022 року за вхідним № 307/22-вх від представника відповідача ПАОП «ЗОРЯ» - адвоката Ісачкіна Е. А., який діє за ордером (серії АН № 1060359), виданим 14.01.2022 року на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 04.01.2022 року укладеного між ним та ПАОП «ЗОРЯ», а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ДН № 5326), виданого 26.12.2018 року Радою адвокатів Донецької області на підставі рішення № 17, надійшли додаткові пояснення, в яких сторона відповідача просила долучити до матеріалів справи письмові докази:

- копію листа-повідомлення від 15.12.2021 року вихідний № 239;

- копію платіжного доручення № 7682 від 16.12.2021 року;

- копію відомості на виплату грошей № 131 від 16.12.2021 року (а. с. 61 - 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68).

21.01.2022 року за вхідним № 458/23-вх представником позивача - адвокатом Притулою М. В. подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії квитанції про грошовий переказ (а. с. 76- 79).

25.01.2022 року за вхідним № ЕП-163/22-вх представником відповідача - адвокатом Ісачкіним Е. А. надано клопотання про витребування оригіналу примірника Додаткової угоди від 20.09.2019 року до договору оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року (а. с. 80).

Ухвалою, постановленою 25.01.2022 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 82 - 87).

В подальшому, 01.09.2022 року за вхідним № 2279/22-вх представником позивача - адвокатом Притулою М. В. надано оригінал Додаткової угоди до Договору оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року (а. с.102, 103).

29.08.2023 року за вхідним № ЕП-1619/23-вх від представника відповідача - ПАОП «ЗОРЯ» - адвоката Ісачкіна Е. А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: копії листа АТ «Укрпошта» № 1.17.-1063-23 від 18.08.2023 року з додатком стосовно виплати поштового переказу орендної плати за 2021 рік ОСОБА_1 (а. с. 168, 169, 170).

Окрім того, за вхідним № 5748/23-вх від 25.10.2023 року представник відповідача - ПАОП «ЗОРЯ» - адвокат Ісачкін Е. А. надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: платіжної інструкції кредитового переказу коштів (а. с. 182, 183, 184).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надсилав, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером - адвоката Притули М. В. (а. с. 15, 16, 17, 178, 187).

Представник позивача за ордером - адвокат Притула М. В. у судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надавав заяву, зареєстровану за вхідним № 1304/23-вх від 02.03.2023 року з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони позивача, зазначивши що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а. с. 145, 146, 178, 185, 186).

Представник відповідача ПАОП «ЗОРЯ» за ордером - адвокат Ісачкін Е. А. - під час судового розгляду справи надав пояснення із запереченнями проти позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє за ордером адвокат Притула М. В., повністю відтворивши зміст наданого суду під час підготовчого провадження відзиву на позов та додаткових пояснень. В подальшому на останнє судове засідання, призначене на 25.10.2023 року, не з`явився, хоча про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, проте надав письмове клопотання, зареєстроване за вхідним № 5748/23-вх від 25.10.2023 року, з проханням закінчити розгляд справи за його відсутності (а. с. 100, 178, 181, 182).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представників позивача та відповідача свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

Натомість, Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, зокрема, у пункті 71 свого рішення, ухваленого 16.02.2017 року у справі «Каракуця проти України» (заява № 18986/06), що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Приходячи до такого, суд зауважує, що імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, що судом визнано поважними.

Зважаючи на це, та відповідно до змісту частини 5 і пункту 1 частини 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України про те, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а днем вручення судової повістки про виклик є день вручення її під розписку, ураховуючи, що належно повідомлені учасники справи вдруге не з`явились, суд приходить до переконання, що дійсно їх відсутність не перешкоджає розгляду справи за суттю позовних вимог.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: вислухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно із частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

В ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно з договором оренди землі № С/47, укладеним між ОСОБА_2 та ПАОП «ЗОРЯ» 01.08.2016 року, орендодавець ОСОБА_2 надала ПАОП «ЗОРЯ» в оренду земельну ділянку, загальною площею 5,4421 гектарів (рілля), із цільовим призначенням - для товарного господарського виробництва (кадастровий номер 6324285000:03:002:0096, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди становить 179241,33 гривень. Договір укладено на 16 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій сумі в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10754,48 гривень в рік та вноситься до 31 грудня кожного року. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (а. с. 4 - 6).

Відповідно до акту приймання-передачі Земельної Ділянки в оренду Додаток до Договору оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року, орендодавець ОСОБА_2 передала, а орендар ПАОП «ЗОРЯ» в особі генерального директора Ісаєва А. Б., прийняло у строкове платне користування Земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 6324285000:03:002:0096, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, та належить орендодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 203552, виданого на підставі Розпорядження Нововодолазької Райдержадміністрації від 18.11.2004 року № 407, зареєстрований 09.02.2005 року за № 579. Зазначено, що земельна ділянка не має недоліків та особливостей (а. с. 7).

Як убачається зі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (бланк серії ННХ № 751680), виданого 19.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1138 (спадкова справа № 23/2019), спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної ділянки, загальною площею 5,4421 гектарів, кадастровий номер 6324285000:03:002:0096, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 177999114, сформованої 19.08.2019 року о 16:54:15 приватним нотаріусом Крючковою Л. А., орендодавцем (власник) земельної ділянки, площею 5,4421 гектарів, кадастровий номер 6324285000:03:002:0096, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 . Орендарем: ПАОП «ЗОРЯ» на підставі договору оренди від 01.08.2016 року (а. с. 10).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 286236096, сформованої 23.11.2021 року о 12:42:08 пошук через веб-сайту зроблений ОСОБА_4 , земельна ділянка, загальною площею 5,4421 гектарів, кадастровий номер 6324285000:03:002:0096, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності. 25.08.2016 року приватним нотаріусом Момот С. В. зареєстроване інше речове право, а саме: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди № С/47 від 01.08.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАОП «ЗОРЯ» зі строком дії 16 років з правом передачі в піднайм (а. с. 11- 12).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованого на замовлення ОСОБА_4 23.11.2021 року о 12:30 годин, земельна ділянка, загальною площею 5,4421 гектарів, кадастровий номер 6324285000:03:002:0096, розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, має нормативну грошову оцінку 178045,69 гривень, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 з 19.08.2019 року, передана в оренду ПАОП «ЗОРЯ» з 25.08.2016 року (а. с. 13 - 14).

Згідно з Додатковою угодою до Договору оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року, укладеної 20.09.2019 року в селі Миколо-Комишувата між ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , та ПАОП «ЗОРЯ», змінено орендодавця ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (бланк серії ННХ № 751680), виданого 19.08.2019 року та посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. й зареєстрованого в реєстрі за № 1138 (спадкова справа № 23/2019) (а. с. 9, 103).

Листом, зареєстрованим за вихідним № 239 від 15.12.2021 року, ПАОП «ЗОРЯ» проінформувала ОСОБА_1 , що за договором оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року, у зв`язку із неявкою останнього до каси орендаря, за отриманням орендної плати, за 2019 - 2021 року була нарахована та акумульована орендна плата в сумі 53772,50 гривень, та запропоновано надати оригінал Додаткової угоди до договору оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року (а. с. 63).

Зазначений лист направлений 17.12.2021 року рекомендованим листом із описом вкладення поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (а. с. 64).

Платіжним дорученням № 7682 від 16.12.2021 року ПАОП «ЗОРЯ» перерахувало на рахунок Вінницької дирекції Акціонерного товариств «Укрпошта» суму 43286,76 (а. с. 65).

З відомостей на виплату грошей № 131 за 16.12.2021 року ПАОП «ЗОРЯ» вбачається факт акумулювання в касі підприємства виплати ОСОБА_1 за договором оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року в сумі 43286,76 гривень (а. с. 66).

Згідно з копією квитанції про поштовий переказ Ф.122, отриманий ОСОБА_1 13.01.2022 року, ПАОП «ЗОРЯ» переказала ОСОБА_1 43286,76 гривень (а. с. 79).

Відповідно до листа АТ «Укрпошта» № 1.17-1063-23 від 18.08.2023 року, адресованого генеральному директору ПАОП «ЗОРЯ» Герману П., «Електронний переказ» на ім`я ОСОБА_1 за 2021 рік значиться як виплачений. Згідно додатку № 1 дата приймання переказу 26.12.2021, а його виплати позивачу - 13.01.2022 року (а. с. 169, 169 зворот).

Як убачається з платіжної інструкції № 7682 від 16.12.2021 року, на рахунок Укрпошти Вінницької Дирекції було перераховано Орендну плату за землю пайовикам ПАОП «Зоря» згідно відомості № 131 (а. с. 183).

Згідно зі списком № 131 згрупованих поштових переказів від 16.12.2021 року, ОСОБА_1 був зроблений переказ на суму 43286,76 гривень (а. с. 184).

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями).

Так, частинами 1, 2 та 4 статті 13 й частиною 2 статті 14 Конституції України гарантовано, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 316, статтею 328 та частинами 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З частин 2 та 4 статті 373 цього ж кодексу вбачається, що право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону й власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі змістом частин 1 і 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

При цьому як роз`яснюють частини 1 та 2 стаття 116 й пункт «а» частини 1 статті 90 зазначеного кодексу, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом , шляхом передачі земельних ділянок у власність, а власники земельних ділянок мають право передавати її в оренду, заставу, спадщину.

З приписів статті 792 Цивільного кодексу України убачається, що земельна ділянка передається в оренду на підставі відповідного договору найму (оренди) й відносини щодо цього регулюються законом.

З огляду на положення частини 1 статті 626 цього ж кодексу договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 638 наведеного кодифікованого акту України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Норми права, які містяться у частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначають, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, статтею 202 цього ж нормативно-правового акту визначено, що договорами визнаються дво - чи багатосторонні правочини, які є діями особи, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У свою чергу, з положень частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України убачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зміст частини 1 статті 209 та частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін, й підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Виходячи з приписів частини 1 статті 210 цивільного кодифікованого закону України правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі», який у статті 1 визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статей 18 та 20 цього закону (в редакції, чинній на момент укладення й реєстрації спірного договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності.

Окрім того, в силу статей 1216 - 1217 й частини 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадкуванням, яке здійснюється за заповітом або за законом, є перехід усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (день смерті) і не припинились внаслідок його смерті (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (стаття 1225 Цивільного кодексу України).

При цьому як визначено у частині 1 статті 1297 цього ж кодифікованого цивільного закону України спадкоємиць, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За замістом абзацу 1 частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до приписів пункту «г» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримавши 19.08.2019 року відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом, успадкувала (отримав у власність) належну той на час смерті земельну ділянку, площею 5,4421 гектарів, розташовану на території Станичненської сільської ради (кадастровий № 6324285000:03:002:0096).

Згідно із частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок такої реєстрації визначений спеціальним законом, яким є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до змісту частини 1 статті 3 та частини 1 статті 4 цього закону, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою.

При цьому частиною 2 статті 3 зазначеного нормативно-правового акту прямо передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається із пунктів 3.1 спірного договору оренди землі, він укладений на строк 16 років та підлягає державній реєстрації.

За змістом статті 253 й частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Оскільки відомостями, що містяться у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 177999114, сформованого 19.08.2019 року о 16:54:58 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., підтверджений факт наявності іншого речового права, зокрема, спірного договору оренди землі, з урахуванням зміни орендодавця її правонаступником - спадкоємцем а заповітом, то на час розгляду справи в суді договір є таким, що діє.

Виходячи з наведеного, право оренди спірної земельної ділянку на земельну ділянку із кадастровим № 6324285000:03:002:0096 виникнуло з моменту здійснення державної реєстрації, вчиненої 25.08.2016 року.

Отже, починаючи з дати відкриття спадщини, позивач є орендодавцем, а відповідач - орендарем земельної ділянки, переданої на підставі відповідного договору.

Зі змісту тексту спірного Договору оренди землі, зокрема, його статей 12 і 13 (пункти 12.3 - 12.6, 13.1 - 13.2) убачається, що договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни мов або розірвання цього договору. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Зазначене повністю відповідає приписам чинного законодавства з цього питання, а саме: частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сторони спірного договору у його пункті 12.4 дійшли згоди до того, що невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, є підставою для його розірвання за рішенням суду.

При цьому, жодної вказівки на системність або поважність чи неповажність такого порушення ними не передбачена.

Відтак, наявність будь-якого порушення умов договору як з боку орендодавця, так і з боку орендаря, є підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами у цій справі.

Отже, абзацом 2 пункту 9.1 статті 9 Договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, яким є строк до 31 грудня кожного року на підставі пункту 4.3 статті 4 цього договору.

Тобто, у договірних відносинах, права та обов`язки сторін кореспондують: праву однієї сторони відповідає обов`язок другої.

Натомість такий обов`язок відповідачем виконаний не був, зокрема у 2018 - 2020 роках.

Не повернення копії додаткової угоди від 20.09.2019 року до Договору оренди землі № С/47 від 01.08.2016 року не звернення позивача у касу відповідача (за умови, що останнім не надано жодного належного та допустимого доказу про відповідне акумулювання цих коштів на ім`я позивача, нагадування, про необхідність явки за їх отриманням тощо), - не є поважною причино, на яку може розраховувати відповідач як на підставу, обумовлену пунктом 13.2 статі 13 Договору - «Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини».

Як визначено у частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Одночасно із цим, положеннями частин 1, 2 та 5 статті 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому норма права, що міститься у частині 1 статті 12 й частині 1 статті 13 зазначеного вище нормативно-правового акту, роз`яснює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Також, у відповідності із змістом частини 1 статті 15, частини 1 й пункту 7 абзацу 1 частини 2 статті 16, а також частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона здійснює на свій розсуд, зокрема, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу таким способом як припинення правовідношення.

Зазначені норми кореспондують із приписами частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 й частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, які суд захищає, здійснюючи правосуддя, з метою ефективного їх захисту у спосіб, визначений законом або договором.

Також, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього ж Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі приписів статті 24 наведеного законодавчого акту орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, частина 1 і 3 статті 31 й частини 2 та 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначають, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього закону та умовами договору, а також в порядку, встановленому законом, зокрема, на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, в тому числі коли це передбачено договором оренди землі.

У підпункті «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематичне невнесення орендної плати, а відповідно до положень частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців поспіль.

Ураховуючи, що договір оренди землі, укладений 01.08.2016 року (в тому числі з додатковою угодою від 20.09.2019 року), передбачає таку можливість, й вона повністю узгоджується із вищенаведеними нормами права, а також те, що сторони добровільно не вирішили це спірне питання, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для його розірвання за рішенням суду.

Отже, як прямо визначено у частинах 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відтак, суд вважає, що Договір оренди землі № С/47, укладений між 01.08.2016 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої як її спадкоємець за заповітом є ОСОБА_1 , та ПРИВАТНИМ АГРАРНИМ ОРЕНДНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ЗОРЯ", слід розірвати.

Такий висновок суду жодним чином не суперечить приписам частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду землі» щодо забезпечення орендареві захисту його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на неї, так як повністю базується на нормах законодавства України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

Крім того, ухвалюючи рішення, суд також ураховує й правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, прийняту 20.06.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 383/708/16-ц, де суд зробив висновок про те, що систематичне порушення договору щодо внесення орендної плати є підставою для його розірвання, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Притула М. В., до ПАОП «ЗОРЯ» «Про розірвання договору оренди», суд вважає за необхідне вирішити згідно з підпунктом 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України й питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 і частиною 1 статті 9 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України, сплачується за місцем розгляду справи і зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі приписів частини 1 і абзацу 2 підпункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Окрім того, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 176Цивільного процесуального кодексу України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишився до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Оскільки до кінця дії спірного договору залишилось більш ніж три роки, ціна позову у такому випадку складає 32263,44 гривень з розрахунку 10754,48 гривень за один рік оренди х 3 роки = 32263,44 гривень.

Виконуючи приписи частини 4 статті 177 цивільного процесуального кодифікованого закону України, ОСОБА_1 додав до своєї позовної заяви платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 908.00 гривень (а. с. 1, 21).

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 року з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2270,00 гривень, а тому за подання до суду позовної заяви із майновою вимогою позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 908,00 гривень, виходячи з розрахунку: 2270,00 гривень х 0,4 = 908,00 гривень, та не більше 11350,00 гривень, виходячи з розрахунку: 2270,00 гривень х 5 = 11350,00 гривень.

Отже, за подання до суду цієї позовної заяви, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 гривень, виходячи з розрахунку: 32263,44гривень х 1% = 322,63 гривень, що менше ніж 908,00 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 908,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою 04.11.1950 року в Римі і ратифікованою Законом Україною № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року (заява № 72269/01), від 16.02.2017 року у справі «Каракуця проти України» (заява № 18986/06) та від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04); статтями 13, 14 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР(із змінами та доповненнями), статтями 78, 81, 90 і 116 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), статтями 1, 11 - 13, 15, 16, 20, 181, 182, 202, 209, 210, 254, 316, 319, 321, 328, 373, 626, 638, 639, 651, 653 і 792 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтями 18, 20, 27, 31 і 32 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями), статтями 3 і 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями), статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 року (із змінами та доповненнями), Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 року (із змінами та доповненнями) та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Притула Михайло Валерійович, до ПРИВАТНОГО АГРАРНО ОРЕНДНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗОРЯ» «Про розірвання договору оренди» задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі № С/47, укладений 01 серпня 2016 року щодо земельної ділянки, площею 5,4421 гектарів, з кадастровим № 632428500:03:002:0096.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АГРАРНО ОРЕНДНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗОРЯ» на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору у розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 );

Відповідач: ПРИВАТНЕ АГРАРНО ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗОРЯ», місцезнаходження (вулиця Українська, будинок № 1, село Миколо-Комишувата Красноградського району Харківської області, 63310), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (30377984).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 06.11.2023 року.

Суддя С. В. Мащенко