Постанова

від 11.01.2024 по справі 346/5502/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/5502/22

Провадження № 22-ц/4808/51/24

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Струтинської Д.В.

з участю представників: ТзОВ «Євротранстелеком» адвоката Андросович Г.С.,

ОСОБА_1 адвоката Поваляєва О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Поваляєва Олега Борисовича на рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 серпня 2023 року, ухвалене в складі судді Беркещук Б.Б. в м. Коломиї у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.02.2020 року між відповідачем ОСОБА_3 Поручитель-1, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності №20/08/21-Д діяв відповідач ОСОБА_2 , АТ «Гоу Інвест АГ» - Поручитель-2 та АТ "ГОУ ОСТ Інвест АГ" - Поручитель-3, від яких діяв відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (старий кредитор), укладено Договір Поруки №2 до Договору позики №2 від 23.02.2020 року. Відповідно до п.1.1. Договору поруки Поручитель -1, Поручитель-2 та Поручитель -3 поручаються перед кредитором за виконання обов`язку Боржником щодо виконання ним його грошових зобов`язань за Договором позики №2 від 23.02.2020 року, передбаченим ст. 2 цього Договору. У разі порушення Боржником обов`язку за основним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Проте, позивач не видавав жодних довіреностей відповідачу ОСОБА_2 щодо укладення будь-яких договорів поруки, чи будь-яких інших договорів. Відповідно до Договору відступлення права вимоги №2-ц від 20.05.2021 року, згідно якого відповідач ОСОБА_5 передав відповідачу ОСОБА_1 всі права вимоги з основним договором та договором поруки. Вказує, що від імені позивача на підставі підробленої довіреності було укладено договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року. При цьому зазначений договір поруки був укладений без волевиявлення на це позивача, що призвело до виникнення для нього негативних правових наслідків у вигляді намагання стягнути із нього неіснуючу суму боргу. Враховуючи те, що довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» Бойківу А.М. не видавалась, договір поруки, підписаний від імені позивача не уповноваженою особою. Крім того, відсутні будь-які докази наступного схвалення цього договору поруки позивачем. На останній сторінці підробленого договору поруки №2 до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року зазначений розрахунковий рахунок ТОВ «Євротранстелеком» НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк». Зазначили, що даний розрахунковий рахунок було відкрито лише 08.11.2021 року. Відповідно, станом на час укладення договору 23.02.2020 року даного рахунку не існувало, як і не існувало його станом на 20.05.2021 року дати укладення договору відступлення права вимоги між спадкодавцем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1 . Первісний кредитор ОСОБА_4 не міг підписати спірний договір поруки із зазначеним у ньому розрахунковим рахунком. Позивач просив визнати недійсними довіреності №23/08/2021-Д на ім`я ОСОБА_2 , а також договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року, укладену між ОСОБА_3 Поручитель-1, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності №20/08/21-Д діяв ОСОБА_2 , АТ «Гоу Інвест АГ» - Поручитель-2 та АТ "ГОУ ОСТ Інвест АГ" - Поручитель-3, від яких діяв відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсною довіреність № 23/08/2021-Д. Визнано недійсним Договір поруки № 2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ" витрати зі сплати судового збору в сумі 1 654 (одна тисяча шістсот п ятдесят чотири) гривні. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ витрати зі сплати судового збору в сумі 1 654 (одна тисяча шістсот п ятдесят чотири) гривні. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ витрати зі сплати судового збору в сумі 1 654 (одна тисяча шістсот п ятдесят чотири) гривні.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат ПоваляєвО.Б.подав апеляційнускаргу,в якійставиться питанняпро скасуванняоскаржуваного рішенняз ухваленнямнового провідмову узадоволенні позову,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа.Вказує,що одностороннявідмова відзобов`язанняабо одностороннязміна йогоумов недопускається,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.В порушенняумов п.п.1,2Договору позики№ 2від 23лютого 2020року,ст.ст.525,526,629,1046,1049Цивільного кодексуУкраїни,відповідач 1по справі-Позичальник ОСОБА_3 свої зобов`язанняза вищевказанимдоговором позикине виконав,грошові коштине повернув.21жовтня 2021року ОСОБА_6 було врученоБоржнику тапоручителям вимогищодо повногопогашения заборгованості,які залишились беззадоволення. Щодооскаржуваної довіреності,то судомпершої інстанціїне перевірявсяоригінал журналувидачі довіреностей,а судомробиться висновокпро невидачу довіреностілише натвердженнях позивача. Сама відсутністьзапису прореєстрацію оскарженоїдовіреності вжурналі реєстраціїдовіреностей несвідчить проїї недійсність.Твердження представникапозивача проте,що договірпоруки No1до договорупозики від23.02.2020р.«чомусь засвідченийпечаткою Позивача»викликає подив,адже згідноз п.2.2.Статуту ТОВ«Євротранстелеком»,товариство:«має круглупечатку таінші додатковікруглі печаткидля веденняфінансово-господарськоїдіяльності».31жовтня 2022року ОСОБА_1 звернувся доБілоцерківського міськрайонногосуду Київськоїобласті ізцивільним позовомдо ОСОБА_3 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ»,Акціонерного товариства«ГОУ ІНВЕСТАГ»,Акціонерного товариства«ГОУ ОСТІНВЕСТ АГ»про стягненнязаборгованості задоговором позикиN2від 23.02.2020р. Крім того, при розгляді справи не встановлено, що спірний договір поруки, укладений від імені позивача, був підписаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Незгода позивача із укладеним від його імені договору поруки не може слугувати підставою для визнання його недійсним, а лише свідчить про намір поручителя уникнути будь - яким шляхом виконання зобов`язання, яке не виконується ним у добровільному порядку. Факт підроблення підпису ОСОБА_2 на оспорюваному договорі поруки не був судом встановлений, оскільки відсутній відповідний висновок почеркознавчої експертизи.

16 жовтня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» адвокат Андросович Г.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» ніколи не надавало жодних довіреностей на ОСОБА_2 щодо укладення будь-яких договорів поруки чи інших договорів. Також останній не заперечує проти визнання довіреності недійсною. Крім того, згідно копії оспорюваного договору позики №2 від 23 лютого 2020 року вказано, що ОСОБА_2 виступає членом Ради директорів «Гоу інвест АГ» та АТ «Гоу Ост Інвест АГ», що не відповідає дійсності, оскільки він членом правління став влітку 2021 року..

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Поваляєв О. Б. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» адвокатка Андросович Г.С. доводи апеляційної скарги заперечила. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Поваляєва О. Б., який просив скаргу задовольнити, пояснення представників позивача ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» адвокатки Андросович Г. С., які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступнах висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач виступає стороною оспорюваних по справі правочинів - довіреності № 23/08/2021-Д та договору поруки № 2 до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року, заперечує існування будь-яких правових підстав на укладення даних документів, і зазначає про неукладення позивачем вищезгаданих документів, суд доходить висновку, що при укладенні оспорюваних правочинів було відсутнє волевиявлення учасника правочинів, воно не було вільним, і не відповідало його внутрішній волі, внаслідок чого відбулось порушення вимог ст.203 ЦК України і такі правочини не можуть бути дійсними в межах цивільного законодавства України.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За положеннямистатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно копії договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_4 (позикодавець) та відповідачем ОСОБА_3 (позичальник), позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 4895540,00 гривень(чотири мільйони вісімсот п`ять тисяч п`ятсот сорок гривень 00 копійок), що станом на дату укладення цього договору за офіційним курсом НБУ гривні до долара США (24,4777 грн.) становить 200000, 00 (двісті тисяч доларів США), а позичальник зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (по офіційному курсу НБУ гривні до долара США станом на дату повернення) у строк не пізніше 20 жовтня 2021 року. (т.1 а.с.17)

Відповідно до додатку №1 до договору позики №2 від 23 лютого 2023 року розписки про отримання грошових коштів відповідач ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4895540,00 гривень(чотири мільйони вісімсот п`ять тисяч п`ятсот сорок гривень 00 копійок), що станом на дату укладення цього договору за офіційним курсом НБУ гривні до долара США (24,4777 грн.) становить 200000, 00 (двісті тисяч доларів США) та зобов`язався повернути позикодавцеві за офіційним курсом НБУ гривні до долара США в день повернення у строк не пізніше 20 жовтня 2021 року (т.1 а.с.18)

Згідно копії Договору поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 (боржником) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» у особі представника відповідача ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності №20/08/21-д (поручитель-1), Акціонерним товариством «Гоу інвест АГ» (поручитель-2), Акціонерним товариством «Гоу Ост Інвест АГ» (поручитель-3) та ОСОБА_4 (кредитором), поручитель-1, поручитель-2 та поручитель-3 поручаються перед кредитором з виконання обов`язку відповідачем ОСОБА_3 щодо виконання останнім його зобов`язань за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року(т.1 а.с.19-21).

Як вбачається із копії договору відступлення права вимоги №2-ц від 20 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 (цедент) та відповідачем ОСОБА_1 (цессіонарій), цедент відступив права вимоги на суму основного зобов`язання, вартість якого складає гривневий еквівалент 200000 (двісті тисяч доларів США), що по офіційному курсу НБУ гривні до долара США станом на дату видачі позики становить 4895540,00 гривень(чотири мільйони вісімсот п`ять тисяч п`ятсот сорок гривень 00 копійок) (т.1 а.с.22-24).

Відповідно до копії акта приймання-передачі документів (додаток №1 до договору відступлення права вимоги №2-ц від 20 травня 2021 року) від 20 травня 2021 року, ОСОБА_4 (цедент) передав відповідачу ОСОБА_1 (цессіонарію) такі документи: договір позики №2 від 23 лютого 2020 р. підписаний між ОСОБА_4 (позикодавець) та відповідачем ОСОБА_3 (позичальник) - 1 оригінал; розписка про отримання грошових коштів, видана відповідачем ОСОБА_3 23 лютого 2020 р. 1 оригінал; договір поруки №2 від 23 лютого 2020 р. підписаний між ОСОБА_4 (позикодавець), відповідачем ОСОБА_3 (позичальник), позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком»(код ЄДРПОУ 31731686) (поручитель-1), Акціонерним товариством «Гоу інвест АГ» (країна резиденства: Швейцарія, ідентифікаційний номер: СНЕ 101.107.693) (поручитель-2) та Акціонерним товариством «Гоу ост інвест» (країна резиденства: Ліхтеншейн, ідентифікаційний номер: FL-0001.521.555-1) (поручитель-3) 1 оригінал; копія громадянського паспорту та ідентифікаційного номеру позичальника відповідача ОСОБА_3 (т.1 а.с.25)

Відповідно копії журналу реєстрації довіреностей ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», вбачається, що у період з 02.01.20 року по 31.12.21 року серед всіх довірителів на користь яких за вказаний період часу були видані довіреності ОСОБА_7 , прізвище ім`я та по батькові такої особи як « ОСОБА_2 » відсутні (т.1, а.с.28-34).

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України 1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст.5 ЦПК України).

Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом ( пункт 1 частини другоїстатті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першоюстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПКзавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно достатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятоюстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Устатті 215 ЦК Україниунормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що «Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Частиною першоюстатті 216 ЦК Українипередбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Установлено, що у матеріалах справи відсутній договір довіреності № 23/08/2021-Д згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» уповноважувало ОСОБА_2 укладати договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за яким ОСОБА_4 прередав у власність ОСОБА_3 4895 540.00 грн, що еквівалентно на день укладення 200000 доларів США. Щодо відсутності вказаного договору доручення не заперечували також сторони.

Отже, згідно статті 202 ЦК України спірний договір довіреності № 23/08/2021-Д не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та відповідно ч.1ст. статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Крім цього, не може бути визнаний недійсним договір, який взагалі не укладався.

Задовольняючи позов Товариство з обмеженою відповідальністю Задовольняючи позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» про визнання недійсним договору поруки суд першої інстанції зробив висновок, що довіреність № 23/08/2021-Д на підставі якого згідно укладано договір поруки №2 від 23 лютого 2020 року до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_2 не видавалась, останній не підписував жодних договорів та визнав позов у повному обсязі, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору поруки.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду з таких підстав.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,що 23лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» в особі представника Бойківа Анатолія Михайловича, який діє на підставі довіреності № 20/08/2021-Д договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року про відповідальність позивача перед кредитором за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_4 прередав у власність ОСОБА_3 4895 540.00 грн, що еквівалентно на день укладення 200000 доларів США.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно ч.1,2ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегією суддів установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» в особі представника Бойківа Анатолія Михайловича, який діє на підставі довіреності № 20/08/2021-Д уклав договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року про відповідальність позивача перед кредитором за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_4 прередав у власність ОСОБА_3 4895 540.00 грн, що еквівалентно на день укладення 200000 доларів США.

Також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» не оспорює договір довіреності № 20/08/2021-Д на підставі якого ОСОБА_2 уклав договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року про відповідальність позивача перед кредитором за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року . Згідно частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Ураховуючи наведене також не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» про визнаня недісним договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року про відповідальність позивача перед кредитором за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_4 прередав у власність ОСОБА_3 4895 540.00 грн, що еквівалентно на день укладення 200000 доларів США, так як вказаний договір укладений на підставі договору доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» № 20/08/2021-Д, який позивачем не оспорюється та відповідно ч.1ст. 367 ЦПК Українисудом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що подача заяви відповідачем ОСОБА_2 про визнання позову є підставою про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першоюстатті 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першоїстатті 42 ЦПК Україниє сторони та треті особи.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четвертастатті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першоїстатті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (Постанова КЦС ВС від 22 серпня 2023 року в справі № 521/3657/22).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнавав, визнання позову іншим відповідачем ОСОБА_2 не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з допущенням порушення норм процесуального та матеріального права і це порушення призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреність № 23/08/2021-Д та визнання недійсним Договір поруки № 2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви юридичною особою немайнового характеру слід сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», (станом на день подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 року з 01 січня встан овлений у розмірі 2481 гривень.

У ч. З ст. б Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Така ж правова позиція висловлена у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» заявлено вимоги немайнового характеру про визнання недійсними довіреності №23/08/2021-Д на ім`я ОСОБА_2 , а також договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року, тому підлягало сплаті 4962 грн за подання позовної заяви( 2481 гривень*2).

Відповідно до п. 6 ч.2. ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за подання апеляційної скарги підлягало сплаті 7443 грн, тобто 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (4962 *150%).

Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про часткове задволення апеляційної скарги пердставника ОСОБА_1 адвоката Поваляєва Олега Борисовича та відмову у завдоленні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнаня недійсною довіреність № 23/08/2021-Д та визнання недійсним Договору поруки № 2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року, підлягає стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» на користь ОСОБА_1 4 026 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 4 026 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень) витрат по сплаті судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Поваляєва Олега Борисовича задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 серпня 2023 року скасувати й ухвалити нове рішення

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнаня недійсною довіреність № 23/08/2021-Д та визнання недійсним Договору поруки № 2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» на користь ОСОБА_1 4026 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 4026 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень) витрат по сплаті судового збору в дохід держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 17 січня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта