Ухвала

від 16.01.2024 по справі 314/209/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/209/24

Провадження № 1-кс/314/58/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 м. Вільнянськ

Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024082210000036, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_5 ,

володільця майна ОСОБА_6 ,

представника володільця майна адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2024 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна.

Згідно з матеріалами клопотання, у провадженні СВ Відділення поліції№ 2Запорізького РУПГУНП вЗапорізькій областіперебуває кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082210000036 від 16.01.2024, за фактом незаконної порубки дерев, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.01.2024 до Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення зі служби "102" про те, що в лісосмузі, розташованій поблизу с. Купріянівка Матвіївської ТГ Запорізького району Запорізької області невідомі особи здійснили незаконну порубку дерев.

15.01.2024 у період часу з 19 години 40 хвилин до 19 години 57 хвилин слідчим СВ Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проведено огляд місця події лісосмуги, розташованої поблизу с. Купріянівка Матвіївської ТГ Запорізького району Запорізької області, в ході якого виявлено та вилучено: автомобіль САЗ 3507 спеціалізований вантажний самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові якого знаходиться приблизно 4 куб. м фрагментів деревини різного діаметру та довжини породи "клен", бензопилу "PRO CRAFT" GS-50 в корпусі чорно-зеленого кольору та 2 зрізи фрагментів деревини з 2-х пеньків породи "клен".

Зважаючи, що вищезазначене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167, ч. 3 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів та подальшого проведення експертиз у даному кримінальному провадженні, слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт майно:

- автомобіль САЗ 3507 спеціалізований вантажний самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузові якого знаходиться приблизно 4 куб. м фрагментів деревини різного діаметру та довжини породи "клен", та визначити місце його зберігання на автомобільному майданчику Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області;

- бензопилу "PRO CRAFT" GS-50 в корпусі чорно-зеленого кольору та 2 зрізи фрагментів деревини з 2-х пеньків породи "клен", які передати на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали вказане клопотання, просили його задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені, обґрунтовуючи накладення арешту на майно необхідністю збереження речових доказів та проведення експертизи.

Володілець майна ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти клопотання, зазначили, що ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець. 13.03.2023 між СФГ "Чайкін" та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг з очищення земельних ділянок сільськогосподарського призначення від дерев, пагонів дерев, сухостою дерев, які не належать до категорії лісів, на земельних ділянках сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 2321582200:03:001:0015 та 2321582200:03:001:0018, які, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, перебувають в оренді СФГ "Чайкін". З метою встановлення меж вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 2321582200:03:001:0015 та 2321582200:03:001:0018, які перебувають в оренді СФГ "Чайкін", між ФОП ОСОБА_6 , головою СФГ "Чайкін" ОСОБА_8 та сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_9 укладено договір на встановлення меж земельних ділянок. Відповідно до акту прийомки-передачі межавих знаків, переданих на зберігання, від 21.10.2023 межі вказаних земельних ділянок закріплені тимчасовими межовими знаками, які передані на зберігання СФГ "Чайкін" та ОСОБА_6 .

Представник володільця майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 посилалась на довідку Філії "Запорізьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Східний лісовий офіс від 03.11.2023 № 209, згідно з якою земельні ділянки з кадастровими номерами 2321582200:03:001:0015 та 2321582200:03:001:0018 не порушують меж державного лісового фонду України, а кущі, чагарники, дерева, пагони дерев на зазначених земельних ділянках не обліковуються, а також на лист Матвіївської сільської ради від 09.11.2023 № 02-10-09/2720, згідно з яким на території Матвіївської сільської ради обліковується полезахисна лісосмуга, яка розташована поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами 2321582200:03:001:0015 та 2321582200:03:001:0018, які перебувають у приватній власності громадян та оренді СФГ "Чайкін", та відноситься до земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) комунальної власності; багаторічні насадження зазначеної полезахисної лісосмуги на балансі Матвіївської сільської ради не перебувають.

Таким чином, на думку представника володільця тимчасово вилученого майна, клопотання про арешт майна є необґрунтованим з огляду на те, що ч. 1 ст. 246 КПК України передбачає відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що завдало істотну шкоду, тобто предметом злочину не визнаються дерева, які хоч і утворюють певну біологічну сукупність, але ростуть поза межами лісового фонду, в даному випадку на земельній ділянці сільськогосподарського призначення. В свою чергу, у клопотанні не зазначено де відбулась порубка і чого саме лісів чи чагарників, відсутня і будь-яка шкода. Таким чином, є сумнівним та безпідставним твердження органу досудового розслідування про те, що мало місце кримінальне правопорушення, а вилучені речі відповідають ознакам речових доказів.

Сама подія кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, за даним клопотанням не є очевидною, бо не підтверджена заявою потерпілого (заявника) та будь-якими іншими доказами, а сам факт вирубки дерев та чагарників, за наявності відповідних документів, не містить ознак кримінального правопорушення.

На підставівикладеного,представник володільцятимчасово вилученогомайна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить відмовитиу задоволенніклопотання слідчогоу повномуобсязі.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, вислухавши думку слідчого, прокурора, володільця майна та його представника, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Таким чином, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Слідчим суддею встановлено, що 16.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082210000036 внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.

15.01.2024слідчим проведено огляд місця події лісосмуги, розташованої поблизу с. Купріянівка Матвіївської ТГ Запорізького району Запорізької області. Під час огляду виявлено та вилучено бензопилу "PRO CRAFT" GS-50 в корпусі чорно-зеленого кольору та автомобіль САЗ 3507 спеціалізований вантажний самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При огляді кузову вищевказаного автомобіля було виявлено приблизно 4 куб. м фрагментів деревини різного діаметру та довжини породи "клен".Крім того,в ходіогляду місцяподії булоздійснено тавилучено 2зрізи фрагментівдеревини з2-хпеньків породи"клен",які поміщенідо сейф-пакету.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 173 КПК України, повинен врахувати, зокрема правову підставу для арешту майна.

Зі змісту клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що необхідність такого арешту була обумовлена визнанням вищезазначеного майна речовими доказами, оскільки існує сукупність достатніх підстав вважати, що вилучене під час огляду майно, є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Завданням арешту зазначеного майна слідчий визначив запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а метою встановлення об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні, збереження речових доказів та призначення експертиз.

В свою чергу, частиною 2 статті 246 КК України передбачена відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев та чагарників, що заподіяли істотну шкоду, вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Однак, жодних доказів або обґрунтувань того, що деревина, на яку слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт, є незаконно зрубаною, а отже має ознаки речових доказів, органом досудового слідства не надано і в клопотанні не зазначено.

Також до клопотання про арешт майна не долучено відповідних доказів, які б могли свідчити про незаконність походження вилученої деревини.

Так само не надано жодних доказів або обґрунтувань того, що бензопила "PRO CRAFT" GS-50 в корпусі чорно-зеленого кольору та автомобіль САЗ 3507 спеціалізований вантажний самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або були об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом. Не містить клопотання і посилань на ті обставини, які саме сліди вони мають, у зв`язку з чим їх визнано речовими доказами.

Крім того, у порушення вимог ч. 11 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено підстави для накладення заборони навикористання тарозпорядження автомобіляСАЗ 3507спеціалізованого вантажногосамоскида,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,його володільцем ОСОБА_6 ,яким чиномдії володільцяможуть призвестидо зникнення,втрати абопошкодження відповідногомайна абонастання іншихнаслідків,які можутьперешкодити кримінальномупровадженню,тобтощо саме може змінити, пошкодити або знищити ОСОБА_6 , якщо автомобіль не має на собі будь-якої доказової інформації, а факт наявності деревини у кузові автомобіля вже зафіксовано протоколом огляду місця події.

Не надано слідчому судді і доказу формального набуття вилученим майном процесуального статусу речового доказу, тобто постанови слідчого про визнання вилученого майна речовим доказом.

Разом з тим, на думку слідчого судді, сам факт формального набуття процесуального статусу речового доказу, яким є вилучене майно, не свідчить про відповідність вказаного майна визначеним ст. 98 КПК України критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.

При розгляді заяв про втручання держави у здійснення права власності Європейський суд з прав людини спершу розглядає, чи таке втручання здійснювалося для досягнення соціально значущої мети, а також у межах існуючого законодавства. Щодо першого критерію, Суд залишає державі можливість самостійного оцінювання.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності, у розумінні Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При здійсненні оцінки правомірності та виправданості допустимих обмежень прав і свобод Європейський суд з прав людини послідовно вирішує чотири групи питань: 1) чи було оскаржуване обмеження (втручання) передбачене законом; 2) чи переслідувало воно одну з легітимних цілей, зазначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини; 3) чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві»; 4) чи було воно пропорційним до тієї правомірної мети, якої намагалися досягти.

Згідно з вимогами ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити таки захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У той же час наведені докази, що були предметом перевірки, на переконання слідчого судді, свідчать про недоведеність стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 246 КК України за обставин, що наведені у клопотанні слідчого про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, наведені в клопотанні доводи щодо необхідності арешту майна є неспроможними, ризики можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, на яка ставиться питання про арешт, жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені.

За такихпідстав,слідчий суддявважає клопотанняслідчого пронакладання арештуна автомобільСАЗ 3507спеціалізований вантажнийсамоскид,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,в кузовіякого знаходитьсяприблизно 4куб.м фрагментівдеревини різногодіаметру тадовжини породи"клен",бензопилу "PROCRAFT"GS-50в корпусічорно-зеленогокольору та2зрізи фрагментівдеревини з2-хпеньків породи"клен",безпідставним танемотивованим,а відтактаким,що непідлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024082210000036, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1

16.01.2024