Постанова

від 17.01.2024 по справі 615/192/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Харків

справа № 615/192/23

провадження № 22-ц/818/221/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 вересня 2023 року ухвалене у складі судді Токмакової А.П.,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій, збільшивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на користь кожного із позивачів страхове відшкодування в розмірі по 18 000 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ - по 5917,81 грн, 3% річних - по 355,07 грн, інфляційні втрати - по 805,80 грн, та судові витрати на професійну правничу допомогу - по 6500 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 14.01.2021 об 11:55 год. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись а/д Старий Мерчик - Мурафа -Краснокутськ, в смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області виїхала на зустрічну смугу руху, де скоїла зіткнення з автопотягом у складі сідлового тягача Daf FТ ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого пасажира автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_6 викинуло із салону на проїзну частину, де внаслідок наїзду автопотяга у складі тягача Daf FТ 95ХF 430, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який їхав слідом за ОСОБА_5 , загинула на місці події. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos на момент ДТП (14.01.2021) була застрахована у ПрАТ СК «УПСК» згідно полісу №АР7879772, водія автомобіля Daf FТ ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , - у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу №АР9506172.

За фактом ДТП 14.01.2021 внесені відомості до ЄРДР за №12021220000000030 та розпочато досудове розслідування, яке 20.09.2021 закрите старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту з підстав відсутності, на думку представника, у діях водіїв складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України. 12.02.2021 на адресу ПрАТ СК «УПСК» представником надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах сина загиблої ОСОБА_2 та чоловіка - ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої 10.06.2022 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №АР7879772 на загальну суму 36000 грн., тобто 50% від встановленого законом загального розміру відшкодування моральної шкоди, з яких: по 18000 грн. - кожному з позивачів. 24.11.2022 аналогічну заяву представником надіслано на адресу ПАТ «HACK «ОРАНТА» про виплату інших 50% відшкодування моральної шкоди, але в задоволенні відмовлено, оскільки у діях водія автомобіля марки Daf FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , відсутня вина у вчиненні ДТП.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14.09.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ДТП сталося внаслідок порушення ПДР України водієм т/з Daewoo Lanos ОСОБА_4 , яка померла, в зв`язку з чим закрито кримінальне провадження за правилами КПК України, що не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності, тому правових підстав для виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану зі смертю пасажира т/з Daewoo Lanos ОСОБА_6 внаслідок ДТП, саме відповідачем не вбачається, оскільки цивільно-правова відповідальність водія т/з DAF FT XF 105, д.н.з. НОМЕР_4 , не настала.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник також просив стягнути з відповідача на користь позивачів по 6500 грн витрат на правничу допомогу та 4000 грн витарт на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пупку 27.3 частини 1 статті 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон)відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Апелянт зазначив, що дана стаття встановлює обов`язок ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 - чоловіку загиблої та ОСОБА_2 - синові загиблої. Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 72 000, 00 грн., з яких: по 36 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди для кожного з позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відтак, враховуючи те, що у даній дорожньо - транспортній пригоді була взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, транспортних засобів Daf FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_2 , та Деу Ланос, номерний знак НОМЕР_5 , відшкодування моральної шкоди має здійснюватися страховиками обох автомобілів у рівних частках. Скаржник зауважив, що відповідно до п.36.3 ст. 36 Закону у разі, якщо відповідальність за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. В даному випадку постанова про закриття кримінального провадження містить інформацію про відсутність складу злочину, передбаченого ч.3 ст.286 ККУ в діях обох транспортних засобів. Проте відповідальність за шкоду, заподіяну джерелами підвищеної небезпеки покладається на водіїв транспортних засобів, за участі яких відбулась дорожньо-транспортна пригода незалежно від їх вини, а в даному випадку на страховиків забезпечених транспортних засобів.

Апелянт наголосив, що суд мотивував рішення посиланням на правові норми, що свідчать про законність позовної заяви, проте, дійшов до кардинально протилежного висновку в резолютивній частині рішення. При розгляді справи суд взагалі не враховував актуальну правову позицію Великої Палати у складі Верховного Суду викладеної у Постанові від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення взагалі не містить переліку доказів, відхилених судом, та мотивів їх відхилення. У рішенні відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Скаржник зауважив, що судом першої інстанції 14 вересня 2023 року (дата ухвалення оскаржуваного рішення) під час судового засідання було допущено численні порушення норм цивільно - процесуального закону, а саме: суддя Токмакова А. П. не дотрималася вимог статей 220, 221, 227, 228, 229, 235, 241 ЦПК України, порушено строки розгляду справи.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ХМР, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 14.01.2021 приблизно об 11:55 год. ОСОБА_4 рухалась на технічно справному автомобілі Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , по а/д Старий Мерчик - Мурафа - Краснокутськ в смт. Старий Мерчик Богодухівського (Валківського) району Харківської області зі сторони вул. Центральна в напрямку вул. Довжанська, де в районі будинку №96 по вул. Центральній не обрала в установлених межах безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, чим порушила вимоги п.12.1 ПДР України, в результаті чого втратила контроль над рухом т/з та допустила зіткнення з тягачем Daf FТ ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом Krone SDP 27, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_5 .

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_6 від отриманих травм померла на місці, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 20.01.2021 відділом ДРАЦС по Валківському та Коломацькому районах СМУМЮ (м. Харків), актовий запис №36; водій ОСОБА_4 - в лікарні.

За висновком судово-медичного експерта №12/17/4-Ват/21 від 25.01.2021, причиною смерті ОСОБА_6 стали множинні травми із залученням кількох ділянок тіла, які супроводжувались множинними переломами кісток та пошкодженням внутрішніх органів.

Згідно висновків експертів №КСЕ-19/121-21/5546, 16837/24486 від 27.04.2021,17.06.2021, у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.1 ПДР України, технічна можливість запобігання даної ДТП для неї визначалася шляхом виконання нею цих вимог, для чого в неї не було будь-яких перешкод технічного характеру. В діях водія автомобіля Daewoo Lanos вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість попередити зіткнення автомобіля Daewoo Lanos та автомобіля Daf FТ ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом Krone SDP 27, д.н.з. НОМЕР_6 , не визначалася діями водія ОСОБА_5 та в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Окрім того, механізм ДТП підтверджується протоколом огляду місця пригоди, відеозаписом з відео реєстратора, показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено, що ДТП відбулась внаслідок порушення ПДР України водієм ОСОБА_4 , яка померла, у зв`язку із чим постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Харківській області Пуляєвою А.С. від 30.09.2021 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021220000000030 від 14.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Батьками померлої ОСОБА_9 значаться ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого Старомерчицькою селищною радою Богодухівського району Харківської області, актовий запис №16.

За інформацією відділу ДРАЦС по Валківському та Коломацькому районах СМУМЮ (м. Харків) від 03.04.2021, 03.06.1998 виконавчим комітетом Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області проведена державна реєстрація смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №38.

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать дані свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 20.04.2017 виконавчим комітетом Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області, актовий запис №25.

Померла ОСОБА_9 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 03.11.1979 із позивачем ОСОБА_1 , в зв`язку з чим їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 , про що свідчать наді свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_10 , виданого Старомерчицькою селищною радою Валківського району Харківської області, актовий запис №38.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 , виданого 12.09.1990 Старомерчицькою селищною радою Валківського району Харківської області, актовий запис №34.

Як вбачається із відповідей ПрАТ СК «УПСК» №1071/18 від 10.06.2022 та №2816/18 від 08.12.2022, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з №№АР/7879772, за яким на підставі ч.2 ст.1188 ЦК України на користь позивачів виплачено відшкодування моральної шкоди на загальну суму 36000 грн. (по 18000 грн. кожному), що складає 50% від суми страхового відшкодування моральної шкоди, встановленої ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Цивільно-правова відповідальність власника т/з Daf FТ ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», поліс №АР/9506172.

03.11.2022 представник позивачів ОСОБА_13 на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» направив заяву з проханням здійснити виплату страхового відшкодування (моральної шкоди) для чоловіка потерпілої ОСОБА_1 та сина ОСОБА_2 в розмірі 18000 грн. кожному.

Згідно відповіді ПАТ «НАСК «ОРАНТА» №09-02-22/6718 від 14.12.2022, 21.12.2020 між ОСОБА_14 та страховиком укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9506172, за яким об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу DAF FT XF 105, д.н.з. НОМЕР_4 .

В обґрунтування відмови в задоволенні заяви представник відповідача наполягає, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2021 ДТП 14.01.2022 відбулась внаслідок порушення ПДР України померлою ОСОБА_4 - водієм т/з Daewoo Lanos, тому з урахуванням ст.6, п.32.1 ст.32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ «HACK «ОРАНТА» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану зі смертю ОСОБА_6 внаслідок ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність водія т/з DAF FT XF 105, д.н.з. НОМЕР_4 , не настала.

Предметом спору у даній справі є стягнення невиплаченого страхового відшкодування, а також стягнення пені та відсотків річних у зв`язку із несвоєчасною виплатою такого.

Позивачі посилаються, що відповідачем при здійсненні страхового відшкодування незаконно відмовлено у виплаті 50% суми відшкодування шкоди.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у статті 1187 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою, п?ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Тобто правила статей 1187, 1188 ЦК України діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об?єкта, завдяки яким діяльність з ними визнається джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Відповідно до положень частини другої статті 1188 ЦК України іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.

Тобто, за змістом цієї норми, обов`язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 14.01.2021 приблизно об 11:55 год. ОСОБА_4 рухалась на технічно справному автомобілі Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , по а/д Старий Мерчик - Мурафа - Краснокутськ в смт. Старий Мерчик Богодухівського (Валківського) району Харківської області зі сторони вул. Центральна в напрямку вул. Довжанська, де в районі будинку №96 по вул. Центральній не обрала в установлених межах безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, чим порушила вимоги п.12.1 ПДР України, в результаті чого втратила контроль над рухом т/з та допустила зіткнення з тягачем Daf FТ ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом Krone SDP 27, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_5 .

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_6 від отриманих травм померла на місці, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 20.01.2021 відділом ДРАЦС по Валківському та Коломацькому районах СМУМЮ (м. Харків), актовий запис №36; водій ОСОБА_4 - в лікарні

Як вбачається з вищезазначеного шкода, у вигляді смерті ОСОБА_6 , завдана в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, а саме автомобіля Daewoo Lanos та тягача Daf FТ ХF 105.460, відповідачем не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а тому повинна відшкодовуватись спільно власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки.

Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника т/з Daf FТ ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», поліс №АР/9506172.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як вбачається із відповідей ПрАТ СК «УПСК» №1071/18 від 10.06.2022 та №2816/18 від 08.12.2022, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з №№АР/7879772, за яким на підставі ч.2 ст.1188 ЦК України на користь позивачів виплачено відшкодування моральної шкоди на загальну суму 36000 грн (по 18000 грн. кожному), що складає 50% від суми страхового відшкодування моральної шкоди, встановленої ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

З огляду на встановлені судом обставини у справі та наведені вимоги закону у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виник обов`язок, щодо сплати позивачам страхового відшкодування шкоди на загальну суму 36000 грн (по 18000 грн. кожному), що складає 50% від суми страхового відшкодування моральної шкоди, встановленої ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте страховиком незаконно відмовлено у даній виплаті, що не було враховано судом першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов`язанням.

Позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 36.5. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 36.7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає з можливим стягнути з відповідача на користь позивачів пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ - по 5917,81 грн, 3% річних - по 355,07 грн, інфляційні втрати - по 805,80 грн.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог .

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо вимог апелянт про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачами надано копії договору про надання правничої допомоги №18.07.22 від 18.07.2022, детальний опис робіт, акт №04/23 прийому передачі наданих послуг.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції скаржниками надано детальний опис наданих послуг, акт №16/23 прийому передачі наданих послуг

Апеляційний суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що дана справа перебувала в провадженні суду не тривалий час та справа розглядалась в спрощеному порядку без виклику сторін. Враховуючи складність даної справи, судова колегія вважає що на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить стягнути 4000 витрат понесених ними в суді першої інстанції та 3000 грн витрат понесених в суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивачі звільненні від сплати судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» то судовий збір, який мав бути сплачений у суді першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

При зверненні до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а при зверненні до суду апеляційної інстанції -1816,80 грн, а всього 3028 грн, а тому з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта`на користь держави підлягає стягненню 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 вересня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позову заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 18000 (вісімнадцять тисяч) грн страхового відшкодування, 5917 (п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн ,81 коп -пені, 355 (триста п`ятдесят п`ять) грн 07 коп -3% річних, 805 (вісімсот п`ять) грн 80 коп - інфляційних втрат.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 18000 (вісімнадцять тисяч) грн страхового відшкодування, 5917 (п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн ,81 коп -пені, 355 (триста п`ятдесят п`ять) грн 07 коп -3% річних, 805 (вісімсот п`ять) грн 80 коп - інфляційних втрат.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» » на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 7000 (сім тисяч) грн витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь держави судовий збір сплачений в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 січня 2023 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук