Постанова

від 16.01.2024 по справі 908/1897/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1897/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) від 29.08.2023 р. у справі № 908/1897/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Федоренка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод (70002, Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вулиця Запорізька, будинок 65, код ЄДРПОУ 43581147)

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 р. Фізична особа-підприємець Федоренко Олександр Валерійович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовам до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод про стягнення суми 3 % річних 6 342,93 грн. та суми інфляційних нарахувань 45 240,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.02.2023 року по справі № 908/1920/22 стягнуто з ТОВ Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод на користь Фізичної особи-підприємця Федоренко Олександра Валерійовича заборгованість за договором № 01/2021 від 11.10.2021 в розмірі 143 627,71 грн. Стягнута сума із судовими витратами, за поясненнями позивача, була зарахована на рахунок позивача двома платежами 31 травня та 02 червня 2023 року. Отже позивач стверджує, що додатково до зазначеної суми він має право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 р. у справі № 908/1897/23 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вулиця Запорізька, будинок 65, код ЄДРПОУ 43581147) на користь Фізичної особи-підприємця Федоренка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 3 % річних 6 342 (шість тисяч триста сорок дві гривні) 93 коп., суму інфляційних нарахувань 45 240 (сорок п`ять тисяч двісті сорок гривень) 29 коп., суму витрат на оплату судового збору 2 147 (дві тисячі сто сорок сім гривень) 20 коп.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 р. у справі № 908/1897/23.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано того факту, що Торгово-промислова палата України 28.02.2022 року листом за № 2024/02.0-7.1 однозначно засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення.

Крім цього апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про настання строку виконання зобов`язань щодо сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, оскільки позивач не надсилав відповідачу відповідну вимогу.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідач є переробним підприємством, що виробляє молочну продукцію, а на даний час ринок сировини й інших матеріалів, необхідних для виробництва продукції відповідачем, демонструє стійкий тренд дорожчання, а також зростання цін на енергоносії, пакувальні матеріали тощо. Натомість покупці продукції відповідача сплачують за поставлену продукцію зі значною відстрочкою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023р. у справі № 908/1897/23 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Представником Фізичної особи-підприємця Федоренка Олександра Валерійовича подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема зазначає, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 11 жовтня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Федоренко Олександром Валерійовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВП Вільнянський молокозавод (покупець) укладений договір постачання № 01/2021, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати товар у встановлений договором строк, у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно договору.

Розділом 6 договору визначені умови формування ціни та порядок оплати товару, а саме: товар оплачується за цінами згідно накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних, які підписуються постачальником і покупцем (їх представниками); оплата виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу в 30 календарних днів.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань у разі обставин (непереборна сила, форс-мажор), які виникли всупереч волі сторін і які неможливо передбачити або попередити, включаючи війну, епідемії, блокади, землетруси, пожежі та інші стихійні лиха.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2023 Господарським судом Запорізької області у справі № 908/1920/22, за позовом Фізичної особи-підприємця Федоренка Олександра Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод, про стягнення суми 143 627,71 грн. заборгованості за договором постачання № 01/2021 від 11.10.2021, прийнято рішення по суті (повний текст складений 09.02.2023), позовні вимоги задоволені повністю.

В обґрунтування судового рішення вказано, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 143 627,71 грн. згідно видаткових накладних:

- № РН-0000078 від 13.10.2021 на суму 44 803,43 грн. з ПДВ;

- № РН-0000079 від 20.10.2022 на суму 41 698,62 грн. з ПДВ;

- № РН-0000096 від 14.12.2021 на суму 57 125,66 грн. з ПДВ.

Спірні видаткові накладні, за якими виникла заборгованість містять посилання на відповідні рахунки-фактури, в яких вказано: замовлення договір № 01/2021 від 11.10.2021. Суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 143 627,71 грн. основного боргу заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Наказ про примусове виконання судового рішення у справі № 908/1920/22 виданий Господарським судом Запорізької області 23.05.2023 (рішення суду набрало законної сили 15.05.2023), з терміном пред`явлення до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю сплатив стягнутий за рішенням суду у справі № 908/1920/22 борг шляхом перерахування коштів на рахунок позивача: - 31.05.2023 на суму 43 627,71 грн. та судовий збір 2 481,00 грн.; - платіжною інструкцією № 2739 від 02.06.2023 на суму 115 180,87 грн. (оплата основного боргу та виконавчого збору).

Оцінивши надані сторонами документальні докази та обставини встановлені судом в межах господарського провадження у справі № 908/1920/22, суд першої інстанції дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено вище рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.02.2023 р. у справі № 908/1920/22 за позовом Фізичної особи-підприємця Федоренка Олександра Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод про стягнення заборгованості за договором постачання № 01/2021 від 11.10.2021 позовні вимоги задоволено повністю.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили, отже, відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини встановлені в цьому рішенні не доказуються при розгляді справи № 908/1897/23.

Так, в рішенні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1920/22 встановлені обставини поставки Фізичною особою-підприємцем Федоренко Олександром Валерійовичем та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод товару за договором постачання № 01/2021 від 11.10.2021 за наступними видатковими накладними:

- № РН-0000078 від 13.10.2021 на суму 44 803,43 грн. з ПДВ;

- № РН-0000079 від 20.10.2022 на суму 41 698,62 грн. з ПДВ;

- № РН-0000096 від 14.12.2021 на суму 57 125,66 грн. з ПДВ.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарським судом при розгляді справи № 908/1920/22 встановлено, що відповідач в порушення п. 6.3. договору, яким передбачені умови оплати відстрочка платежу в 30 (тридцять) календарних днів, оплату вартості отриманого товару у визначений у договорі строк не здійснив.

Отже, в рішенні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1920/22 встановлені обставини порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод зобов`язань за договором постачання № 01/2021 від 11.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар за вказаними видатковими накладними.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В межах господарського провадження у справі № 908/1897/23 Фізична особа-підприємець Федоренко О.В. звернувся з позовними вимогами про стягнення з ТОВ ВП Вільнянський молокозавод, на підставі ст. 625 ЦК України, 3 % річних та інфляційних нарахувань, які розраховані позивачем виходячи з встановленого факту порушення відповідачем умов договору постачання № 01/2021 від 11.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар за видатковими накладними:

- № РН-0000078 від 13.10.2021 на суму 44 803,43 грн. з ПДВ;

- № РН-0000079 від 20.10.2022 на суму 41 698,62 грн. з ПДВ;

- № РН-0000096 від 14.12.2021 на суму 57 125,66 грн. з ПДВ.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення суми 3 % річних та інфляційних нарахувань у заявлених в позові розмірах.

З приводу обставин, наведених відповідачем в апеляційній скарзі, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу в даному спорі, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання в цілому.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Судова колегія, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, констатує, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору постачання № 01/2021 від 11.10.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Отже, судова колегія підсумовує, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову, доведеність наведених в позовній заяві доводів, і в цілому про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 225,00 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 р. у справі № 908/1897/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 р. у справі № 908/1897/23 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль