Рішення

від 17.01.2024 по справі 920/1192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2024м. СумиСправа № 920/1192/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1192/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом:Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код за ЄДРПОУ 40075815)

в особі: філії «Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (пр-т Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, код за ЄДРПОУ ВП 40081347)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (вул.Прикордонна, буд. 47, м. Суми, 40007, код за ЄДРПОУ 42171243),

про стягнення 86571,14 грн

установив:

17.10.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 86571,14 грн (вісімдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят одна грн 14 коп.) штрафу за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки від 17.02.2023 №ЦЗВ-05-00823-01, а також стягнути з відповідача 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

19.10.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Прикордонна, буд. 47, м. Суми, 40007.

Ухвалою від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1192/23; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код за ЄДРПОУ 40075815), та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (код за ЄДРПОУ 42171243), мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 20.10.2023 про відкриття провадження у справі №920/1192/23 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч.6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.

Відповідно до довідок Господарського суду Сумської області копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 20.10.2023 о 16:25.

Таким чином, як позивач, так і відповідач були повідомлені належним чином про розгляд справи №920/1192/23.

30.10.2023 адвокат Станова Ю.В. через систему «Електронний суд» надіслав заяву про вступ у справу (вх №1052), за якою зазначений адвокат просив залучити його як представника позивача у справі №920/1192/23, надавши доступ до електронної справи. 30.10.2023 адвоката Станову Ю.В. додано до комп`ютерної програми «ДСС» як представника Акціонерного товариства «Українська залізниця», що є позивачем у справі №920/1192/23 з подальшим наданням доступу до зазначеної електронної справи.

18.12.2023 представник позивача надіслав клопотання (вх №1556), в якому зазначив, що станом на 18.12.2023 позивач відзиву на позов від відповідача не отримав та зазначений документ по суті справи відсутній в системі «Електронний суд», а тому представник позивача просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач ні відзиву, ні доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами в розумні строки.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

17.02.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» укладено договір поставки №ЦЗВ-05-00/23-01 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації до цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Місце поставки - згідно рознарядки покупця (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2020року).

Відповідно до п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту прийому-передач товару та/або видаткової накладної.

Пунктом 7.7 визначено, що у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 банківський день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього договору та датою фактичної поставки товару.

За пунктами 8.1.1 та 8.3.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отриманий товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам нього договору, а постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 9.3.1 договору постачальник за цим договором несе таку відповідальність: при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Згідно з п. 16.1 договору договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього договору.

17.02.2023 сторонами спору підписано Специфікацію №1 до договору, якою визначено, що вартість товару з ПДВ за договором складає 4632023,16 грн.

25.04.2023 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору, за якою специфікацію №1 до договору анульовано та включено до договору Специфікацію №2 від 17.02.2023 на суму 3226682,80 грн, а також внесено зміни до п. 6.3. договору, зазначивши загальну ціну договору, яка складає 3872019,36 грн з ПДВ.

01.05.2023 на виконання умов договору позивачем на електронну адресу відповідача направлено рознарядку від 28.04.2023 №ЦЗВ-20/1363 (далі - рознарядка) з вимогою поставити товар в травні 2023 року в кількості 36667 шт. по ціні 58,08 грн (з ПДВ) за одиницю, що становить 2129619,36 грн (з ПДВ).

03.05.2023 відповідно до поштової накладної від 03.05.2023 №0304910967648 та опису вкладення у відправлення УЕ за трекномером 0304910967648 зазначена рознарядка направлена поштою на адресу відповідача.

Як зазначає позивач, кінцевий строк на поставку постачальником товару за рознарядкою до 31.05.2023 включно.

29.05.2023 за видатковою накладною від 29.05.2023 №127, товарно-транспортною накладною від 29.05.2023 №29/05/2023-01 та актом прийому-передачі від 29.05.2023 №б/н протягом терміну дії рознарядки відповідачем у відповідності до умов договору поставлено позивачу товар на суму 1552478,40 грн (з ПДВ). 29.05.2023 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №139 в сумі 1552478,40 грн.

14.06.2023 за видатковою накладною від 14.06.2023 №139, товарно-транспортною накладною від 14.06.2023 №14/06/2023-01 та актом прийому-передачі від 14.06.2023 №б/н відповідачем поставлено решту товару на суму 577140,96 грн (з ПДВ), з порушенням встановленого строку поставки. 14.06.2023 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №149 в сумі 577140,96 грн.

З огляду на зазначене, відповідач свої зобов`язання за договором в частині поставки товару в обумовлені строки виконав неналежним чином, чим порушив вимоги пункту 4.2 Договору.

На виконання п. 9.3.1 договору позивачем нараховано відповідачу 86571,14 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань за договором та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.09.2023 №ЦЗВ-20/3281, в якій вимагав сплати суми штрафу на поточний рахунок AT «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ».

05.09.2023 згідно з накладною від 05.09.2023 №0304911095180 та поштовим описом вкладення УЕ від 05.09.2023 зазначена претензія надіслана відповідачу.

20.09.2023 від відповідача позивач отримав відповідь від 14.09.2023 №14/09-01 на претензію, в якій відповідач зазначив, що підприємство позивача має порушення по строкам оплати згідно з п. 7.2 договору. Відповідач зауважив, що він намагався виконати умови договору щодо своєчасної поставки, але через незалежні від відповідача надзвичайні обставини - військова агресія Російської Федерації, та, як наслідок, відмови перевізників і перешкоди з причин частих повітряних тривог стали підставою того, що підприємство відповідача не встигло в 30 денний термін поставити весь об`єм продукції згідно заявки за договором. У зв`язку з чим, відповідач просив не застосовувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» штрафні санкції за договором.

Відповідач претензію не задовольнив, що стало підставою звернення позивача з даним позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обумовлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, підтверджено факт укладення сторонами договору поставки та факт поставки відповідачем товару з порушенням термінів, визначених договором, що стало підставою нарахування позивачем відповідачу 86571,14 грн штрафу, який позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів».

Відповідно до частини 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.3.1 договору визначено, що постачальник за цим договором несе наступну відповідальність: при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Відповідно до розрахунку позивача, здійсненого у позовній заяві, останній, нарахував відповідачу 86571,14 грн штрафу (577140,96 грн (вартість поставленого товару за рознарядкою з порушенням строку, обумовленого договором, х 15 % (розмір штрафу згідно з п. 9.3.1 договору).

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку штрафу, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасності поставки товару, суд вважає, законними, правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 86571,14 грн штрафу.

Водночас, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд приймає до уваги інформацію, викладену відповідачем у відповіді на претензію позивача, а саме, що відповідач намагався виконати умови договору щодо своєчасної поставки, але через незалежні від відповідача надзвичайні обставини - військова агресія Російської Федерації, та, як наслідок, відмови перевізників і перешкоди з причин частих повітряних тривог стали підставою того, що підприємство відповідача не встигло в 30 денний термін поставити весь об`єм продукції згідно заявки за договором.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 уведено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересами позивача, суд зменшує розмір штрафу на 50% - з 86571,14 грн до 43285,57 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення штрафу на 50%, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 43285,57 грн штрафу. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №647798 від 12.10.2023.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (вул. Прикордонна, буд. 47, м. Суми, 40007, код за ЄДРПОУ 42171243) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код за ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (пр-т Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, код за ЄДРПОУ ВП 40081347) 43285,57 грн (сорок три тисячі двісті вісімдесят п`ять грн 57 коп.) штрафу, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення в зв`язку з відпусткою судді Котельницької В.Л. складено та підписано 17.01.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька