Рішення

від 16.01.2024 по справі 922/4783/23

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4783/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) до Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича заборгованість за договором оренди №4179 від 02.08.2017 у загальному розмірі 240 940,13 грн. яка складається з:

- заборгованості у розмірі 165 521,30 грн.;

- пеня у розмірі 75 418,83 грн.,

а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання за договором оренди №4179 від 02.08.2017 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2023 прийнято позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4783/23. Вирішено розгляд справи №922/4783/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.12.2023 через кабінет Електронного Суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№33219 від 04.12.2023).

07.12.2023 через кабінет Електронного Суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№33749 від 07.12.2023) про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії Рішення Харківської міської ради 21 сесії 8 скликання «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану» від 01 грудня 2023 року № 496/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 відзив на позовну заяву (вх.№33219 від 04.12.2023)Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №922/4783/23. Клопотання (вх.№33749 від 07.12.2023) Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи задоволено. Визнано причини неподання Фізичною особою-підприємцем Мазелом Олексієм Ігоровичем доказів у встановлений законом строк поважними. Поновлено Фізичній особі-підприємцю Мазелу Олексію Ігоровичу процесуальний строк для подання доказів, а саме: копії Рішення Харківської міської ради 21 сесії 8 скликання «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану» від 01 грудня 2023 року № 496/23. Копію Рішення Харківської міської ради 21 сесії 8 скликання «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану» від 01 грудня 2023 року №496/23, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №922/4783/23.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він частково не погоджується з доводами та аргументами викладеними в позовній заяві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, розрахунок основного боргу та пені таким, що здійснений з порушенням, у тому числі нормативно-правових актів, та, відповідно до чого, позовні вимоги такими, що підлягають лише частковому задоволенню.

За твердженнями відповідача З 24 лютого 2022 року, у тому числі на не виключно, на території Харківської області, м. Харкова, велись активні бойові дії, що спричинили суттєве погіршення його фінансового становища та зупинення господарської діяльності в наслідок непереробної сили. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на офіційному сайті ТПП загальним офіційним листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, адресованим усім, кого це стосується, засвідчила, що вищезазначені обставини (військова агресія Російської Федерації проти України) з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказане підтверджує факт настання обставин непереборної сили, які виплинули на своєчасне виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за договором. Водночас, 11 липня 2023 р. Наказом № 197 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України доповнило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих. В результаті, до територій активних бойових дій у відповідних періодах 2022 року (з 24.02.2022 по 15.09.2022) було включено й місто Харків, тобто місто де знаходиться орендоване майно. 01 грудня 2023 року Рішенням Харківської міської ради на 21 сесії 8 скликання «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», серед іншого, п. 1 було вирішено, що за період з 24.02.2022 р. по 30.09.2022 р. включно за договорами оренди комунального майна, укладеним до 24.02.2022 р., звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

Також відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) за договором оренди №4179 від 02.08.2017.

12.12.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№34131 від 12.12.2023) про зменшення розміру позовних вимог, в якому просила суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича заборгованість за договором оренди №4179 від 02.08.2017 у загальному розмірі 57 484,66 грн., а саме: заборгованість у розмірі 30 022,53 грн. та пеню у розмірі 27 462,13 грн.

В той же день через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№34131 від 12.12.2023).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 клопотання представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради(вх.№34131 від 12.12.2023) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято клопотання представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№34131 від 12.12.2023) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог. Відповідь на відзив (вх.№34131 від 12.12.2023) представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що як впродовж дії договору, так і під час розгляду даної справи, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо неможливості користування майном, що є предметом договору, що свідчить про припущення позивача про неможливість використовувати відповідні нежитлові приміщення і, відповідно, застосування ч.6 ст.762 ЦК України. Крім того, посилаючись на виникнення щодо відповідача обставин, які призвели до зупинення ним господарської діяльності (з його слів), він проігнорував положення ч. 2 ст.205 ГК України щодо повідомлення управленої сторони, згідно з яким у разі неможливості виконання зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управлену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону.

Щодо форс-мажорних обставин представник позивача зазначила, що Лист ТПП сам по собі не є достатнім і не створює підстав для звільнення від цивільно-правової відповідальності, а посилання на нього відповідача безпідставне та необґрунтоване.

Щодо зменшення штрафних санкцій (пені) позивач категорично не погоджуємося з довільно розрахованим розміром пені, вважаючи його невідповідним строку (понад календарний рік) прострочення зобов`язання відповідачем.

18.12.2023 через кабінет Електронного Суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№34751 від 18.12.2023).

Вказані заперечення суд приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи.

У запереченнях відповідач зазначив, що з урахуванням пункту 3.4 Договору (в новій редакції, викладеній в Додаткової угоди № 1 від 03.01.2020 р.) та п. 1.2. Наказу орендодавця № 392 від 05.07.2023 р. «Про припинення договору оренди № 4179 від 02.08.2017 р., нарахування орендної плати та пені за орендне користування нежитлових приміщень розташованих за адресою м. Харків, вул. Дерев`янко, 7, літ. А-9», з дати повернення майна позивачу нарахування орендної плати та пені за договором не здійснюється, а від так останнім днем нарахування орендної плати та пені за договором є 11.05.2023, та саме з 12.05.2023 такі нарахування не здійснюються, оскільки орендоване майно було повернуто позивачу за актом приймання-передачі 12.05.2023. Тобто дата повернення майна не включається до строку нарахування орендної плати та пені за Договором. Натомість, як вбачається з наведеного позивачем розрахунку останній здійснив нарахування орендної плати за травень 2023 року, та відповідно пені, не за період з 01.05.2023 по 11.05.2023 (включно), а за період з 01.05.2023 по 12.05.2023 (включно), чим за травень 2023 року безпідставно було нараховано орендну плату у розмірі 616,90 грн.

Як стверджує відповідач, з урахуванням всієї здійсненої оплати за договором ним було недоплачено орендну плату лише у розмірі 29 402,63 грн. (30022,53 616,90 = 29 402,63), а не 30 022,53 грн., про які заявив та стягує позивач.

Щодо нарахування пені відповідач вважає, що умовами договору сторонами не було погодження а ні збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (пені), а ні збільшення строку нарахування пені понад шестимісячний строк визначений ч.6 ст.232 ГК України, крім того в договорі не вказано, що нарахування пені здійснюється за весь час прострочення до дати фактичного виконання основного зобов`язання. Умови п.3.10 договору не містить а ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою статті 232 ГК України, який є більшим шести місяців, а ні вказівки з зазначенням "до дати фактичного виконання". Умови, передбачені п.3.4. та п.3.10 договору, неможливо визнати такими, що встановлюють інший (більший) строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України.

На переконання відповідача, враховуючи порушення з боку позивача щодо нарахування та стягнення пені, пеня, яка має бути сплачена відповідачем за договором, з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України, ч.2 ст.258 ЦК України, а також п.1.4 Наказу та п.3.4 Договору, складає 16 535,05 грн., а не 27 462,13 грн., як це зазначив позивач в своєму розрахунку. Тобто, позивачем безпідставно нараховано та заявлено в позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до стягнення суму пені у розмірі 10 927,08 грн.

На підтвердження зазначеного відповідач надав контррозрахунок пені.

Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) з 16 535,05 грн. до 1 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

02.08.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мазелем Олексієм Ігоровичем (орендар) було укладено договір оренди №4179 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №17-:-21 площею 97,1 кв.м та 1-го поверху №52, 53,55-:-58, 60-:-64 площею 82,9 кв.м загальною площею 180,0 кв.м в житловому будинку (технічні паспорти КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №71045 від 21.11.2016 р.) далі - майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою м. Харків, вул. Дерев`янка, 7, літ. "А-9" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право оренди цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.08.2017 №499 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень на конкурсних засадах".

Майно яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Майно передається в оренду для розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню (п.1.2.Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 566/11 від 23.12.2011 р. (далі - Методика). Згідно протоколу засідання конкурсної комісії від 17.07.2017 розрахункова орендна плата за місяць в момент укладання Договору становила 10 500,00 грн. за серпень 2017 року.

Відповідно до п. 3.3. Договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно п. 3.4. Договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до п.3.6. Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Орендна плата перераховується на бюджетний рахунок управління державної казначейської служби зазначений у п.3.7. Договору.

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, затверджених у встановленому порядку, які безпосередньо впливають на розрахунок орендної плати (п.3.8.Договору).

У випадку внесення орендної плати в розмірі, що перевищує розмір орендної плати визначений цим Договором, переплата може бути залікована в рахунок наступних платежів, або, за письмовою заявою орендаря, повернена йому на підставі акту звірки взаєморозрахунків (п.3.9.Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати) (п.3.10.Договору).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати (п.3.11.Договору).

Згідно п.4.4. Договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Відповідно до п.7.3. Договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Згідно п.10.1. Договору, цей Договір діє з 02.08.2017 по 02.07.2020.

Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.10.2.Договору).

Згідно Акту приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 02.08.2017 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передало, а Фізична особа-підприємець Мазел Олексій Ігорович прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 180,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, 7, літ. «А-9».

03.01.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мазелем Олексієм Ігоровичем (орендар) було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №4179 від 02.08.2017 (надалі - Додаткова угода №1), в якій договір оренди №4179 від 02.08.2017 викладено в новій редакції.

Зокрема, відповідно до п.1.1. Додаткової угоди №1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №17, 18, 19, 20, 21 площею 97,1 кв.м та 1-го поверху №52, 53, 55-:-58, 60-:-64 площею 82,9 кв.м загальною площею 180,0 кв.м в житловому будинку (технічні паспорти від 21.11.2016, інвентаризаційна справа №71045), (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Дерев`янка, 7, літ. «А-9» та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс».

Даний договір оренди укладено на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.08.2017 №499 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень на конкурсних засадах».

Згідно з п.3.1. Додаткової угоди №1 вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 619 900,00 грн., без врахування ПДВ станом на 26.03.2017.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017).

Базова орендна плата становить 12 604,20 грн. без ПДВ за грудень 2019 року (п.3.2.Додаткової угоди №1).

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі (п.3.4.Додаткової угоди №1).

Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п.10.6 (п.3.5.Додаткової угоди №1).

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.5.Додаткової угоди №1).

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць па індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п.3.6.Додаткової угоди №1).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати) (п.3.10.Додаткової угоди №1).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі першочергово погашається пеня, а після цього сплачується основна сума боргу з орендної плати (п.3.11.Додаткової угоди №1).

Згідно п.4.4. Додаткової угоди №1 орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано (п.7.3.Договору).

Згідно п.10.1. Додаткової угоди №1, цей Договір діє до 02.07.2020.

Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, оформлюються додатковими угодами або договорами про внесення змін, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.10.2.Додаткової угоди №1).

13.03.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мазелем Олексієм Ігоровичем (орендар) було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №4179 від 02.08.2017 (надалі - Додаткова угода №2), згідно якої, враховуючи звернення орендаря вх.№3844 від 13.03.2020, сторони дійшли спільної згоди викласти пункт 10.1. договору оренди №4179 від 02.08.2017 в редакції додаткової угоди №1 в наступній редакції: "10.1. Цей договір діє до 02.06.2023.".

24.09.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мазелем Олексієм Ігоровичем (орендар) було укладено додаткову угоду №3 до договору оренди №4179 від 02.08.2017 (надалі - Додаткова угода №3), згідно якої, відповідно до додаткової угоди №2 до договору оренди №4179 від 02.08.2017 та висновку про вартість майна, затвердженого 24 вересня 2020 року, сторони пункти 3.1 та 3.2 договору оренди №4179 від 02.08.2017 в редакції додаткової угоди №1 виклали в наступній редакції:

3.1. Вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 646 600,00 грн. без ПДВ за станом на 01.09.2020.

3.2. Орендна плата визначається на підставі п.7 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу.

Базова орендна плата становить 12 780,60 грн. без ПДВ за липень 2020.

Згідно п.2. Додаткової угоди №3, ця угода набуває чинності з 02.07.2020 та є невід`ємною частиною договору оренди №4179 від 02.08.2017.

12.05.2023 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мазелем Олексієм Ігоровичем (орендар) було підписано Акт приймання-передачі нежитлових приміщень, згідно якого ФОП Мазел О.І. передав, а Управління прийняло нежитлові приміщення загальною площею 180,0 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Дерев`янка, 7, літ. «А-9» (справа № 8684, договір оренди № 4179 від 02.08.2017).

Наказом заступника директора Департаменту - начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №392 від 05.07.2023 "Про припинення договору оренди №4179 від 02.08.2017, нарахування орендної плати та пені за орендне користування нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Харків, вулиця Дерев`янка, 7, літ. «А-9»", на підставі звернення ФОП Мазела О.І. вх.№2627 від 28.04.2023, листа Управління вих.№2180 від 03.05.2023, враховуючи акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 12.05.2023,припинено договір оренди №4179 від 02.08.2017, який укладено з фізичною особою-підприємцем Мазелом Олексієм Ігоровичем на майно: нежитлові приміщення підвалу №17, 18, 19, 20, 21 площею 97,1 кв.м та 1-го поверху № 52, 53, 55-:-58, 60-:-64 площею 82,9 кв.м загальною площею 180,0 кв.м в житловому будинку літ. «А-9» за адресою: м. Харків, вулиця Дерев`янка, 7 з 28.04.2023, припинити нарахування орендної плати та пені за договором оренди №4179 від 02.08.2017 з 12.05.2023.

Вирішено повідомити фізичну особу - підприємця Мазела Олексія Ігоровича про необхідність сплатити протягом місяця заборгованість з орендної плати за договором оренди № 4179 від 02.08.2017 у сумі 290 940,13 грн.

Разом з цим, на 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання було ухвалено Рішення від 01 грудня 2023 року «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», згідно п.1 якого вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

Відповідно до п.4 вказаного Рішення, вирішено орендодавцям та балансоутримувачам здійснити перерахунок розміру орендної плати, нарахованої за період з 24.02.2022, та повідомити про результати такого перерахунку орендарів. Переплата з орендної плати, яка виникне в результаті такого перерахунку, зараховується в рахунок зобов`язань зі сплати орендної плати майбутніх періодів.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати за Договором, зокрема, листами №3514 від 11.11.2022, №1904 від 20.04.2023, №2180 від 03.05.2023, №3641 від 11.07.2023.

Проте, як стверджує позивач, відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором у розмірі 30 022,53 грн.

На підтвердження вищезазначеного позивач надав реєстр платежів, а також розрахунок заборгованості по договору №4179 від 02.08.2017.

Враховуючи, що Відповідач порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати пені в розмірі 75 418,83 грн. (сімдесят п`ять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 83 коп.) (розрахунок пені додається).

Вказані обставини стали підставою для нарахування позивачем пені відповідачу та звернення з цим позовом до суду.

В свою чергу відповідач надав платіжні інструкції №0.0.2976848263.1 від о1.05.2023, №0.0.3282697269.1 від 02.11.2023, №0.0.3131841053.1 від 05.08.2023, №0.0.2982613031.1 від 06.05.2023, №0.0.2991808969.1 від 11.05.2023, №0.0.2897548130.1 від 12.03.2023, №0.0.2945262477.1 від 12.04.2023, №0.0.3041916958.1 від 12.06.2023, №0.0.3092968760.1 від 12.07.2023, №0.0.3194916344.1 від 13.09.2023, №0.0.3146102290.1 від 14.08.2023, №0.0.3310365217.1 від 17.11.2023, №0.0.2964795639.1 від 23.04.2023, №0.0.3268603929.1 від 23.10.2023, №0.0.3115699888.1 від 24.07.2023, №0.0.3219167334.1 від 25.09.2023, №0.0.3168959618.1 від 26.08.2023, №0.0.3020978044.1 від 28.05.2023 які підтверджують часткове погашення заборгованості із сплати орендної плати за договором оренди №4179 від 02.08.2017.

На переконання відповідача, з урахуванням всієї здійсненої ним оплати за Договором було недоплачено орендну плату лише у розмірі 29 402,63 грн., а сума пені, яка має бути сплачена відповідачем за Договором, з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України, ч.2 ст.258 ЦК України, а також п.1.4 Наказу та п.3.4 Договору, складає 16 535,05 грн.

Разом з цим відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір оренди №4179 від 02.08.2017 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що відповідачу на підставі договору оренди №4179 від 02.08.2017 було передано в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №17-:-21 площею 97,1 кв.м та 1-го поверху №52, 53,55-:-58, 60-:-64 площею 82,9 кв.м загальною площею 180,0 кв.м в житловому будинку (технічні паспорти КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №71045 від 21.11.2016 р.), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою м. Харків, вул. Дерев`янка, 7, літ. "А-9" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право оренди цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.08.2017 №499 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень на конкурсних засадах".

Майно передано в оренду відповідачу для розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відносини сторін спірного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна та, відповідно до частин першої та другої ст.1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За змістом статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналогічні за змістом підстави визначені ст.291 ГК України.

27.12.2019 набув чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, який згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020. При цьому, згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992 із наступними змінами з дня введення в дію Закону №157-IX визнано таким, що втрачає чинність.

Відповідно до преамбули Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, визначено, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 10 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №755/17, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 року №1252/18) (http://kharkiv.rocks/reestr/672946) (надалі - «Методика») передбачено, що: «перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:

Опл.міс = Опл/12хІд.ох Ім,

де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн.;

Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн.;

Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати;

Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди».

В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п.7 Методики, згідно якого: «у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл = (Вп х Сор)/100;

де Опл - розмір річної орендної плати, грн.;

Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики.

Згідно п.11 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Укладаючи договір оренди №4179 від 02.08.2017, відповідач зобов`язався сплачувати орендні платежі за орендоване нежитлове приміщення перераховуючи орендну плату щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на бюджетний рахунок управління державної казначейської служби (п.3.5.,3.7.Договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не належно виконував взяті на себе зобов`язання з оплати орендної плати у строки та у розмірі погоджені сторонами в Договорі, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем за період з липня 2020 року по травень 2023 року.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4 Договору (в редакції, викладеній в Додаткової угоди №1 від 03.01.2020) та п.1.2. НаказуУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №392 від 05.07.2023 «Про припинення договору оренди №4179 від 02.08.2017, нарахування орендної плати та пені за орендне користування нежитлових приміщень розташованих за адресою м. Харків, вул. Дерев`янко, 7, літ. А-9», визначено, що нарахування орендної плати та пені за Договором припиняється з 12.05.2023, тобто з дати повернення відповідачем майна позивачу за актом-приймання передачі.

З огляду на зазначене, останнім днем нарахування орендної плати за Договором є 11.05.2023.

Натомість, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останній здійснив нарахування орендної плати за травень 2023 року за період з 01.05.2023 по 12.05.2023 (включно).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням відповідача в частині безпідставного нарахування позивачем орендної плати відповідачу у травні 2023 року, а саме у період: 12.05.2023, у розмірі 616,89 грн.

При цьому відповідач визнає наявності заборгованості з орендної плати перед позивачем у сумі 29 402,63 грн.

Враховуючи вказані обставини, перевіривши розрахунок заборгованості позивача та контррозрахунок відповідача, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з орендної плати за спірний період у сумі 29 405,64 грн.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення у сумі 29 405,64 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у цій частині.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 616,89 грн. суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27 462,13 грн.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.3.10. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано (п.7.3.Договору).

Як вбачається з розрахунку позивача, відповідний розрахунок позивачем здійснено за загальний період з 21.03.2021 по 12.05.2023.

При цьому, відповідач вважає такі нарахування безпідставними та стверджує, що умовами Договору сторонами не було погодження а ні збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (пені), а ні збільшення строку нарахування пені понад шестимісячний строк визначений ч.6 ст.232 ГК України, крім того в Договорі не вказано, що нарахування пені здійснюється за весь час прострочення до дати фактичного виконання основного зобов`язання.

Так, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:

- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Отже, при нарахуванні пені за загальний період з 21.03.2021 по 12.05.2023, враховуючи той факт, що в цей період в країні діяв карантин, позивач не порушив вимог чинного законодавства щодо строків нарахування пені.

Суд також враховує, що якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 року у справі №902/959/19).

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо пропущення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (пені) та неправомірного збільшення строку нарахування пені понад шестимісячний строк визначений ч.6 ст.232 ГК України не знайшли свого підтвердження оскільки: по-перше, сторони у договорі врегулювали нарахування пені до фактичної сплати заборгованості, по-друге, у спірний період діяли нормативно-правові акти, які змінюють порядок обчислення строку позовної давності та нараховування штрафних санкцій більше, ніж за шість місяців.

Разом з цим, як уже було встановлено судом, пунктом 3.4 Договору та п.1.2. Наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №392 від 05.07.2023 «Про припинення договору оренди №4179 від 02.08.2017, нарахування орендної плати та пені за орендне користування нежитлових приміщень розташованих за адресою м. Харків, вул. Дерев`янко, 7, літ. А-9» визначено, що нарахування орендної плати та пені за Договором припиняється з 12.05.2023.

А відтак, останнім днем нарахування пені за Договором є 11.05.2023.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, а також те, що на території Харківської області, м. Харкова велись активні бойові дії з 24.02.2022 до 15.09.2022 (включно) та по сьогоднішній день м. Харків знаходиться в зоні ведення бойових дій, згідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №318 від 21.11.2023. За твердженнями, все це стало наслідком зупинення його господарської діяльності у зв`язку з непереборною силою та неможливістю користування орендованим майном, що суттєво вплинуло на погіршення його фінансового становища, та, відповідно, на не своєчасну сплату орендної плати за Договором. При цьому, сума пені майже спів розмірна з сумою основного боргу.

Також за твердженнями відповідача, розпорядженням Торгово-промислової палати України про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України №3 від 25.02.2022 р., враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, було ухвалило рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в період дії воєнного стану на території України та підготувати загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яке розміщено на офіційному сайті ТПП та знаходиться за посиланням https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на офіційному сайті ТПП загальним офіційним листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресованим усім, кого це стосується, засвідчила, що вищезазначені обставини (військова агресія Російської Федерації проти України) з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, на переконання відповідача, порушення строку оплати за Договором не завдало збитків ані позивачу, ані третім особам.

Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє й до сьогодні.

У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про початок форс-мажорних обставин, водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Суд звертає увагу, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

При цьому суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати оренди.

Так, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства та висновків суду касаційної інстанції щодо їх застосування, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, при цьому встановлюється на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22, від 23.03.2023 у справі №920/505/22 тощо.

Відповідачем не доведено існування обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що перешкодили б йому виконати обов`язок щодо здійснення оплати за договором оренди №4179 від 02.08.2017. Тобто, відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, на які послався відповідач, та неможливістю належного виконання ним свого зобов`язання за договором.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, зокрема, на такому:

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 12.07.2023 у справі №922/2720/21.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справі про стягнення заборгованості. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, звіт про фінансовий стан ФОП, звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід), виписки по рахункам, довідки відповідних банківських установ тощо.

Наявні в матеріалах справи документи, надані відповідачем, не відображають фінансово-майновий стан останнього та з них не вбачається неможливість виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем.

Відтак, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняє відповідача від виконання ним відповідних зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору оренди №4179 від 02.08.2017.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено помилки у визначенні кількості днів прострочення, а саме позивачем необґрунтовано в період заборгованості враховано 12.05.2023.

Таким чином, здійснивши перерахунок суд встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 27 340,77 грн. Вказана сума пені є обґрунтованою, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у сумі 2 119,62 грн., в іншій частині - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича - задовольнити частково.

Стягнути зФізичної особи-підприємця Мазела Олексія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користьУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) суму основної заборгованості за договором оренди №4179 від 02 серпня 2017 року у розмірі 29 405 (двадцять дев`ять тисяч чотириста п`ять) грн. 64 коп., пеню у розмірі 27 340 (двадцять сім тисяч триста сорок) грн. 77 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 119 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 62 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "16" січня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко