Рішення

від 17.01.2024 по справі 120/13911/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2024 р. Справа № 120/13911/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тенет В" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Тенет В" (далі ТОВ "Тенет В", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що ТОВ "Тенет В" до Вінницької митниці подано для митного оформлення транспортного засобу митну декларацію 23UA401020038289U8 та відповідні документи. У митній декларації декларантом митна вартість автомобіля була заявлена в розмірі 27600 євро. Водночас, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 №UA401000/2023/000073/2 згідно з яким визначено вартість автомобіля в сумі 36002 євро.

Позивач вважає вищезазначене рішення Вінницької митниці протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 13.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Вінницька митниця зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Сторона відповідача зазначає, що в поданій ЕМД задекларовано, що товар поставлявся на умовах поставки EXW DE Leipzig. Також в наданій довідці про транспортні витрати 2407/05 від 24.07.2023 зазначено, що товар доставлявся з міста Leipzig, та відповідно до митної вартості включені витрати на транспортування з міста Leipzig, проте в наданій разом із ЕМД копії митної декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976B5 вказано, що товар експортувався на умовах EXW Taucha, що викликає сумнів в повноті декларування усіх складових митної вартості.

В той же час на вимогу митного органу декларантом надано ще один варіант копії митної декларації країни відправлення з цим же самим номером, проте вже з зазначеними умовами поставки EXW Leipzig, що викликає сумнів в автентичності наданих документів.

Також представник відповідача зазначає, що на вимогу митного органу декларантом були надані додаткові бухгалтерські виписки та рахунок, які складені на німецькій мові, що є порушенням вимог ст. 254 МК України.

Окрім того, сторона відповідача зазначає, що позивачем не надано документи щодо транспортних витрат, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Вінницька митниця вважає, що враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України підлягають застосуванню другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Відтак, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Тенет В».

Ухвалою суду від 09.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Вінницької митниці про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, що надійшло до суду 27.09.2023.

17.10.2023 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник позивача зазначає, що на підтвердження митної вартості товару митному органу надавалися усі необхідні документи, що передбачені нормами чинного законодавства, зокрема частиною другою статті 53 МК України.

08.11.2023 до суду надійшла заява про компенсацію судових витрат.

09.11.2023 представником Вінницької митниці подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. За змістом поданого клопотання вказується, що договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг та квитанція містять розбіжності щодо суми гонорару адвоката. Окрім того, зазначений адвокатом розмір витрат є необґрунтованим, явно завищеним та таким, що не відповідає складності даної справи.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 13.10.2022 між ТОВ «Тенет В» (далі - Покупець), та KFZ Handel Firma Pidina Leonid (КФЗ торгова компанія Підіна Леонід, далі - Продавець) укладено Контракт №13102022.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного контракту Продавець шукатиме в Німеччині та європейських країнах утримані та нові транспортні засоби і запасні частини до них, які надалі іменуються «Товаром» та поставлятиме їх Покупця.

Згідно з п. 2 Контракту від 13.10.2022 №13102022 Продавець поставляє товар відповідно до цього контракту на наступних умовах: EXW м. Лейтцин.

Загальна сума цього контракту складає 50000 євро (п. 3 Контракту).

З метою здійснення митного оформлення придбаного товару (транспортний засіб марки BMW X4 заводський VIN номер: НОМЕР_1 ) ТОВ «Тенет В» подано до Вінницької митниці митну декларацію №23UA401020038083U9, до яких долучено наступні документи, на підтвердження заявленої митної вартості: рахунок-фактура (інвойс) від 30.06.2023 № 2023-14, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 06.12.2021 № ZBI 268281739, копія митної декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976В5, довідка про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023.

За результатами опрацювання відомостей, які містить митна декларація та додані до неї документи відповідач надіслав позивачу електронні повідомлення про надання додаткових документів відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару та зазначено про розбіжності в зовнішньоекономічному договорі №13102022 від 13.10.2022 та в копії митної декларації країни відправника від 19.07.2023 №23DE560311499976В5 в частині зазначення умов поставки. Також зазначено, що згідно зовнішньоекономічному договорі №13102022 від 13.10.2022 загальна сума контракту складає 50000 євро, проте за наявною інформацією у Вінницької митниці ТОВ «Тенет В» за контрактом №13102022 від 13.10.2022 було ввезено товару на суму, що перевищує суму контракту.

Листом від 25.07.2023 №25-07-23/2 ТОВ «Тенет В» повідомило, що відповідно до додатку 1 від 01.02.2023 змінено умови поставки на EXW Leipzig та збільшено суму контракту до 100000 євро. Відповідно до додатку 2 від 05.06.2023 збільшено суму контракту №13102022 від 13.10.2022 до 400000 євро.

Також позивачем надано бухгалтерську довідку №25-07-23 від 25.07.2023 відповідно до контракту №13102022 від 13.10.2022, в який вказано загальна сума отриманого товару.

З приводу посилань Вінницької митниці щодо не відповідності відомостей про вартості транспортного засобу, позивач зазначив, що в платіжному документі cibf200307133059 від 03.07.2023 в призначенні платежу (пункт 70: Remittance Information) вказано два рахунки №2023-14 від 30.06.2023 та №2023-12 від 08.06.2023 та окремо зазначений VIN: НОМЕР_1 , сума по цьому авто складає 26300 EUR. В платіжному дорученні cibfcv1307094957 від 13.07.2023 зазначено суму 1300 EUR, що разом по двум платіжним документам по автомобілю BMW VIN: НОМЕР_1 складає 27600 EUR, що відповідає рахунку № НОМЕР_2 від 30.06.2023.

Також у поясненнях ТОВ «Тенет В» вказано, що постачальник надав платіжні документи від 05.07.2023 та 04.07.2023, рахунок P.RE. 1850035 від 30.06.2023 відповідно до яких даний транспортний засіб BMW VIN: НОМЕР_1 був куплений на аукціоні Auktion Markt AG Online-Auktionen Klarenthaler StraЯe 83 65197 Wiesbaden Deutschland. Загальна вартість автомобіля з ПДВ складає 31626,30 EUR. При експорті з Німеччини податок на додану вартість в розмірі 19% повертається. Постачальник виставив рахунок Netto на суму 27600 EUR, що є вищим на 1023,28 EUR рахунку Netto P.RE.1850035 від 30.06.2023 Auktion Markt AG Online-Auktionen Klarenthaler StraЯe 83 65197 Wiesbaden Deutschland.

Окрім того, позивачем надано пояснення щодо розбіжності у мовах поставки. Так, як зазначає представник позивача, постачальник визнав свою помилку в експортній декларації 23DE560311499976B5 від 19.07.2023 щодо умовах поставки EXW Taucha та надав виправлену експортну декларацію 23DE560312014309B6 від 25.07.2023 - умови поставки EXW Leipzig.

За результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих із документів, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 № UA401000/2023/000073/2.

У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення:

- згідно поданої ЕМД та довідки про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023 товар поставлявся на умовах EXT DE Leipzig, проте згідно відомостей декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976D5 товар експортувався на умовах EXW Taucha;

- на вимогу митного органу надано додаткові бухгалтерські виписки та рахунок, які складені на німецькій мові та не надано перекладу таких документів;

- на виконання ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не надано документів, визначених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування.

Окрім того, цим рішенням позивачу роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі його згоди чи згоди уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Рішення від 25.07.2023 № UA401000/2023/000073/2 про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001109.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.10.2022 між ТОВ «Тенет В» та KFZ Handel Firma Pidina Leonid укладено Контракт №13102022, згідно з яким Продавець шукатиме в Німеччині та європейських країнах утримані та нові транспортні засоби і запасні частини до них та поставлятиме їх Покупця.

З метою митного оформлення товару (транспортний засіб марки BMW X4 заводський VIN номер: НОМЕР_1 ) ТОВ «Тенет В» подано митну декларацію №23UA401020038083U9, у якій визначено митну вартість товару за основним методом, а саме у розмірі 27903,08 євро.

Водночас, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 №UA401000/2023/000073/2 відповідач вказав на наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості товарів.

Зокрема, Вінницькою митницею зазначено, що згідно поданої ЕМД та довідки про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023 товар поставлявся на умовах EXT DE Leipzig, проте згідно відомостей декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976D5 товар експортувався на умовах EXW Taucha.

З приводу таких доводів відповідача, суд зазначає, що додатковою угодою від 01.02.2023 №1 до контракту №13102022 внесено зміни до розділів, що стосуються термінів дії, умов, ціни та загальної суми контракту.

Так, пункт 2 «Термін дії та умови» контракту №13102022 від 13.10.2022 викладено у наступній редакції: «Продавець поставляє товар відповідно до цьго контракту на наступних умовах: EXW Leipzig. Страхування входить у вартість Товару. Товар може поставлятись або прибувати своїм ходом. Розмір обумовлених та наперед оцінених пошкоджень не може змінюватись арбітражним судом. Продавець здійснює поставку Товару протягом 90 календарних днів з моменту підписання інвойсів до цього Контракту».

З доводів позивача, та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в експортній декларації країни відправника 23DE560311499976B5 від 19.07.2023 допущено описку при зазначенні умов поставки EXW Taucha, яку було виправлено шляхом подання експортної декларації 23DE560312014309B6 від 25.07.2023, у якій умови поставки вказано - EXW Leipzig та, яка була надана Вінницькій митниці.

Суд зазначає, що умови поставки товару EXW Leipzig відповідають додатковій угоді від 01.02.2023 №1 до контракту №13102022 від 13.10.2022 та відомостям довідки про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023, у свою чергу, описку, допущену продавцем в експортній митній декларації виправлено, що не суперечить жодним положенням договору та нормам чинного законодавства України.

З приводу доводів відповідача про те, що на вимогу митного органу надано додаткові бухгалтерські виписки та рахунок, які складені на німецькій мові та не надано перекладу таких документів, суд зазначає наступне.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008, є англійська, французька, іспанська.

Водночас, суд звертає увагу, що необхідність подання до митного оформлення перекладу документу, складеного на іноземній мові, яка не є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає лише за умови, що дані, які містяться в такому документі, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Однак, у рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу.

Також, в рішенні про коригування митної вартості товару відповідач вказує на те, що ТОВ «Тенет В» не було подано документів на підтвердження витрат з транспортування товару.

З цього приводу, слід зазначити що згідно з розділом III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд звертає увагу, що діючим законодавством не визначено вичерпного переліку документів, які можуть надаватись декларантом на підтвердження витрат на транспортування товару.

У свою чергу, позивачем разом з митною декларацією надано митному органу договір-заявку №1-180723 від 18.07.2023, відповідно до якого перевізник «Сабаров-Трак» зобов`язався надати ТОВ «Тенет В» послуги з поставки вантажу легковий автомобіль б/в BMW Х4. Назва вантажовідправника: KFZ Handel Firma Pidina Leonid, пункт завантаження: Reisaer Str. 245/247, 04319 Leipzig, вартість перевезення 14350 грн.

Також для митного оформлення надано довідку про транспорті витрати від 24.07.2023 №2407/05, в якій зазначено маршрут, вартість, марку та номер шасі транспортного засобу (товару), а також дані про автомобіль, що здійснювали перевезення товару, а саме: держ. № НОМЕР_3 /№ НОМЕР_4 .

Суд вважає, що додані до митної декларації №23UA401020038083U9 документи та документи, які надавались позивачем на вимогу митного органу, містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, тому суд вважає безпідставними доводи відповідача про не надання жодного документу, який підтверджує витрати на транспортування товару.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому, суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ "Тенет В" для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів 25.07.2023 №UA401000/2023/000073/2.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Тенет В» (далі - клієнт) та адвокатом Оверковським К.В. (далі- Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №1 від 23.08.2023.

Пунктом 4.1 договору визначено, що гонорар за виконання цього договору складає 15000 грн., який Клієнт оплачує в день підписання цього договору, але не пізніше 10 календарних днів.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано наданих послуг від 31.10.2023, відповідно до якого, під час виконання Договору №1 від 23.08.2023 про надання правової допомоги адвокатом здійснено наступні роботи (надані послуги):

- ознайомлення з рішенням відповідача та аналіз правомірності його дій (2 год.) 2000 грн.,

- вивчення документів наданих позивачем відповідачу (1 год.) 1000 грн.,

- дослідження та підготовка правових позицій у відповідній категорії справ (2 год.) 2000 грн.,

- складання позовної заяви (6 год.) 6000 грн.,

- підготовка пакету документів до суду, квитанцій про оплату судового збору та подання документів (1 год.) 1000 грн.,

- ознайомлення з відзивом відповідача (1 год.) 1000 грн.,

- подання додаткових пояснень (1 год.) 1000 грн.

Всього: 14000 грн.

Окрім того, стороною позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордеру ДОГ-2023.01-ВІНН від 31.10.2023, відповідно до якої ТОВ «Тенет В» здійснено оплату послуг за договором № 1 від 23.08.2023.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Щодо доводів відповідача про те, що стороною позивач подано до суду докази сплати ТОВ «Тенет В» гонорару адвокату лише в розмірі 10000 грн., а не у розмірі 14000 грн., суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 зазначив, щоКАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також колегією суддів Верховного Суду зазначено, що норми ст.ст. 134, 139 були введені вКАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Підсумовуючи Верховний Суд вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг.

Відтак, не надано до суду доказів сплати частини гонорару адвоката у розмірі 4000 грн. не є підставою для відмови позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

З приводу доводів сторони відповідача про наявність розбіжностей у сумі гонорару, що вказана в договорі про надання правничої допомоги (15000 грн.) та сумі гонорар, що зазначений в акті наданих послуг (14000 грн.), суд зазначає, що заявлена позивачем у заяві про компенсацію судових витрат вартість наданих адвокатом послуг, які підлягають відшкодуванню на користь позивача перебуває в межах визначено договором від 23.08.2023 №1 розміру гонора.

При цьому, якщо за результатом складення атку виконаних робіт, адвокат дійшов висновку про те, що обсях наданих ним послуг відповідає розміру гонору, що є меншим, ніж визначено договором про надання правової допомоги, то таке зменшення не суперечить інтересам ані сторін договору, ані сторін даної адміністративної справи.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 № UA401000/2023/000073/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тенет В" витрати на сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тенет В" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВ "Тенет В" (вул. Максимовича, 10А, офіс 3, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43987259).

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ ВП 43997544).

Рішення суду сформовано: 17.01.2024.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна