Постанова

від 03.05.2024 по справі 120/13911/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13911/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

03 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенет В" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2023 року позивач, ТОВ "Тенет В", звернулось в суд позовом до Вінницької митниці (відповідача) про визнання протиправними та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 № UA401000/2023/000073/2.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що в поданій ЕМД задекларовано, що товар поставлявся на умовах поставки EXW DE Leipzig. Також в наданій довідці про транспортні витрати 2407/05 від 24.07.2023 зазначено, що товар доставлявся з міста Leipzig, та відповідно до митної вартості включені витрати на транспортування з міста Leipzig, проте в наданій разом із ЕМД копії митної декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976B5 вказано, що товар експортувався на умовах EXW Taucha, що викликає сумнів в повноті декларування усіх складових митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом надано ще один варіант копії митної декларації країни відправлення з цим же самим номером, проте вже з зазначеними умовами поставки EXW Leipzig, що викликає сумнів в автентичності наданих документів.

Також представник відповідача зазначає, що на вимогу митного органу декларантом були надані додаткові бухгалтерські виписки та рахунок, які складені на німецькій мові, що є порушенням вимог ст. 254 МК України. Зазначає, що позивачем не надано документи щодо транспортних витрат, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Вважає, що враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України підлягають застосуванню другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Також зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752 (адміністративне провадження №К/9901/10914/20), згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку, поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару

18.03.2024 клопотав про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 10000 грн.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.10.2022 між ТОВ «Тенет В» (далі - Покупець), та KFZ Handel Firma Pidina Leonid (КФЗ торгова компанія Підіна Леонід, далі - Продавець) укладено Контракт №13102022.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного контракту Продавець шукатиме в Німеччині та європейських країнах утримані та нові транспортні засоби і запасні частини до них, які надалі іменуються «Товаром» та поставлятиме їх Покупця.

Згідно з п. 2 Контракту від 13.10.2022 №13102022 Продавець поставляє товар відповідно до цього контракту на наступних умовах: EXW м. Лейтцин.

Загальна сума цього контракту складає 50000 євро (п. 3 Контракту).

З метою здійснення митного оформлення придбаного товару (транспортний засіб марки BMW X4 заводський VIN номер: НОМЕР_1 ) ТОВ «Тенет В» подано до Вінницької митниці митну декларацію №23UA401020038083U9, до яких долучено наступні документи, на підтвердження заявленої митної вартості: рахунок-фактура (інвойс) від 30.06.2023 № 2023-14, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 06.12.2021 № ZBI 268281739, копія митної декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976В5, довідка про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023.

За результатами опрацювання відомостей, які містить митна декларація та додані до неї документи відповідач надіслав позивачу електронні повідомлення про надання додаткових документів відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару та зазначено про розбіжності в зовнішньоекономічному договорі №13102022 від 13.10.2022 та в копії митної декларації країни відправника від 19.07.2023 №23DE560311499976В5 в частині зазначення умов поставки. Також зазначено, що згідно зовнішньоекономічному договорі №13102022 від 13.10.2022 загальна сума контракту складає 50000 євро, проте за наявною інформацією у Вінницької митниці ТОВ «Тенет В» за контрактом №13102022 від 13.10.2022 було ввезено товару на суму, що перевищує суму контракту.

Згідно інформації викладеної в листі від 25.07.2023 №25-07-23/2 ТОВ «Тенет В» повідомило, що відповідно до додатку 1 від 01.02.2023 змінено умови поставки на EXW Leipzig та збільшено суму контракту до 100000 євро. Відповідно до додатку 2 від 05.06.2023 збільшено суму контракту №13102022 від 13.10.2022 до 400000 євро.

Також позивачем надано бухгалтерську довідку №25-07-23 від 25.07.2023 відповідно до контракту №13102022 від 13.10.2022, в який вказано загальна сума отриманого товару.

З приводу посилань Вінницької митниці щодо не відповідності відомостей про вартості транспортного засобу, позивач зазначив, що в платіжному документі cibf200307133059 від 03.07.2023 в призначенні платежу (пункт 70: Remittance Information) вказано два рахунки №2023-14 від 30.06.2023 та №2023-12 від 08.06.2023 та окремо зазначений VIN: НОМЕР_1 , сума по цьому авто складає 26300 EUR. В платіжному дорученні cibfcv1307094957 від 13.07.2023 зазначено суму 1300 EUR, що разом по двум платіжним документам по автомобілю BMW VIN: НОМЕР_1 складає 27600 EUR, що відповідає рахунку №2023-14 від 30.06.2023.

Також у поясненнях ТОВ «Тенет В» вказано, що постачальник надав платіжні документи від 05.07.2023 та 04.07.2023, рахунок P.RE. 1850035 від 30.06.2023 відповідно до яких даний транспортний засіб BMW VIN: НОМЕР_1 був куплений на аукціоні Auktion Markt AG Online-Auktionen Klarenthaler StraЯe 83 65197 Wiesbaden Deutschland. Загальна вартість автомобіля з ПДВ складає 31626,30 EUR. При експорті з Німеччини податок на додану вартість в розмірі 19% повертається. Постачальник виставив рахунок Netto на суму 27600 EUR, що є вищим на 1023,28 EUR рахунку Netto P.RE.1850035 від 30.06.2023 Auktion Markt AG Online-Auktionen Klarenthaler StraЯe 83 65197 Wiesbaden Deutschland.

Окрім того, позивачем надано пояснення щодо розбіжності у мовах поставки. Так, як зазначає представник позивача, постачальник визнав свою помилку в експортній декларації 23DE560311499976B5 від 19.07.2023 щодо умовах поставки EXW Taucha та надав виправлену експортну декларацію 23DE560312014309B6 від 25.07.2023 - умови поставки EXW Leipzig.

За результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих із документів, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 № UA401000/2023/000073/2.

У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення:

- згідно поданої ЕМД та довідки про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023 товар поставлявся на умовах EXT DE Leipzig, проте згідно відомостей декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976D5 товар експортувався на умовах EXW Taucha;

- на вимогу митного органу надано додаткові бухгалтерські виписки та рахунок, які складені на німецькій мові та не надано перекладу таких документів;

- на виконання ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не надано документів, визначених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування.

Окрім того, цим рішенням позивачу роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі його згоди чи згоди уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Рішення від 25.07.2023 № UA401000/2023/000073/2 про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001109.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2022 між ТОВ «Тенет В» та KFZ Handel Firma Pidina Leonid укладено Контракт №13102022, згідно з яким Продавець шукатиме в Німеччині та європейських країнах утримані та нові транспортні засоби і запасні частини до них та поставлятиме їх Покупця.

З метою митного оформлення товару (транспортний засіб марки BMW X4 заводський VIN номер: НОМЕР_1 ) ТОВ «Тенет В» подано митну декларацію №23UA401020038083U9, у якій визначено митну вартість товару за основним методом, а саме у розмірі 27903,08 євро.

Водночас, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 №UA401000/2023/000073/2 відповідач вказав на наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості товарів.

Зокрема, Вінницькою митницею зазначено, що згідно поданої ЕМД та довідки про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023 товар поставлявся на умовах EXT DE Leipzig, проте згідно відомостей декларації країни відправлення від 19.07.2023 №23DE560311499976D5 товар експортувався на умовах EXW Taucha.

Разом з тим, додатковою угодою від 01.02.2023 №1 до контракту №13102022 внесено зміни до розділів, що стосуються термінів дії, умов, ціни та загальної суми контракту.

Так, пункт 2 «Термін дії та умови» контракту №13102022 від 13.10.2022 викладено у наступній редакції: «Продавець поставляє товар відповідно до цьго контракту на наступних умовах: EXW Leipzig. Страхування входить у вартість Товару. Товар може поставлятись або прибувати своїм ходом. Розмір обумовлених та наперед оцінених пошкоджень не може змінюватись арбітражним судом. Продавець здійснює поставку Товару протягом 90 календарних днів з моменту підписання інвойсів до цього Контракту».

При цьому позивачем визнається, що в експортній декларації країни відправника 23DE560311499976B5 від 19.07.2023 допущено описку при зазначенні умов поставки EXW Taucha, яку було виправлено шляхом подання експортної декларації 23DE560312014309B6 від 25.07.2023, у якій умови поставки вказано - EXW Leipzig та, яка була надана Вінницькій митниці.

Разом з тим, умови поставки товару EXW Leipzig відповідають додатковій угоді від 01.02.2023 №1 до контракту №13102022 від 13.10.2022 та відомостям довідки про транспортні витрати №2407/05 від 24.07.2023, що у свою чергу, свідчить про те, що описку, допущену продавцем в експортній митній декларації виправлено, і не суперечить жодним положенням договору та нормам чинного законодавства України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції з приводу доводів відповідача про те, що на вимогу митного органу надано додаткові бухгалтерські виписки та рахунок, які складені на німецькій мові та не надано перекладу таких документів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008, є англійська, французька, іспанська.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, необхідність подання до митного оформлення перекладу документу, складеного на іноземній мові, яка не є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає лише за умови, що дані, які містяться в такому документі, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, у рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу.

Також, судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо не неподання ТОВ «Тенет В» документів на підтвердження витрат з транспортування товару, оскіільки діючим законодавством не визначено вичерпного переліку документів, які можуть надаватись декларантом на підтвердження витрат на транспортування товару.

У свою чергу, позивачем разом з митною декларацією надано митному органу договір-заявку №1-180723 від 18.07.2023, відповідно до якого перевізник «Сабаров-Трак» зобов`язався надати ТОВ «Тенет В» послуги з поставки вантажу легковий автомобіль б/в BMW Х4. Назва вантажовідправника: KFZ Handel Firma Pidina Leonid, пункт завантаження: Reisaer Str. 245/247, 04319 Leipzig, вартість перевезення 14350 грн.

Також для митного оформлення надано довідку про транспорті витрати від 24.07.2023 №2407/05, в якій зазначено маршрут, вартість, марку та номер шасі транспортного засобу (товару), а також дані про автомобіль, що здійснювали перевезення товару, а саме: держ. № НОМЕР_2 /№ НОМЕР_3 .

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що додані до митної декларації №23UA401020038083U9 документи та документи, які надавались позивачем на вимогу митного органу, містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

При цьому судом враховано, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

Отже, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість, під час розгляду справи судом першої інстанції вірно з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ "Тенет В" для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним, тому наявні підставі для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів 25.07.2023 №UA401000/2023/000073/2.

В той же час, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на раніше визначену митну вартість схожих товарів та зауважує, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.

Разом з тим, в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 10000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм видно, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами статті 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Подібний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Схожа правова позиція, також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження розміру понесених витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції додані копії: договір надання правової допомоги, договір про внесення змін, акт наданих послуг та квитанція

Зі змісту вказаних документів слідує, що адвокатом на користь товариства була надана правова (правнича) допомога на загальну суму 10000,00 грн, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою - 1000,00 грн, аналіз правових позицій Верховного Суду - 2000,00 грн, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу 7000 грн (7 годин).

Разом з тим, колегія суддів враховує, що дана справа віднесена до справ незначної складності, справа розглядалась в порядку письмового провадження, практика Верховного Суду зі спірних питань стала, а подача відзиву здійснювалась через електронний суд, тобто підготовка адвоката до участі у справі в суді апеляційної інстанції не потребувала значних затрат часу.

Так, під час апеляційного розгляду справи, адвокатом по суті було підготовлено та подано відзив на апеляційну скаргу за практикою Верховного Суду, яка є поширеною, а отже правовий аналіз апеляційної скарги відповідача не вимагав у адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а час в кількості 10 годин є значно завищеним та не співмірний із обсягом виконаної роботи.

Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, колегія суддів вважає необґрунтованою оплату адвоката за написання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 10000 грн (10 год*1000,00), яку необхідно зменшити до 1000 грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа відноситься до незначної складності, розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження, а рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не змінює, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн., відсутні.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, наявні підстави для часткового задоволення клопотання та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенет В" судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року - без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тенет В" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1000,00 грн. (одну тисячу гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.