Рішення

від 17.01.2024 по справі 160/26229/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 рокуСправа №160/26229/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог в частині, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р., №Ф-1915-54/425У на суму 13130,42 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У на суму 6001,94 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на суму 19132,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.08.2023 року на офіційному сайті Міністерства юстиції України - Єдиний реєстр боржників позивачеві стало відомо, що стосовно нього відкрито два виконавчих провадження №62718694 та №66792348 у Петропавлівському відділі Державної виконавчої служби Дніпропетровської області. Позивач звернувся до Петропавлівського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровської області з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та надання завірених копій документів, що в них перебувають. На підставі постанови державного виконавця ВП №62718694 від 10.08.2020 р., щодо нього відкрито виконавче провадження за вимогою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 р., №Ф-1915-54/425У про стягнення на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області 29293,44 грн.; на підставі постанови державного виконавця ВП №66792348 від 13.09.2021 р., щодо нього відкрито виконавче провадження за вимогою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 р. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.09.2023 р., Позивач з 10.07.2006 був зареєстрований як фізична особа - підприємець за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про що вчинено запис 22130000000000537; з 10.07.2006 - взятий на облік в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Петропавлівська МДПІ); основний вид діяльності за КВЕД: 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках. Весь час позивач перебував на податковому обліку як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Протягом 2017-2019 років позивач не здійснював підприємницьку діяльність, доходи від її здійснення не отримував, податкову звітність не подавав. Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 від 18.10.2018 р., позивач з 18.10.2018 р., по 22.09.2020 р., (включно) працював на посаді машиніста екскаватора одноковшового у ТОВ «КАРГОЄВРОТРАНС» (код ЄДРПОУ 41715634). За період роботи позивача на вказаній посаді, ТОВ «КАРГОЄВРОТРАНС» (код ЄДРПОУ 41715634) утримувало та перераховувало за Позивача ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 р., №Ф-1915-54/425У, а також від 08.02.2021 р., №Ф-1915-54/425У є протиправними в частині нарахування позивачу ЄСВ за період його роботи з 18.10.2018 р., по 22.09.2020 р., на посаді машиніста екскаватора в ТОВ «КАРГОЄВРОТРАНС» та підлягають частковому скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Після відкриття провадження у справі, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року продовжено розгляд справи №160/26229/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії.

29.11.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому він не погоджується з позовними вимогами. В обґрунтування відзиву зазначає, що згідно даних інформаційно - комунікаційної системи органів ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 10.07.2006 року перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Петропавлівська ДПІ), як фізична особа - підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ). Відповідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску. Дата проведення державної реєстрації припинення - 23.08.2023 року. Стан платника «11» - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). ФОП ОСОБА_1 за період з 10.07.2006 року по 23.08.2023 року перебував на загальній системі оподаткування. З 01 січня 2017 року на підставі п. 2 частини першої ст. 7 та частини п`ятої ст. 8 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, дані особи зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно інформаційної системи органів ДПС за період 2017-2020 роки в ІКП по ФОП ОСОБА_1 відображені наступні нарахування по єдиному внеску на загальну суму 37788,74 грн, а саме: І-ІV квартали 2017 року - 8448,00 грн., термін сплати 09.02.2018; І квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2018; II квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018; III квартал 2018 року - 2457,18 грн, термін сплати 19.10.2018; IV квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019; І квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.04.2019; II квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.07.2019; III квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 21.10.2019; IV квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 20.01.2020; І квартал 2020 року - 2078,12 грн., термін сплати 21.04.2020; II квартал 2020 року - 1039,06 грн., термін сплати 20.07.2020; III квартал 2020 року - 3178,12 грн., термін сплати 19.10.2020; IV квартал 2020 року - 2200,00 грн., термін сплати 19.01.2021. По ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску, у зв`язку з чим ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1915-54/425 від 08.02.2021 та направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з причиною невручення: «за закінченням терміну зберігання». ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом десяти календарних днів не сплатив суму недоїмки зазначену у вимозі. Відповідно до Закону №2464 узгоджена вимога не надсилається платнику, а направляється до органу державної виконавчої служби.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.09.2023 р., ОСОБА_1 з 10.07.2006 був зареєстрований як фізична особа - підприємець за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про що вчинено запис 22130000000000537; з 10.07.2006 - взятий на облік в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Петропавлівська МДПІ); основний вид діяльності за КВЕД: 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках.

Згідно інформаційної системи органів ДПС за період 2017-2020 роки в ІКП по ФОП ОСОБА_1 відображені наступні нарахування по єдиному внеску на загальну суму 37788,74 грн, а саме:

І-ІV квартали 2017 року - 8448,00 грн., термін сплати 09.02.2018;

І квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2018;

II квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018;

III квартал 2018 року - 2457,18 грн, термін сплати 19.10.2018;

IV квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019;

І квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.04.2019;

II квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.07.2019;

III квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 21.10.2019;

IV квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 20.01.2020;

І квартал 2020 року - 2078,12 грн., термін сплати 21.04.2020;

II квартал 2020 року - 1039,06 грн., термін сплати 20.07.2020;

III квартал 2020 року - 3178,12 грн., термін сплати 19.10.2020;

IV квартал 2020 року - 2200,00 грн., термін сплати 19.01.2021.

Сума заборгованості добровільно позивачем сплачена не була.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1915-54/425У на суму 29293,44 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У на суму 8495,30 грн. Всього 37788,74 грн.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1915-54/425У на суму 13130,42 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У на суму 6001,94 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню в частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом14.1.195пункту14.1статті14 ПК Українинадано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який набрав чинності з 01.01.2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Ч.1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платникамиєдиноговнеску в т.ч.є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених упунктах 4(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування),5та5-1частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, для платників, зазначених упункті 4частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону №2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених устатті 4цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеноїстаттею 7цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як відповідно до Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII«Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн. (3200 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2018 року № 2246-VIII«Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн (3723 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII«Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4173,00 грн (4173,00 х 22 відсотки).

Мінімальний розмір єдиного внеску на місяць за 2020 рік становить1039,06 грн(22% від мінімальної зарплати), відповідно квартальна сума складає 3117,18 гривень.

Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановленіПодатковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено та сторонами не заперечується той факт, що позивач протягом усього часу перебування на обліку в податковому органі як платник єдиного внеску звітність не подавав, отже не виконував свої зобов`язання визначені законодавством.

За наведених обставин, згідно норм чинного законодавства, з набуттям чинності змін до Закону №2464 - з 01.01.2017 року, позивач повинен був сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску, незалежно він того чи отримував він дохід від своєї підприємницької діяльності.

При цьому, відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємцяЗаконом України № 2464-VIне врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону України №2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція з приводу подібних правовідносин викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Частиною 8 ст.9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених упунктах 4,5та5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені упунктах 4,5та5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених упунктах 4і5частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним упункті 1статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу IIІ цієї Інструкції для платників, зазначених упунктах 4(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та5частини першої статті 4 Закону, які не мають основного місця роботи, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цимЗаконом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Якщо платники, зазначені упунктах 4(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) і5частини першої статті 4 Закону, мають основне місце роботи, то такі платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за них у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

При цьому, якщо роботодавцем за таких осіб було сплачено страховий внесок за місяці звітного періоду у розмірі менше ніж мінімальний страховий внесок, то такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цимЗаконом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 12 ст.9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

При цьому, відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно записів у трудовій книжці, після прийняття Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, позивач перебував у трудових відносинах як найманий працівник, зокрема:

№ запису 1 - 18.10.2018 року позивач прийнятий на посаду машиніста екскаватора в ТОВ «КАРГОЄВРОТРАНС».

№ запису 2 22.09.2020 року звільнений з посади за згодою сторін.

Однак, згідно даних довідки ОК-5, судом встановлено, що у 2017 ріці позивач соціальний внесок не сплачував, у 2018 році в період з січня по серпень соціальний внесок не сплачував, у 2020 році з жовтня по грудень соціальний внесок не сплачував.

При цьому, як зазначалося вище, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону України №2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З аналізу вищенаведених норм права випливає, що позивач, як платник єдиного внеску, не будучи офіційно працевлаштованим за вищезазначений період, зобов`язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, проте оскільки своєчасно цього не зробив, у відповідача виникло право на прийняття вимоги про сплату боргу.

Позивач вказані обставини не заперечує та оскаржує вимоги в частині нарахування соціального внеску за період коли він був працевлаштований та соціальний внесок за нього сплачував роботодавець, а саме з 18.10.2018 року по 22.09.2020 року.

При цьому, позивач оскаржує вимоги контролюючого органу в частині суми нарахування суми ЄСВ, а саме на суму 13130,42 грн. та на суму 6001,94 грн., всього 19132,36 грн.

Зазначена сума була розрахована позивачем самостійно.

Суд не погоджується з таким розрахунком та звертає увагу позивача, що згідно даних довідки ОК-5, судом встановлено, що:

- відомості про сплату соціального внеску у 2017 ріці відсутні.

- у 2018 році в період:

з вересня по грудень - наявні відомості про сплату ЄСВ

з січня по серпень відомості про сплату соціального внеску ріці відсутні,

-у 2020 році в період:

з січня по вересень - наявні відомості про сплату ЄСВ

з жовтня по грудень відомості про сплату соціального внеску ріці відсутні.

Доводи позивача, що у березні, квітні, травні та грудні 2020 року ЄСВ не підлягало нарахуванню відповідно до Закону України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ; Закону України від 30.03.2020р., № 540-ІХ; Закону України від 13.05.2020 р. № 591-ІХ; Закону України від 04.12.2020 р., судом не враховується, оскільки як зазначалося вище згідно даних довідки ОК-5, встановлено, що з січня по вересень 2020 року наявні відомості про сплату ЄСВ.

Що стосується грудня 2020 року, то аргументи позивача про звільнення його від сплати ЄСВ за цей місяць не містять відповідних обґрунтувань та не підтверджені жодними доказами.

На підставі вищевикладеного, сума єдиного внеску, який повинен був сплатити позивач за періоди, коли не був офіційно працевлаштований та не сплачував соціальний внесок становить 18117,66 грн.:

-за 2017 рік 8448 грн. (704 грн.*12 міс.);

-за 2018 рік 6552,48 грн. (819,06*8 міс.);

-за 2020 рік 3117,18 грн. (1039,06*3 міс.).

Відповідно до частини першої та другоїстатті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р., №Ф-1915-54/425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 14292,96 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Також є протиправною та підлягає скасуванню вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У 425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 5378,12 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на суму 19132,36 грн.

Згідно до приписів ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами ст. 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України 12 січня 2021 року № 5.

Так, приписами пункту 2 частини 1 розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску в т.ч. є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем суми єдиного внеску в розмірі всього 19671,08 грн. згідно оскаржуваних та скасованих судом вимог, саме вказана сума має бути зменшена в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).

В зв`язку із чим порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на суму 19671,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не доведено правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування вимог в частині, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р., №Ф-1915-54/425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 14292,96 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 5378,12 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на суму 19671,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса