Постанова
від 13.06.2024 по справі 160/26229/23
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26229/23

Головуючий суддя І інстанції - Неклеса О.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року в адміністративній справі №160/26229/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог в частині, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р., №Ф-1915-54/425У на суму 13130,42 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У на суму 6001,94 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 на суму 19132.36 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р., №Ф-1915-54/425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 14292.96 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 5378.12 грн.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зменшити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 на суму 19671.08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні вимоги були прийняті останнім з дотриманням приписів чинного законодавства, оскільки позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.09.2023 р., ОСОБА_1 з 10.07.2006 був зареєстрований як фізична особа - підприємець за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про що вчинено запис 22130000000000537; з 10.07.2006 - взятий на облік в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Петропавлівська МДПІ); основний вид діяльності за КВЕД: 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках.

Згідно інформаційної системи органів ДПС за період 2017-2020 роки в ІКП по ФОП ОСОБА_1 відображені наступні нарахування по єдиному внеску на загальну суму 37788,74 грн, а саме:

- І-ІV квартали 2017 року - 8448,00 грн., термін сплати 09.02.2018;

- І квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2018;

- II квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018;

- III квартал 2018 року - 2457,18 грн, термін сплати 19.10.2018;

- IV квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019;

- І квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.04.2019;

- II квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.07.2019;

- III квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 21.10.2019;

- IV квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 20.01.2020;

- І квартал 2020 року - 2078,12 грн., термін сплати 21.04.2020;

- II квартал 2020 року - 1039,06 грн., термін сплати 20.07.2020;

- III квартал 2020 року - 3178,12 грн., термін сплати 19.10.2020;

- IV квартал 2020 року - 2200,00 грн., термін сплати 19.01.2021.

Сума заборгованості добровільно позивачем сплачена не була.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1915-54/425У на суму 29293,44 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У на суму 8495,30 грн. Всього 37788,74 грн.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1915-54/425У на суму 13130,42 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У на суму 6001,94 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню в частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р., №Ф-1915-54/425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 14292,96 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Також є протиправною та підлягає скасуванню вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021р., №Ф-1915-54/425У 425У в частині визначення суми заборгованості в розмірі 5378,12 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, в тому числі та, яка обрала спрощену систему оподаткування, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, заборгованість за вимогою про сплату недоїмки утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску з січня 2017 року по грудень 2020 року, а саме: